З приходом весни, наближається одне з найбільших християнських свят –Великдень.
Всі ми чекаємо це свято з піднесеним настроєм, надіями та сподіваннями.
Адже ця подія – Воскресіння Ісуса Христа – є фундаментом віри, яка змінила розвиток та життя людства.
Світле Воскресіння прийнято наповнювати добрими справами, світлими думками та радісним співом і взаємними привітаннями: «Христос Воскрес!» «Воістину Воскрес!».
Чому ж різнилися дати святкування Великодня у православних християн та католиків та інші цікаві факти про Великдень пропонуємо дізнатися разом.
ДАТА СВЯТА
Зазвичай, православний і католицький Великдень відзначався в різні дні, але деколи траплялося, що обидві дати збігалися. Причина в тому, що внаслідок календарної реформи, запровадженої в XVI столітті, церкви виконували літочислення за різними календарями: православні християни – за юліанським, а католики – за григоріанським.
СКІЛЬКИ ТРИВАЄ СВЯТО
Воскресіння Ісуса Христа – є найважливішою подією всієї людської історії.
За церковними канонами великодній період є найдовшим православним святом, і з урахуванням Світлого Воскресіння, а також дня Вознесіння Господнього він триває рівно 40 днів. Протягом усього цього часу люди продовжують славити Воскресіння Христа, христосатися, вітати близьких з Великоднем і відвідувати святкові богослужіння в храмах.
ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯ
Вислів «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!» дуже давній.
За переказами, великодній привіт «Христос воскрес!» перший раз злетів з уст ангела до жінок-мироносиць, які у неділю зранку прийшли до Гробу Христового, але не знайшли там Iсуса. Тоді з'явилися ангели та сповістили, що Христос воскрес. Мироносиці вирішили повідомити цю новину апостолам, які бачили Христа, а тому підтвердили: «Воістину воскрес!». До речі, вітатися «Христос воскрес!» – "Воістину воскрес!" слід сорок днів від Великодня, аж до Вознесіння Христового.
«СВЯТИЙ ПОЦІЛУНОК»
Ще один із найдавніших ритуалів на Великдень, який зберігся до нашого часу, – ритуал христосування. Люди вітають одні одних «святим поцілунком» – тричі цілуючись у щоки зі словами: «Христос воскрес» – «Воістину воскрес!».
Коли люди христосуються, вони діляться апостольською новиною про Воскресіння.
ЗВИЧАЙ РОЗФАРБОВУВАТИ ЯЙЦЯ
Звичай розфарбовувати яйця не є тільки український. Цей звичай відомий усім європейським народам. Українці надали йому характерні риси, розфарбовуючи яйця притаманними українській народній культурі орнаментами.
Згідно з переказами, перше пасхальне яйце Марія Магдалина піднесла римському імператору Тиберію. Коли Марія прийшла до Тіберія і оголосила про Воскресіння Христа, імператор сказав, що це так само неможливо, як і те, що куряче яйце буде червоним, і після цих слів куряче яйце, яке він тримав, стало червоного кольору. Звичай розфарбовувати, а потім розбивати яйця символізує нове життя.
КРАШАНКИ ТА ПИСАНКИ
В Україні фарбовані яйця розділяють на крашанки, писанки, крапанки, мальованки та дряпанки (шкрябанки). Писанки та крашанки – це не одне і теж саме.
Писанки – це розписані бджолиним воском і фарбами сирі яйця, які дарують один одному на Великдень. Писанки ніколи не розбивали, ними тільки обмінювалися.
Крашанки – круто зварені яйця, забарвлені в один колір без візерунків (часто в цибулевому відварі).
НАЙСТАРІША ПАСКА В СВІТІ
Найстаріша святкова паска, котра зберіглася до наших днів, була виготовлена ще у 1821 році, у Страсну п’ятницю, Вільямом Скіннером, який працював булочником. Сімейну реліквію зберегла 91-річна уродженка Лондона Ненсі Тітман (пра-пра-правнучка Вільяма Скіннера). Дивно, що паска не тільки не запліснявіла за стільки років, але і пахне як свіжа. На ній чітко збереглося зображення хреста, який зробив пекар під час випічки. Паску дуже дбайливо зберігають, виділивши їй місце у спеціальній коробочці.
