Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

Родина, сім’я, клубні та освітні інституції2019.05.07 14:32

Родина, сім’я, клубні та освітні інституції:
консолідація зусиль для досягнення єдиної мети (з досвіду роботи)

Справжньою школою виховання щедрості, душевності
 і чуйності є сім'я: ставлення до матері, батька, дідуся,
 бабусі, братів, сестер є випробуванням людяності
 В.О.Сухомлинський


     Заглиблення в історію української родини допомагає нам збагнути велику мудрість родинної етнопедагогіки, проникнути в національній характер нашого народу. Вічне прагнення до незалежності, волі, працьовитість, мужність, щирість, патріотизм, щедрість, привітність — ці риси генетично властиві нашому народові. Вони плекалися упродовж усієї його історії у родинному колі. У сім’ї, через сім’ю, в умовах родинного побуту, праці, дозвілля формувалися протягом століть первинні ціннісні орієнтації та соціальні настанови молодого покоління.
     Тема організації дозвіллєвої діяльності, співпраця клубних та освітніх закладів з сім’єю, опора на родинні традиції сьогодні набувають особливої актуальності. Родинне виховання – основна постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення його не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім’ї закладається духовна основа особистості, її мораль і самобутність.
    Дозвілля є сукупністю різних видів діяльності, якими людина займається за власною волею: відпочинок, розваги, підвищення інтелектуального рівня та майстерності, освіта, участь у житті суспільства тощо. Його потенціал надає великі можливості для формування моральних потреб особистості. Разом із тим сьогодні дозвіллєва діяльність має дефіцит позитивних моральних орієнтирів. Тому завдання клубного працівника полягає у вирішенні проблеми невідповідності між сутністю культурно- просвітницької та дозвіллєвої діяльності й існуючими в реальній дійсності формами і методами проведення вільного часу.
    Організація сімейного відпочинку ускладнюється тим, що потрібно знайти такі форми, які були б цікаві усім членам родини, незалежно від віку, професії, уподобань. Важливо, щоб кожна людина займалася улюбленою справою і виконувала ті соціальні функції, які понад усе відповідають її інтересам і можливостям. Відпочиваючи разом, батьки і діти краще пізнають один одного, знаходять оптимальні шляхи взаєморозуміння – все це робить родину повноцінною у найкращому розумінні цього слова.
     На основі опрацювання теоретичних джерел та практичного досвіду можна визначити три рівні організації дозвілля у сім’ї: Високий рівень – батьки і діти у виборі видів дозвіллєвої діяльності віддають перевагу творчості, часто проводять вільний час разом, стосунки в сім’ї добрі, дружні, дитина любить проводити з батьками свій вільний час і відкрито ділиться з ними своїми проблемами, переживаннями, інтересами. Батьки і діти виділяють достатньо часу для проведення спільного активного відпочинку (участь у аматорських колективах, спортивних секціях, відвідування культурно-просвітницьких та дозвіллєвих заходів, музеїв, виставок, участь у акціях, флешмобах тощо).
    Середній рівень: батьки і діти лише інколи виходять на рівень творчості, лише зрідка проводять своє дозвілля разом, оскільки не мають на це часу. Стосунки в сім’ї часто бувають напруженими, дитина лише іноді ділиться з батьками своїми думками і переживаннями, надає перевагу відпочинку не з родиною, а з друзями.
    Низький рівень: батьки і діти надають перевагу пасивному дозвіллю, вони відпочивають окремо, бо разом їм не цікаво. Стосунки в сім’ї напружені, часто конфліктні, дитина не ділиться з батьками своїми проблемами, віддає перевагу проведенню вільного часу з друзями або самотності.
    Опитування виявило, що із 100% респондентів – 55% мають низький рівень організації сімейного дозвілля, 30% – середній і 15% – високий рівень. Це вказує на важливість і необхідність роботи з консолідації зусиль усіх виховних інституцій для виявлення і підтримки позитивних тенденцій у сімейно-родинних стосунках, формах родинного спілкування, інтеграції родинних традицій, свят і обрядів у культурно-дозвіллєві форми клубної роботи.
