Українці повинні пам’ятати історію боротьби за власну незалежність. Ця історія, на відміну від північного сусіда, не переписується заднім числом, а твориться повсякденно і не підлягає сумніву. Сучасники пам’ятають Майдан, пам’ятають захоплення Криму російським агресором. Двадцять шосте лютого є сумною датою нашого історичного українського календаря. Але далеко не з радісних дат формується наш шлях до розквіту справжньої незалежної України.

 Президент України своїм Указом №58/2020 «Про День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя»  від 26 лютого 2021 року започаткував щорічне відзначення цієї дати з метою вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

 Нині – дев’ята річниця подій у Криму, що стали взірцем громадянської мужності, твердого волевиявлення та патріотизму місцевих мешканців  під час мітингу у центрі м. Сімферополь на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення проросійського «референдуму» на позачерговій сесії Верховної Ради Криму.

 Дев’ять років тому, 26 лютого 2014 року, у Сімферополі відбувся багатотисячний мітинг кримських татар і проукраїнських активістів на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення позачергової сесії Верховної Ради Криму. Тоді біля будівлі кримського парламенту з ініціативи Меджлісу зібралося близько 12 тис. кримських татар. Вони тримали в руках свої національні прапори та прапори України. Мітингувальники скандували: «Слава Україні – Героям слава!», «Банду геть!», «Крим – Україна!». На противагу цьому мітингу був організований мітинг «русского єдінства», що керувався поплічником російських окупантів Сергієм Аксьоновим.

 Як відомо, ще 20 лютого, російські війська розпочали окупацію Криму. На півострові з’явилися вантажівки без номерів, так звані «зелені чоловічки» – озброєні військові без розпізнавальних знаків. Водночас відбулося створення й озброєння регулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і збройних сил росії.

 27 лютого, спецпідрозділи ГРУ росії зайняли приміщення Верховної Ради і Ради Міністрів Криму.  «Зелені чоловічки» захопили адміністративні будівлі, взяли в облогу гарнізони Збройних сил України, морські порти і аеропорти. Керівництво росії неодноразово стверджувало, що ці озброєні люди не є російськими військовослужбовцями. Однак після окупації півострова і проведення там фейкового «референдуму про статус Криму», росіяни визнали, що «зелені чоловічки» були військовослужбовцями ЗС РФ.

 Відтоді минуло дев’ять років і ситуація на окупованому росією українському півострові залишається напруженою: окупанти обрали тактику залякування і терору місцевого населення. Нині в Криму заборонена діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Хвиля за хвилею проходять репресії, обшуки і незаконні затримання. Країна-агресор цинічно нехтує основоположними правами і свободами людини та міжнародним правом особливо під час повномасштабної війни з Україною.

 Президент України Володимир Зеленський вважає, що питання деокупації Криму є спільним завданням для світової спільноти, яка об’єднується на майданчику Кримської платформи.

«Вперш, за роки після анексії півострів, Україна робить конкретні кроки для повернення захопленої території. Деокупація Криму – це спільне завдання для світової спільноти, яка об’єднується на майданчику Кримської платформи. Крим – це Україна!», – підкреслив Президент.

 Крим – це Україна. Так само як і Донбас, Запоріжжя, Херсон, Буковина, Волинь і Закарпаття. Боротьбу за Україну вели наші прадіди у всі віки. Наша землячка Леся Українка писала пророчі геніальні рядки  про власну державу, зокрема і про Крим, якому вона віддала понад три роки творчого життя. Аналізуючи творчість поетеси чітко відчуваємо переклик часу, якому характерний вічний спротив проти поневолювачів.

 Пропонуємо закладам культури нашого краю, через призму творчості Лесі Українки, сценарний матеріал для постановки культурно-мистецького заходу до річниці Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Окрім ознайомлення глядачів з історією протистояння Криму і всього українського народу, захід має на меті усвідомлення цінності людського життя в умовах конфлікту; почуття гордості за свою державу, активну громадянську позицію, патріотизм, повагу до культурної та історичної спадщини Кримського півострова.

 

«Забутий незабутній рай надземний. Крим Лесі Українки»

Захід присвячено річниці окупації Криму

 

Сценічне оформлення: портрет Л.Українки, прикрашений вишитим рушником, підсвічник; карта України; прапор України.

