Володимир Великий

сценарій історичного свята

для підлітків

 

Зала святково прибрана. На заднику сцени великий портрет князя Володимира Великого, внизу цифри 1015-2015. Ліворуч на сцені журнальний столик і два стільці для ведучих. Праворуч на порталі – екран, на якому розповідь ведучих супроводжується демонстрацією світлин та інших ілюстративних матеріалів.

 

Ведучий. Київ. Русь. Україна. Ці слова з глибокою шаною і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо вони виражають духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії.

Ведуча. Ось уже понад 15 століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія – стати «матір’ю міст руських». Згадаємо нашу історію – історію України. А називали цю державу у давні часи Київська Русь. Правив цією державою князь.

Ведучий. Згадаємо ми сьогодні й ім’я великого Київського князя Володимира Великого і вшануємо його світлу пам’ять. На багатьох грошових купюрах є зображення видатних діячів України. Ім’я великого Київського князя і його портрет зображено на купюрі вартістю одна гривня.

На екрані портрет князя Володимира і малюнка-плаката із зображенням пам’ятника Святому Володимиру у місті Києві.

 Ведучий. Володимир став князем у 980 році. (показ дати 980 на екрані). Попередній князь – його батько Святослав, який загинув у бою з печенігами. Князь Святослав залишив трьох синів: Ярополка, Олега і Володимира.

Читець. Не жили в братерській згоді

Святославові сини.

Все змагалися за владу,

Все сварилися вони.

Ведуча. Князем у Києві і на всю Київську Русь захотів стати Ярополк. Він побив брата Олега, а тоді хотів убити і Володимира. Але Володимир переміг Ярополка і сам став Київським князем.

Читець. Було це так давно.

Ти звідки про це взнав?

Читець. А ці події Нестор описав.

Монахом він і літописцем був.

Усе записував, що бачив і що чув.

І ці літописи до нас усі дійшли.

Тож ми про і часи дізнатися змогли.

(показ на екрані малюнка із зображенням Нестора, який пише літопис)

Ведучий. Як жилося нашим предкам за князювання Володимира?

Читець. Не спокійно їм жилося,

Дні проходили в боях.

Набігали на них чехи,

Нападав на них і лях.

Читець. Та найгіршими катами

Були орди-дикуни.

Як вони людей гнітили!

Як знущалися вони!

Ведучий. Цими ордами-дикунами були печеніги, половці. Та Київська Русь народила героїв, які вийшли захищати землю від ворогів. Цими воїнами-богатирями були Ілля Муромець, Бобриня Микитович, Альоша Попович. (показ репродукції картини В.М. Васнецова). Ось так вирушає зі свого рідного села Карачаєва на службу до князя Володимира Ілля Муромець.

Читець. Та у тому селі Такарачаєві

Гей, то не старий дуб к землі нагинається,

Ой, то добрий молодець Ілля Муромець

Батьку-матері уклоняється:

«Благослови, батьку та матір рідна,

У славний город з’їздити,

Сонечку стольнокиєвському

Князю Володимиру служити,

Віри християнської та боронити!».

Ведуча. Деякі історики стверджують, що Добриня був рідним дядьком князя Володимира (братом матері). Про нього також згадується у давніх билинах.

Читець. Гей, у городі да у столичному у Києві

У славного князя Володимира

Гей, не захотів був молод-козак Добриня

Зелен-вина випивати,

А захотів він у чистому полі гуляти.

За Пучай-річку,

За гору Сорочинську виїжджати,

Змія проклятого зі змія чатами звоювати,

Сорок тисяч народу душ із полону визволяти,

Козацької, молодецької слави заживати.

Ведучий. Раз печеніги підійшли під самий Київ, і проти них вийшов Володимир з військом. А тоді вождь печенігів промовив до нього так: «Не проливаймо крові наших воїнів, але виберімо зі своїх військ по одному силачеві: я одного і ти одного, і нехай вони стануть до двобою. Як твій мого поборе, то ми заберемося, а коли мій поб’є твого, тоді ми з вами будемо три роки воювати».

Читець. Князь погодивсь і звелів він

Найсильнішого знайти…

Та на бій ніхто в державі

Не зважається піти.

Засмутився Володимир.

Аж прийшов якийсь дідусь:

Син побореться, мій князю,

І поборе, я клянусь.

З ним колись ми посварились.

Пам’ятаю, як тепер,

Так, повіриш,

М’яв він шкуру:

Спересердя всю роздер.

Привели до князя хлопця:

Соромливий, мовчазний.