     Досліджуючи специфіку роботи клубного працівника з сім’єю, можна виділити такі важливі умови організації родинного дозвілля:
 – своєчасна діагностика інтересів та творчих спрямувань кожного члена сім’ї та визначення збігу загальної спрямованості сім’ї з особистими творчими прагненнями і планами окремих її членів;
– формування позитивної мотивації сім’ї до культурно-дозвіллєвої діяльності;
– використання різноманітних форм і методів організації дозвілля відповідно до віку, соціального стану, інтересів і запитів сім’ї та суспільства;
– створення сприятливої соціально-психологічної атмосфери аудиторії під час проведення групових та масових заходів сімейного дозвілля;
– інтегрування – проведення простих форм культурно-дозвіллєвої діяльності передує підготовці та впровадженню інших, більш складних форм. Наприклад, роботу з формування здорового способу життя необхідно починати з простіших форм клубної роботи – таких, як бесіди, диспути, усні журнали, тренінги. Базуючись на знаннях, уміннях і навичках, які відвідувачі отримують, у перспективі можна залучати їх до складніших форм культурно-дозвіллєвої діяльності. Зокрема, проведення сімейних конкурсів, вечорів родинного дозвілля, тематичних днів, тижнів, акцій, колективних творчих проектів, наприклад: талант-шоу «Тато, мама і я – танцювальна (співоча, музична) сім’я», дискусійного клубу «Батьківські помилки», клубів за інтересами «Сімейна майстерня», «Кулінарна академія», ділової гри «Скарбниця радості»
  Родинне виховання – це перевірений віками досвід національного виховання дітей у сім’ї. Воно є могутнім джерелом формування національного духу, високої моральності, глибоких людських почуттів, любові до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошани рідної мови, історії, культури.
   Особливо пильно оберігаються родинні традиції у сільській місцевості, де цивілізаційний вплив на родинне життя значно менший і менші втрати в духовному середовищі людини. Тому й кажуть, що українське село – оберіг нашої духовності, культури. Серед сільського населення сьогодні найбільше збереглося духовних скарбів – фольклорна і пісенна спадщина, народне рукоділля і ремесло, легенди і повір’я. Поступово вони знову повертаються до людей, входять у наше буденне життя. Насамперед, це тому, що родинні традиції мають надзвичайну живучість, оскільки передаються з покоління в покоління. Народні звичаї, традиції та обряди – це закони, які охоплюють весь природній цикл існування людини. Час вніс корективи і новизну, проте важливо зберегти неперехідні цінності, які століттями виробив народ: шанування роду, поклоніння пам’яті предків, дбайливе ставлення до дитини та літніх людей. Усе це неможливе без глибокого знання звичаєвості свого народу.
    Нові реалії соціального буття сучасної сім’ї сприяють відродженню святково-звичаєвого календаря родинного життя, відтворенню традиційних звичаїв та обрядів на новому рівні генетичних зв’язків. На перший план тут виступає дослідження та реконструкція традиційних звичаїв, свят та обрядів української родини, зміцнення родинних зв’язків.
    Українська родинна система виховання, яка історично склалася протягом багатьох віків нашим народом, головним об'єктом виховання визначає дитину, а суб'єктами – батьків, родину, громадськість. У результаті виховних дій мільйонів людей сформувався певний педагогічний досвід, який згодом викристалізувався у велику педагогічну мудрість – народну педагогіку. В умовах зростаючої родинної кризи з метою пошуків шляхів ліквідації сімейних проблем сьогодення виникає потреба звернутися до її надбань.
    В українській народній педагогіці ідеал вихованого юнака – козак. Мудрі батьки навчали своїх синів, щоб ті пам’ятали, що гідність чоловіка не у фізичній силі, а в тому, щоб ніколи і нікому не дозволити образити маму, дружину, Батьківщину. У це слово вкладалося розуміння найкращих чоловічих якостей (мужність, сила, доброта, справедливість).
     Ідеал вихованої молодої дівчини – вправна господиня, дружина, мати, яку поважають люди, яка вміє все робити, добре співає, танцює, а ще вправно тче або вишиває.
