Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

« Шляхами творчості Т. Г. Шевченка»2014.02.18 10:25

Сцена святково прибрана. На « заднику», зверху до низу символічний рушник з українським орнаментом, на якому кріпиться вінок з цифрами, що символізують річницю народження поета. Звучать позивні « Думи мої». На сцену виходять ведуча і ведучий.

Ведуча.     Благословен той день і час

                  Благословенна та година,

                  Як породила мати сина

                  І назвала його Тарас.

Ведучий. Щовесни коли тануть сніги,

                  І на рясті просяє веселка.

                  Повні сил і живої снаги,

                  Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.

 

Муз. М. Лисенка

« Встала весна »

Вик. НА мішаний квартет « Камертон»

Кер. Т. Скарвінко

Ведуча.    Він був сином мужика – і став володарем у царстві Духа.

Ведучий. Він був кріпаком – і став володарем у царстві людської культури.

Ведуча. Він був самоуком – і вказав нові світлі й вільні шляхи професорам і книжним вченим.

Ведучий. Доля переслідувала його в житті скільки лиш могла, та вона не змогла перетворити золота його душі на іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду … Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Ведуча. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, які в мільйонах людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

 

Звучить пісня на слова Т. Г.Шевченка

« Реве та стогне Дніпр широкий».

Вик. НА хорова капела

Кер. Г. Прібиткіна

 

Ведучий. Отче наш, Тарасе всемогутній

                  Що створив нас генієм своїм,

                  На моїй землі, як правда, сущий,

                  Б’ющим є неправду, наче грім.

 

Ведуча.    Ти, як небо, став широкоплечо

                   Над літами, що упали в грузь.

                    Віку двадцять першого предтечо,

                    Як до Бога, до тебе молюсь.

Ведучий.    Да святиться слова блискавиця,

                    Що несе у вічну далечінь.

                    Нашу душу й пісню, да святиться

                    Між народами твоє ім’я. Амінь.

 

Звучить пісня на слова Т. Г. Шевченка

« Учітеся, брати мої».

 

Ведуча. Року 1814- го з 26 на 27 старого стилю, темної ночі, перед світом, в селі Моринцях на Звиногородщині, блиснув у вікні єдиний вогник на все село: народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Шевченко.

Ведучий. У тяжкий час прийшов у світ маленький син кріпаків Катерини і Григорія Шевченка. Тільки невпинною і тяжкою працею змогли батьки майбутнього поета утримувати себе і шестеро дітей.

Ведуча.    В похилій хаті, край села,

                  Над ставом, чистим і прозорим,

                  Життя Тарасику дала.

                  Кріпачка – мати, вбита горем.

 

Ведучий. Ріс Тарас,як і всі сільські кріпацькі діти, під Божою опікою, але вже змалку вирізнявся з-поміж ровесників. Був він до всього цікавий, допитливий, хотів усе знати.

Ведуча.     Дитинство майбутнього поета було важким. Батьки з раннього ранку до пізньої ночі – на панщині. Діти зростали в нужді і голоді. Та найважче стало тоді коли сім’я втратила матір, потім батька.

Ведучий.  Там матір доброю мою,

                    Ще молодую у могилу

                    Нужда і праця положила,

                    Там батько, плачучи з дітьми

                     (А ми малі були і голі),

                     Не витерпів лихої долі

                      Умер на панщині… А ми

                     Розлізлися межи людьми,

                     Мов мишенята.

Ведуча. І зібрав Тарас у свою торбину каламар, перо та крейду і пішов по шляхах собі шукати собі долю. Та після довгих поневірянь він знову повернувся у рідне село, щоб стати пастухом.

 

Вірш « Мені тринадцятий минало».

Чит. Ю. Сухарєв.

 

Ведучий.  Тарас був і пастухом, і погоничем, і ким він тільки не був, і чого тільки не робив. Та найбільше йому хотілося бути малярем. Все, що бачив хотілося змалювати. І гай, і поле, і Оксаночку – вірну подружку його дитинства. Та минали літа, і йому вже було 15 років.

Ведуча. «Ледащо!»  - казали люди. Бо замріється пастух, а череда в шкоду зайде. Або попові запрягати коней треба, на хрестини чи на похорон їхати, а погонич десь у садку під грушею притулився і виводить щось на папері.

Ведучий.  …І знов, як колись, закинув Тарас торбину за плечі і пішов шукати щастя. Та не знайшов його, бо потрапив до пана Енгельгарда і став козачком. Тепер прощай усе. То хоч вільно бігав скрізь, а тепер ніби в клітку посадили.

Ведуча.      Тяжко – важко в світі жити.

                    Сироті без роду:

                    Нема куди прихилитися –

                    Хоч з гори та в воду!

Ведучий.  В того доля ходить полем –

                     Колоски збирає;

                    А моя десь, Ледащиця,

                     За морем блукає.

Ведуча.     Йшли роки… роки поневірянь, пригнічень, знущань…Але, мабуть, Шевченко народився під щасливою зорею, як казала колись баба – повитуха, 22 квітня 1838 року став доленосним днем у житті майбутнього поета – його було викуплено з кріпацької неволі, Було йому 24 роки.

Ведучий.  Вже на засланні Шевченко запише до свого щоденника « Самому тепер не віриться, а дійсно так було: я із брудного горища, я нікчемний заморшка, на крилах прилетів у чарівні зали Академії мистецтв…».

