Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

«Дорогами болю і мук»2018.11.09 09:38

На сцені державний прапор України з траурною чорною стрічкою, коровай, перев’язаний чорною стрічкою. У ньому – незапалена свічка.

Звучить «Панахида за померлими з голоду» музика Є. Станкевича

Голос ведучої за сценою.

 Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-33 рр., пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі, присвячується наш вечір-реквієм.

(Музика продовжується).

Ведучий.

Час пройшов, проминули літа,

Хвиля спогадів в пам’яті вщухла

Тих жахливих часів гіркота

І обличчя від голоду спухлі.

Та історія фактів жива,

Наче  мариво стигне в очах.

Пам’ять знов промовляє слова

Й поминальна не гасне свіча.

 

На сцену виходить жінка – Пам’ять. В руках у неї горить свічка. На фоні музики звучать слова Пам’яті.

 

Пам’ять. 

Народе мій! Я – Пам’ять! Знову відродилась,

Прийшла з остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх померлих пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити

Воскресне дух, я всіх вас заклинаю,

Людської пам’яті  свічку запалити.

Пам’ять запалює свічку в короваї і виходить.

Ведуча.

Не сьогодні сказано: час народжуватись і помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати каміння, час мовчати і час говорити…

Ведучий.

Час говорити! Хай ці гіркі слова, народжені після десятиліть безмовства і безпам’ятства ляжуть першим нашим каменем у підмурок всенародного пам’ятника трагічної історії українського народу.

Ведуча.

Скільки людей загинуло від голодомору 1932-1933 років важко сказати, адже СРСР знищували сліди своєї жорстокої політики проти українців. Архівні дані про загиблих в цей період часу були або знищені  або сфальсифіковані. Загиблим в результаті голоду  масово приписували смерть від серцевих хвороб. Вже зараз знаходять свідоцтва про смерть людей, де вказана неймовірна причина смерті – “українець”… Пам’ятаймо, що взимку 1932-33 років щодня помирало 25 тисяч людей, щогодини – 1000, щохвилини – 17. Нині називають різні цифри загиблих під час голодомору від 7 до 10 мільйонів чоловік, з них 3 мільйони – діти. У деяких  районах смертність від голоду сягала 18-20% усього населення. На жаль, точну цифру не встановить уже ніхто, як і не вдасться відновити імена всіх померлих мученицькою смертю.

Ведучий. 

Хай наш зал стане сьогодні Храмом Духовності, Храмом Скорботи і Пам’яті. Сьогодні  в день пам’яті жертв голодомору просимо вшанувати їх пам’ять хвилиною мовчання.

Метроном.

Ведуча.

Виконуючи вказівку уряду, як чорна смерть, ринули по сільських обійстях сотні визискувачів, які називали себе активістами. Під гаслом «Боротьба за хліб – боротьба за соціалізм!» нишпорили по дворах.

Ведучий.

Хліб забирався будь-який і де завгодно. Хліб забирався з-під молотарки, забирався навіть ерзац-хліб посаджений пектися до печі, забирався із застосуванням примусу і терору, з погрозами, засланням і тюрмою.

Ведуча.

Якщо не було хліба, конфісковували все підряд: картоплю і м’ясо, фруктову сушку на горищі і склянку пшона на підвіконні, торбинку цибулі – все, що можна було з’їсти.

Ведучий.

Дійшло навіть до того, що селянам забороняли покидати місце проживання. Всі дороги до міст були перекриті.  Воєнізовані формування оточували населені пункти, затримували або розстрілювали всіх, хто намагався врятуватися від голодної смерті. 

Ведуча.

Ворог не міг  зламати Україну духовно, тому вдався до того, щоб зламати її фізично, вдався до такого хижого, звірячого способу як організований масовий голод. 

Звучить музика Є. Станкевича. 

Демонструються кадри документального кінофільму.

Ведучий.

Страшно, коли у народу відбирають рідну мову, коли нищать його культуру… Але що може бути жорстокішим, коли людей позбавляли найдорожчого – життя.

Ведуча.

 Відомі факти, коли голодні люди, доведені до відчаю, божеволіли й вдавались до канібалізму. Люди ловили котів та собак, ловили журавлів, лелек, чапель, їли «хліб», «оладки» і «кашу», зроблені з кропиви та іншого бур’яну. Видобували з-під снігу жолуді, з яких пекли замінник хліба, іноді додаючи трохи висівок чи картопляних лушпайок. Але згодом радянська влада прийняла закон, згідно з яким було заборонено збирати жолуді, ягоди, груші… Селяни збирали різні личинки, розкопували дощових черв’яків та інших хробаків, їли шкури тварин. Мололи на борошно кістки, підошви із взуття, шкіряні паски, кирзові чоботи і варили з них суп. Готували їжу не тільки з листя дерев, а й з кори. Проте такі сурогатні страви погіршували самопочуття людей, викликали захворювання на різні кишкові хвороби й призводили до смерті. Інформація про отруєння селян надходила звідусіль.

