«МИ – УКРАЇНА! МИ – КУЛЬТУРА! МИ – ДЕРЖАВА!». 

Орієнтовний сценарій, присвячений Дню Української Державності. 

Оформлення сцени 

– силует карти України, з тризубом, державним прапором в центрі; 

– графічна лінію часу від Русі до сучасної Незалежної України; 

– синьо-жовта драпіровка з легких тканин, які створять ефект «вітру», що майорить – як символ незламного духу; 

– калина, колосся, дубове листя – символи сили, пам’яті, роду. 

На екрані впродовж заходу – портрети відомих діячів з історії становлення української державності. 

Звучать урочисті позивні («Україно» Тараса Петриненка). 

На сцені ведучі заходу. 

     Ведучий. Слава Україні, дорогий український народе, шановні мешканці і гості нашої громади! 

     Ведуча. Слава Україні, дорогі краяни, доброчесні отці, високодостойні воїни ветерани – мужні захисники рідної держави! 

     Ведучий. День Української Державності, згідно з Указом Президента України від 24 серпня 2021 року. Ця памʼятна дата запроваджена на утвердження спадкоємності тисячолітньої історії українського державотворення та для протидії російській дезінформації й історичним фальсифікатам про спільне походження українського та російського народів. 

     Ведуча. Спотворювалися, знищувалися, замовчувалися факти про українських історичних діячів та попри брехливі переконання про створену «лєніним» державу, Україна 34 роки тому відновила незалежність і постала як суверенна держава на мапі світу. 

     Ведучий. 15 липня за Новоюліанським календарем – день вшанування пам’яті святого рівноапостольного великого князя Володимира та відзначення насправді епохальної події, яку він звершив під час свого правління Київською державою: ми святкуємо 1037 річницю Хрещення Руси-України. 

     Ведуча. Вітаємо вас, сильні, сміливі, непоборні українці – кожного, де б він нині не був!

     Ведучий. З Днем Державності Тебе, самобутня, неповторна, мужня і незборима Україно!

     Ведуча. У цей день утверджується нерозривний зв’язок Твого народу з сотнями поколінь предків, що пломеніли незгасною до Тебе любов’ю і до загину боролися за Твою долю і Твою волю.   

     Ведучий. Ти знову в вогні боротьбі. І знову нащадки визвольних змагань минулого століття на фронтах великої битви за Твою святу землю! За Твій народ! За Твою націю! Слава тобі, Україно! 

 

(Патріотичний номер окремого виконавця, 

 флешмоб «Україно, ти – моя вічна любов!» за участю аматорського хореографічного колективу, використавши пісню Тараса Петриненка «Україно» тощо). 

     Ведуча. Найкращі у світі воїни Збройних Сил України, відчайдушні сини і доньки землі з 2014 року творять новітню історію своєї Держави, що увійде у вічність через сторінки, написані не чорнилом, а їх власною кров’ю – тих найвідданіших її дітей, що віддали життя за право нашої держави бути вільною, сильною і непереможною. 

     Ведучий. Повномасштабна загарбницька війна рашистської імперії забрала сотні тисяч життів українців, понівечила мільйони доль… У цьому небаченому досі двобої зі злом, народ, як найтугіша струна, бринить сьогодні у кожному куточку світу відлунням нашого Славня: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…». І як ніколи – українці борються! Відчайдушно, жертовно, непереможно! 

Ведуча. «Висушіть, вітри, усю скорботу, 

            Випий її, сонце золоте! 

            Від крові пролитої і поту 

            Наша воля буйно проросте!». 

                                         (Катерина Мандрик-Куйбіда) 

     Ведучий. Шановна громадо, у такий день по особливому воскресає пам’ять… У хвилині мовчання просимо вклонитися героям України, всім, хто боронив і кожному, хто боронить Україну! Хто поклав за неї життя століття тому, і всім, хто віддав життя у нинішній пекельній війні... Вічна пам’ять їх пресвітлим душам і вічна слава! 

 ХВИЛИНА МОВЧАННЯ 

 (передзвін з метрономом чи солоспівом) 

    

     Ведуча. Просимо покласти квіти на Алею Слави та до пам’ятних знаків українських Героїв, які є на території нашої громади… 

(Звучить у запису мелодія «Червона калина») 

     Ведуча. Держава і Державність, як дерево й коріння – вони нероздільні. І це дає нам, спадкоємцям Руси-України і Тризуба Володимира Великого, усвідомлення, що віра для українців завжди була потужним духовним мечем і провідним чинником у захисті рідної землі від усіх ворогів, а їх впродовж історичного шляху боротьби було не злічити… 

     Ведучий. Запрошуємо до слова …. 

