Оформлення сцени імітує
чорнобильський пейзаж. Вдалині 4-й енергоблок. Перед сценою з обох сторін
виносні телевізори.
Фонограма. (Лисенко М. «Елегія»).
Ведучий.Рідний краю! Дорога серцю, щедро скроплена потом і кров’ю земля батьків і дідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи,
зелені ліси, високі блакитні небеса!
Багатий, щасливий, безтурботний
Чорнобиль буяє розкішною зеленню.
Оксамитово-темними стрічками
стеляться городи, будинки потопають у сніжно-біло-рожевій, незаймано-чистій
заметілі абрикосово-вишневого квітування. А над усією цією красою синіє високе,
безкрає небо.
Ніщо не віщує біди. Спокійний,
неквапливий, дорозичливий світ. Здається, тут у цілковитій гармонії перебувають
краса поліської природи і сховані у бетон чотири блоки АЕС. Ця ніч, як згадують
очевидці, була такою тихою, такою теплою…
Страхітлива весняна ніч 26 квітня
1986 року ввійшла в історію назавжди. Цієї ночі людство зробило крок з епохи
доатомної в епоху незвідану. Україна вперше відчула на собі могутню силу, що
колись мала назву “мирний атом”.
А думалось: впокорений,
слухняний,
Гадалося, служитиме як слід.
Та вибухнув пекельно день
весняний
Так, що
здригнувсь тривожно всенький світ.
Зів’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,
Згорнулось місто в незвичайний
дим.
І мирний атом, ставши агресивним,
Націлився на села і сади.
Фонограма – Майборода Г. Симфонічна
сюїта з музики до трагедії
В. Шекспіра “Король Лір”.
О першій годині 23 хв. 40 сек,
коли люди, стомлені за день турботами, спали, небо над Чорнобилем освітив
фейєрверк палаючого ядерного палива і графіту. Вибухи зруйнували реактор та
бетонну споруду четвертого енергоблоку. Радіоактивна хмара піднялась у повітря
на висоту від 1 до 11 км і зловіщо посунула над Україною, Росією, Білоруссю,
Західною Європою.
А трагедія кожну мить наростала,
Мов зібрала зі світу пожежі,
розплати, війну,
І, немов з Хіросіми, з безодні
повстала,
Перед людством відкривши свою
таїну.
Хореографічний
ансамбль виконує імпровізований етюд “Чорний біль весни” (одяг – чорне тріко, в
руках – червоно-помаранчеві стрічки;
танець імітує полум’я над реактором).
Спалахнуло та не згасло пам’ятне 26 квітня 86-го в житті багатьох людей. Серед них
чимало тих, чия професія – пожежний. 28 пожежних Чорнобиля першими прийняли
сигнал тривоги, першими ступили у смертельні обійми невидимої радіації,
заступаючи світ від атомного монстра.
Володимир Правик
Віктор Кібенок
Микола Ващук
Володимир Тишура
Микола Титенко
Василь Ігнатенко
Їх імена викарбувані на
меморіальних плитах підмосковного митищенського кладовища. Героями не
народжуються, ними стають.
Хвилина мовчання. Метроном.
Ведучий.
Хлопчики, мужні синочки, виїни
честі!
Ваша смерть відмінила тисячі може
смертей.
Ви ступили в огонь і стояли, як
ті, що у Бресті
В чорні дні Вітчизняної… Нині Ваш
день!
Руки Ваших батьків цілує вся
Україна,
Серце Ваших батьків цілує вся Білорусь.
Перед подвигом вашим схиляється
вся країна,
Перед Вашими дітьми вогнем сльози
обпалюсь.
Фонограма Колесса М. Симфонія № 2 ля-мінор.
Першим важко. Ви ж були найперші.
Із вогню та в полум’я ступили.
Не до подвигів і не до звершень,
Ви ж собою людство заступили.
Лейтенанти – ратники Вітчизни,
Юні сурмачі своєї долі,
Випали вам дні – страшні і грізні
–
З чорним сонцем в синьому
роздолі.
Та серця, мов промені, не гасли,
Залишившись іскрами на тверді
І палахкотіли, ніби гасла:
Станемо життям супроти смерті.
Через 180 сек. караул на чолі з
лейтенантом Володимиром Правиком прибув на місце аварії. Через 120 сек.
