З метою визнання вагомого внеску
протестантських церков і релігійних організацій в
національну ідею України, в процес відродження нашого краю, в розвиток релігійної, культурної і
соціальної сфери та вияву поваги до
їхньої ролі в українській історії та становленні незалежної держави, Президент
України підписав Указ «Про відзначення в
Україні 500-річчя Реформації», що має стати
серйозним кроком в сторону відкриття для України джерел європейської
цивілізації.
Указом Президента (подано нижче) передбачено проведення у 2017
році культурно-мистецьких та просвітницьких заходів.
Рекомендуємо клубним працівникам області приєднатися до організації і проведення заходів, присвячених 500-річчю Реформації, що дасть можливість
розширити перспективу глибшого
розуміння історичного і культурного минулого рідного краю. Так, у співпраці з місцевою інтелігенцією, представниками влади,
громадськими та християнськими
організаціями ініціювати проведення:
– міжконфесійних фестивалів-конкурсів духовної християнської музики та співу;
– тематичних заходів;
науково-практичних конференцій, диспутів, круглих столів,
семінарів, творчих вечорів-зустрічей для молоді.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №357/2016
Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації
З метою визнання вагомого внеску протестантських
церков і релігійних організацій в розвиток релігійної, культурної і соціальної сфери
України, вияву поваги до їхньої ролі в українській історії та становленні незалежної
держави, а також відзначення в Україні 500-річчя Реформації постановляю:
1. Кабінету Міністрів України:
1) розробити за участю представників
протестантських релігійних організацій України та затвердити у тримісячний
строк план заходів з підготовки та відзначення в Україні 500-річчя Реформації,
передбачивши, зокрема:
проведення у жовтні 2017 року в м. Києві урочистого заходу з нагоди 500-річчя Реформації;
проведення тематичних наукових конференцій,
симпозіумів, круглих столів, семінарів, інших наукових та просвітницьких
заходів з нагоди 500-річчя Реформації, розроблення необхідних методичних
рекомендацій для забезпечення виконання зазначених заходів;
здійснення підготовки та випуску наукових і
науково-популярних праць, присвячених 500-річчю Реформації, та збірки творів
діячів Реформації;
проведення у навчальних закладах тематичних
заходів з висвітлення історії Реформації;
збереження та популяризацію визначних
вітчизняних пам'яток духовної культури;
створення музейних експозицій, присвячених
500-річчю Реформації;
проведення фестивалю духовної християнської музики та
співу;
карбування та введення в обіг у встановленому порядку
монети, присвяченої 500-річчю Реформації;
випуск поштової марки і конверта, присвячених
500-річчю Реформації, проведення спецпогашення поштової марки;
виготовлення та розміщення соціальної реклами з нагоди
500-річчя Реформації;
створення і показ документальних та художніх
фільмів, присвячених історії Реформації;
2) вирішити в установленому порядку питання
щодо фінансування заходів з підготовки та відзначення в Україні 500-річчя
Реформації.
2. Київській міській державній адміністрації сприяти проведенню протестантськими
релігійними організаціями у вересні 2017 року в м.Києві заходів з нагоди 500-річчя
Реформації.
3. Державному комітету телебачення і радіомовлення
України забезпечити в установленому порядку висвітлення у державних засобах масової
інформації заходів з підготовки та відзначення 500-річчя Реформації, створення і
трансляцію циклів тематичних теле- та радіопередач, демонстрацію відповідних документальних
і художніх фільмів.
4. Службі безпеки України разом із Державною
архівною службою України сприяти релігійним і громадським організаціям,
науковим установам та організаціям у доступі до архівних документів, пов'язаних
із переслідуванням представників релігійних організацій.