 

Ведучий 1: Доброго дня, шановні українці!                                                                

Ведуча 1: Ми раді вітати вас. Сьогодні у нас незвичайний захід. Ми зібралися тут, щоб краще пізнати нашу Батьківщину та долю великої української поетеси, письменниці, перекладачки Лесі Українки.

Ведучий 1: Крим – унікальна земля, храм природи, до якого вже кілька століть прибувають пілігримами талановиті митці різних національностей. Тут жили і працювали Адам Міцкевич, О.Пушкін, С.Руданський, А.Метлинський, А.Чехов, Л.Толстой, М.Коцюбинський та багато інших. Крим – невід’ємна частина життя і творчості геніальної дочки українського народу Лесі Українки.

Ведуча 1:  Тема сьогоднішнього культурно-мистецького заходу «Забутий незабутній рай надземний. Крим Лесі Українки». Недаремно вона далекого 1891-го року порівнювала Крим з розбитим човном. Вона журилась, що люди тут живуть у країні, де править неволя. Поетеса мріяла, щоб «розбуджене море народного гніву очистило від поневолювачів нещасну країну». 

Минуло 125 років і знову «братство народів» було зруйновано. Україна та Росія стали ворожими країнами, між якими розпочалася тривала неоголошена війна.

 Тихо звучить фонозапис сумної мелодії М.Скорика. Ведуча запалює свічку. 

Виходить учениця в українському костюмі, читає вірш Л.Українки «Негода».

  «Негода»

Як розбитий човен безталанний

Серед жовтих пісків погибає,

Так чудовий сей край богоданний

У неволі в чужих пропадає.

Наче кінь степовий, вільний, дикий,

Що в пісках у пустині вмирає:

Захопив його вихор великий,

Кінь упав і в знесиллі конає.

В ньому серце живеє ще б’ється,

В ньому кров не застигла живая,

А над ним вже кружляє та в’ється

Птаства хижого чорная зграя;

Рвуть, хапають, їдять та шматують

При пажернім та лютім ячанні,

І кривавеє тіло батують,

Що тремтить при останнім сконанні.

Сильне море! зберися на силі!

Ти потужне, нема тобі впину, –

Розжени свої буйнії хвилі,

Затопи сю нещасну країну!

[Евпатория, 1891]

Ведучий 1: 25 лютого – день народження Лесі Українки. А 26 лютого – День кримського спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. В контексті життя і творчості Лесі ці дати збіглися мабуть невипадково. Адже фактор непоборності українського духу завжди був наріжним каменем для поневолювачів українства духовного і територіального. Майже три роки з відведених їй долею 42 років життя Леся Українка провела у Криму. Вона присвятила цьому чарівному краю цикли віршів «Кримські спогади» і «Кримські відгуки».

Вперше Леся Українка приїхала до Криму влітку 1890 року – разом із матір’ю, письменницею Оленою Пчілкою. Привела її сюди важка хвороба. До цього часу в пресі з’явилися перші вірші Лесі…

Ведуча 1:  У Саках дівчина місяць лікувалася знаменитими грязями, живучи на приватній квартирі. Потім була Євпаторія, де Леся написала свій перший «кримський» вірш «Тиша морська». Він починається так:

В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце:

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце.

Певне, се країна світла

Та злотистої блакиті,

Певне, тут не чули зроду,

Що бува негода в світі!

Морська подорож з Євпаторії до Севастополя надихнула поетесу на такі рядки:

Час, моя пісне, у світ погуляти,

Розправити крильця, пошарпані горем,

Час, моя пісне, по волі буяти,

Послухать, як вітер заграв понад морем.

Плинь, моя пісне, як хвиля хибкая, –

Вона не питає, куди вона плине;

Линь, моя пісне, як чайка прудкая, –

Вона не боїться, що в морі загине.

Ведучий 1: Далі її шлях лежав до колишньої столиці Кримського ханства Бахчисарая. Леся Українка присвятила йому три сонети, які увійшли до циклу «Кримські спогади»: «Бахчисарай», «Бахчисарайський дворець» і «Бахчисарайська гробниця».

Ведуча 1:  Лесю зачарував таємничий світ Сходу. «Мов зачарований стоїть Бахчисарай» у вірші «Бахчисарайська гробниця» і в однойменному вірші Українки. З неба ллється місячне золотаве світло, заворожений край занурений у сон…

Вона порівнює східне місто Бахчисарай з біблійним райським садом: Скрізь мінарети й дерева сріблисті,

Мов стережуть сей тихий сонний рай;

У темряві та в винограднім листі

Таємно плеще тихий водограй.