НАЙБІЛЬША ПАСКА УКРАЇНИ
А от найбільшу паску спекли в Україні 2011 року, в Світле Воскресіння Христове, місцеві жителі селища Ялта Донецької області. Гігантська паска вийшла висотою 2 метри 30 сантиметрів, діаметром 2 метри 10 сантиметрів. Вага паски склала рекордні 2 т, а точніше – 2100 кг. На виготовлення паски пішло понад тонну борошна, близько 7500 яєць і 280 кг родзинок.
Ця подія була занесена до Національного Реєстру Рекордів.
ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ «ВЕЛИКДЕНЬ»
Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа – дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж відкриті сім днів...»
ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ «ПАСХА»
Слово "Пасха" походить від назви старозаповітного свята, яке відзначали іудеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа, тому Христос ще іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.
ВЕЛИКОДНІ ЗВИЧАЇ
Наразі дослідникам досить важко розібратись, які саме великодні обряди коли й як виникли. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичеські обряди, пов'язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичеська обрядовість частково перемандрувала в Великодній тиждень, а частково й зовсім зникла, окільки припадала на Великий Піст, що був у повному контрасті з "весняною радістю".
У великодніх звичаях, відомих, головним чином, із записів очевидців XIX-XX ст., знаходяться сліди трьох різних, нашарованих один на один, культів — культу роду, культу весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння — ідею духовного й фізичного відродження. Великодня служба божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщав, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!» Пiсля служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починали процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну, сала, тощо. Господині збирають їх в кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках i починають розговлятися.
Розговляються насамперед свяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути смаженина, часник, полин, хрін і соль.
В давніші часи, перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов зі свяченим насамперед поміж худобу, христосувався з нею, сповіщав "Христос Воскрес!", а хтось із присутніх відповідав за худобу: "Воістину Воскрес!". Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: "Аби так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски". Потім обходив із свяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи, і, нарешті всі входили до хати, де господар благословляв дітей що ставали перед ним навколішки: "Аби вам розум так скоро розв'язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв'язуються". У кого була дівчина на виданні, клали їй паску на голову: "Аби у людей була така велична, як ця паска пшенична!" Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: «Аби так скоро росло, як паска скоро росте» (Матеріали української етнольогії, НТШ. XV, 39). Після розговин молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні ігри – Веснянки, чи Гаївки в супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком Вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.
На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня "небо оговорено".
Після розговин починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.
Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.
Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути.
Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною «на гробках».
Рекомендації на допомогу працівникам клубних закладів
територіальних громад області
У клубних закладах, разом з учасниками аматорських формувань організувати і провести:
– культурно-просвітницькі заходи: «Історія православного свята», «Пасхальні традиції», «Пасхальна радість у піснях і віршах», «Пасха Красна», «Світла радість Великодня», «Весела гаївка»;
– виставки малюнків, великодніх писанок
«Пасхальна рапсодія», «Розмалюю свою писанку», «Краща писанка – моя», «Писанковий вернісаж» », «Диво-писанко моя!», «Писанко, чарівнице весняна!»;
– майстер-класи:
по виготовленню Пасхальних листівок, Великодніх композицій, з оформлення Великоднього кошика;
– конкурси:
рецептів Пасхи, пасхальних випічок, кращого привітання родини;
– виставка-конкурс «Великодній передзвін», «Пасхальний кошик», «Пасхальний рушничок»; – виставка: Великодня дряпанка, крапанка, мальованка, крашанка («Писанковий рай», «Писанкове сяйво»);
– краща Великодня композиція «Торжество Світлого Христового Воскресіння»;
– благодійні акції для збору коштів для ЗСУ, дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених сімей, для сімей вимушено переселених з тимчасово окупованих територій України.