5. Обласним, Київській міській державним
адміністраціям:
розробити за участю регіональних організаційних
комітетів, утворених протестантськими релігійними організаціями, та
затвердити регіональні плани заходів із відзначення 500-річчя Реформації,
забезпечити їх реалізацію;
провести за участю представників органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, релігійних організацій та
громадськості урочистості з нагоди 500-річчя Реформації;
сприяти
реалізації ініціатив релігійних організацій, спрямованих на проведення
тематичних просвітницьких, виховних, культурно-мистецьких, спортивних та інших
заходів.
6. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України П. ПОРОШЕНКО
«Ідеї Реформації символізували на
українських землях новий етап розвитку освіти, науки, книгодрукування,
утвердження самодостатності рідної мови, ідеї віротерпимості та свободи
совісті. В сьогоденні вони
знаходять нові тлумачення в контексті спільного взаємообумовленого розвитку
глобальних трансформацій та національних культур…Окрім того, протестантські релігійні організації достатньо широко представлені
в нашій державі та посідають вагоме місце у громадському секторі…, активно беруть участь у міжрелігійних та
міжконфесійних об’єднаннях і проявляють високу громадську активність
в консультативно-дорадчих об’єднаннях при вищих органах виконавчої влади.
Зокрема, такі об’єднання діють при Кабінеті Міністрів України, у Міністерстві
культури України, Міністерстві освіти і науки України, Міністерстві оборони
України, Міністерстві закордонних справ України, Міністерстві внутрішніх справ
України, Міністерстві охорони здоров'я України тощо».
(З виступу заступника Міністра культури Тамари Мазур).
Коротко про Реформацію.
Коротко про cуть Реформації.
«Український корабель плив повними вітрилами
під вітром
Реформації і спустив вітрила,
коли цей вітер опав».
Михайло Грушевський
Реформація
займає центральне місце в історії світу. Соціальні
феномени, народжені Реформацією, залишаються найбільшим досягненням людства за
всю історію. «Сенсом історії нового часу»
назвав Реформацію німецький філософ
Гегель. Це був
почин масштабного духовного відродження, що змінило хід історії.
Реформатори наголошували, що людина повинна себе поводити
однаково не залежно від того, чи вона є в церкві, чи вдома, на роботі, в
будь-якому місці, оскільки Бог бачить явні і тайні людські вчинки і перед Ним
неможливо сховати навіть свої думки. Це настільки підняло
статус людини і її цінність, що породило такий соціальний феномен західної
цивілізації, як цінність особистості. Проповідіпро присутність Бога поступово сформувала певний менталітет законослухняності,
характерний лише для протестантських суспільств.
Грамотність і освіта – плід Реформації. На
відміну від католицької церкви, що вживала у богослужбі латинську мову, діячі
Реформації вводили у церкві живі мови – вони були першими, хто відкинув латинь і навчання велося
рідною мовою, що зміцнило національну свідомість і культурний розвиток.
Чим є
Реформація? Реформація – це духовно-суспільний рух, що почався з виступу
німецького ченця Мартіна Лютера, який виразив свій протест проти деформації
біблійної істини в римо-католицькій церкві того часу. Мартін Лютер, як і
наступні реформатори після нього, виступали за повернення церкви, людини до
біблійних домінант, від яких середньовічна церква протягом віків відійшла.
У широкому значенні слова, реформація – це відновлення, перебудова, поновлення (конституції, суспільства, держави). Реформація – церковно-релігійне, духовно-суспільне й
політично-рухове оновлення в країнах Західної та Центральної Європи у XVI столітті, спрямоване на повернення до першоджерел християнства, що набуло форми релігійної
боротьби проти католицької церкви і папської влади.
Отож, початком Реформації прийнято вважати виступ Мартіна Лютера 31
жовтня 1517 року, який у цей день прибив 95 тез до брами Замкової церкви
Віттенберга (Німеччина). та розповсюдження ним персональних листів-звернень, в
котрих він доводив, що Спасіння та Божа милість досягаються завдяки Вірі, а не сповіді в гріхах. Цей
релігійний рух, ініційований німецьким ченцем, спричинив розрив єдності західно-європейської церкви і появу національних церковних
спільнот і виникнення нової теології протестантизму.
