Сценарій
відзначення Дня Української Державності
15 липня 2024 року
Звучить музичний фон: пісня Тараса Петриненка «Україна».
На стишеному фоні зачитується текст:
– Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
(Олександр Олесь)
– Добрий день, українська громадо!
– У 2024 році Україна вже втретє відзначатиме День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року. Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.
– День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.
– День Державності відзначається того ж дня, коли українські християнські церкви вшановують памʼять Київського князя Володимира Великого та День Хрещення Руси–України.
– Князь Володимир Великий – уособлення розбудови Русі. Прийняття ним у 988 році християнства як державної релігії стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу.
– Саме спадком Русі є герб (тризуб), грошова одиниця, а головне, Київ як політичний і культурний центр України.
– Державний Гімн України!
(Звучить фонограма Гімну України)
– Традиції Русі у розбудові зорієнтованого на Європу культурно-релігійного простору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.
– День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, воїнів УПА. Сучасні Збройні сили України, стримуючи агресора – російську федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність України, доводять, що українці – народ-військо.
– Понад два роки битви за Україну! Ця війна зруйнувала, осиротила долі; забрала спокій, знищила школи, дитсадки, лікарні; переорала ракетами український чорнозем; увігнала розжарені металеві пазурі у серця українців.
Вона продовжує шматувати живе тіло України. А воно кровоточить загиблими мирними людьми, полеглими бійцями, розстріляними полоненими.
– Та найголовніше, чого не здатна зробити росія – це знищити українців, які вже навіки пов’язані ланцюгом ненависті та найсильнішою жагою бути переможцями – вільними та незалежними у своїй державі.
– Тож єднаймо вдячні серця з тими, хто захищає рідну Україну тут на землі, хто оберігає її уже на небесах!
– Прошу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять воїнів та мирних жителів загиблих на війні…
(Метроном, хвилина мовчання). Запрошення до слова представників влади, можливо представників духовенства.
– Шлях України позначений високими степовими могилами та чудовими піснями. Бо ж українська пісня, як естафета, передає від покоління до покоління історичну правду про наш народ, його стремління та заповіти.
– Запрошуємо учасників аматорської творчості
Я єсть народ, якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
- а сила знову розцвіла.
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів,
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!
Ти думала - тобою весь з'їдаюсь?
-
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила,
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
-
а сила знову розцвіла.
Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,
-
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!
На слобожанських нивах, на подільських,
на Чорнім морі
я прошу, молю! -
вбивайте ворогів,
злодюг кремлівських,
вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
– Всі разом ми ідемо до перемоги! Віримо, що незабаром на мирному та блакитному українському небі зійде яскраве сонце!
– І замайорить синьо-жовтий український стяг у найвіддаленіших містечках і селах нашої країни.
– І заколоситься херсонське поле українською пшеницею, а Чорне і Азовське море і надалі омиватиме наші українські береги Запоріжжя, Одеси, Миколаєва, Херсона, Маріуполя та обов’язково Криму!
– І лунатиме рідна українська мова у всіх куточках нашої Батьківщини! Цей день обов’язково буде! Ми віримо в нашу перемогу!
– Бо ми – українці!
– Ми – незламні!
– Ми – незалежні!
– Ми – разом!
– Ми – єдині!
– Слава Збройним Силам України!
– Слава Україні! Героям Слава!
(Звучить музичний фон Пісні Тараса Петриненка «Україна»).
Сценарій підготувала
Юлія Приймачук, провідний методист
Обласного науково-методичного центру культури.