Орієнтовний сценарій
«Світле свято Великодня»
На заднику сцени розміщене колесо зі стрічками та квітами, віночки. На сцені писанкове дерево, стіл, на столі – свічки, великодній кошик, свячена верба, писанки, крашанки.
(При закритій сцені звучать позивні – дзвони. Позивні стихають і звучить текст)
Із Христовим Воскресінням щиро Вас вітаєм!
Жити в радості й любові від душі бажаєм.
Запашною нехай буде Великодня паска.
І довіку буде з Вами світла Божа ласка!
Відкривається завіса: Входять хлопчик, дівчинка, господиня з святковою паскою на рушнику.
Дівчинка:Здрастуйте, друзі хороші,
Здрастуйте, друзі мої.
Хлопчик:В ясний цей день і погожий,
Шлем вам вітання свої.
Господиня:
У нас здавна є традиція славна:
Воду брати з чистої криниці,
Муку з ярої пшениці.
Руками добрими замісити
І гостей на свято запросити.
Прийміть щиросердечні вітання зі Святом Свят і Торжеством Торжеств — Великоднем! Радіймо торжеству Життя, дарованого нам Господом!
Звучать дзвони. Всі вклоняються. Паску кладуть на стіл і виходять
На сцену виходять ведучі:
Ведучий:
– У сиву давнину, ще в дохристиянські часи день Великодня був
святом весняного сонця й природи, яка оживала і відроджувалася після довгого зимового сну. І її прихід наші пращури вшановували дуже урочисто: розігрували обрядові дійства, співали святкових пісень. Відгуки тих давніх традицій дійшли і до наших часів.
До залу входить фольклорний гурт дівчат, одна з них вдягнена більш яскраво Дівчина-Весна. Фольклорний гурт:
Благослови, мати
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка в візочку,
Літечко в човничку.
Дівчина 1:
Ой, виходьте, дівчата,
Та в цей вечір на вулицю
Весну красну вітати.
Весну красну зустрічати
Дівчина 2:
Будем весну зустрічати,
Та віночки сплітати,
А віночки сплетемо,
Хороводом підемо.
Пісня «Соловеєчку, сватку»__
(Дівчата ведуть хоровод, із якого постає Весна.)
Дівчина 1:
Хто ти така, краса дивна?
Весна:
А я Весна, Весна царівна!
Куди ступлю, — сонце сяє,
Міста і села оживають,
Ріки і дерева величні
Землю матір прославляють.
А сьогодні у цій залі веселитиму дівок,
Гей, біжіть до мене, дівки, та ставайте у танок.
Дівчина 2:
Весняночко, паняночко, де ти зимувала?
Весна:У садочку зимувала, на кілочку пряла.
Пряла на кілочку, горобцю сорочку.
Що виведу нитку — горобцю на свитку,
Що виведу другу — горобцю на пугу,
Що позоставались кінці — горобцю на штанці.
Дівчина 1: А що ж ти там, Веснонько, принесла?
Весна:
А що – ви дізнаєтесь,
Коли зі мною пограєтесь.
У коло ставайте
І веснянку починайте.
Фольклорний гурт:
Ой весно, весно, днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла?
Весна:
Принесла я вам літечко,
Ще й зелену травицю,
Ще й запашне зіллячко
І холодну водицю.
Коробочку з веретенцями,
А скринечку з червінцями,
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпочку.
Фольклорний гурт:
Ой весно, весно, днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла?
Весна:
Принесла я вам літечко,
Ще й запашне зіллячко,
А вам, дівчата, по вінку,
З хрещатого барвінку.
Фольклорний гурт співаючи залишає зал.
На сцені знову ведучі.
Ведуча:
– Готуючись до свята Воскресіння Ісуса Христа, віруючі очищають душу від скверни, каються в гріхах, суворо дотримуючись Великого посту, який триває сім тижнів. У цей час вживають лише пісні страви, уникають будь-яких розваг, тому що 40 днів Христос постив у пустелі перед тим, як почати проповідувати.
