З повагою звертаємося до всіх українців, нагадуючи про важливу дату 11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Це день, коли ми вшановуємо подвиг борців антифашистського опору Другої світової війни і висловлюємо повагу поколінню, на долю якого випали неймовірні біди й страждання. Геноцид цілих народів, масові розстріли дорослих та дітей на «фабриках смерті» в окупованих гітлерівською армією країнах, тортури та непосильна каторжна праця знищили мільйони безневинних людей. Серед них і наші співвітчизники, чиє життя обірвалось за колючим дротом концтаборів.
Обласний науково-методичний центр культури впродовж не одного десятиліття проводить просвітницьку діяльність, спрямовану на розповсюдження правдивої інформації про історичні події, що сталися в різні періоди української історії, зокрема, в часи як нацистського, так і радянсько-комуністичного режиму. Наша мета – не лише зберегти, передати пам’ять про трагедію мільйонів жертв нацистів, але й урізноманітнити тематичні заходи, дискусії, спонукати саме молоду людину до пізнання і здатності самоаналізу знань і вчинків, їх значення та меж. Тому цей день, 11 квітня, є не лише пам'ятною датою – він символізує перемогу людства над темними силами ворожості, адже сьогодні, у ХХІ столітті, світ знову стикається з аналогічними викликами. Тепер уже нацистська влада росії загрожує не лише Україні, а й всьому світові. Тому для України цей день не лише пам'ятка історії майже столітнього минулого, а жива реальність. Війна з фашистською росією триває уже одинадцятий рік, десятки тисяч українців знищено, тисячі цивільних і військових людей досі перебувають у росіянському полоні, де зазнають нелюдських знущань.
Коротка інформаційна довідка.
Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН день, 11 квітня було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме у цей день 1945 року останній в’язень вийшов з його воріт, що стало початком визволення ув’язнених по всій Європі. До 30 квітня були звільнені в’язні Заксенхаузена, Равенсбрюка, Дахау тощо. Від неминучої смерті було врятовано приблизно сто тисяч полонених.
На території Німеччини діяло близько 14 тисяч таборів, де перебувало 18 мільйонів чоловік. Підраховано, що в Дахау, Бухенвальді, Освенцимі було знищено 12 млн людей, серед яких багато дітей з 30 країн світу. За визнанням самих есесівців тривалість життя в’язня в таборі складала менше року.
У колишньому Радянському Союзі налічувалося близько 817 нацистських таборів примусового утримування цивільного населення та військовополонених, три з яких були розташовані в Києві – це «Сирецький», «Бабин Яр», «Дарницький».
На Нюрнберзькому процесі 1946 році міжнародний трибунал визнав, що ув’язнення мирних громадян іноземних держав, так само як і використання в примусовому порядку їх праці в інтересах Німеччини, є не тільки військовим злочином, а кваліфіковано як злочин проти людства. До армії колишніх в’язнів необхідно зарахувати й тисячі в’язнів саме радянських концтаборів ГУЛАГу.
Можливо, подумається, це так було давно… Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття нацистських, а пізніше і радянських катівень, не для поколінь їх нащадків і не для нашого багатостраждального, але ніким нескореного народу...
Пропонуємо до уваги відеоролик «Забіліли сніги» (за посиланням), створений спільно з ГО «Волинське обласне ветеранське товариство політичних в’язнів і репресованих».
Нехай кожен з нас, пам'ятаючи минуле, зробить свій внесок у наближення перемоги України з московитами, у побудову мирного майбутнього, яке неодмінно буде сповнене людяності.
