Славлю працю сільську, яка пахне врожаєм.

(Примірний сценарій для проведення в закладах культури територіальних громад заходу до Дня працівників сільського господарства 

(відзначається щороку у третю неділю листопада)).

 

Реквізит: святково прикрашена сцена; для сценки «Кумоньки» - невеликий плетений кошик, в ньому бутафорські курячі лапи розміщені так, щоб їх добре було видно – «виглядали з кошика»,  хустина чи більша серветка для накривання кошика; для пригощання глядачів короваї – заздалегідь нарізані на невеликі шматочки і викладені на широкі тарелі, рушники під тарелі).

Запрошені: представники районної, сільської ради, гуманітарного відділу; місцеві аграрії, фермери та працівники сільських господарств; представники районної преси.

 

Ведучий:Добрий день, дорогі краяни!

Ведуча:Восени, коли землю вкриває жовте листя, коли зібрано врожай і можна перепочити від польових робіт та підбити підсумки зробленого, аграрії відзначають професійне свято.  Зберігаючи традицію, це свято в Україні офіційно відзначають з 1993 року.  

Ведучий: Осінь – найдорожча серцю хлібна пора. Отож, сьогодні славимо тих, хто любить землю і квітчає її квітами, вирощує хліб, садить сади. Кланяємося Вам низенько, хлібороби. Хвала рукам Вашим роботящим, велика подяка за наповнені добром комори та стодоли.

Ведуча:Але, насамперед, сьогодні низько вклоняємося воїнам ЗСУ, які боронять рідну землю від російського загарбника. Завдячуючи їм, ми можемо сіяти, садити і збирати врожаї, а також, змогли зібратися нині у дружньому колі.   

Ведучий: Війна! Безжальна! Страшна! Вона намагалася вибити в нас землю з під ніг! Скільки ж їх – синів – не повернулося додому… не понесуть їм матері в поле обід… А скільки трударів, ціною свого життя, збирали урожай і більше не будуть сіяти і жати…

Ведучий: Схилімо голови в скорботі за тими, хто віддав своє життя захищаючи Україну…  Згадаймо тих хліборобів, які загинули на мінному полі, збираючи дорогоцінний врожай… Вшануймо пам'ять про наших воїнів-Героїв і трударів-хліборобів, чиє життя забрала війна, хвилиною мовчання.

                            ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Ведуча: Дякую.

Хочу сказати без перебільшення, що День працівників сільського господарства – це всенародне свято; свято рідної землі і людей, для яких нелегка праця була і залишається сенсом життя. Від повсякденної хліборобської праці залежить здоров’я нації, добробут нинішнього та майбутнього поколінь.

Ведучий:Тож, хай лине в височінь величний Гімн нашої держави, як славень волі, палким серцям і роботящим рукам, що вміють вирощувати хліб і захищати рідну Батьківщину!

ГІМН УКРАЇНИ

(під ліричну музику декламується вірш «Праця селянина»)

Співала земля під плугом,

Чорніла вузька попруга,

Мрячів прохолодний дощ;

Господар ішов по полю,

Зерно засівав, як долю,

Неначе вертавсь із прощ;

Молився перед посівом,

А поле коли засіяв –

Заплакали небеса;

Почув Бог молитву з неба,

Дав дощ, бо його так треба –

Врожай на землі спасав.

Збіг тиждень – зелене поле,

Недавно пустинне, голе,

Чекало пори снігів…

Бо змерзнуть поля без снігу,

Вітри не зупинять бігу,

А хліб не побачить снів.

Біленька лягла перина,

Напевно у ній причина,

Бо вкриті хліба сповна.

А в часі, як прийде літо,

Зародить багате жито –

Трудилися ж не дарма!

