«Ліквідувати, врятувати, дати надію на
майбутнє…»
Інформативний матеріал для тематичної години.
«Чи знаєш ти, світе
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!..»
Б. Олійник
Історія,
що гірчить «полином».
Чорнобиль – полин; Чорнобиль -
страшне слово; Чорнобиль - біль і горе…
Чорнобиль… Це назва великого районного
центру, що розташоване за 130 кілометрів від Києва. За 15 кілометрів від
процвітаючого міста було побудовано атомну електростанцію і місто поділилося
назвою із потужною станцією генерації електроенергії – Чорнобильська АЕС. Будівництво
електростанції було розпочато 1971 року. 1983 року вже працювало чотири
енергоблоки.
Чорнобиль… Процвітаюче місто із
тринадцятитисячним населенням; місто, що планувало трудитися і досягати висот,
радіти і святкувати. Але в історію місто на березі повноводої Прип’яті увійшло
як таке, що дало назву одній із найбільших в історії людства катастроф – аварія
на ЧАЕС… Ця страшна трагедія сталася вночі з 25 на 26 квітня о 1годині 23
хвилини 40 секунд, коли всі спокійно спали. Над 4-м реактором Чорнобильської
атомної станції пролунав вибух, розірвавши нічну тишу.
Найбільшому радіоактивному забрудненню
піддалися області України, Білорусі, Росії – території з населенням 7,1 млн.
осіб, із них 3 млн. дітей.
Це
була трагедія не тільки України, а й для всього людства… Точної кількості
жертв трагедії в Чорнобилі не встановлено…
Щоб
зберегти майбутнє…
Засурмив третій Ангел,
крізь озонову виразку
впала отруйна роса.
А вони,
неначе безсмертні боги
крізь сни
тримали на собі небеса.
Тетяна
Іваніцька
14 грудня в Україні вшановують
ліквідаторів аварії на ЧАЕС – ми згадуємо усіх, хто, ризикуючи своїм
життям і здоров’ям, зберіг нам майбутнє і яких на сьогоднішній день,
лишилося вже не багато…
У ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи, яка сталася 26 квітня 1986 року, брали участь люди
найрізноманітніших професій: пожежники, енергетики, військовослужбовці,
інженери, будівельники, робітники. Це щонайменше 90 тисяч осіб (за
найскромнішими підрахунками), яким довелося гасити пожежу після вибуху,
виконувати дезактивацію приміщень і проммайданчика станції, а також території
навколо... Всі ці люди, ціною свого здоров’я і життя, врятували від ядерного лиха
не лише нашу країну, а й увесь світ. Адже наслідки аварії могли б
бути набагато страшнішими, якби не їх самопожертва та героїзм.
Ті, хто прийняли на себе удар перших
хвилин ліквідації аварії, отримали смертельні дози опромінення радіацією. Більшість
з них померла від променевої хвороби у 6-й клінічні лікарні Москви в перші
місяці після трагедії – в травні-липні 1986 року.
Пам’ять
роки не стирають…
Добігає кінця 2024 рік, а ми пам’ятаємо
про лихо, яке спіткало нас майже 40 років тому. Наша пам’ять і пам’ять багатьох
наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів
1986 року.
Минатимуть десятиліття, а чорний день
Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив
своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей
день завжди об’єднуватиме всіх одним спогадом та болем, однією тривогою,
печаллю і надією…
Сьогодні ми, вкотре, згадуємо подвиг і
самопожертву людей, які рятували Україну і весь світ від страшного лиха. Ми дякуємо
усім ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС за героїзм і бажаємо їм довголіття. Низький
уклін пам’яті тих ліквідаторів, хто помер у тяжких муках, отримавши смертельну
дозу опромінення.
Миру усім нам і перемоги.
Відеоматеріал
для перегляду:
«Під
саркофагом поховав частинку себе: історія ліквідатора аварії на ЧАЕС» https://www.youtube.com/watch?v=R0yde213WRM
«Ліквідатори аварії на ЧАЕС розповіли,
як приборкували наслідки вибухів» https://www.youtube.com/watch?v=KydMbFMd52c
Інформаційний матеріал підготувала
завідуюча відділу
організаційно-методичної
та видавничої діяльності – Наталія
Шамріцька.
В інформаційному
матеріалі використано: матеріали Вікіпедії, матеріали медіаресурсів мережі
інтернет, уривки віршів Б. Олійника, Т. Іваніцької.
