З метою активізації роботи з пропагування творчості, популяризації фольклору, зібраного і записаного Лесею Українкою, дослідженню творчої спадщини родини Косачів, підвищення рівня якості культурних послуг, різноманіття і творчо-розвиваючих практик для населення Обласний науково-методичний центр культури рекомендує директорам районних, міських БК, МБК, НД «Просвіта» організувати і провести мистецькі тижні, оголосити серед творчих фахівців сільських клубних закладів конкурси: на кращий тематичний захід, сценарій, авторських музичних, поетичних і літературних творів, присвячених вшануванню видатної українки.

        Організувати пізнавальні екскурсії для учасників аматорських колективів, любительських об’єднань у літературно-меморіальний музей Лесі Українки в с. Колодяжному Ковельського, с. Запруддя Камінь-Каширського районів, у місто Луцьк (спільно з громадою, освітою, громадськими організаціями).

Урізноманітнити загальноприйняті форми клубної роботи (літературно-музичні вечори, усні журнали, вечори-портрети, літературні читання, вечори поезії, інтелектуально-пізнавальні вікторини, вечори-роздуми,  тематичні виставки, конкурси малюнків), запроваджуючи сучасні – квести, флеш-моби, перфоманси, пленери для фотоаматорів, художників-аматорів.

Орієнтовні сценарії заходів можна знайти на сайті Центру (http://www.nmckv.ukr.net) та в картотеці відділу культурно-просвітницької роботи.  

 

  Матеріали по творчості Лесі Українки на сайті

                      http://www.l-ukrainka.name/uk/Folklore/Kolodjazhne.html

 

***

Довідка

Флеш-моб   –  неочікувана поява групи людей у запланованому

                       місті на заздалегідь вибрану тему та ідею.

«Леся Українка – гордість Волинської землі, – борець за волю України» ( учасники любительських об’єднань, гуртків художнього читання, театральних колективів збираються у визначеному місті, вибравши з творчості Лесі Українки вірш чи уривок з поем, що буде висвітлювати ідею флешмобу).

Наприклад, учасники тримають збірки Лесиної поезії, по черзі читають рядки:

           Чи ж довго ще, о Господи, чи довго
Ми будемо блукати і шукати
 рідного краю на своїй землі?

 

За правду, браття, єднаймось щиро,

Єдиний маєм правий шлях,

Єдину, браття, всі маєм віру,

Єдине серце у грудях.

По завершенню роздаюуть перехожим листівочки з Лесиними рядками.

          

 

 

Перфоманс – дія, за котрою глядачі спостерігають у реальності.

           Це форма сучасного мистецтва, коли автор звертається до інтелектуального осмислення побаченого у певному місці і в певний час. Перфоманс може бути частиною флеш-мобу. Обов’язковою умовою має стати актуальність теми. Як правило, це швидке авторське реагування на суспільно-політичну подію, яка тривожить людей. Окрім тематичного видовища має бути заклик до певної дії із залученням усіх присутніх. Художник на полотні може задати тему картини а глядачі безпосередньо взяти участь у її написанні, режисер, розігруючи сцену, залучає до дії глядачів передбачаючи несподіваний імпровізований сюжет, музичний гурт, виконуючи написану пісню на актуальну тему залучають до гри, вокалу, пантоміми глядачів-слухачів. До перформансу можна віднести будь-яку ситуацію, що включає базові елементи: час, місце і  самого автора. У цьому полягає відмінність перформансу від таких форм образотворчого мистецтва, як картина або скульптура, виконання сценки чи пісні, музичного твору у «чистому» вигляді де твір визначається виставленим об’єктом.

Наприклад

…В річницю трагедії збитого пасажирського Боїнга над Донеччиною можна організувати виконання-презентацію створеної гуртом пісні на цю тему біля пасажирського літака, що стоїть «на приколі» безпосередньо на вулиці міста.