Виконується пісня

«Хліборобська Величальна (Заграйте, сурми, на зорі, возрадуйся, щаслива мати…)»

( ім’я автора не прослідковується, за де якими джерелами – українська народна пісня)

Ведучий: Наш край завжди славився своїми чорноземами і людьми, які плекають на рідній землі найсвятіший з усіх скарбів – хліб. У нас в Україні ведеться так: хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість.

Ведуча: Сьогодні ми складаємо щиру подяку всім працівникам полів та ферм великих і малих господарств: ветеранам праці, механізаторам, тваринникам, фермерам – всім спеціалістам сільського господарства, хто своєю невтомною працею забезпечує нас сільськогосподарською продукцією.

Ведучий: Чи знаєш ти,   чим  хліб земний 
Пахнить  на нашому столі 
Весною, влітку і зимою –  
Хліб пахне працею людською. 

Виконується пісня «Моє рідне село (Пахне рідне село)»

(слова Андрія Демиденко, музика Олександра Зуєва) 

Ведуча: Нашу Україну завжди називали хлібним краєм, адже тут жили і живуть лише великі працелюби, що вміли гарно обробляти землю та ростити щедрі врожаї.

Ведучий: Все змінюється в цьому світі, а сільська праця, як і раніше, необхідна всім і кожному. Плодами праці сільських жителів користується кожна людина в нашій країні, а після 24 лютого, після повномасштабного російського вторгнення ми зрозуміли, що від наших українських врожаїв залежить і чиєсь життя далеко за межами нашої країни!

Ведуча: Важкою є праця у сільському господарстві. Це і недоспані ночі і напружені дні. Сьогодні ми вклоняємося мужнім людям з золотими руками.

Ведучий: Тож, нехай щедро колоситься нива, хай родять поля і сади, нехай не переводиться козацький рід на українській землі, а праця відданих їй трударів буде належно оцінена. 

Виконується пісня «Моя ти земле калинова»

(слова В. Яремчука, музика А. Пашкевича)

Ведуча: День працівників сільського господарства – це справжній підсумок напруженого хліборобського року, наповненого клопотами, повсякденною працею, думками про день сьогоднішній та рік наступний.

Ведучий: Так, саме цей день доводить спроможність і вміння господарників гідно виходити зі складних, непередбачуваних ситуацій та погодних умов. 

 

Ведуча:Присвятіть же людині найкращі слова,
Щоб любов в них бриніла й повага.
Щоб крутилась від щастя її голова
Та зігріла їй душу увага.
Добре слово, як сонце, дарує тепло,
Гріє серце, надію вселяє.
Щоб приємно і добре людині було,
Хай же слово її звеселяє.

 Ведучий: Саме такі щирі слова вдячності хочеться сказати багатьом людям. І зараз я запрошую на сцену найпотужніших місцевих аграріїв, які ще й сплачують  в бюджет нашої громади найбільші податки J. Це…..

(в цьому місці рекомендуємо зачитувати імена запрошених на свято аграріїв та фермерів, які мають вийти на сцену і надати їм (бажаючим) слово для виступу або ж господарники можуть вручати подарунки своїм кращим працівникам).

Ведуча: Дякуємо нашим невтомним аграріям, а ми продовжуємо   свято і в дарунок для всіх нас прозвучить пісня, яка стала символом української естради і пустила глибоке коріння в українську культуру. Отож – славнозвісна «Червона рута»!

Виконується пісня «Червона рута»

(слова і музика Володимира Івасюка) 

Ведучий:В нас одвічно так велося: життя хлібороба, його достаток і добробут залежали від врожаю. Через те й говорять – як вродить жито, то будемо жити.

Ведуча: Адже зерно – то мука, а мука – то величезний вибір різноманітних національних страв!

Ведучий: І рум’яний коровай, і м’який хлібець, і запашна галушечка та гарненькі пиріжки, свіжоспечені калачі, духмяні пряники, хрумке печиво!

Ведуча: Мммм, а пухкі українські варенички!!!!

Ведучий:А ось послухайте гумореску, як кум з кумом вареники варили.