 Цей умиротворений пейзаж вінчає така картина:

І верховіттям тонкії тополі

Кивають стиха, шепотять поволі,

Про давні часи згадують вони…

Ведучий 1: В образі Бахчисарайського палацу поетеса описує більше, ніж будівлю – з властивою поетам чутливістю вона дає зрозуміти читачеві трагедію цілого народу. Ось як звучить вірш Лесі Українки «Бахчисарайський дворець»:

Декламатор:  Хоч не зруйнована – руїна ся будова,

З усіх кутків тут пустка вигляда.

Здається, тільки що промчалась тут біда,

Мов хуртовина грізная, раптова.

Тут водограїв ледве чутна мова, –

Журливо, тихо гомонить вода, –

Немов сльозами, краплями спада;

Себе оплакує оселя ся чудова.

Стоять з гарему звалища сумні,

Садок і башта; тут в колишні дні

Вродливі бранки вроду марнували.

Колись тут сила і неволя панувала,

Та сила зникла, все лежить в руїні, –

Неволя й досі править в сій країні!

Ведуча 1:  І знову, через стільки років, відбуваються події, які описувала в своїх віршах поетеса. Вісім років тому розпочалася анексія півострова Крим російською федерацією. Без бою Україна втратила частину своєї території. Причому, чимало експертів зазначають, що рішучими діями окупації Криму можна було уникнути.

У той час, коли на Майдані снайпери вбивали мирних українських громадян, росія почала окупацію Криму. Знехтувавши всіма міжнародними нормами, порушивши власні обов’язки, російські війська підступно розпочали анексію української землі.

Захопивши владу, окупанти посилили репресії, намагаючись придушити спротив патріотів. Але це їм не вдалося. Спротив тільки зростав.

 Ведучий 2:   Після анексії Криму російські правоохоронці почали переслідувати кримськотатарських активістів, які 26 лютого 2014 року брали участь у мітингу. За даними російського слідства, того дня внаслідок тисняви та сутичок загинули двоє мітингувальників, 79 осіб дістали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.    На сьогодні окупаційна влада не припиняє здійснювати репресії проти проукраїнських та кримськотатарських активістів.

Події листопада 2013 р. – лютого 2014 р. в Україні названі «Революцією гідності»  й саме вони зруйнували російські плани. Москва не визнала нове українське керівництво, оголосила революцію «збройним захопленням влади», «державним переворотом» і вдалася до силового засобу, щоб втримати Україну в сфері свого впливу. З кінця лютого 2014 р. відбувається російська військова агресія проти України, яка розпочалася анексією Криму й продовжується до сьогодні на Сході нашої країни.

 Декламатор:               КРИМ - ЦЕ УКРАЇНА !

Так хочеться усе згадати

за ароматним чаєм з м’яти.

У нашій вільній Україні як Крим

Безхатько на чужині.

Чи сонце ніжне і грайливе,

Чи море голубе щасливе,

Чи вітер хвилями гойдає,

Чи чайка в небі ще літає?

О, Криме рідний, в серці смуток

Лиш спогадів приємний жмуток

За чарами красот місцевих,

Де надихавсь поет Міцкевич.

Свобода пахне вільним степом

З морським прибоєм, мов сонетом.

Як щирим бути із собою

Ще й виноградною лозою.

Твоєю пишною красою,

Горами й моря синявою

Зачарувались скіфи й греки

В Неаполі та Херсонесі.

О, Криме рідний, незабутий,

В чужих кайданах нині скутий,

Вдихни надію у вітрила,

Що буде вільна Україна!

Ти повертайся, як перлина,

Гуашшю писана картина.

Нехай поки що в тихім сні

Як юні спогади мої.

Вертай додому вільний птах,

Що зимував в чужих краях.

Зірви із клітки всі замки,

Ми нагодуємо з руки.

О, Криме рідний, брате, друг,

Немає мам на світі двух.

Вкраїна – вільна, то земля

Навіки, сину, я твоя!!!