…В день чи переддень «чергового» розпуску парламенту під виконання тематичної пісні чи музичного супроводу випускати руками глядачів та перехожих голубів із клітки, наказуючи та прохаючи птахів більше ніколи туди не повертатись…

Успіх  перфомансу залежить від креативної творчості автора чи групи авторів, які ефективно можуть створити твір на актуальну тему і залучити до його творення глядачів об’єднавши їх ідеєю колективної дії.

 

 

Квест (від англійського «quest» – пошук, пошуки пригод) аматорське

            спортивно-інтелектуальне змагання, основою якого є послідовне

            виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або

            окремими гравцями.

Як приклад:

                                         «Я люблю читати Лесю Українку»

Готуються «маршрутні листи» для команд учасників квесту.

 

Збираються дві (чи більше) команди учасників. Організатор пропонує знайти місце, де може бути заховане перше завдання. Знаходять, а хто зробить це першим – отримує збірку поезії Л. Українки

(і так за всі завдання)

 

1 завдання. Знайти в будинку культури портрет видатного українця,

                      якому Леся Українка присвятила наступні рядки:

... Гомоніла твоя кобза

Гучною струною,

В кожнім серці одбивалась

Чистою луною.

Спочиваєш ти, наш батьку,

Тихо в домовині,

Та збудила твоя пісня

Думки на Вкраїні...

 

Учасники  мають знайти портрет Тараса Шевченка,  за ним розміщено аркуш,

                                   де записано  друге завдання.

 

2 завдання.  (читають) Кому присвятила Леся Українка ці рядки?

                         або про кого чи що тут йдеться?

«Мій давній друже! мушу я з тобою

                                                Розстатися надовго… Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

                                               Вповідувати думки веселі і сумні.

 

Учасники мають назвати, що це уривок з елегії Л. Українки  «До мого фортепіано».

 

3 завдання. На столі розкладені твори Лесі Українки.

                       Учасники мають знайти аркуш із завданням серед  сторінок.

«Способом додавання цифр року народження поетеси, останньою буде цифра, що є початком назви одного із творів Лесі Українки.

Або запитання може звучати так: «Яким чином цифра 7 пов’язана із творчістю Лесі Українки?» або простіше – серед цифр, що складають рік народження поетки є цифра, що слугує початком одного з поетичних творів…

                             1871 р.н.         1+8+7+1=17               

(Учасники мають назвати  цикл «Сім струн»).

 

***

Маршрутний лист для другої команди учасників квесту:

 

1 завдання: На столі розкладені твори видатних українських жінок – письменниць, поетес (Марко Вовчок, Ольга Кобилянська, Леся Українка, Олена Теліга, Ліна Костенко), необхідно знайти і назвати автора, чия життєва мужність була взірцем для сучасників, а І.Я. Франко назвав «єдиним мужчиною в українському письменстві»?

 

1 завдання. (У книзі Лесі Українки аркуш із наступним завданням). Знайдіть на глобусі країни, міста, пов’язані з перебуванням там поетеси.(чи роздати картки з назвами країн)

(Учасники  мають вказати: Україна, Грузія, Єгипет…).

 

2 завдання. На якій банкноті національної валюти уміщено портрет Лесі Українки?

 (Учасники мають відповісти – 200)

 На зворотній стороні збільшеної купюри 200-ки учасники читають

 наступне завдання.

 

3 завдання. За які особливі заслуги і хто з волинських письменників удостоєний премії імені Лесі Українки?

«Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», Ніна Горик – 2001 році, Надія Гуменюк у 2014 році.

 

Команда, яка правильно виконає завдання першою – перемагає.

По завершенню учасникам квесту запропонувати з книжок скласти слово, цифру («Леся Українка», «Наша Українка»),

або хаотично роздати аркуші з літерами і командам стати так,

щоб це слово могли прочитати глядачі.

 

Пропонуємо для організації та створення тематичного культурно-мистецького заходу використати сценарій про життя та творчість Лесі Українки

 

«Хотіла б я піснею стати…»          

Вечір українського романсу, присвячений творчості Лесі Українки

 

 

У фойє будинку культури розміщені плакати з висловами відомих людей про творчість Лесі Українки, уривки з поезії поетеси.