    Величезний вплив на дитину справляють домашня атмосфера, побут у сім'ї, естетичні традиції, які привчають дитину любити та берегти красу, шанувати рідний дім та батьків.  
    Родинні обряди охороняли цілісність сім'ї, зберігали святість людських стосунків. Чудовими театралізованими музичними дійствами були весільні і календарно-обрядові свята, які розвивали творчі сили людини, виховували її естетичні ідеали, любов до отчого дому, рідного краю, родини, підтримуючи ідеали та принципи, прищеплені дитині за допомогою народних традицій. Мета, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі (казках, легендах, приказках, піснях), а також народних іграх, мистецтві, музиці, святкових обрядах і традиціях сімейного виховання.
     Проблему родинного виховання на народних традиціях потрібно вважати найголовнішою у морально-етичному, культурному житті суспільства. Розпочинаючи з молодшого віку, діти складають родинне дерево, а якщо воно вже складене, то вивчають, доповнюють його. До речі, у багатьох родинах, де є діти, на видному місці «росте» таке дерево. Клубні заклади проводять свята кращих сімей, родинні посиденьки та свята «Моя земля – земля моїх батьків», «Родина моя – гордість моя», «Хай разом б’ється серце родини», дитячі ранки «Нашому роду нема переводу», «Нехай процвітає дерево родинне», години спілкування «Літопис моєї родини», «Найкращі мама і тато».
    Події загальнонародного значення стосуються кожної родини. В одних родинах стало традицією у найбільш знаменні дні дарувати один одному пам´ятні подарунки, в інших – лише готуватися до святкового застілля, а в третіх – організовувати колективний культурний відпочинок (усім разом відвідати центр дозвілля, палац чи будинок культури, театр, концерт, музей, виставку, кіносеанс, стадіон).
     Великі виховні можливості має святкування Міжнародного дня прав жінок і миру, Дня матері, Міжнародного дня сім’ї (родини). У ці дні клубні заклади повняться гомоном відвідувачів, бо сім’ями люди йдуть віншувати найрідніших. «Жіноча доля. Серце матері», «Берегині роду нашого», «Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся», «Моя родина – моя фортеця» – ось назви тематичних масових заходів, що проводяться клубними закладами області. Усе в такий день важливо: емоційно насичені вітання зі сцени, концертна програма, оригінальність подарунка (особливо зробленого дітьми своїми руками), накритий святковий стіл, коровай на рушнику, фейєрверк на святковому торті. Найголовніше – щоб усе це робилося зі щирістю і теплотою.
     З ініціативи Обласного науково-методичного центру культури в області стало традиційним проведення театралізованого свята «Мамина колискова», присвяченого Дню матері – своєрідної захоплюючої мандрівки дорослих і дітей у світ дитинства. Трепетна та хвилююча тема материнства мистецьки відображена у виконанні колискових пісень окремими солістами, вокальними та хореографічними колективами. На екранах демонструються дитячі світлини та твори образотворчого мистецтва. У фойє театру – тематична виставка старовинних дитячих плетених та дерев’яних колисок, іграшок, ляльок-мотанок, дитячих малюнків, зібраних народознавцями області. Неабияку зацікавленість у діток та дорослих викликають майстер-класи з виготовлення ляльки-мотанки, гончарства, вишивки, соломоплетіння. Безпосередньо на майдані проходить конкурс дитячого малюнка на асфальті "Я люблю свою маму", флешмоб дитячих колясок «Спи, дитя в колисочці!». Для присутньої на площі дітвори проводяться різноманітні конкурси та розваги, які щедро стимулюються подарунками та призами.
     У житті будь-якої родини є події, що відзначаються за традицією як сімейно-побутові свята: дні народження, початок і закінчення навчального року в школярів і студентів, дні повноліття, одержання паспорта, вступ до трудового життя, вихід на пенсію.