лейтенант Правик прийняв найбільш правильне рішення – направити загін на дах
машинної зали, щоб прокласти магістральну лінію. Для того, щоб вияснити
справжній масштаб пожежі, лейтенант Правик і Кібенок ідуть у самий епіцентр. Там побачили відкритий реактор, полум’я, що розповзається по покрівлі метр за метром, плавить бітум, пропалює
взуття та тіло, постаті пожежних, які один за одним йдуть у вогонь, щоб грудьми
захистити нас і увійти у безсмертя.
Через деякий час на допомогу
прибуло більше 50, потім більше 100 бойових пожежних машин з Києва та області.
Тут пліч-о-пліч стояли біль і
мужність.
Дух і воля. Небо і Земля.
Вони не знали страху,
Перед вогнем не зупинились.
І честі роду не зганьбили
Відступністю чи боягузством…
До 5-ї години ранку пожежу
ліквідували. Станцію було врятовано.
Демонструється фрагмент документального фільму.
Гірку чашу довелося випити і
пожежним Волинського гарнізону. Вже 3 травня 1986 року до місця трагедії
прибули ліквідатори аварії. Того чорного 86-го випробували себе на міць у
Чорнобилі Богдан Хлопецький, Микола Гаврильчук, Ростислав Пацик, Віталій
Попеско, Степан Шум, Віталій Поліщук, Петро Щербатюк, Артур Куц, Віктор
Бондарчук, Ігор Іщук, Іван Шеверда, Олександр Митюк, Василь Данилюк, Юрій
Яницький, Юрій Акімов.
Вистояли. Втрималися. Перемогли.
Навічно залишились на Чорнобильській землі дві насосні станції, два автомобілі
АР-2, насосна станція, пересувна база газодимозахисної служби, інша
спецтехніка, з якою прибули волиняни.
З квітня 1986 р. до 1990 р. 3215
волинян стали учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС. Вахтенним методом від 3-х
до 6-ти місяців перебували вони у радіаційному пеклі, захищаючи ціною власного
життя та здоров’я понівечену атомом чорнобильську
землю.
Часто їм доводилось вирішувати
такі завдання, які до них ніхто ніколи в світі не вирішував. Низький доземний
уклін вам за мужність, самопожертву, самовідданість.
Фонограма
Штогаренко А. “Партизанські картини”
для фортепіано з
оркестром.
З 26 квітня 1986 року розпочався
новий відлік часу. Ще вчора щедра і багата земля з чудовими місцями відпочинку
стала називатися зоною. Страшним словом, яке означало скалічену, непридатну для
життя землю, воду, повітря.
Над Чорнобилем літо сплива,
Спрагло пахне хлібом і ріллею.
То чому так стогне земля?
То чому не весело над нею?
Вже курличуть вгорі журавлі,
Вже збираються вдалеч гуси.
То чому на осінній ріллі
Не стогують снопів стовусих?
А тому, що змертвіла земля,
Скам’яніла од болю і горя,
І веселий клич журавля
Вже сюди не долине ніколи!
Не стало села. Є хати і хлівці,
І слива, пекуча сльоза на щоці,
І розпач, що гостро торкнувся
грудей, –
Село ще стоїть, та немає людей.
Болючу дорогу обрали вони,
Ростуть на городах густі бур’яни,
Блукають собаки безлюдним селом.
Та пустка і тиша безлюдним крилом
Зриває останню помітку житла…
На карті Вкраїни не стало села.
А втім селі – ні голосу, ні
звуку,
І вікна випромінюють розпуку,
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям в ній не вчитися ніколи.
Навколо – пустка і печаль
біблійна,
Навколо – смерть незрима і
повільна,
Зело і квіти стронцій роз’їдає,
І час пересипається пісками
На полі, що шуміло колосками.
Ведучий.Евакуація. Цей термін військового часу стрімко ввірвався в наше сьогодення.
Чорнобильський ураган вирвав 116 тисяч людей з рідних місць, відірвав від
коренів, від рідних домівок і рідних могил.
(Демонструються фрагменти документального фільму)
В рамках “Програми з надання
житла громадянам, що були примусово та добровільно переселені з радіоактивно
забруднених сіл Житомирської та Київської областей”, в Рожищенському районі
було збудовано ціле село Дубище. В гарних будинках з усіма комунальними
зручностями тут мешкають майже 1500 осіб переселенців.
Все зійшло нанівець,
Ось і казці кінець,
Що народу нема переводу,
Хто в своєму дворі
Позасіював смерть,
Дочекався таки врешті-решт
Відповідного сходу і плоду.
Білокровний наш страх,
Чорнокровий наш сміх,
Ані спасу нема, ні заслону,
За який же такий
Незамолений гріх
Ти ввійшла в нашу плоть,
Чорнобильська зоно?