«Життя Лесі Українки – це подвиг митця, один із тих подвигів, що підносять людину в очах сучасників, роблять її нетьмарною зіркою в очах потомків»

Олесь Гончар.

«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї

слабосилої, хворої дівчини»

Іван Франко.

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала…

Леся Українка

 

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

Леся Українка

 

Тії співи та квіти ясні,

        Наче казку дивну, пригадаю – у сні…

Леся Українка

 

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме у день.

 

Леся Українка

 

Вільні співи, гучні, голосні

В ріднім краї я чути бажаю, -

Чути скрізь голосіння сумні!

Ой, невже я тобі, рідний мій краю,

Тільки й чуються вільні пісні – у сні?

 Леся Українка

 

 

На сцені  (у приміщенні) журнальний столик, на ньому – український рушник, квіти, портрет Лесі Українки, фортепіано накрите вишитим рушником.

До фортепіано виходить піаністка – звучить «Мелодія» Мирослава Скорика. Через певний час музика стихає і на її фоні у гучномовець з-за куліс лине поезія Лесі Українки ( жіночий голос):

Ой, палка ти була моя пісне!

Як тебе почала я співати,

В мене очі горіли мов жар,

І зайнявся у грудях пожар.

Хтіла я тебе в серці сховати,

Та було моє серденько тісне

Ой, палка ти була моя пісне!

 

Так, була моя пісня палка.

Вислухала товаришка спів,

Мов троянда, уся паленіла,

І сльоза в неї в очах бриніла

Від гарячих невтримливих слів,

І тремтіла подана рука…

Так, була моя пісня палка!

 

Ти занадто палка, моя пісне!

       Як настала тривожна година,

       Запалилося слово вкінець

       І спалило тонкий папірець…

       Замість пісні лежить пожарина.

       Ой, глядіть, знову іскорка блисне!

        Ти занадто палка, моя пісне!

«На вічну пам’ять листочкові, спаленому приятельською рукою в непевні часи» - Леся Українка т. І (двотомник), видавництво «Дніпро», К., 1970.

На сцену виходять ведучі, читають сценарний текст, залишаються сидіти за журнальним столиком протягом літературно-музичної композиції. Поезію декламують учасники заходу.

Ведучий: Колодяжне…  В дитинстві золотім

Я чув нераз це слово… Невеликі

Оці хатки, цей сад, цей світлий дім,

І ці хмаринки в небі голубім –

У се це в душу увійшло навіки.

І не в вісні уже, а на яву

Ходжу стежками, де вона ходила..

Немовби і за неї я живу…

Ось тут вона дівчам танок водила,

Ось кадуб той замшілий, звідкіля

Б’є джерело! Тут Леся брала воду…

О, джерело пісень мого народу,

Пісень, що їх почула вся земля!

Олекса Новицький

Звучить «Колискова» -  вірші Лесі Українки, музика Якова Степового.

Ведуча: Людини здавна прагнула відтворити у художній формі глибину своїх почуттів, найпотаємніші порухи душі, поривалась до ідеалу, збагнувши своє споконвічне прагнення до прекрасного. Прикладом надзвичайного таланту пізнання душі людської є талант Лесі Українки. З її уст злітали такі глибокі поетичні рядки, що їх можна було порівняти із ліричною музикою, музикою душі людської.

Ведучий: Поезія та музика – два поняття, з якими Леся пройшла все своє творче життя. Ольга Косач-Кривинюк, сестра Лесі Українки згадувала, що Леся дуже любила музику, «була до неї дуже здатна, здатна навіть до композиторства, бо часто грала свої власні, дуже хороші імпровізації- композиції». Та її «розмови з інструментом» були дуже інтимними. У спогадах близьких та рідних поетеси є висловлювання про те, що вона не любила грати «на людях», у широкому колі знайомих чи навіть близьких. Тільки найближчі друзі могли часом послухати гру Лесі.