Починаючи з XVI ст.
Реформація сприяла появі прогресивних течій в католицизмі і православ’ї. Ці
течії прагнули повертатись до біблійних стандартів у теології і в житті церкви.
Реформація, як церковно-релігійна
і політично-соціальна течія тривала кілька століть у Західній
Європі(звідки поширилася й на Україну), пробудивши національну свідомість і розвиток
культури окремих народів та створивши низку протестантських церков. Вона була спрямована однаково як проти догм і
устрою, так і проти економічного і політичного становища церкви(секуляризація церковних земель, торгівля індульгенціямитощо).
Після Люблінської унії 1569 року особливо
сильно реформаційні рухи почали проникати на Україну,
проте, вони не охопили усього обширу українських
земель і всіх прошарків населення. Однак, поруч з іншими чинниками, Реформація
певною мірою активізувала православну шляхту, міщанство, козацтво й
духовенство, для яких (особливо після Берестейської унії 1596), «руська» віра набрала ознак національної
ідентичності.
16 століття
вважається в українській історіографії періодом першого відродження. Реформація мала колосальний
вплив на формування України. Не було би Реформації – не з’явилась би Острозька
Академія, Києво-Могилянська Академія. Пересопницьке Євангеліє і Острозька
Біблія – теж плід Реформації. Скоріше за все, не було би Берестейської унії, а
значить греко-католицизму, оскільки церковна унія з 1596 року була реакцією на
«єресь Лютерову». Не було би унії – може не було би і козацьких війн…
Духовний
імпульс Реформації був настільки значний в Україні насамперед через діяльність
братств, що назавжди провів чітку межу між українським православ’ям і
російським. Католицизм,
з часів Тридентського собору аж до наших днів радикально трансформується
завдяки впливу протестантизму на нього.
Провідник православної опозиції до унії, князьВасиль-Костянтин Острозький схилявся до
зближення з протестантами, що позначилося кількома спільними нарадами у 1595,
1596, 1599 роках.
Реформація
посилила традиційну рису української церкви – її соборноправність, що особливо виявилося у діяльності церковних братств
(16-17 ст.). Братчики практикували читання святого Письма не тільки на сходинах, але і вдома, стежили за
поведінкою своїх членів, мали нагляд над церковними справами, контролювали
діяльність священиків і єпископів (Статут Львівського Братства, 1588). У освітній ділянці визначилася
низка реформаційних шкіл, що іноді перевищували своїм рівнем католицькі, і в
них охоче вчилася українсько-білоруська молодь (наприклад, соцініянські й аріанські школи на Волині).
Реформація в Україні позначилася
зростанням національної свідомості й політичної активності козаччини, яка ставила щораз більший опір
польському пануванню в Україні й активно підтримувала православну
церквупроти наступу католицизму. Шукаючи союзників проти Польщі, козаччина, у своїй
зовнішній політиці почала орієнтуватися на допомогу протестантських держав
(Швеція, Трансільванія, Бранденбурґ).
Вплив і успіхи Реформації в Україні не були тривалими.
Пов’язана з прогресивними релігійними течіями,
Реформація опинилася між двох протилежних сил – католицькою
Польщею й православною Україною, ворожих між собою, але й ворожих до протестантизму.
«Сьогодні, як
ніколи, українці заговорили про необхідність моральної революції, про зміни в
суспільстві, які повинні початися з внутрішніх змін окремо взятої особистості.
У цей кризовий час суспільству пропонується єдиний справжній вихід, який не принесе
розчарування – побудова життя особистості і народу на біблійних принципах» (Я.Лукасік).
За інформацією
інтернет-ресурсів,
сайту Міністерства
культури України,
праць Ярослава Лукасіка –
голови
громадської організації «Східно-Європейська Реформація»,
магістра філології
Варшавського університету
(підготувала Н. Фурдило)
