(Міняється музичний супровід. На сцені з´являються темні сили в чорних накидках.)
Диктор: (з-за куліс) Невидима тривога у душі Підкралась непомітно і лукаво Хтось твою волю здумав придушить, Твій образ сплюндрувать хотів зухвало.
(Темні сили зв´язують Україні руки, закривають рот, очі, одягають терновий вінок. Читцям зв’язують лише руки)
Закрили рот аби ти лише мовчала,
 Зв´язали руки міцним мотузком.
Брехня на очі тінню впала
І образ твій окрасили вінком.
А в ньому горе і страждання, муки,
І ріки сліз і вдов, і матерів.
(На мінорному музичному тлі).
 Читець: (усі читці розривають мотузки, якими зв’язані руки )
Не спіть, братове, берімося за руки,
Бо вже прокинувсь всенародний гнів.
Рвіть кайдани неправди і облуди,
 Пора, народе, встати із колін.
Йдем на Майдан, борімось разом, люди,
В Михайлівськім соборі кличе дзвін.
У запису звучать тривожні дзвони. Пантоміма «Всі на Майдан». (Учасники пантоміми звільняють від кайданів Україну).Слова і музика О. Пономарьова «Заспіваймо пісню за Україну» (Виходять п’ятеро дівчат з квітами в руках, ідуть до України).
Дівчина 1: Тобі, ненько, несу квітку Віри, Хай її яскраві пелюстки Знищать черствість, відчай і зневіру, А посіють єдності квітки.
Дівчина2: Я несу Надії дивну квітку В сподіванні, що настане мить, Коли вбивці сядуть за решітку Й зможуть свої звірства оцінить.
Дівчина3: У моїх руках – стебло Любові, Бо любов рятує все живе, Вона – в кожнім вчинку, в кожнім слові, З нею Божа правда оживе.
Дівчина4: Ось і Правда рясно розцвітає; Із ворожих вирвавшись тенет, Пелюстками волю огортає, Скинувши броньований жилет.
Дівчина5: Це – Свобода, квітка незборима,
На Майдані, підійнявши стяг,
 З ним стояла, зодягнувши крила,
В єдності і щирих молитвах.
Диктор: (за кулісами) П’ять сестер, п’ять сонцесяйних квіток
                                    В Україні зоряно цвітуть,
                                    І цвіту їхнього нікому не скосити
                                    Бо в єдності і сила їх, і суть. Україна:
                                    Я, Україна, лиш перед Богом на колінах,
                                    Кличу вас, люди, зліва і справа
                                    В свою державу, в мою державу.
                                    Єднаймось, сестри, єднаймось браття,
                                    Пора звільнитись від прокляття.
Слова В. Місюри, музика О.Романюка «Пророк» Хор читців декламують «Стоїть Майдан».
Майдан ожив! Ожив в серцях великого народу! І вийшов відстоювати гідність і майбутнє нашої держави. Тут об’єднався спільною думкою народ України. Пліч-о-пліч стали разом схід і захід, південь і північ: Київ, Одеса, Донецьк, Львів, Харків, Чернігів, Луганськ, Закарпаття, Волинь, Миколаїв, Черкаси, Крим, Рівне, Дніпропетровськ, Херсон,Житомир,Чернівці, Вінниця, Кіровоград, Хмельницький, Тернопіль,Івано-Франківськ. Живою хвилею покотилася боротьба. Крок за кроком, лише вперед, лише до перемоги і ні кроку назад. Зараз або ніколи. Разом і до кінця.
Слова і музика О.Мельник «Україна» Змінюється музичне оформлення.
Читець 1: Ми з протестом пішли, хто тоді, як не ми, Нас в столиці зібралось немало. І здригнувся Майдан, похитнувся весь клан, Революція слово сказала.
Читець 2: Осінь не гріє руки та ноги, Гріють надії і діалоги, Зносити чинно мусим тривоги Й гордо стояти до Перемоги– всі разом!
Читець 3: Без зброї, обмундирування, Зате з ідеєю в серцях, З давно омріяним бажанням Тримати правду у руках.
Читець 4: За справедливість, за свободу, За шлях в Європу, мирний стан, За волю нашого народу Стоїть, як криця наш Майдан.
Пантоміма-діалог «Не йди» Слова А. Бінцаровської, музика С.Родька «Над землею тумани» На сцені читці.
Читець 1: Палає Київ у вогні. Горять сталеві БТРи. Там на межі передовій, Народ боронять волонтери.
Читець 2: Палають шини і серця, Ніхто не хоче помирати. Перед екраном матері Благають той режим здолати.
Читець 3: Там у шоломі зі щитом Стоїть з Волині хлопчина. З червоним на грудях хрестом Поранених несе дівчина.
Читець 4: Стоїть із Харкова Андрій Сашко тримає оборону, Він тут вже 48 днів, Як сам приїхав з Краснодону.
Читець 5: Ось знову хвиля йде атак,
Усе змітають водомети,
 Морозно трішки,
«-2» Горять позаду вже намети…
Хореографічний етюд «Боротьба з вогнем». Пантоміма «Я впав на сніг». Монолог Оранти (образ Божої Матері).
Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній сотні. Йому вже не болять рани. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас. Не плачте, тату. Дайте поплакати Україні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Вже у сотні своїй небесній стоїть він на варті. Праворуч Бога. А ліворуч – його побратими. Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – усі ті, хто нині названий Небесною сотнею. Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню віддали найдорожче – своє життя. За вас віддали. Аби ви жили, долюбили за них, дітей їхніх доколихали, пісень за них доспівали. Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.
 Слова В.Крищенка, музика М. Брунського «Не плачте мамо»
Диктор (з гучномовця): Мені наснилось, що вони зустрілись:
                                     Убитий в Крутах і вірменин Сергій.
                                     В саду Едемськім на травичці всілись…
З обох сторін сцени, з-за куліс, виходять два герої: учасник боїв під Крутами та вірменин, юнак Незалежної України. Діалог «Зустріч двох героїв»
Герой 1: - За що тебе?
Герой 2: - За Україну, друже мій!
Герой 1: - Ти знаєш, і мене за неї вбили, Хоч це було вже років майже 100, А все вбивають, вас тепер за що? Ти пам’ятаєш брате, звісно пам’ятаєш Як біло-біло в нас цвітуть сади? І ти цей запах п’єш, і ти його вдихаєш Я б все віддав, щоб хоч на мить туди. А я ще ввечері узяв дівча за руку Тихенько так до серця притулив. Тоді не знав, що Бог розлуку Навіки на землі нам присудив. Під Крутами стояли ми стіною: В очах не страх, а злість до ворогів Більшовики готовились до бою Я йшов на смерть…а жити так хотів.
 Герой 2: - Мені твій попіл, брате, стукав в груди Я вірменин – тепер Вкраїни син. Не мав у серці й крапельки осуди, За те й убив мене проклятий поганин. Диктор: Мені наснилось, що вони зустрілись: Убитий в Крутах і вірменин Сергій. В саду Едемськім на травичці всілись…
 Герой 1: - За Україну нас вбивають, брате мій!
 (Герої виходять зі сцени)Вокально-хореографічна композиція «Небесна сотня» слова і музика П. Табакова Жінка-читець виконує «Молитва за усіх»
Отче наш, молимось до тебе за мир і спокій для нашої великої, єдиної родини, бо ти є всесильний. Царю Небесний, вірю в єдність нашу, бо це велика сила твоя. Вірю в силу духа нашого,бо це є чудо дару Твого.
Вірю, що битва на небі буде на перемогу світла. Слава Тобі, Боже, хай животворна роса впаде на землю нашу. Допоможи нам знайти примирення, пошли в наше серце любов один до одного, мир і спокій. Господи, благослови Україну, дай нам жити в любові до ближнього, у повазі прав і свобод кожного, не розпалюючи непримиренності. Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого. Захисти нас від ворогів видимих і невидимих. Дай, Боже, бути вільними, дай кращу долю народу нашому, дай нам гідність мир і спокій.
 Боже, прийми мою молитву за Україну, мир і спокій, за Україну, мир і спокій, за Україну, мир і спокій.
Метроном відбиває час.
Диктор: (з-за куліс) Горять незгасимо лампади,
                                 Портрети стоять у вінках.
                                 Ми будемо їх пам’ятати,
                                 Їх подвиг житиме в віках.
 У Небесній сотні є і наші земляки Василь Мойєсей, Іван Тарасюк, Юрій Сидорчук згадаймо їх хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання!!! Лемківська народна пісня в обробці В.Якимця «Плине кача» Слова Б.Пісного, музика П. Дворського «Ангели Майдану»
Читець виконує вірш «Допоки житиму»
Читець 1: Минають дні і ночі – та назавжди
                  Калейдоскоп кривавий, невблаганний,
                  Я бачу ті обличчя і ті очі,
                  Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані
                  Допоки житиму, я пам’ятати буду,
                  Жінок із написом на грудях «Мама»
                  І закатованого Юрія Вербицького
                  Й слова пророчії Сергія Нігояна.
                  Допоки житиму, стояти в вухах буде
                  Той дзвін церков, що душу рве на клапті
                  І «Отче наш» останній перед штурмом
                  І плач безсилий дівчини у білому халаті.
                  Назавжди закарбується у генах
                  І світлий чуб Войтовича Назарка,
                  І образ чистий Гурика Романа,
                  І дівчинки трьохрічної, що залишилася без батька.
                  Чи то Господь нам шле такі випробування
                  По аналогії із власним Сином?
                  Та нація безстрашна не вмирає
                   На заздрість ворогам збудуєм Україну!
Вокально-хореографічна композиція «Пам’яті Небесної Сотні» на музику М. Скорика
Читець 2: Пам'ять про героїв Небесної сотні так само, як і про героїв, що віддали і віддають своє життя на Сході України, буде вічно жити в нас і в наших нащадках. Запрошуємо усіх приєднатися до спільної поминальної молитви, яка відбудеться біля пам’ятника Героям Небесної сотні. Слава Україні! Героям слава!