Ведучий:
– Остання перед Великоднем неділя називається Вербною або Квітною. Цього дня святять вербу. Відомо, що коли Христос їхав на віслюку в Єрусалим зі своїми учнями, люди дорогою його гучно вітали, ламали пальмові гілки й кидали до ніг. Відтоді й святять гілля дерев у цю неділю. Оскільки в нас в Україні пальма не росте, наші предки вибрали вербу.
Ведуча:
– Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Під кінець відправи священик кропить його свяченою водою, а діти намагаються якнайшвидше дістати гілочку й тут таки проковтнути кілька «котиків» – «щоб горло не боліло».
Господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, не заходили до хати, а відразу йшли на город і садили там гілочки або, якщо були близько, – то в полі «на вжиток». Решту ставили на покуті під святими образами.
Ведучий:
- Коли, ввійшовши до хати, заставали когось, хто проспав вранішню службу, його били свяченою вербою, промовляючи:
Не я б’ю – верба б’є!
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!
Будь великий як верба,
А здоровий як вода,
А багатий як земля!
Ведуча:
– І не випадково з вербою в нашого народу пов’язано так багато. Верба є одним із символів України. У ній і дівоча туга, і жіноча доля, і доля всієї нашої багатостраждальної України.
Розповідь І дівчини
Легенда про вербу
Весняна повінь затопила село. Буйна зелень переплелася з соковитим цвітом весняних бростей. Чому ж похилені ці віти?
Жила в одному селі дівчина Соломія. Знала мати, що нема кращої дівчини за її доньку ні в своєму селі, ні в сусідньому. Весняний ніжний трояндовий рум’янець, витончений ніс, різьблене мармурове підборіддя, а сама струнка, мов молоді тополька. Але постійна туга в її очах ятрила материнське серце. Соломія була наречена, її коханий, козак Максим, пішов на турецьку війну і від нього вже давно не було звістки. Соломія довгими вечорами сиділа під хатою і співала, співала… І всім серцем прагнула, щоб її спів долинув до коханого. Одного вечора до двору зайшов кобзар. Соломія завела його до хати, пригостила та й запитала: «Можливо, Ви щось чули про мого нареченого, козака Максима?»
Кобзар мовчки взяв кобзу до рук та й заспівав думу про турецьку неволю, а потім подав дівчині хустку. Все зрозуміла Соломія… Не судилося їй дочекатися Максима, не судилося стати його дружиною. У риданні побігла дівчина до ставу, підняла руки і мовила: «Якщо мені не бути з Максимом, нехай моя руса коса зіллям зеленіє!» І стала Соломія вербою.
Ведуча:
– Чистий четвер – це день весняного очищення. Ще вдосвіта до схід сонця селяни чистили в стайнях, коморах. На подвір’ї, у хатах все повинно бути чистим і виглядати по-святковому.
Існує повір’я, що в чистий четвер до схід сонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто покупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі – «поки ворон дітей не купає», щоб очиститися від хвороби.
Ведучий:
– У страсну п’ятницю, повернувшись із церкви, родина, звичайно, сідає за стіл обідати. Обід у цей день пісний, навіть риби їсти не можна.
Ведуча:
– У цей день ні шити, ні прясти не можна. Великий гріх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Колись наші господині робили в цей день дві роботи: пекли паски та садили капусту – вважалося, що це робити не гріх.
Ведучий:
– Поки паска не посвячена, її їсти не можна – гріх.
Ведуча:
– За паску господиня хвилюється особливо. Вважалося, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було. У ніч перед Паскою намагалися не спати. Світло горіло цілу ніч. А в церкві відбувається святкова служба.
Ведуча:
– За народним віруванням, у страсну п’ятницю не можна співати – гріх. Кажуть, хто співає в страсну п’ятницю той на Великдень буде плакати.
Ведучий:
– У Великодню суботу красять яйця, малюють писанки.
Ведуча:
– Невід’ємною частиною Великоднього свята є крашанки і писанки. Напередодні Великодня, жіноцтво старанно їх готувало, особливо дівчата. Писанки ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка. На них зображували сонце у вигляді кола, зірку – у вигляді променів, воду – у вигляді хвильок.