Загальновідоме тонке відчуття і захоплення Лесі Українки музикою і особисте щире зізнання: «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт».

Ведуча: Пропонуємо один із найкращих романсів Кирила Стеценка «Стояла я і слухала весну». Вслухайтесь у звуки цієї ліричної картинки, яка надихана красою природи, пройнята безпосереднім трепетним почуттям, насичена думками ліричної героїні, яка наодинці з природою слухає подихи весни і в такі миті розуміє, що світ – прекрасний!

Звучить романс «Стояла я і слухала весну» вірші Лесі Українки, музика Кирила Стеценка.

Ведучий: Сповнена великого почуття, ллється мелодія солоспіву. Здається, виникає вона на самому зламі драматичного, незвіданого, високого та неповторного. Винятковість переживання породжує музичну інтонацію, що стає живою, існуючою назавжди сутністю художнього образу.

Таким є романс…

Іноді він нагадує музичне оповідання, маленьку трагедію, інколи щоденниковий запис або майстерно написане есе (фр. - спроба).

Український романс посідає помітне місце у мистецькій скарбниці народу. Є безліч авторських романсів, які давно стали народними і у цьому - їх художня цінність.

Ведуча: Ми не можемо сьогодні бодай хоч натяком не згадати творчість Івана Франка, лірична поезія якого теж  була хорошим матеріалом для написання музики. Трагізм особистого життя часто вплітався у терновий вінок життя народного. Як і кожна людина, Іван Франко мріяв про велике кохання, про гарну і вірну подругу свого життя. І хоч його життя склалося так, що він тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові, все ж  свято беріг у серці своєму спогади про скупі дари величезного почуття. Читаючи його поезію, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові лірикові, співцеві кохання і настроїв…

 Іван Франко - лірик високої проби і його ліричні проби просяться часто в музику. Так появилися чарівні мелодії – «Безмежнеє поле», «Я не кляв тебе,  о зоре» Миколи Лисенка, «Ой, ти, дівчино, з горіха зерня» - Анатолія Кос-Анатольського, «Твої очі, як те море»  Ф. Найденка, «Чого являєшся мені у сні» - Костянтина Данькевича, «Не минай з погордою» Георгія Майбороди, «Як почуєш вночі» та «Розвійтеся з вітром» Якова Степового. Один із цих романсів пропонуємо Вашій увазі.

Звучить романс «Розвійтеся з вітром» вірші Івана Франка, музика Якова Степового.

Ведучий: По різному складаються письменницькі, як і взагалі, людські долі. Лесина ж доля була незвичайна, щедро обдарована талантами, наділена ніжним, чутливим серцем, сповненим палкої любові до людей.

На фоні ліричної народної мелодії сопілки звучить поезія про Лесю Українку.

Ось він – волинський край,

Лесина пісня й колиска…

Грай, сопілкарю, грай!

Чуєш, вона десь близько…

Чуєш, вона вже тут…

Серце сполохано стука

І потерчаток гурт.

Мавка простягує руки.

Чуєш, і ліс шумить,

Листя зашепотіло.

Тільки душа щемить,

Біль розриває тіло.

 

Смуток всю радість вкрав,

Серце зболіле крає.

Грай, сопілкарю, грай,

Поки сопілка грає!

Знов крізь вечірній сум

Десь фортеп’яно плаче

Сповідь жіночих дум

Ніжних, гірких, гарячих…

Ось він, волинський край!

Лесин куточок милий…

Грай, сопілкарю, грай,

Поки снаги є й сили!

    Г. Яковлюк

 

Ведуча: Кожен із митців по своєму почув музику слова Лесі Українки. Кожен фортепіанний супровід романсів змальовує картинку природи, звуки весняної ночі, особисті почуття, голоси, що тривожать серце. Звичайно, композиторів найбільше приваблюють ті вірші Лесі Українки, котрі вона, здавалося б сама призначала для втілення в музиці, давши їм музичні назви, наділивши звуковими образами.

