Сценарій «Вишита сорочка – долі оберіг» 

(засідання народознавчого любительського об’єднання) 

     У фойє на манекенах, підставках, мольбертах виставлені вишивані сорочки, українські строї, рушники, старовинні речі домашнього побуту, знаряддя праці. 

     У залі для глядачів, ліворуч від сцени, розміщений екран для демонстрації слайдів та документального фільму «Спадок нації». Звучить лірична українська народна пісня «Туман яром», поступово стишується мелодія і на стишеному фоні ведуча читає текст: 

Ведуча: Обереги мої українські, – 

     Ви прийшли з давнини в майбуття. 

     Рушники й сорочки материнські 

     Поруч з нами ідуть у життя. 

     Нам любов'ю серця зігрівають – 

     Доброта і тепло в них завжди. 

     Вони святість і праведність мають, 

     Захищають від лиха й біди. 

     Ведуча 2: Обереги – наші прадавні добрі символи-захисники, знаки віри у вище заступництво. Символи-обереги втілювались у побутових речах, їх шанували, про них складали легенди. (на екрані можна демонструвати слайди з оберегами нашого народу) 

     Ведуча 1: Вишитий рушник, вишита сорочка, писанка, лялька-мотанка, віночок, калина, верба, лелека – без них важко уявити нашу Україну. Саме з оберегів починається для кожного Батьківщина. 

     Ведуча 2: Батьківська хата, бабусина вишиванка, незамулена батькова криниця, старі жорна, що годували в тяжкі лихоліття. – усе це наша родовідна пам'ять, наші національні символи – наші обереги! 

     Ведуча 1: На перший погляд ці прості та, насправді, дивовижні речі – родинні реліквії-обереги – здаються буденними: звичайною ковдрою, піччю, іконою…. Але це не так! Наші обереги ми цінуємо поряд із душевними якостями – добром, милосердям, любов'ю. Це – найдорожче, це – наше коріння. 

     Ведуча 2: Одяг, взуття та прикраси – найнеобхідніші предмети в повсякденному житті людини. Однак вони виконували не лише практичну, але й не менш важливу символічну роль. В давніх віруваннях обереговим елементам надавали особливого значення. Зокрема це стосувалося прикрас, оздоблень і вишивки. Скажімо, коралі, каблучки, вінки, зрештою, вишивка на подолі сорочок та блуз, рукавах, комірі – не просто прикраси, а насамперед охоронне коло, яке мало убезпечити людину від злої сили. 

     Ведуча 1: Не менш важливе значення відігравали й колір, крій та форма носіння одягу: це ж саме стосувалося взуття й прикрас. 

     Ведуча 2: Поговоримо сьогодні про сорочку. Для сучасної людини сорочка є предметом одягу та естетичним фактором, а українська вишита сорочка – обов’язковий елемент традиційного строю, адже вона є не лише високомистецьким витвором, а й невід’ємною складовою української ідентичності. 

     Ведуча 1: Українська сорочка-вишиванка… Вона ввібрала в себе теплоту сонця і запах трави, шум гаїв і голубінь небес, всю розкіш землі і смуток ліричної пісні. Нині ми сприймаємо мову вишитої сорочки здебільшого як сукупність візерунків, гру кольорів, майстерність вишивальниць. А вона, між тим, народилася не тільки, як витвір мистецтва, а й як наш оберіг. Бо закодована була одвічними життєдайними знаками сонця, землі і води. І захищала така сорочка, й сили додавала, й кохання берегла… 

 (Звучить пісня «Вишивала дівчина вишиванку») 

     Ведуча 2: Сорочка була й залишається головним одягом людини, про що свідчать давні приповідки: «Своя сорочка ближче до тіла», «Щасливий, бо в сорочці родився». Вважається, що сорочка, яка безпосередньо облягає тіло, є провідником магічної сили, прихованої в людині. Сорочка у чоловіків і в жінок мала символічне значення оберегу від злих вітрів і недоброго ока. Ось чому при виготовленні сорочки треба було дотримуватися цілої низки засторог і магічних дій. «Народитися в сорочці» – значить, бути щасливим у житті. Тому сорочка – це не лише частина нашого гардеробу, а певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену та гармонійну долю людини. 

 Звучить пісня «Вишита сорочка», 

музика – Василя Звіздарика, слова - Романа Балагурака 

(можна у записі, демонструючи на екрані). 

     Ведуча 1: Вишиті сорочки різняться за узорами, способами крою, кольористикою відповідно до етнорегіонів країни. Втім, серед старовинних сорочок, вишитих вручну, складно знайти дві абсолютно ідентичні. Це пов’язано з тим, що кожен хотів мати свою особливу сорочку. 

     Ведуча 2: Історія вишитої сорочки сягає глибини століть, ще Геродот писав про вишитий одяг скіфів, чимало згадок збереглося і з часів Київської Русі. 