Ведуча 2:  Під час протистояння, що почалося 23 лютого в м. Севастополі та продовжилося 26–27 лютого у м. Сімферополі, відбувалися сутички між проросійськи налаштованими активістами, з одного боку, й проукраїнськими силами та кримськотатарською громадою – з іншого. Ці події супроводжувалися захопленням і блокуванням «невідомими» у військовій уніформі російських збройних сил без розпізнавальних знаків адміністративних будівель та аеропортів у Сімферополі та Севастополі, установ зв’язку, засобів масової інформації. Українська влада одразу заявила про військове вторгнення сил РФ та їхню причетність до захоплення органів управління. У свою чергу, російська влада, на той час, заперечувала свою участь в інтервенції. 

Ведучий 2:   На хвилі показового громадського піднесення було здійснено зміну виконавчих органів влади Севастополя й АРК. Надалі Верховна Рада АРК у режимі відсутності гласності та публічності ухвалила Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму», який відбувся 16 березня 2014 р. Призначення референдуму відбулося всупереч українському законодавству, яке для питань щодо зміни кордонів України вимагає проведення всеукраїнського референдуму.

За дуже короткий проміжок часу було окуповано півострів, блоковані українські військові частини та флот, транспортна інфраструктура, проведено псевдо-референдум та ухвалене рішення про його входження до складу Російської Федерації. Отже – здійснена масштабна, швидка й добре заздалегідь спланована військово-політична спецоперація.

Ведуча 2:  Світове співтовариство не визнало російську анексію Криму та запровадило низку санкцій проти російських і кримських властей. Водночас, був створений небезпечний прецедент, який у майбутньому може бути використаний проти самої Росії. Адже майже всі суб’єкти міжнародного права зацікавлені в підтриманні стабільності світового порядку й непорушності його засад.

Кримські події кардинально змінили ситуацію в українсько-російських відносинах. Вся попередня система «стратегічного партнерства»,  правова база угод і домовленостей про дружбу,  добросусідство та партнерство, концептуальні засади «братства народів» – це все було зруйновано. Україна та Росія стали ворожими країнами, між якими розпочалася тривала неоголошена війна аж до все масштабного вторгнення на наші землі 24 лютого 2022 року.

Ведучий 2:   Анексія АР Крим і м. Севастополь та війна на Донбасі суттєво змінили життя усіх громадян України незалежно від місця їх проживання. Найуразливішими під час будь-яких докорінних змін у суспільстві, а особливо, якщо вони пов’язані з військовими чи протовійськовими (як у Криму) протистояннями, є найменш захищені категорії населення. І, в першу чергу – діти.

Ведуча 2:  Продовжуємо подорож Лесиними стежками по Криму.

Найбільше адрес, пов’язаних з ім’ям Лесі Українки – у Ялті, яку вона відвідувала неодноразово і затримувалася тут надовго. Наприкінці червня 1897 року вона оселилася на дачі в урочищі Чукурлар (нині Приморський парк), а потім переїхала на Катерининську вулицю, де знаходиться музей Лесі Українки. Ялтинський музей – один з чотирьох українських музеїв, присвячених поетесі. Він розташований на другому поверсі будинку,  де Леся Українка проживала у 1897 році. Ідея створення музею виникла у ялтинців ще у 70-х роках, але втілити її в життя вдалося тільки у 1991 році – до 120-річчя з дня народження письменниці.

Ведучий 2:   Після анексії Криму будинок-музей української поетеси був закритий з причин, нібито, аварійності будівлі. Місцева «влада» стверджує, що музей неодмінно буде відремонтований і знову запрацює. У Міністерстві культури України вважають, що ремонт будівлі – лише привід для закриття музею. Думку про те, що росія не зацікавлена в пропаганді творчості української письменниці висловила і засновник музею, яка викладає нині в Острозькій академії, професор Світлана Кочерга. На її думку, навіть якщо ремонт будівлі буде завершено, статус і концепція музею навряд чи залишаться колишніми.

До подій березня 2014 року музей Лесі Українки, який, до речі, зовні не виглядав таким, що руйнується, позиціонував себе як "провідник у світ української культури для кримчан і туристів" і був одним з центрів зміцнення національної ідентичності українців у Криму.

Про те, що ялтинський музей поетеси не вписується в нові реалії Криму, свідчить те, що сьогодні сквер біля пам'ятника Лесі Українці і самого музею перетворився на місце для вигулу собак, сам пам'ятник виглядає занедбаним, а експозицію музею скоротили до однієї кімнати на другому поверсі.