     Багато батьків, святкуючи день народження сина або дочки, хочуть зробити цей урочистий день сімейним святом. Вони думають про частування, оздоблення кімнати, запрошення гостей і забувають головне: треба зробити так, щоб іменинники з нетерпінням чекали свого свята, щоб це було саме їх свято, щоб вони з вдячністю думали про людей, які подарували їм у цей день багато радості. Клубні працівники з задоволенням долучаються до підготовки таких заходів і проводять «День іменинника у клубі», «Найулюбленіший день в житті», «День ласуна». А щоб особи похилого віку, люди з особливими потребами відчували себе не забутими суспільством, потрібними людям, – проводять візити шани на дому, даруючи іменинникам душевне тепло і хвилини радості. У нашій області така форма роботи найбільш поширена у Іваничівському районі.
     Перший день шкільного життя для першокласника повинен бути особливо значимим. І цю значимість необхідно підкреслювати. Дорослі члени родини співпереживають разом з дитиною цю подію і докладають усіх зусиль, щоб святковий день був дійсно пам´ятним насамперед для того, хто ступив на поріг до храму знань.У клубному закладі у цей день проводяться дитячі свята «Буду я навчатись у школі», «Здрастуй, школо!», конкурси малюнків на асфальті, конкурси родинних творчих робіт «Я іду до школи!» тощо.
     Закінчення навчання завершується випускними вечорами. Одинадцятикласники разом з батьками, вчителями збираються у найбільшій залі, а це, як правило, сільський заклад культури, тут їм вручають атестати зрілості, тут вони посвячують один одного у свої задуми, дають обіцянки у вірності й дружбі.
    Особливим пам´ятним днем у житті молодої людини є отримання паспорта. Якщо шкільний випускний може повторюватися з днем закінчення технікуму, вишу, то цей день завжди святкується по-різному, але суть цієї події одна: людина переступає той життєвий рубіж, коли суспільство визнає її вже не дитиною, а дорослою. І треба не тільки проголошувати це святковим тостом, а й створювати таку атмсосферу, в якій би вчорашня дитина відчула себе дорослою (поруч з наданням їй більшої самостійності, дорученням більш складніших і відповідальних справ). Найчастіше урочисте вручення паспортів проводиться в обрядовій кімнаті клубного закладу.
    Необхідно зауважити, що багато ветеранів ведуть активний спосіб життя, відчувають необхідність бути комусь потрібними, передавати свій життєвий та професійний досвід, когось навчати. На громадських засадах вони охоче беруть участь у різноманітних благодійних та просвітницьких акціях, працюють самовіддано, відчувають причетність до життя суспільства і потрібними йому.
    У дні підготовки та проведення культурно-масових заходів керівникам клубних закладів бажано використовувати позитивну енергію цих добровільних помічників й успіх буде забезпечений! Саме в такі дні можна організовувати і проводити «Ярмарок родинних талантів», ток-шоу «Супер Бабуся і я», де на сцені поруч із молодими виконавцями почесне місце займуть ветерани, а у фойє виставлять на огляд роботи, створені їхніми «золотими» руками (різьблення, чеканка, плетіння з лози, вишивання, флористика різних напрямків та інше).
    Гарною традицією стали проводи на заслужений відпочинок, який відзначається разом з трудовим колективом вечором-зустріччю трудових династій «Від усієї душі», «На хвилях нашої пам’яті», «Літа на зиму повернули», вогником «Зорепадом летять роки», «Життя земного нерозривне коло». Близькі, родичі, друзі та колеги не тільки згадують трудові заслуги, а й будують плани подальшої активної життєвої діяльності. Безсумнівно, під час святкування цієї сімейної події не обходиться без невеликої концертної програми, жартів, інсценівок, спогадів, причому всіляких кумедних і повчальних. Важливо, щоб сімейні знаменні події відзначались не тільки у родинному колі, а й з громадськістю. Вдало підготовлені і проведені, вони мають велике виховне значення для формування активної життєвої позиції молоді.
    Люди поважного віку часто об’єднуються у аматорські колективи, де реалізовують себе як творчі особистості. Наприклад, функціонують хорові колективи, інструментальні ансамблі, тріо, дуети, троїсті музики, фолькгрупи ветеранів. Цілком природньо, що до цих аматорських колективів згодом у якості помічників, долучаються молоді члени родини.