     Ведуча 1: У давніші ж часи вона мала й певну магічну функцію. Увесь процес, пов'язаний з виготовленням сорочок, їх одяганням і носінням, супроводжувався цілісною системою чітко визначених дійств і обрядів, окремі елементи яких дійшли і до наших днів. 

     Ведуча 2: Згадаймо традиційне українське весілля. Для молодої було за святий обов'язок подарувати вишиту сорочку своєму судженому. При її пошитті користувалися визначеною системою оберегових функцій. Особливо це стосувалося нанесення узорів. Сідаючи за вишивання, дівчина зверталася до покровительки жіночої долі – святої П'ятниці за допомогою, просячи у неї "спору й талану". 

(Як музичний фон, стишено звучить українська народна пісня «Цвіте терен». 

Ведуча на фоні читає текст) 

 Ведуча 1: Процес вишивання, як правило, супроводжувався співами. Вважалося, що вишиванка, виготовлена під мелодійний супровід, принесе її власникові довголіття, щасливі долю й подружнє життя. Але найбільше акцентувалася увага на оздобленні нагрудного розшиву. Це не лише естетичний момент – хоч і він має неабияке значення: давні узори мали оберігати людину від лихого ока та злих духів. Цій меті слугували й мережки на кінцях рукавів та горловині. 

 (Звучить українська народна пісня «Я в середу родилася») 

     Ведуча 2: Чітко визначалися й дні виготовлення сорочок. Найкращою дниною для шиття вважався четвер. Четвер є легким і вдатливим. Чи не тому в народі побутує народний вислів: "Доживеш до старості, якщо матимеш "четвергову сорочку". Годилося протягом дня покраяти і пошити "четвергову сорочку", на якій нав'язували чимало вузликів. За повір'ям такий виріб довго носитиметься, а його господар, якщо сорочки нікому не позичати, доживе до глибокої старості.

     Ведуча 1: Це ж саме стосувалося заготівлі й виготовлення барвників. Трави й коріння, з яких робили фарбу для кольорування ниток, збирали у певні свята, здебільшого напередодні Івана Купала. Найкращим зелом вважалося те, яке брали до сходу сонця і в найглухіших хащах. Листя й коріння рвали не голіруч, а лише через полотнину. 

     Ведуча 2: Як бачимо, увесь технологічний процес, пов'язаний з вишивальницьким рукоділлям, співголосний із чіткими магічними обрядами. Всі вони несли захисні функції. 

( При можливості можна продемонструвати дефіле сучасних українських весільних вишиваних сорочок та суконь. Якщо немає можливості то можна використати відеозапис на екрані) 

     Ведуча 1: На особливу увагу заслуговує "вінчальна сорочка". Кожна дівчина заздалегідь запасалася нею: на полотні вишивалося чимало узорів – барвистість мала уберегти молоду "від зурочин". "Вінчальну сорочку" зберігали протягом усього життя, зодягаючи її лише на великі свята чи урочисті події (коли віддавали заміж дочку чи одружували сина). Нерідко іменний виріб переходив у спадок дочкам або внучкам і вважався "найдорожчим приданим". Зазвичай, коли дівчина виходила заміж, то мала виготовити не менш 10-12 святкових і повсякденних сорочок, що засвідчувало її особливу вдатливість і працьовитість. 

     Ведуча 2: Чимало вірувань пов'язано із одяганням сорочки. Особливо це стосувалося дітей. У давні часи новонародженого пеленали в батьківський одяг, якщо це був хлопчик, то загортали його в старий убір тата, а коли дівчинка, то у мамин – "бо вони вже випробувані". 

     Ведуча 1: Отже, традиційно, сорочка виконувала подвійну функцію – побутову й оберегову. Всім нам відомий вислів, який дійшов з глибини століть: якщо людині пощастило уникнути явної небезпеки, то казали, що вона в сорочці народилася. Широко побутують у народі такі прислів'я: "Тоді в домі Великдень, як сорочка біла" або – "Як неділя то і сорочка біла". Неважко здогадатися, що йдеться про охоронну роль української вишиванки. 

Звучить пісня « В полотні за світ раненько», 

(музика Анатолія Пашкевича, слова Петра Маха). 

     Ведучий 1: Кожен візерунок, птах, кожна квітка, що прикрашає вишивану сорочку, має своє символічне значення, спрямоване на добре та щасливе життя. Калина означала красу та продовження роду, мак – чарівну силу, яка захищає від усілякого злого, барвінок – вірність, волошки – ніжність і скромність, троянди – кохання, соняшник – символ світла та праці. 

     Ведучий 2: Важливо у вишиванці і правильно підібрані кольори: червоний, зелений, чорний. Створена руками, така вишиванка всотує не тільки частинку душі того, хто її зробив, а ще є ланкою між минулим, його традиціями і цінностями, та сучасністю. 

     Ведучий 1: Біле поле полотняне, Рівно ткане, чисто пране, А по ньому голка ходить, За собою нитку водить. Покрутиться так і сяк Зацвіте червоний мак. 