Ведучий:
– Кожна майстриня мала свої рецепти приготування рослинних барвників і оздоблення сюжетних малюнків.
Ведуча:
– Розписуючи писанки, дівчинка купала кожне яєчко у фарбах, розмальовувала так, щоб сподобались писанки мамі. Ця гарна традиція розмальовувати писанки на Великодні свята збереглася і тепер.
Ведучий:
– Наші предки вірили, що писанка має магічну силу, приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Писанки також носили і на могили своїх рідних. Так, шкаралупки від крашанки, свячені пшоно, сіль використовували для лікування різних хвороб.
Ведуча:
– За народними віруваннями, ту писанку, яку ви отримали першою на Великдень, слід зберегти, оскільки вона має чарівну силу – оберігає від злого ока, може попередити або й припинити пожежу. А коли вмитися водою, в якій є червона крашанка, то будеш весь рік гарним і здоровим.
Ведучий:
- Писанки були Великоднім дарунком при «христосуванні». Люди віталися вигуком «Христос воскрес!», тричі цілувалися, обмінювалися писанками. Із писанок і крашанок розпочинався Великодній сніданок у кожній оселі.
Ведуча:
– Яєчко розмальоване, барвисте,
Ним тішаться і старший, і дитя!
Творіння рук людських, святе і чисте
Маленький символ нашого життя.
Ведучий:
- На Великдень у церкву збирались всі: і старі, і малі. Після Богослужіння і освячення паски всі поздоровляли один одного зі святами і христосатися, обмінюються писанками і крашанками. Повернувшись додому із свяченим, вся сім’я тричі промовляла «Христос Воскрес!».
Ведуча:
– Перед тим, як сісти за стіл, необхідно обов’язково вмитись. У череп’яну миску клали три червоні крашанки, наливали холодну воду. Першою вмивалась дівчина, потім хлопець, далі мати і батько. За кожним разом лише воду міняли, а крашанки залишались ті ж самі.
Ведучий:
– Із свяченими стравами батько обходив тричі стіл, після чого ділив крашанку і паску на стільки частин, скільки членів родини, роздавав кожному.
На сцену знову виходять хлопчик з дівчинкою і господиня:
Господиня:
– Хай пасочка у пічці не згоряє
І шиночка завудиться в огні,
Хай вашу хату свято не минає
І не зникають страви на столі.
Дівчинка:
– Хай яйця стануть різнокольорові
За порухом одного писачка,
Хай хрін буде цілющим і здоровим
Й цвіте бузок на стрічці рушничка.
Дівчинка:
– Хай дзвони в церкві ще гучніше дзвонять,
Хай ангел усміхнеться вам з небес,
І навіть кошички радіють і співають:
«Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»
Господиня:– Дай, Боже, і на той рік дочекатись світлого свята Великодня у щасті і при здоров’ї!
Дівчинка:– На Великдень у корзинці
Ми принесли всім гостинці
Паску, сонцем ціловану,
Ще й писанку мальовану!
Хлопчик:
– А кругом весна в обнові…
Будьте з святом всі здорові!
Ідуть із корзинками, повними крашанками, пасочками, роздають глядачам.
Ведуча:– На Великдень не замовкають святкові церковні дзвони, лунають цілий день, будять у людських душах радість, надію. На Великдень і сонце грає, сказано ж бо: усе радується і на землі, і на небі.
Ведучий:– Веселіться, люди світу,
Веселіться нині!
Зірка Правди щоб сіяла
По всій Україні. Ведуча:– Голос Правди і Любові
Усім чути із небес.
Веселіться, люди, нині,
Бо для нас Христос Воскрес!
Ведуча:– Веселіться, люди світу,
Веселіться нині.
Даруй, Боже, щастя й долю
Нашій Україні! Ведучий:– До побачення, з світлим Великоднім святом вас.
У підготовці матеріалів використано: Вікіпедія, електронні інтернет ресурси, матеріали української етнології.
Матеріали підготувала
провідний методист ОНМЦК Ю. Приймачук