Ведучий. 

До керівних органів УРСР надходили тисячі звернень громадян про голодування, смерті. Учитель Іван Шашкевич у листі до ВУЦВК писав: «Тортури – це страшний голод, створений  штучно відбиранням хліба і всіх видів овочів. Голод штучний викликає в людей злобу, ненависть, обман, і я не помилюся, якщо скажу, що хто радив голод зробити, той не друг більшовицької влади».

 Ведуча. 

Радянська влада цілком замовчувала організований нею голодомор 1932-33 рр. і не подавала населенню ніякої допомоги. Відомості про цю трагедію дійшли на Захід, у багатьох країнах створені були комітети допомоги українському селянству. Але радянський уряд відкинув пропозиції допомоги з-за кордону, твердячи, що інформацію про голодомор навмисне поширюють вороги Радянського Союзу.

Ведучий.

Для виявлення причин голодомору Конгресом США була створена  спеціальна комісія, згодом з ініціативи Світового конгресу вільних українців –  Міжнародна комісія, які встановили, що причиною масового голоду в Україні були надмірні хлібозаготівлі, примусова колективізація, розкуркулювання і прагнення центрального уряду дати відсіч «традиційному українському націоналізмові». Комісія зазначила, що «ми повинні підійти до нього (масового голоду) в контексті загального наступу проти українства у той період… Ясно, що голодомор був нічим іншим, як проявом геноциду».

Ведуча.

Пам’ять про голодомор намагалися стерти. Небагато створено художніх фільмів та літературних творів про цю страшну трагедію, але  все-таки вони є. Це спів і плач українського народу. Це його пісня і сльози.

Ведучий.

На десятиліття можна засекретити архіви, можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна раз і вдруге, і втретє переписувати історію. Можна замести сліди злочину. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, адже залишилися очевидці тих подій.

Ведуча.

Зараз на екрані ми відтворимо емоційні  моменти інтерв’ю із очевидцем цих страшних подій.

На фоні реквієму демонструються кадри інтерв’ю.

Ведучий.

24 листопада Україна сколихнеться від усвідомлення голодомору. Приспустяться  від чорного болю жалобних стрічок  Державні прапори, немов маленькі вічні вогні у вікнах українців о 16 годині запалають свічки. Запізнілими дзвонами шукатимемо мільйони українських душ, щоби вписати їх в історію пам’яті.

Ведуча.

У скорботну хвилину задумайтеся над нашою долею, долею наших дітей, нашої України. Ми нині сущі повинні просити прощення у мільйонів українців: дітей, наречених,  матерів,  дідусів і бабусь, які були не поховані, і не оплакані.

Ведучий.

Багатомільйонний український народ заслуговує шани і поваги. А пам’ятником жертвам хай буде наша пам’ять про минуле, небайдуже ставлення до національної трагедії, що спіткала наш народ.

Ведуча.

Вісімнадцять країн на парламентському рівні та шість церков світу визнали голод 1932-33 років в Україні актом геноциду, здійсненого сталінським режимом.

Ведучий.

Коли ніч гаситиме день, ми запалимо свічки у кожному селі, районі, обласному центрі, столиці. Цілу ніч вони горітимуть,  зігріваючи зорі і небо й душі тих, кого в 33-му не відспівали, не оплакали, не провели в останню путь і не поминали…

Просимо скуштувати цього поминального хліба.

(Звучить траурна музика, ведучі беруть в руки піднос з короваєм, через авансцену  спускаються в зал, проходять між рядами і роздають хліб). 

Ведуча.

Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,

Праведників не забудь.

Ведучий.

Дивляться в твої очі

Мільйони закатованих душ.

Пригорни, посели на спочинок

Та їхнього сну не поруш.

Ведуча.

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих лютих негод

Всі ми – душі усопші, прийдешні

Твій пшеничний безсмертний народ.

Ведучий.

Хай для всіх людей доброї волі цей вечір стане актом поминання і перестороги!

Ведуча. Хай подібне не повториться ніколи!!!!

Звучить молитва «Боже великий єдиний».

 

                (З досвіду роботи будинку культури с. Велика Яблунька Маневицького  району)

 

                                                                            Сценарій підготувала 

                                                                           директор Будинку культури с. Велика Яблунька

                                                            Маневицького району

                                                                             Н. Білан

                                                                             

 
Всі права захищено © 2019
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"