Невисокого ізросту,

Хоч доволі кремезний.

Читець. Печеніг угледів хлопця

І сміється: «От дурне,

Подолати, побороти,

Воно думає мене!»

Не злякався наш вояка

І боротися почав,

Повертав борця і важив,

Потім наче кожу м’яв.

І нарешті наче діжку

Обхопив і кинув в мить.

На землі без руху мертвий

Печеніг-борець лежить.

І на тім славетнім місці

Де страшний борець упав,

На тім місці Володимир

Переяслав збудував.

Ведуча. Ви, мабуть здогадалися, що звали юнака, який переміг у двобої печеніга Кирило Кожум’яка. Після цієї перемоги печеніги повтікали у степи, і Володимир мав з ними спокій.

Ведучий. У ті часі найсильнішою, найбагатшою, найславетнішою з усіх держав була грецька, яка звалась Візантією. Грецький народ вважався за найбільш учений, в усяких ремеслах та умілостях найперший. Володимиру хотілося, щоб і його держава не відставала від Візантії.

Читець.  На Візантію князь дивився,

У Візантії всього вчився.

І Русь із кожним днем зростала,

Багатою й міцною стала.

Ведучий. Володимир Великий прагнув, щоб люди в державі були освідченні, писемні. Він намагався, щоб освіта і культура поширювалися серед його народу.

І часто задумувався Володимир: «Ще відстаємо ми від Візантії. Немає ще в нас своєї азбуки, письма, книг. А головне – у світі люди вірять одному Всемогутньому Богу – Ісусу Христу. Наймогутніша Візантія живе за заповідями Божими.

І бабуся моя – княгиня Ольга, теж прийняла Христову віру. А нас називають язичниками, поганцями, бо ми поклоняємося ідолам – поганським богам. Іноді іноземні посли і говорити зі мною не хочуть, бо ми не християнської віри».

Ведуча. Справді, стояли в Києві такі пам’ятники – ідоли, поганські Боги.

Здебільшого вони були зроблені з дерева. Це були: Перун – бог грому, Дажбог – бог сонця, Сварожич – бог вогню, Стрибог – бог вітру.

До них приносили жертви убитих тварин, щоб тут же спалити. Вважалося, що ідоли приймають такі жертвопринесення і виконують усі бажання тих, хто дає їм ці подарунки.

Читці. Для кожної палати

Зеленіє темний сад,

Попід липами густими

Стали ідоли уряд.

І до Волоса, Перуна,

Ось Сварожич, там Стрибог.

А за ними найщедріший,

Найласкавіший  Дажбог.

Перед кожним тиха жартва

Тліє в полум’ї блідім.

І іде, летить угору,

Як молитва, сизий дим.

Задивився Володимир,

Потонув в своїх думках.

І шукають його очі

Правди в синіх небесах.

Хто Христос? Чого навчав він?

І хотів добра чи зла?

І чому христову віру

Мудра Ольга прийняла?

 

На екрані портрет княгині Ольги

 

Ведучий. Це бабуся князя Володимира. Вона прийняла Христову віру, охрестилася, але підлеглих своїх, свій народ не охрестила.

Читці. І скликає Володимир

На нараду мудреців.

І послав він їх пізнати

Кожну віру і богів.

І до кожної країни

Їдуть княжі посланці.

Роздивились, все пізнали,

І вернулись мудреці.

І сказали: «Ми пізнали

Віру кожної землі.

Та найліпша – віра грецька,

Не забути нам її».

Ведуча. Дуже сподобалося посланцям у Візантійських церквах: ікони, богослужіння, спів. Володимир зрозумів, що він повинен прийняти християнську віру і знову йому в цьому допоможе грецька держава – Візантія. Він вирішив одружитися із сестрою візантійських імператорів Анною. Християнка Анна не хотіла вирушати в Київську Русь до поганих язичників і говорила «Лучче б мені тут умерти».

І сказали їй брати: «Може якось поверне Бог землю Руську до покаяння». І ледве примусили сестру збиратися в далеку подорож. Із плачем попрощалася вона з рідними своїми і поплила через чорне море.

Попливла Анна до Корсуня (тепер це місце недалеко від Севастополя). Гарно з почестями її зустріли і повели у високі палати. А тим часом з князем Володимиром сталася велика біда – він враз осліп.

Читці. Розхворівся Володимир,

Не бачить нічого.

Що робити? Він не знає…

А спитати в кого?

Анна про біду цю взнала,

Посланців послала,

Як очі князю врятувати,

Вона підказала:

– Коли хоче без хвороби

У цім світі жити,

Хай дозволить світлий князь ваш

Себе охрестити.