Ведуча: У 1893 році у м. Львів побачила світ збірка Лесі Українки «На крилах пісень». Особливо цікавим тут є цикл «Сім струн». Це своєрідна музична гама, сповнена безмежним, щемним почуттям ліричного героя до найдорожчого йому у світі – України. Кожен вірш циклу позначений назвою чергового ступеня звукоряду – Do, Re,Mi, Fa, Sol, La,Si.

Читець декламує вірш «Si» циклу «Сім струн».

( Settina – назва строфи на сім рядків – італ.).

Сім струн я торкаю, струна по струні

Нехай мої струни лунають,

Нехай мої співи літають

По рідній коханій моїй стороні.

І, може, де кобза найдеться,

Що гучно на струни озветься,

На струни, на співи мої не гучні

І, може, заграє та кобза вільніше,

Ніж тихії струни мої,

І вільнії гуки її

Знайдуть послухання у світі пильніше,

І буде та кобза гучна,

Та тільки не може вона

Лунати від струн моїх тихих щиріше.

Звучить романс «Геть те, думи, ви хмари осінні» - вірші Л. Українки, музика Я. Степового.

Ведучий: В українському романсі наскрізною лінією проходить ідея єдності вселюдського і особистого. Чи не тому так пильно і з великим мистецьким чуттям композитори  відбирали вірші для музичних творів. Співуча муза великої української поетеси не раз надихала творців музики. У різний час до поезії і драм Лесі Українки звертались українські композитори. Так були створені романси і на вірші Михайла Старицького, Івана Франка,    В Самійленка, Олександра Олеся, Дніпрової Чайки. Сьогодні ми в основному згадуємо поетичне багатство і своєрідність творчості нашої славетної Лесі. Вона ніжний глибокий лірик. У її творах знайшла вираз вся багатобарвна й різноманітна гама людських почуттів. Це перлини інтимної лірики «Не співайте мені сеї пісні…», «Нічка тиха і темна була…», «Знов весна, і знов надії».

Читець: Нічка тиха і темна була.

Я стояла, мій друже, з тобою;

Я дивилась на тебе з журбою,

Нічка тиха і темна була…

 

Вітер сумно зітхав у саду.

Ти співав, я мовчазна сиділа,

Пісня в серці у мене бриніла;

Вітер сумно зітхав у саду…

 

Спалахнула далека зірниця.

Ох, яка мене туга взяла!

Серце гострим ножем пройняла…

Спалахнула далека зірниця…

Звучить романс «Тайна» вірші Олександра Олеся, музика Станіслава Людкевича.

Читець: Не співайте мені сеї пісні,

Не вражайте серденька мого!

Легким сном спить мій жаль у серденьку,

Нащо співом будити його?

 

Ви не знаєте, що я гадаю,

Як сиджу я мовчазна, бліда.

Тож тоді в мене в серці глибоко

Сяя пісня сумная рида!

Ведуча: Сильна духом, кришталево чесна і безкомпромісна поетеса могла покохати тільки таку людину, яка була б їй хорошим другом, товаришем по житті. Сергій Мержинський став для Лесі тією єдиною людиною, якій вона віддала свої гарячі почуття. Тяжка недуга прикувала його до ліжка, та саме йому вона присвятила багато своїх творів.

Після його смерті Леся Українка написала одну із найтрагічніших і найкращих поем «Одержима».

Звучить романс «Горить моє серце» вірші Лесі Українки, музика                Ярослава  Лопатинського.

Ведучий: Серед музичних творів написаних на вірші і сюжети Лесі Українки, - романси і солоспіви, хори та симфонії, опери і балети. У всіх цих жанрах відображені високомистецькі музичні інтерпретації літературних образів поетеси. Та найбільше творів (близько ста) написано для голосу з фортепіанним супроводом.