(священника Православної Церкви України, запрошення до виступів представників влади, громадськості, демобілізованих воїнів-захисників, волонтерів тощо). 

Літературно-музична композиція за участі аматорських колективів клубного закладу. 

     Ведучий. Шановна громадо, воїни, які сьогодні на передовій – це наш щит і наш меч! Кожен їхній день і кожна ніч – це боротьба і за кожне українське серце. 

     Ведуча. Підтримувати їх сьогодні – означає підтримувати Україну! Тут, в тилу, робиться все можливе, щоб військо наше вистояло, щоб перемогло і щоб вижило! Вдячні всім, і кожному зокрема, за участь у благодійній акції «Віримо в перемогу! Допомагаємо ЗСУ!», яка відбуватиметься впродовж заходу! 

     Ведучий. А зараз просимо разом перегорнути сторінки української історії, де золотими літерами вписано найважливіше з державотворчих процесів початку ХХ століття… 

Впродовж текстів ведучих 

на екрані демонструються історичні світлини подій про які йтиметься 

та особистостей, причетних до творення держави. 

     Ведуча. 1914 ¬– 1918 роки. У світі йде глобальний збройний конфлікт – Перша світова війна, в якій брали участь 38 держав, проносяться революції і перевороти в росії, а посеред усього цього впродовж чотирьох років українці героїчно виборюють свій шанс здобути власну державу.

     Ведучий. У День Державності України не можна не згадати Михайла Грушевського, діяльність якого відіграла значну роль у відродженні національної ідентичності та становленні держави. Він був першим Головою Центральної Ради першого українського парламенту. 

     Ведуча. День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська та військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, воїнів УПА. Сучасні Збройні сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність України, доводять, що українці – народ-військо.

     Ведучий. Упродовж тривалої історії українці не полишали боротьби за свободу та здобуття державності. Першу в XX столітті незалежність Україна проголосила 22 січня 1918 року. Актом 24 серпня 1991 року відновила її. 

     Ведуча. Кілька разів у XX столітті Україна здобувала суверенітет і втрачала його через внутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Національна єдність – обов’язкова умова збереження державності. 

     Ведучий. За час існування комуністичної тоталітарної системи, ні Голодомор 1932–1933 років, ні масові голоди, ні репресії, Великий терор, економічні та політичні експерименти не змогли викорінити державницькі устремління українців. 

     Ведуча. Наприкінці 80-х років XX століття в умовах послаблення командно-адміністративного диктату знову відродився масовий національно-патріотичний рух і постало питання незалежності.

     Ведучий. 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Вона проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. 

     Ведуча. 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який став точкою відліку сучасної державності. Насправді ж відбулося відновлення державного суверенітету, за який українці боролися тривалий час. 

     Ведучий. Проголошення державної незалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи. Знадобилось три чверті століття… і у 1991 році Верховна Рада України відновила незалежність України, відкривши нову сторінку історії державотворення. Це був час повернення, час великих надій і великої праці українського народу та безстрашних його патріотів. 

     Ведуча. Зло не терпить безкарності. Воно нею живиться… Сьогодні доля вкотре випробовує українців на здатність захистити свободу, захистити свою землю від імперії терористів, захистити існування України як держави, а її народу як нації. 

Ведучий.    У кожнім роді – незборима міць, 

                 А купно всі ми – моноліт держави. 

                 Ми не загинемо в борні, 

                 Бо нині всі за волю встали! 

Ведуча.     Наш український древній рід 

                Такі державні заложив основи, 

                Що скільки буде існувати світ, 

                Нас не здолають у житті ніколи! 

                                                 (Катерина Мандрик-Куйбіда) 

 2-3 концертних патріотичних номери.

 

     Ведучий. У стремлінні мати право на самовизначення і європейське майбутнє, Україна нині об’єднала весь цивілізований світ, і як ніколи до цього, згуртувала націю. На битву проти московитів піднялися всі – від зовсім юних її громадян до пожилих… Прагнення перемоги над рашизмом стало для українців єдиною метою і єдиним сенсом. 

     Ведуча. Звідки це в нашого народу, запитаєте?.. Українці знають! Це – від безстрашних князів київських, що боронили рідну землю від вражих навал!.. Це – від звитяжності Козацької Доби! Від гайдамацької вольниці Холодного Яру, що наповнила свого часу вітрила Української революції початку XX століття, від вояків Української Повстанської Армії… Слава вам, наші пращури! 