Як почув це Володимир,

Анні підкорився.

Всіх священників покликав

Й зразу охрестився.

Диво-дивне! Знов князь бачить!

У очах прозріння!

Божу ласку він відчув,

В душі потепління!

Ведучий. Всі дивувалися і раділи. Без лікарів, але з Божою милістю, прийшло до князя одужання. Тепер, коли Володимир охрестився, Анна з радістю згодилася одружитися з ним.

Читець. Охрестився Володимир

І з княгинею назад

Повернувся він у Київ

До покинутих палат.

Що це в Києві за гомін,

Звідки крики, галас, сміх?

І куди оце кияни

Тягнуть ідолів своїх?

Ось Стрибога порубали,

Там Дажбог стоїть без ніг,

Там в огні горить Сварожич,

Волос теж на спину ліг.

А Перуна на наругу

Прив’язали до коня

І по вулицях волочать,

І катують серед дня.

Б’ють Перуна батогами!

І сміються веселіш.

А давайте ще й скупаєм,

Вкинемо в Дніпро скоріш.

І поплив по річці ідол,

І, безвладний , зник в імлі.

Вчора ще великий, гнівний,

Найстрашніший бог землі.

Ведуча. Влітку 988 року за наказом князя Володимира в Києві у Дніпрі були охрещені всі кияни. (звучить запис церковного дзвону).

Ведучий. До Дніпра зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі у воду, і стали в ній по шию, а другі до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей на руках. Священики стояли і творили молитву, і було видно радість велику і на небі і на землі. Тож перше хрещення на нашій землі було в 988 році і здійснив його князь Володимир.

Читець. Культуру вищу, вищі ідеали,

Принесло християнство у державу.

Народу нашому духовність і освіту.

А князеві, і почесті і славу.

 Ведуча. У Болгарії перейняли ми азбуку, слов’янське письмо. Почали у нас читати і переписувати книги. Князь виписав майстрів з Візантії, і вони стали виробляти перші гроші – золоті і срібні. На одній стороні монет було зображення Володимира, а на другій – державний герб – тризуб.

Читець. Володимир закликав народ церкви будувати,

Книги читати, перекладати,

По-християнськи в родинах жити,

Ближніх своїх усім серцем любити.

Ведучий. Священики почали навчати людей, що гріх сваритися, грабувати, убивати. Про самого Володимира писали книжки, що він дуже змінився після того, як прийняв хрещення.

 Читець. Колись не милосердний і суворий,

Тепер спішив всім помогти у горі.

Він плакав і молився в каятті,

Бо мав багато помилок в житті.

Ведуча. Каявся і плакав князь Володимир за все те, що зробив він у язичництві, не знаючи Бога. І став служити своєму народу добрими справами своїми і милостинями.

Ведучий. Встановив князь в усі дні на своєму дворі облаштовувати обіди. І було на обідах тих всього в достатку. Володимир казав «Немічні і хворі не можуть дійти до двору мого». І звелів запрягати вола і, наклавши хліба, м’яса, риби, і різних овочів, і мед в бочках, а в інших – квас, розвозити по місту, питаючи «Де хворі і жебраки, що не можуть ходити?». І роздавав їм усе необхідне. І робив це для людей своїх щонеділі.

Читці. Тихо-мирно Володар

Свого віку доживав.

Піклувавсь своїм народом,

Вдів, убогих годував.

Всі вдоволені, щасливі,

А багатство і добро

Все несе й несе у Київ.

На човнах своїх Дніпро.

Щонеділі виїжджає

Валка з княжого двора

З хлібом, салом, м’ясом, медом

– повна всякого добра.

«Хто убогий, хто каліка,

Хто сьогодні ще не їв,

Йдіть, нещасні, поспішайте,

Приступайте до возів!»

І ішли каліки, вбогі,

На руках дітей несли,

І з возів, що треба, брали,

Їли хліб і мед пили.

Тихо-мирно дні останні

Володимир доживав.

Будував церкви і школи.

І за ладом доглядав.

Жив з сусідами у згоді,

І плили спокійно дні.

Нападали на Вкраїну

Тільки половці одні.

І народ за серце й розум

Свого князя шанував:

«Красним сонцем» України

Володимира прозвав

Ведуча. Правив князь Володимир аж до своєї смерті, до 1015 року. 35 років він був Київським князем. Церква вважає його Святим.

 

А.О. Добровольська (ж. “Розкажіть онуку» №5,2007р.)