Декламується гумореска “Як вареники варили кум і я” 

Ведуча: Ой, вже ті куми-и-и-и! Одні вареники варили, інші за кури сваряться. Ну, як то вже в селі))).

Ведучий: Ти про що?

Ведуча: Та оце йшла сьогодні на свято і зустріла двох кУмоньок. Про які кури мова – не зрозуміла та й не дослухалася. Але то такі завзяті жінки, що й сюди навідатись можуть. (З-за лаштунків чути голосне «Кумо! Я ж таки Ваша кума, а Ви мені тоже!») О! А я про що казала – ось вони вже й тут.

 

(Ведучі йдуть за лаштунки, а на сцену виходять чепурні, в українському стилі одягнуті, дві куми. Одна (ПЕРША) на зігнутій руці тримає кошик. Кошик прикритий серветкою чи хустиною з-під якої виглядають курячі лапи. Інша кума (ДРУГА) намагається зазирнути у той кошик, але їй це не вдається, бо ПЕРША вміло, з викрутасами, відвертається).

 

ДРУГА КУМА: Кумо, а куди це Ви ото з кошичком? На базар?

ПЕРША КУМА: Базар, кумо, то пустопорожні балачки. (Пауза. Кумася хизується своєю грамотністю). А я – йду на ринок!

ДРУГА КУМА (все ще поглядаючи на кошик і показуючи в його сторону пальцем): Ой, кумцю, - на нього, то й на нього. А чи не моєї курки чубатої ноги стирчать із вашого кошика?

ПЕРША КУМА: І чого б то Ваша курка влізла у мій кошик? Хіба вона в мене живе?

ДРУГА КУМА: Ну, жити – то не живе… А от, що мої кури у Вас несуться і Ви благополучно мої яйця їсте – то я знаю.

ПЕРША КУМА: Може ще й знаєте де-е-е-е?

ДРУГА КУМА: Тю-ю-ю-ю… Мені, тай не знати – у Вашого собаки в буді!

ПЕРША КУМА: Не чіпайте мого собаки! Він у мене тварина культурна, артистична. Якщо хочете знати – він гавкає, наче співає. Ну, просто тобі кришталеве горлечко.

ДРУГА КУМА: А то! Ще б, кришталем не дзвеніти, коли ж він через свою горлянку щодня по десятку яєць пропускає, які МОЇ кури нанесли!

ПЕРША КУМА: Кумо! Ви, тОго… Ви, куди мандрували? Бо я на баз… на ринок.

ДРУГА КУМА: Таж, курку свою чубатеньку шукаю! (В зал до людей, голосно) Клопіт, люди, в селі з тими курами! ( В сторону, тихіше)І з кумами! (До куми) То, розходьмося, бо дощ буде. (Виходять в різні сторони лаштунків).

 

Виконується пісня «Курочка чубатенька (Прийшла кума до кумоньки)»

(українська народна жартівлива пісня) 

Ведучий: Україна селянська – це не тільки гектари чорнозему чи центнери збіжжя. Україна – це сільська честь, це правда рідного краю, це гордість предків за своїх нащадків, що й зараз зберігають вікові цінності праці на землі. Так було завжди: ми – народ міцних, вікових сільськогосподарських традицій. 

Ведуча: Існує чимало видів сільського господарства, насамперед це рослинництво (вирощування зернових, технічних, овочевих культур, плодово-ягідних культур), насінництво, тваринництво, переробка сільгосппродукції тощо. 

Ведучий: Щороку, у третю неділю листопада, країна відзначає день сільських трудівників. Це світле свято  всіх хліборобів, всіх працівників-аграріїв!

Ведуча: Запрошуємо до слова голову територіальної громади ________.

(В цьому місці сценарію, рекомендуємо запросити до слова місцеве та районне керівництво).

Декламується вірш

Коли у небі сонце розцвітає –

Могутній оберіг врожайних нив,

Його в надії, радості стрічає

Родина українських трударів.