Ведуча 2:  «Кримські спогади» Лесі Українки актуальні і донині. Так писала поетеса, мандруючи південним краєм, у циклі поезії «Кримські спогади», в яких, хай і невиразно, лунав визвольний мотив:

«О, люде мій бідний, моя ти родино,

Брати мої вбогі, закуті в кайдани!

Палають страшні, незагойнії рани

На лоні у тебе, моя Україно!»

Тоді йшлося про визволення нашої землі від невільницької ганьби царської росії. Сьогодні зовсім інші часи, Україна стала суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. І все ж частина нашої землі (Крим – анексований тою ж (хоч і модифікованою) проімперською Росією, а частини чотирьох областей – перебувають поза дією української влади. Тут владарюють незаконні збройні формування на чолі із російськими військовими та відповідною зброєю із тої ж таки росії. В умовах жорстокої війни безневинно щодня гинуть або зазнають поранень українські військові, мешканці зони бойових дій. Тому й знову «палають страшні незагойнії рани /  На лоні у тебе, моя Україно!» (а на календарі 2023-й !!!).

Ведучий 2:

          Леся так жила і так творила: заради людей, в ім’я їхнього щастя. Леся Українка, мов легендарний Прометей, ось уже 152 роки  як запалила вогонь свого життєдайного Слова і понесла його людям, так само, як нескорений титан, віддала його тим, хто страждав;  приймала жорстоку покуту і так само не корилася немилосердній долі. Леся Українка, як особистість може бути взірцем для сучасної молоді, справдилась її мрія про незалежну вільну Україну яку і зараз потрібно боронити від ворога.

 Бути світлим  променем для інших, самому випромінювати світло – ось найвище щастя для Лесі Українки, бо в ньому стільки ніжності та світла, світло, що потужно пробилося до нас із минулого.

        Виходить учасниця в образі Лесі Українки і читає:

       Горить моє серце,

       Чуєте, люди!

       Його запалила іскра палкої любові до вас.

       Пісням і плачам, добру навчили і злу,

       Радощам і стражданням.

       Спасибі вам, люди.

       Я не гніваюсь за свої муки,

       Не нарікаю на долю.

       Вони дали мені сил Прометеєвих,

       Терпіння народного,

       Я ними житиму!

       Я в серці маю те, що не вмирає!

                                                           Леся Українка

Ведучий: Слова всесвітньо відомої української поетеси Лесі Українки про Крим є як ніколи актуальними сьогодні, коли півострів окупований росією. Завжди вражало, наскільки віхові українські постаті залишаються актуальними. На думку спадає один з найсильніших її творів "Негода"  зі збірки 

"Кримські відгуки", в якому вона пише: " чудовий цей край богоданний у неволі в чужих пропадає".

Творчість Лесі Українки багата й різноманітна . ЇЇ поезія свідчить про велику любов до рідної  землі, вболівання за долю свого народу. Леся все своє життя сповідувала високу національну ідею.

Ведучий: Вставайте всі, хто любить Україну

До серця свою руку прикладіть

Помолимось за нашу Батьківщину

У цю тривожну, неспокійну мить.

Всі присутні встають.

В молитві я звертаюся до Бога,

За Україну я Його прошу

Пошли народові, Небесний Отче, долі,

Надії й віри, відверни біду.

Ти збережи нам Боже, Україну,

Вона одна, і діти ми її

Не допусти упасти на коліна,

Руїни ти її не допусти.

Наш рідний край у світі наймиліший,

Країна наша краща на Землі.

Не дай їй розгубитись, розчинитись

Між ворогами! Захисти її!

Я до Небес звертаюсь у молитві,

За Батьківщину прошу у Творця.

Дай, Боже, Україні відродитись,

Нехай живе свята моя земля.

ВЕДУЧА: У кожного волелюбного народу є право на спротив. Привід для сьогоднішньої зустрічі називається День спротиву Криму проти руської окупації. Україна вільна країна. Країна, де кожен громадянин – українець, кримський татарин, єврей, болгарин, ром, угорець… МАЄ ПРАВО! І наш спротив у лютому 2014 в Криму і наш спротив сьогодні показує, що ми ніколи не станемо на коліна. Ми будемо до останнього подиху виборювати своє право на свободу!

 

Матеріал підготував Віталій КЛІМЧУК

заступник директора Обласного

науково-методичного центру культури

(використано сценарні матеріали

Вікторії Гнатко та Ірини Павліщевої)