Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

Зелені свята2018.05.05 14:21

Одним її найбільших свят церковного календаря після Різдва Христового та Пасхи вважаються Зелені свята або Свята Трійця. Відзначаємо це свято на п’ятдесяту днину по Великодню, тому називають його ще П’ятдесятниця, Клечання, Розалія. Русальною або клечальною неділею називають тиждень перед самою Трійцею.

         До цього свята заздалегідь селяни встигали закінчити ряд польових робіт: засіяти зернові, підготувати землю до посіву і посадки городніх культур. У народі існує кілька легенд і переказів, які пояснюють назву свята. Нібито, в цей день Бог створив землю і засіяв її зеленню. Інший переказ говорить що Христос,  Петро та Павло йдучи дорогою присіли під зеленою кроною дерева відпочити. У третій оповідці значиться, що Христос, відїжджаючи до Єрусалиму на віслюкові обрав собі шлях не по багатих розстелених килимах, а по зелених галузках, котрими прикрашали шлях бідняки. Від цього, говорять, і пішла назва «Зелені свята».        

         У цей час, за стародавніми повір’ями, активно діяли русалки – загадкові особи дівчат, котрі свого часу мали нещастя втопитися у річках або інших водоймах. На Зелені свята вони покидають свої традиційні водні лона і виходять на берег, гуляючи по зелених сходах хлібів, чинили зло усім, хто купався у річках або гуляв у лісі чи полі. Русалки могли залоскотати будь кого із дівчат чи парубків, які припали їм до вподоби. Щоб задобрити русалок, був звичай класти на межу поля різні їстівні дарунки та прикраси.

            У суботу господарі приносили з лісу «май» або «клечання» так називали зелені гілки з дуба, липи, клена, явора. «Маєм» прикрашали стріхи хат, стайні, стодоли – усі господарські споруди. Вбирали зеленню і ворота, і вікна, і світлиці, втикали в цямриння криниць. Головне дерево-оберіг втикали в землю перед воротами.

         Пропонуємо сценарій народного гуляння у день Зелених свят. Сценарій свята  «А ми куста водимо…» записаний рідною сестрою Ярослава Матулька (колишній директор Локачинського районного Будинкукультури, керівник Народного аматорського хорового колективу «Осіннє золото»)Ларисою Григорівною Шемчук, 1956 року народження, у селі Жашковичі Іваничівського району від Олександри Кіндратівни Атлас, 1903 року народження.       

         Олександра Кіндратівна : «на Зелені свята молодь збиралася на вигоні, водила хороводи, танцювала. Вибирали найгарнішу дівчину куста, вбирали її зеленню і водили селом від хати до хати, бажали людям доброго врожаю, щастя, здоров’я».

« А ми куста водимо…»

Для водіння куста потрібні ноші, кустики (їх робили із м’яти, лепехи, калинового цвіту), пироги, гребінь (на ньому грали губами), бубон, рядно.

1-а дівчина. А що, дівчата, чи будемо сьогодні куста вибирати?

Всі. А чого ж! Будемо! Будемо!Треба куста вибирати.

Маруся. А чого його вибирати?! Я буду, у мене і чоботи, і спідниця найкращі.

Хлопці (жартують). А хто ж тебе, Марусю, підніме, треба пару коней. Та ж ми її котити будемо від хати до хати.

Маруся.Смійтеся, смійтеся. Я батькові скажу.

Хлопці. Ой, ой, так і злякалися.

Дівчата. Та дасить вам дражнитися. Як маєте йти, то вбираймо куста та ходімо. А хто ж кустом буде? Давайте Галю вберемо, вона така вродлива і співає гарно.

Хлопці. І легенька, носити буде легко.

Маруся. Та вона ж бідна, аж синя. У що вона вдягнеться? Що, в полатаній спідниці піде і боса?

Галя. А й справді. Я ж не маю в що одітися і взутися. Когось другого беріть. Он скільки гарних дівчат.

Дівчата. Та хіба ми знаємо, що ти сирота? Давайте, дівчата, зносьте, хто що може. Цього разу наш куст найкоротший буде.

-        Я спідницю дам.

-        Я блузку.

-        Я пацьори

-        А ви, хлопці, ноші лепехою та м’ятою приберіть.

(Дівчата вдягають Галю. Роблять вінок із лепехи, м’яти, польових квіток, цвіту калини. Хлопці роблять ноші, на яких будуть носити вбрану в зелень дівчину.)

Дівчата. (співають)

-        Ой ти зозулько, рабанькая,

      Ой чого ж ти маланькая?

-   Ой чого ж я маланькая,

    В мене мати чужанькая.

-   Посадить мене в куточок

    Та й дасть їсти в черепочок.

    Якби мені мати рідня,

    Посадила б на лавочці,

    Дала б їсти в тарілочці…

Хтось. Ну що, готові?

Хлопці. У нас готово.

Дівчата. І в нас куст готовий.

Хлопець.Гарний куст. Я б його сам на руках носив.

Усі. Ну то рушаймо. З Богом!

(Садять дівчину-куста на ноші і чотири хлопці несуть її. Підходять до хати, співають)

А ми куста водимо,

Кругом села ходимо.

В кожну хату заходимо.

Із гурту.    Відчиняйте, господарю, хату,

                   Буде куст тебе вітати.

Катерина. Наше клечання з листу липи,

                    Щоб солодко було їсти-пити.

Антоніна. Наше клечання з білих берез,

                    Щоб зійшовся на Куст рід увесь!

Настя.        Наше клечання – кленовий лист,

                    Щоб худобі був добрий захист!

Олена.        Наше клечання кленовеє 

                   Будьте всі в домі здоровії!

Дівчата.   Ой, виходь, господарю, і те, господине,

                    Та й виводь на улицю всю свою родину.

                    Ти господар хороший,

                     Захвати нам гроші.

                      А господиня найкраща в селі,

                     Хай виносить нам пероги.

(Господар і господиня обдаровують. У цей час дівчата стають довкола господарів, узявшись за руки, ходять довкіл них простим  кроком і співають).

Що Маруся дівка красна,

Як та зірка в небі ясна.

Що Василько хорошенький,

Як той місяць молоденький.

Ой дай, Боже, в вашій хаті,

Щоб ви всі були багаті,

Щоб велося вам й родило,

Щоб всі люди вас любили.

 

Дівчина-куст. Куст вам дарую, щоб він у вашій хаті поміг зберігати любов, тепло і  всяке добро. Щоб вам жито родилося, щоб у вас гроші водилися, Щоб худоба велася, на осінь Маруся оддалася, щоб господар молодів, свою жінку любив. Господиня тоже щоб була, як рожа. Дай вам, Боже шани од дітей, поваги – от людей.

(Кланяються одне одному)

Всі. Дай Боже! Дякуємо тому дому, а ми йдем к другому.

(І знов співають: «А ми куста водимо…» )

 

 
Всі права захищено © 2018
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"