У народу сліпців
Ще й сліпий поводир –
Плюндрували і землі, і ріки,
Вірним курсом завжди
Та весь час не туди
Ми слухнано крокуєм, мов Богом
Забуті навіки каліки.
Фонограма Штогаренко А. Концерт для скрипки з оркестром ре-мінор.
Волинь є однією з найбільш
постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи областей України. 167
населених пунктів Камінь-Каширського, Любешівського та Маневицького районів зазнанли
радіоактивного забруднення. В порівнянні з доаварійним рівнем, рівень
забруднення радіоцезієм у цілому по області зріс у 5 – 10 разів, а на
територіях районів підвищеного радіоактивного забруднення у 20 – 50 разів.
154708 волинян мають статус постраждалих, з них – 47393 дитини.
За 20 років з державного бюджету
області на фінансування Чорнобильських програм виділено 2 мільярди гривень. Введено
в експлуатацію:
- 13 об’єктів
охорони здоров’я;
- 19 загальноосвітніх шкіл;
- 6 їдалень;
- 25 добудов до шкіл;
- 170,6 км водопостачання;
- 550 квартир для постраждалих;
- газифіковано низку населених пунктів Камінь-Каширського та Любешівського
районів.
Земля батьків укрита чорним
пилом!
Це чорний біль, це горе для усіх.
Скорить хотіло, та не вбило їх.
Отих людей, що ними пережиті
Усякі біди і страхіття всі.
Ще діти і онуки їхні будуть жити
На цій
згорьованій, але своїй землі.
Триста літ поволеньки пролине –
Стронцій розпадеться і помре, –
На новому полі неодмінно
Час його, мов попіл, приоре.
Час очистить Прип’ять незглибиму,
Оживуть і луки і сади,
Та Чорнобиль вічно берегтиме
Хрест своєї чорної біди.
Вічно буде пам’яттю судити
Тих, хто розп’яли його в огні,
І з ребра, що стронцієм пробите,
Кров його тектиме по мені.
Фонограма Гевіксман В. Траурний дифирамб героям.
Чорних дат у людства є немало.
Кожна з них – це міна під
прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало, –
Вибух на Чорнобильській АЕС.
30-й рік лунає чорнобильський
дзвін над багатостраждальною Україною. Болить, не заживає чорнобильська рана.
Чорнобиль пред’явив нам суворий рахунок,
рахунок, який вимірюється найдорожчим – людськими долями і життями.
Трагічні наслідки катастрофи
століттями відчуватиме ще не одне покоління.
Чорнобиль атомний. Він, мабуть,
зникне тоді, коли ми зуміємо витравити в собі духовний Чорнобиль.
Чорнобиль…
Кровоточить квітень –
Читає погляди вдовині…
Гуляє стронцієвий вітер
В душі, у слові, у травині.
Час вивіряє крутолобий
Промови мильні і поради.
Знай, підірвався ти, Чорнобиль,
На наших куцих напівправдах.
І решетять свідомість градом
Події, факти і причини.
Вдивляється у мене правда
Твоїми, Прип’яте, очима.
В. Моцарт. “Реквієм” ч. № 7.
30 років минає з того
незабутнього страшного дня. 30 років і одна мить. Двадцять літ і вічність.
Чорнобильський “вірус” увійшов в гени народу, брід чорного лиха приречений
перейти кожен з нас. І якщо нам це дається легшою ціною, то не забуваймо тих,
хто сплатив нашу частку власним життям і здоров’ям. Схилімо голови перед лицарями, котрі у відсвітах вогню Чорнобиля
назавжди увійшли в безсмертя.
На чорнобильській аварії чорною
плямою лежить вина системи, тогочасного режиму. І, на жаль, її нічим не змити.
Ми пожинаємо плоди системи, яка створила монополію в науці, яка створила
визнані тепер конструктивно недопрацьованими і потенційно вибухонебезпечними
реактори великої потужності РБМК – 1000. Це незмиваюча чорна пляма того режиму,
який ігнорував попередження, підпорядковуючи вимогам негайної вигоди глобальну
і національну бузпеку.
Волею історії чорнобильський
експеримент стався в країні, яка сама стала полігоном для соціального
експерименту, який почався в 1917 році. І, як уже згадувалось, це далеко не
випадково. Історія карає.
СЦЕНАРІЙ ПІДГОТУВАЛА
ГАЛИНА ЧУРІКОВА –
провідний методист відділу
культурно -просвітницької
діяльності
Обласного науково – методичного центру
культури.