    Дуже важливо в організації родинного культурного дозвілля розвивати клуби за інтересами та любительські об’єднання, які матеріалізують у життя внутрішню потребу людини у самореалізації, стають центром втілення інтересів людей у найрізноманітніших напрямках творчості – колекціонуванні, технічному конструюванні, в´язанні, ткацтві, гончарстві, фотографії, різьбленні, лозоплетінні, бісероплетінні, збиранні грибів та лікарських трав, вирощуванні квітів, рибальстві, зеленому туризмі. Згодом творчі роботи учасників клубів стають основою та вдалим доповненням тематичних клубних заходів і персональних виставок творчих робіт сімей. Наприклад, конкурсів малюнків «Намалюємо своє село (мою родину)», «Кольори мого дитинства», фотовиставки «Світ очима моєї сім’ї», виставки сімейних фотографій «Моя сім’я, моя родина в житті і долі України», «Світ сімейних захоплень», «Моя сім’я, моя родина в житті і долі України», гербарію «Моя мала батьківщина мовою трав і квітів».
    На нашу думку, сьогодні любительські об’єднання та клуби за інтересами – один з головних рушіїв дозвілля людей, де людина не тільки пасивний учасник, а й активний творець. Клуби за інтересами спонукають проводити у клубному закладі таку форму роботи як камерні інтелектуально насичені сімейні вечори, проведення яких не потребує великої глядацької аудиторії, особливих матеріальних затрат тощо. Головне – треба виховувати гарні звички культурного відпочинку і пам´ятати при цьому, що вони втрачаються легше, ніж здобуваються. Звички активного дозвілля залишаються надовго, якщо стають традицією. Створення і підтримка сімейно-побутових традицій й організація культурного дозвілля в родині – основна умова формування особистості.
    Часто буває, що батьки й діти відпочивають окремо, начебто з тактовних міркувань – не заважають один одному. Це цілком природньо: у дорослих і дітей у силу вікової психології інтереси різні. Проте, повинні бути спільні захоплення і справи.
    Сьогодні, на жаль, велику кількість родин взагалі називають «проблемними» і вихованню дітей в таких родинах не надається належної уваги. Діти з таких родин йдуть до клубного закладу для того, щоб знайти тих, хто зрозуміє їх, підтримує, зігріває теплом своєї душі і серця, навчає стійко витримувати і долати життєві перепони, залишаючись при цьому Людиною. Саме керівники клубних закладів, любительських об’єднань, гуртків аматорського мистецтва, їх учасники, активісти можуть стати для такої категорії відвідувачів другою сім’єю. Необхідно звертати особливу увагу на таких дітей і будувати з ними свої відносини так, щоб діти повірили нам і стали добровільними помічниками в організації клубної роботи, бо клубний працівник – і педагог, і психолог, і висококласний фахівець. Тільки за наявності знань, навичок, досвіду ми зможемо завоювати довір’я цих обездолених дітей і стати для них хгарними і вірними друзями.  
     Більшість родин зазвичай відпочивають разом. У сімейному вихованні необхідно плекати таку сімейну традицію, коли дорослі в спілкуванні з дітьми відкривають їм різноманіття навколишнього світу. Це робити необхідно тому що, в значної частини сучасних дітей розвивається раціоналізм мислення і сприйняття навколишнього на шкоду розвиткові емоційного світу. В культурній організації сімейного дозвілля велике значення, зокрема, у міських умовах, мають колективні сімейні прогулянки, відпочинок та колективна праця на свіжому повітрі. Важливо, щоб вони були не від випадку до випадку, а ввійшли у звичку. Клубні заклади організовують толоки (сімейні трудові акції, дні добрих справ) «Очистимо водойму (галявину)», «Посадимо біля клубу парк (алею)», «Чисті водойми – чиста совість», «Чисте повітря».