     Ведучий 2: Схрещувались ниточки, Розквітали квіточки: Ружі та барвінок, вздовж по полотну. Барви кольорові: Зелень – то діброви, Молодість, надія, злагода і мир; Жовтий – то колосся, й плодовита осінь, І ласкаве сонце, що встає з-за гір… 

     Ведучий 1: Про вишивану сорочку можна говорити багато. А ще вишиванка завжди була ще й символом політичного супротиву. Її закопували в землю перед виселенням у Сибір, таємно вивозили та переховували, тільки б національний символ не опинився в руках ворога. 

     Ведучий 2: Зараз у нас відроджується традиція одягати вишиту сорочку не лише на свято. І це не мода, адже мода змінюється, а вишита сорочка була, є і завжди буде оберегом для кожного з нас, адже в її орнаменті не просто хрестики, а символи, що оберігають нас. 

(Музичний номер, може бути сучасна авторська пісня про вишиванку) 

     Ведуча 1: З початком російської агресії в Україні, ще з 2014 року, вишита сорочка стала символом української сили, ознакою сміливості. Одягати вишиванку у тимчасово окупованих містах чи селах було дуже небезпечно – це означало сказати: «Я відстоюю свою землю! Це моя земля!».       Ведуча 1: З початку повномасштабної війни росії і по теперішній час українці, що покидали тимчасово окуповані землі прифронтових областей, перетинаючи блокпости, намагались вивезти свої вишиванки: одягали їх навиворіт, зверху надягали светри й таким чином вивозили з окупації. Адже український характер про – «не здамся», «буду стояти до кінця», «дух міцніший, ніж тіло», «Україна буде вільна». 

     Ведуча 2: У 2015 році кримські татари, які на День вишиванки одягнули українські вишиті сорочки, були затримані російськими спецслужбами і звинувачені в підготовці терористичного акту. З того часу по всій Україні люди започаткували десятки різних акцій. Однією з таких стала «Подаруй вишиванку захиснику». Вона зародилась у 2015 році, ідея належить Олександру Ткачуку, який служив на Сході. 

     Ведуча 1: Нині багато військових одягають вишиті сорочки й вважають, що це є своєрідна вишита броня і захист. У рамках цієї акції відгукнулося багато вишивальниць, громадських організацій, активістів і не одна сотня сорочок була передана на фронт. 

     Ведуча 2: Нині вишиванка є символом, який об’єднує дуже різних українців за політичними, релігійними поглядами, за мовною ознакою. Саме тому вона є сучасною зброєю проти ворога.

     Ведуча 1: Дуже важливо усвідомлено носити вишиту сорочку, адже значення вишиванки є дуже глибоким. Це символ української нескореності, свободи, солідарності з українцями іноземців, які також одягають вишиті сорочки, аби висловити свою підтримку та підтвердити, що вони на українській стороні в протистоянні з рф. 

     Ведуча 2: Сьогодні ми переконані – допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх – Україна непереможна! 

 (музичний номер, із циклу «Пісні народжені війною») 

     Ведуча 1: У 2016 році відбулася прем’єра першого документального фільму про вишиті сорочки «Спадок нації» (Режисер Олександр Ткачук, сценаристка Леся Воронюк). Ідея фільму полягає в тому, що вишита сорочка є не тільки матеріальною, а й духовною спадщиною українського народу. У «Спадку нації» органічно переплетені дві площини. Перша – етнографічна, показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою, що залежать від регіону побутування сорочок. Друга – це історії людей, життя яких змінила вишиванка, врятувала, поєднала, стала символом нескореності чи останньою надією…Історія української вишиванки – це історія українського народу. Сам фільм знімався не лише в Україні, а в Канаді, Італії, ОАЕ та Німеччині. 

     Ведуча 1: Пропонуємо переглянути документальний фільм «Спадок нації». 

( фільм у вільному доступі у YouTube ) 

 (після перегляду фільму) 

     Ведуча 2: Вишиванка – це наша пам’ять і наше майбутнє. Це те, що ми повинні берегти і передавати з покоління в покоління. 

     Ведуча 1: Хай розквітають у ваших оселях вишиті квіти, а в серцях живуть віра, надія і любов!

(Звучить фінальна пісня про Україну)

Матеріали використані при підготовці сценарію: 

 – Інформаційні матеріали «Обереги українського народу – символи любові й незрадливості» Укладання В. І. Матяш. – Полтава, 2013. 

 – Українська фольклористична енциклопедія. Видавництво ІМФЕ ім.. М.Т.Рильського НАН України. Київ. – 2019. 

 – Українська фольклористика. Словник-довідник, укладання та загальна редакція М. Чорнописького. Тернопіль. – 2008. 

Матеріали Вікіпедії та відкритих джерел інших медіаресурсів. 

 Матеріал підготувала провідний методист 

 Обласного науково-методичного 

 центру культури 

Юлія Приймачук