 Без оголошення до мікрофонів виходить аматорський колектив 

і виконуються 1-2 патріотичні, стрілецьких чи повстанські пісні та залишаються на сцені. По завершенню виступу 

ведучі оголошують учасників концертної програми 

і запрошують всіх на сцену і стають біля колективів. 

До мікрофону підходять 2 читці, 

по завершенню читання вірша Івана Франка ведучі підходять до них. 

Читець 1.    Земле, моя всеплодющая мати, 

                  Сили, що в твоїй живе глубині, 

                  Краплю, щоб в бою сильніше стояти, 

                  Дай і мені! 

Читець 2.   Дай теплоти, що розширює груди, 

                 Чистить чуття і відновлює кров, 

                 Що до людей безграничную будить 

                 Чисту любов! 

Читець 1.   Дай і огню, щоб ним слово налити, 

                 Душі стрясать громовую дай власть, 

Читець 2.   Силу рукам дай, щоб пута ламати, 

                 Правді служити, неправду палити. 

                 Вічну дай страсть! 

 Включається фонограма лише мелодії «Ой, у лузі червоана калина», 

 яка стишується на словах ведучих і читців, але не змовкає. 

     Ведуча. Ми – Україна! Ми – народ! Ми – культура! Ми – нація! Ми вистоїмо і відстоїмо державність для наступних поколінь! 

     Читець 1. Ми – Україна! Її майбутнє – у кожному з нас! Переможемо! 

     Ведучий. Ми – Україна! З нами правда і з нами Бог! Переможемо! 

     Читець 2. Ми – Україна! Ми – гідні своєї держави! Переможемо! 

     Ведучий. Ми – українці! Ми подужаємо тебе, клятий враже! У жилах наших воскресла козацька кров! Переможемо! 

     Читець 1. Ми – Україна! Ми – нащадки її героїчних предків! Переможемо! 

     Ведучий. Ми – українці! Коли ми гуртом, ми – сталь, ми – криця, нас ніколи й нікому не здолати! 

     Читець 2. Пам’ятатимемо! Не пробачимо! Боротимемось! Переможемо! 

За учасниками, що стоять на сцені, 

здіймається вгору Державний Прапор з Тризубом. 

     Ведучий. Зі святом тебе, дорога Державо! Усе, що ми всі робимо нині – ми робимо заради Тебе і майбутнього Твоєї нації! 

     Ведуча. Бажаємо Твоєму народові незламної волі та єдності! Нехай цей День Української Державності стане ще однією нагодою надихнутися на нові звершення в ім’я України!

     Ведучий. Нехай щонайшвидше живими, неушкодженими, з перемогою над московською ордою повертаються додому вірні Тобі сини і доньки! Слава Збройним Силам України! 

     Ведуча. Слава Україні! Героям Слава! Ведучий. Слава нації! Смерть ворогам! 

     Ведуча: Слава українському народові! Україна – понад усе! Україна – (всі гуртом) понад усе!

     Ведучий. Дорогі друзі! Захід «Ми – Україна! Ми – культура! Ми – держава!» завершується! Дякуємо вам, незламні захисники і захисниці за можливість жити і творити! Віримо, що ми – ваш надійний тил і частинка великої справи! Разом – ми сила, яка не скориться! Переможемо! 

     Ведуча. Безмежна вдячність кожному, хто був сьогодні з нами, і кожному, хто взяв участь у благодійній акції «Віримо в перемогу! Допомагаємо ЗСУ!». Не забуваймо ні на мить, що завдяки їм ми можемо відзначати цей день і жити! З Днем Державності України вас! 

     Ведучий. Державний Гімн України! 

(виконують учасники і всі присутні на заході).

     Ведучі. Слава Україні! Героям Слава! 

 Рекомендовані поетичні твори українських письменників, 

у творчості яких центральною темою є любов до України та боротьба за її свободу. 

 «Україні» Василь Симоненко 

     Коли крізь розпач випнуться надії 

     І загудуть на вітрі степовім, 

     Я тоді твоїм ім’ям радію 

     І сумую іменем твоїм. 

Коли грозує далеч неокрая 

У передгроззі дикім і німім, 

Я твоїм ім’ям благословляю, 

Проклинаю іменем твоїм. 

     Коли мечами злоба небо крає 

     І крушить твою вроду вікову, 

     Я тоді з твоїм ім’ям вмираю 

     І в твоєму імені живу! 