Ведуча: Як відомо, поетеса ще з дитинства була близько знайома з родиною Лисенків. З Миколою Віталійовичем зв’язувала  її довголітня дружба і співпраця. Микола Лисенко був першим інтерпретатором Лесиної поезії. Його приваблювала в першу чергу лірична поезія Лесі Українки,  її оригінальні вірші. До найкращих солоспівів на слова  поетеси належить романс Миколи Лисенка «Не дивися на місяць весною». Сама Леся назвала цей вірш «Романсом».

Читець: Не дивися на місяць весною, -

Ясний місяць наглядач цікавий.

Ясний місяць підслухач лукавий,

Бачив він тебе часто зі мною

І слова твої слухав колись.

Ти се радий забуть? Не дивись,

Не дивися на місяць весною.

 

Не дивись на березу плакучу, -

На березі журливеє віття

Нагадає тобі лихоліття,

Нагада тобі тугу пекучу,

Що збратала обох нас колись.

Ти се радий забуть? Не дивись.

Не дивись на березу плакучу.

Ведучий: Гідним продовжувачем та послідовником творчості Лисенка став Кирило Стеценко. Він теж звертався до текстів і сюжетів Лесі Українки. Так були написані чудові романси «Дивлюсь я на яснії зорі», «Стояла я і слухала весну», «Хотіла б я піснею стати». Кожен із цих солоспівів -  лірична картинка, забарвлена красою природи, пройнята трепетним почуттям, насичена думками ліричної героїні циклу.

Ведуча: «Хотіла б я піснею стати»… Звучить розлога вільна й сонячно-мажорна мелодія. Як страждання юної героїні можуть жахати весь світ, а її ридання чують навіть зорі, так у світлу хвилину лише всесвіт може вмістити її радість, її дзвінкий спів. Отож велика радість виборюється у зіткненні з великим горем.

Звучить романс «Хотіла б я піснею стати».

Читець: Весняная сила в душі моїй грає,

Її не зломили зимові морози міцні,

Її до землі не прибили тумани важкі,

Її  не розбила і ся перелітная буря весняна.

Я вийду сама проти бурі

І стану, –  поміряєм силу.

Читець: Інші будуть співці по мені,

Інші будуть лунати пісні,

Вільні, гучні, одважні та горді

І полинуть у ті небеса,

Де сіяє одвічна краса;

Там на їх обізветься луною

Пісня та не згине зо мною.

Звучить романс «Дивлюсь я на яснії зорі» -  вірші Лесі Українки, музика     Кирила  Стеценка.

Ведучий: Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої поєдналися б така мужність, така геніальність, такий вогонь і розум, така пристрасна любов і відданість народові й Україні? Ні! Другої такаї на світі не було.

Ведуча: Будуть відходити віки, будуть приходити віки, пилком чи кушпелею скороминуче, а вічне увійде у вічність, не так у бронзу і мармур, як в очі людські, в душі людські, в надії людей. З великих людських надій зіткалося й вибухнуло пристрасне самобутнє слово нашої геніальної Лесі Українки. Могутньою, стоголосою піснею лунає її поетичне слово по всьому світі – воно втілюється у звуки музичних творів, надиханих її співучою музою, її безсмертним генієм.

Піаністка виконує фінальну частину твору Мирослава Скорика «Мелодія». На фоні музики текст ведучої.

Ведуча: Згадаймо добрим словом Лесю, спробуймо навчитися бачити так, як вона, - людей, навколишній світ, красу природи, любити всім серцем, як любила Леся Українка.

 

 

Використана література

 

Українські класичні романси. К. «Музична Україна». 1983.

Леся Українка – двотомник, ч. І, видавництво художньої літератури «Дніпро». К. 1970.

Степанидин Борис «Всеобіймаючі очі України: Іван Франко та Олександр Довженко».  АТ «Рівненська друкарня». 1994.

Яросевич Л. В. Леся Українка і музика. К. «Музична Україна», 1977.

 

 

 

Методист сектору організаційно-методичної

 роботи та культурно-дозвіллєвої діяльності                         О. А. Терещук