Ведуча. Вже через рік науки в Академії Шевченко отримав медаль, його малюнки купували видавці до всіляких видань.

Ведучий. Саме тут Тарас починає писати вірші! Він кидав пензля і брав до рук перо.

Ведуча. Починався Шевченко – поет з балад « Причинна», « Утоплена»,

« Русалка», « Тополя».

 

Інсценізація твору « Тополя».

Читець: Н. Назарук та танцювальний колектив БК с. Озеро

Кер. А. Бичок.

Ведучий. У світовій ліриці немає митця, який би з такою любов’ю оспівав жінку – матір, сестру, кохану, їхнє тяжке життя. Для Шевченка жіноча доля

була згустком болю, що запікся в його серці.

Ведуча. Він гнівно виступав проти жіночого безправ’я. Він ніби воєдино зібрав у своєму серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові.

 

Муз. ……..

Слова Т. Г. Шевченка

« Така її доля».

Вик. На чоловічий квартет « Жайвір»

Кер. С. Пісковець

 

Ведучий. Поезія Шевченка була великою загрозою для самодержавства. Тому суд виніс вирок: « Художника Шевченка за складання бунтарських віршів, як обдарованого міцною будовою тіла, віддати рядовим в Оренбурзький корпус, доручивши начальству мати найсуворіший нагляд, щоб від нього ні в якому разі не могло виходити підбурхливих творів. Під суворіший нагляд із забороною писати і малювати».

Ведуча. Розпач, безнадія охоплює поета в засланні. Лише вірші, які записував у захалявну книжечку, тримали його на світі .

Ведучий. Саме тут він згадує свою Україну, ту, яку він запам’ятав з дитинства. Поет – арештант створює один з найсонячніших творів « Садок вишневий коло хати».

 

Пісня « Садок вишневий коло хати».

Вик. НА хорова капела

Кер. Г. Прібиткіна

 

 

Читець.  Сонце заходить, гори чорніють,

                 Пташечка тихне, поле німіє,

                 Радіють люде, що одпочинуть,

                 А я дивлюся… і серцем лину

                 В темний садочок на Україну,

                 Лину я, лину, думу гадаю,

                  І ніби серце одпочиває.

                 Чорніє поле, і гай, і гори,

                  На синє небо виходить зоря.

 

Пісня « Рибалка молоденький».

Вик. НА хорова капела

Кер. Г. Прібиткіна

 

( Виходить хор читців.)

 

Читець.    І не сниться, і не спиться

                Тарасу на світі.

                 Де не глянь – плаче мати

                 І діти не вкриті.

Читець.  Україна над панами

                 Й царською п’ятою.

                 В журних думах одиноко

                Стогне сиротою.

Читець.    Вигнать панство із царями

                  Розбивать закови!

                  Зашуміло по Вкраїні

                  Тарасове слово.

Читець.     Закликав кувати волю.

                   Долю і свободу,

                   Кликав щастя, кликав сонце

                   Рідному народу.

 

Пісня « Ой літа орел ».

 

Ведуча.    Шевченків « Кобзар»… Це Біблія українського народу, ця книга, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою.

Ведучий.  У ній переплелися доля селянки – кріпачки з долею неньки –України, боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю.

 

Вірш « І мертвим , і живим ».

 

Пісня « Встає хмара ».

 

Ведуча.    Співець – патріот, мученик заслань мріє ще повернутися на Україну, подивитися на її зелені лани, вимити там своє горе.

 

Може. Ще я подивлюся

На мою Україну…

Може ще я поділюся

Словами – сльозами

З дібровами зеленими

З темними лугами.

 

Ведучий.  Але не судилося Шевченкові побачити рідної неньки – України. Зупинилося серце великого Кобзаря. За 10 років до смерті він написав останні рядки.

 

 

 

Читець.

Чи не покинуть нам, небого

Моя сусідонько убога,

Вірші нікчемні віршувати

Та заходиться рихтувать

Вози в далекую дорогу,

На той світ, друже мій , до Бога

Почимчикуєм спочивать.

 

Ведуча. Трагічним було життя Шевченка. Із сорока семи років життя 24 він пробув  у кріпацтві, 10 -  на засланні, а решту – під наглядом поліції і жандармів.

Ведучий. Смерть стояла за плечима, а він все мріяв про свою хатиночку, яка потопала у цвітінні вишень, під вікном росли б мальви і червоний мак.

Ведуча. Закінчилося життя нашого генія і почалися безсмертні слова і вічна пам’ять, що передаються у спадок з покоління в покоління.

 

Читець.                                          

Спи спокійно, Тарасе !

Нащадки твої

 Словом шани і любові тебе спом’янули,

І народи вкраїнські у вольній сім’ї

Заповітів твоїх не забули.

 

Пісня « Спи Тарасе ».

Вик. І. Звірковська.

 

 ( Вихід на сцену всіх учасників заходу).

Ведуча.    На могилу приносять розкішні вінки

                  З пишних квітів садів України.

                  Караокі дівчата, стрункі юнаки –

                  І всміхаються чорні долини.

Ведучий. І щасливий Дніпро зустрічає дідів

                  І жінок – Батьківщини окрасу.

                  І гримить « Заповіту » безсмертного спів,

                  На високій могилі Тараса.

 

« Заповіт ».

Виконують усі учасники заходу

 

 

 

М.М. Скубій,

заступник директора

по художній самодіяльності РБК

ім. М. П. Ковальова м. Ківерці

 
Всі права захищено © 2020
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"