Те сонце зачерпнуть умілі руки,

Щоб ним засІять землю молоду,

Щоб лан родив і радували луки,

Щоб були урожаї до ладу.

І сонце переллється у колосся,

У  трави сОчні, ягоди-плоди,

Щоб день наступний стріти довелося

У щасті і достатку, без біди,

Щоб множились традиції родинні,

Було майбутнє краще наших днів,

Щоб кожен, хто родився в Україні,

Окрилений надіями, творив.

 Виконується пісня «Моя земля (Є у світі земля красива)»

(слова М. Шевчук-Можаловської, музика Р. Білишко) 

Ведучий:  На столі у кожного українця присутні хліб та «до хліба». Все це – плоди невтомних рук працівників сільського господарства.

Ведуча: (ведуча говорить, а в цей час дві-три дівчини в українському вбранні виходять в зал і стають перед сценою. Вони тримають широкі тарелі або таці, на яких невеликими шматками порізаний коровай із «нової муки». Дівчата стоятимуть там до завершення слів ведучих):  В нас є гарна хліборобська традиція – випікання святкового короваю із першої муки нового врожаю. Ми не порушили цієї традиції і сьогодні.

Ведучий:  Дорогі працівники сільського господарства та гості нашого свята! Скуштуйте цей святий шматочок хліба, що народився і дозрів у пшеничному колоссі; замісили його, із сердечною любов’ю, роботящі руки сільських трудівниць; зарум’янився і спікся він у теплій українській печі. На здоров’я Вам і на світлу надію на нові врожаї!

(Дівчата частують всіх присутніх у залі короваєм, а хід мистецького заходу продовжується)

Ведуча:Пісенний мій краю, любов моя вічна

Тут пам'ять козацька і слава батьків.

І я відчуваю любов споконвічну,

Вдивляючись в очі своїх земляків.

Ведучий: З поклоном синівськім усім побажаю

Селянського щастя не втратити суть.

Хороших пісень і рясного врожаю,

Лелеки ж побільше хай дІток несуть.

Ведуча:Вдосталь буде хай щедрот землі,
Колос хай дзвенить із краю в край.
Хай щодня на нашому столі,
Наче сонце, сяє коровай.

Ведучий: Шановні друзі, наше свято добігає кінця.

Ми знову й знову вітаємо Вас із Днем працівників сільського господарства.

Ведуча: Всі сказані нами слова і заспівані пісні – це посильний внесок у створення вам святкового настрою.

Ведучий: Хай якнайшвидше закінчиться ненависна війна, настане Перемога і запанує мир на працьовитій українській землі.

Ведуча: Хай рясно колосяться щедрими врожаями ниви.

Ведучий: Хай здійснюються всі Ваші задуми та сподівання.

Ведуча: Хай природні стихії не завдають шкоди Вашим господарствам.

Ведучий: Хай Ваші родини живуть у сімейному затишку, щасті, благополуччі, достатку та в доброму здоров’ї.

Ведуча:І ми знаємо, що у серці кожного селянина, кожного працівника сільського господарства звучать слова:
Щедро ниву засію, зберу життєдайні плоди,
Для нового врожаю догляну зерно і машини,
І братів запрошу на хліб-сіль, на гречані меди,
Я – господар землі, я – господар своєї країни.

 

(На сцену виходять всі учасники концертної програми)

 

Виконується пісня «Я бажаю (Як щоранку сонце сходить)»

(слова Ніни Дівіль, музика Володимира Домшинського)

 

 
 Сценарій підготувала 

завідуюча відділу організаційно-методичної 

та видавничої діяльності – Наталія Шамріцька. 

 

У підготовці сценарію використано: матеріали Вікіпедії, матеріали медіаресурсів мережі інтернет, вірші  Павла Глазового, Віталія Назарчука, Наталії Погребняк, Наталії Шамріцької.