 «Живи, Україно, живи для краси...» Олександр Олесь 

Живи, Україно, живи для краси, 

Для сили, для правди, для волі!.. 

Шуми, Україно, як рідні ліси, 

Як вітер в широкому полі. 

До суду тебе не скують ланцюги, 

І руки не скрутять ворожі: 

Стоять твої вірні сини навкруги 

З шаблями в руках на сторожі. 

Стоять, присягають тобі на шаблях 

І жити, і вмерти з тобою, 

І прапори рідні в кривавих боях 

Ніколи не вкрити ганьбою! 

 «Не бував ти у наших краях!» Павло Тичина 

Не бував ти у наших краях! 

Там же небо – блакитні простори... 

Там степи, там могили, як гори. 

А веснянії ночі в гаях!.. 

     Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, 

     Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш, 

     Серце б’ється і б’ється в грудях... 

     Не бував ти у наших краях. 

Не бував ти у наших краях, 

Бо відтіль не таким би вернувся! 

Чув про степ, що ген-ген простягнувся? – 

Єсть там люди – й зросли у степах, 

     Що не люблять, не вміють ридати. 

     Що не можуть без пісні і нивки зорати! 

     Тебе ж завжди я бачу в сльозах... – 

     Не бував ти у наших краях. 

«Ось вечір знов» Євген Маланюк 

Ось вечір знов. Заплющує повіки 

Безсилий день. І знову, знову сам. 

Так треба ніжности, так треба, щоб навіки 

Удвох молитися вечірнім небесам. 

     Вже ніч накреслює прозоро-сині тіні, 

     Вже зорі глянули. І сяє, сяє тьма.

     І знаю, що десь ти, в такім, як я, тремтінні, 

     Зідхаєш і мовчиш, і молишся сама. 

І знаю, знаю ще, що ніжности такої 

Нам різно не знести в обіймах самоти. 

І не втопити нам її в оцім спокої, 

Коли земля злилась з безмежжям висоти. 

     І знаю, що життя – це тільки ці хвилини 

     Хвилини вічности. І знаю: ти – одна. 

     І іншої нема. Прогаю і пролине 

     В цій лагоді ясній, в цій тишині без дна. 

 «Україні» Олесь Гончар 

Плюндруються твої сади, 

Твоє чужинець поле крає. 

Вже лицарів твоїх сліди 

У полі вітер замітає. 

     Та все ж люблю тебе, ясна, 

     Як гнаний син нещасну матір. 

     Тобі по краплі, всю, до дна 

     Готовий кров свою віддати. 

І не страшить мене Сибір, 

І не страшать кайданів дзвони. 

Велика Україно, вір: 

За тебе встануть ще мільйони. 

     Плюндруються твої сади, 

     Твоє чужинець поле крає. 

     Вже лицарів твоїх сліди 

     У полі вітер замітає. 

Та все ж люблю тебе, ясна, 

Як гнаний син нещасну матір. 

Тобі по краплі, всю, до дна 

Готовий кров свою віддати. 

     І не страшить мене Сибір,

     І не страшать кайданів дзвони. 

     Велика Україно, вір: 

     За тебе встануть ще мільйони. 

І лицемір’я упаде, 

І славословіє погине. 

Розправить крила молоде 

Безсмертне плем’я України!

 «Любіть Україну» Володимир Сосюра 

Любіть Україну, як сонце, любіть, 

як вітер, і трави, і води… 

В годину щасливу і в радості мить, 

любіть у годину негоди. 

     Любіть Україну у сні й наяву, 

     вишневу свою Україну, 

     красу її, вічно живу і нову, 

     і мову її солов'їну. 

Без неї – ніщо ми, як порох і дим, 

розвіяний в полі вітрами. 

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами. 

     Для нас вона в світі єдина, одна

     в просторів солодкому чарі… 

     Вона у зірках, і у вербах вона, 

     і в кожному серця ударі. 

У квітці, в пташині, в електровогнях, 

у пісні у кожній, у думі, 

в дитячий усмішці, в дівочих очах 

і в стягів багряному шумі… 

     Як та купина, що горить – не згора, 

     живе у стежках, у дібровах, 

     у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, 

     і в хмарах отих пурпурових, 

в грому канонад, що розвіяли в прах 

чужинців в зелених мундирах, 

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях 

до весен і світлих, і щирих. 