    Ігрові дозвіллєві пізнавально-розважальні програми – це засіб дорослим ненадовго відчути себе «дітьми» і поринути у світ дитячої психології. Разом беручи участь в іграх та конкурсах, діти та їхні батьки відчувають себе однією командою. Рекреативний сімейний відпочинок, туризм, походи, спортивні сімейні естафети та конкурси «Тато, мама і я – разом ми сім’я», «Здорова сім’я – здорова держава», «Один за всіх, усі за одного» розвивають почуття колективізму, єдиної родини, команди.
    Інтелектуальне дозвілля збагачує духовний світ людини, розширює світогляд. У молодіжному середовищі поширені такі інтелектуальні ігри як «Монополія», «Що? Де? Коли?», «Сімейні КВК», «Найрозумніший», «Зірковий час», «Брейн-ринг», «Поле чудес», «Вгадай мелодію», «Щасливий випадок», обов’язковими учасниками яких є усі члени родини.
    День села – дійство, яке збирає докупи усіх односельчан, чи то вони народилися, зростали і живуть усе життя у селі, селищі, місті або хуторі, чи доля мрійливо махнула рукою і закинула їх у далекі невідомі світи. У цей день усі вони поспішають на свою малу батьківщину, щоб зустрітися бодай би хоч раз на рік з родиною та вклонитись рідним могилам.
    У програмі свята – розповіді про невідомі або забуті сторінки біографій земляків, вітання іменинників, ветеранів війни та праці, а також конкурси на краще сільське обійстя та його ландшафтний дизайн, найважчу свиню, найудійнішу корову, найцікавіше оформлення страви. Прикрасять урочистості виставки чудернацької форми овочів та фруктів, парад підвод, коней, виставки короваїв, пасхальної та весільної атрибутики тощо.
    Зрозуміло, що участь і перемога у таких імпрезах лише одного члена родини проблематична. Наприклад, виграти конкурс з ландшафтного дизайну сільського подвір’я під силу родині, а не одному її члену. Перемога у таких конкурсах престижна, бо стверджує, що у сім’ї – добрі господарі, за це їм шана і повага, а отже, вартує того, щоб прикласти максимум зусиль для досягнення заслуженого успіху.
    Достойну нішу серед родинно-побутових свят України зайняв фестиваль народного гумору «Приймацька Січ». Ідея проведення такого незвичного зібрання чоловіків, які втрапили у прийми до чужих родин започаткована на Волині і визріла вона у голові приїжджого приймака, що оселився у селі Хорлупи Ківерцівського району Володимира Сидоровича Савчука. Він довго виношував задум, збирав до гурту таких, як і сам «завчугів» (завідуючих чужим господарством) і врешті 1999 року вони зібралися у сільському парку над ставом аби проголосити свою незалежність і поплакатись у рукав співчуваючим гіркій приймацькій долі. Свято тоді вдалось – приймаки прийняли привселюдно статут, де були прописані всі нюанси життя під одним дахом із тещею, затвердили умови прийняття у приймаки, визначили деталі урочистого обряду. У статуті є кілька важливих моментів: рік життя із тещею вважати за два, а з «доброю» тещею – за три, визначати почесного приймака за кількістю прожитих літ у приймах, співати пісні – славні для тещі. У селі спеціально створено хоровий колектив «Приймацький», який здобув навіть звання «народного». До свята виготовляється спеціальний «лікувальний» напій, що понижує температуру кипіння емоцій тещі і зятя до 40 градусів.
    Свято проводиться щорічно і обростає новими кумедними традиціями. На озброєння взяли уже напрацьовані елементи свята: зяті, перед прийняттям у приймаки, перуть тещину спідницю, викручують її, чіпляють на древко і, урочисто ставши на коліна, приймають присягу приймака та ніжно цілують «прапора-спідницю».
    На форум приймаків з’їжджаються керівники району та області, народні депутати та бізнесмени. Відповідно – не з порожніми руками, завжди є можливість підбадьорити місцеве та приїждже приймацтво цінним подарунком.
У цьому селі облікуються усі приймаки і їх, як не дивно, нараховується більше сотні. Отже, традиції зятів-невдах продовжуються і вельми приємно й те, що власну гірку долю вони змогли піднести на рівень щирого гумору, піднятися над побутовими проблемами, усміхнутися і пожартувати серед сірих буднів сімейного життя.