     Юначе! Хай буде для неї твій сміх, 

     і сльози, і все до загину… 

     Не можна любити народів других, 

     коли ти не любиш Вкраїну!.. 

Дівчино! Як небо її голубе, 

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну… 

     Любіть у труді, у коханні, у бою, 

     як пісню, що лине зорею…

     Всім серцем любіть Україну свою – 

     і вічні ми будемо з нею!

«Україно, п'ю твої зіниці» (уривок) Василь Симоненко 

… Одійдіте, недруги лукаві! 

Друзі, зачекайте на путі! 

Маю я святе синівське право 

З матір’ю побуть на самоті. 

     Рідко, нене, згадую про тебе, 

     Дні занадто куці та малі, 

     Ще не всі чорти втекли на небо, 

     Ходить їх до біса по землі. 

Бачиш: з ними щогодини б’юся, 

Чуєш – битви споконвічний грюк! 

Як же я без друзів обійдуся, 

Без лобів їх, без очей і рук? 

     Україно, ти моя молитва, 

     Ти моя розпука вікова… 

     Гримотить над світом люта битва 

     За твоє життя, твої права. 

Хай палають хмари бурякові, 

Хай сичать образи – все одно 

Я проллюся крапелькою крові 

На твоє священне знамено. 

 «Сто років як сконала Січ» Василь Стус. 

Сто років як сконала Січ. 

Сибір. І соловецькі келії. 

І глупа облягає ніч

Пекельний край і крик пекельний.

     Сто років мучених надій,

     І сподівань, і вір, і крові 

     Синів, що за любов тавровані, 

     Сто серць, як сто палахкотіть. 

Та виростають з личаків, 

Із шаровар, з курної хати 

Раби зростають до синів 

Своєї України-матері. 

     Ти вже не згинеш, ти двожилава, 

     Земля, рабована віками, 

     І не скарать тебе душителям 

     Сибірами і соловками. 

Ти ще виболюєшся болем, 

Ти ще роздерта на шматки, 

Та вже, крута і непокірна,

 Ти випросталася для волі,

     Ти гнівом виросла. Тепер 

     Не матимеш од нього спокою, 

     Йому ж рости й рости, допоки 

     Не упадуть тюремні двері. 

І радісним буремним громом

Спадають з неба блискавиці, 

Тарасові провісні птиці – 

Слова шугають над Дніпром. 

 «Де найкраще місце на землі» Дмитро Павличко 

Де зелені хмари яворів 

Заступили неба синій став, 

На стежині сонце я зустрів, 

Привітав його і запитав: – 

     Всі народи бачиш ти з висот, 

     Всі долини і гірські шпилі. 

     Де ж найбільший на землі народ? 

     Де ж найкраще місце на землі? 

Сонце усміхнулося здаля: – 

Правда, все я бачу з висоти. 

Всі народи рівні. А земля 

Там найкраща, де вродився ти! 

 «Терпи, терпи – терпець тебе шліфує» Василь Стус 

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує, 

сталить твій дух – тож і терпи, терпи. 

     Ніхто тебе з недолі не врятує, 

     ніхто не зіб’є з власної тропи. 

На ній і стій, і стрій – допоки скону, 

допоки світу й сонця – стій і стій. 

     Хай шлях – до раю, пекла чи полону – 

     усе пройди і винести зумій. 

Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався, 

той, що обрав тебе навіки вік. 

     До нього змалку ти заповідався 

     До нього сам Господь тебе прирік. 

 «Підкрадається лихо…» Ліна Костенко 

Підкрадається лихо нечутними кроками. 

Але раптом зненацька зупиниться мить. 

Почорніє село обгорілими кроквами. 

І на білому світі війна загримить. 

Захлинаються кров’ю і димом світанки. 

Вигинає імперія хижий хребет. 

По дорогах повзуть розчепірені танки. 

Причаїлася свастика в літері Zet. 

А ще світяться хатки в зимовій завії.

Ще не знає ніхто, що йому на роду. 

Лиш над Києвом очі святої Софії 

Спопеляють навіки новітню орду. 

 Використана література: 

     «Українська державність: поняття, основні ознаки, символи, атрибути, витоки та етапи становлення», Олександр Святоцький – головний редактор юридичного журналу «Право України», доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України. 

     Український інститут національної пам’яті. Інформаційні матеріали до Дня Української Державності. 

     Вікіпедія та відкриті джерела інтернет ресурсів. 

 Підготувала Ніна ФУРДИЛО, 

 провідний методист 

відділу організаційно- методичної 

та видавничої діяльності.