   Завдяки гласності у ЗМІ, зокрема на Волинському телебаченні, про незвичний празник дізналися чи не всі приймаки України і взялися створювати щось подібне у себе. Зокрема, у с. Поліське Старовижівського району проводиться «Парад зятів та приймаків», у селах Любомльського району – родинне свято «Невістка – чужа кістка».
    Відпочиваючи разом, спілкуючись, маючи спільні справи, члени родини об’єднуються, стають ближчими. Колективна мета, а це перемога у конкурсі, або успішний виступ на святі – створює позитивний імідж сім’ї у сільській громаді, допомагає знаходити порозуміння, навчатися терпінню, дбайливому ставленню один до одного і найголовніше – вчить розуміти з півслова один одного, уміти підставити плече у потрібний момент. Досвід показує, що сім’ї, які працюють і відпочивають разом, дружніші, об’єднані, менш конфліктні, а їх діти рідко стають неблагополучними (асоціальними елементами).
    В силу різних причин багато родин не мають можливості разом проводити дозвілля, займатися аматорством, спортом, декоративно-ужитковим мистецтвом. Отже, завдання клубних закладів – найти таку спільну справу, яка б їх об’єднувала, стати родинам добрими помічниками у налагодженні взаємин між собою, організувати дозвілля, як дорослих членів сім’ї, так і зовсім юних, виховувати бачення прекрасного у навколишньому світі і бажання зберегти та примножити красу, яку подарував нам Бог.

 Література 1. Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В. Дозвіллєзнавство: Навч. посібн. /В. Й. Бочелюк, В. В. Бочелюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208 с.
2. Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля / А. Воловик, В. Воловик. – Харків,1999. – С. 89.
3. Горбачова И. И., Каменем А. В. Деятельность клубов / Аналитический обзор. / И. И. Горбачова, А. В. Каменеем. – М.: ГИВЦ МК РФ., 1994. – 35 с.
4. Захарук Д. Сучасна родина в системі самовідтворення української нації/ Д. Захарук.// Обрії.– 1999.– №1.
5. Килимник С. Український рід у народних звичаях в історичному освітленні/ С. Килимник. Книга перша.– К.: Оберіг, 1994. – 224 с.
6. Кузьмінський А. І., Омеляненко В. Л. Педагогіка родинного виховання. Навчальний посібник/ А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання, 2006. – 324 с.
7. Руденко Ю. Українська національна система виховання/ Ю. Руденко. – К., 1991. 8.Скуратівський В. Берегиня/ В. Скуратівський. – К.: Радянський письменник, 1987.
9. Стельмахович М. Українське родинознавство/ М. Стельмахович.– Івано-Франківськ, 1994.
10. Сухомлинський В. Батьківська педагогіка/ В. Сухомлинський.– К., 1978.
11. Форми організації дозвілля дітей та молоді: Метод. матеріали до тренінгу / За заг. ред. І. Звєрєвої. – К.: Науковий світ, 2004. – 58 с.

Додатки

Організуйте і проведіть:
– бесіди, години спілкування;
– місячник родинно-сімейного виховання;
– круглі столи «Ми усі – одна сім´я», «Крок назустріч»;
– засідання родинного клубу за інтересами «Захоплення (хобі) моїх батьків».
Родинні свята:
– Дві дитинки як дві краплинки (сімейне шоу близнюків);
– Дві половинки (ювілей весілля); – Дерево роду;
– Сім’я, людина, рід, народ;
– Тепло татусевих долонь;
– Вінець творіння є сім’я;
– Від усієї душі;
– На весільний ювілей;
– Життя дається на добрі справи (зустріч поколінь);.
– Співуча родина
– щаслива Україна (конкурс родинних колективів);
– Моя родина Україна (конкурс сімейних ансамблів);
– З чистим серцем – добрим людям;
– Родинна веселка (свято родинної творчості);
– Від родини йде життя дитини;
– Родина єднає коріння святі;
– Ситцевий бал (до річниці ситцевого весілля);
– Сім’я – ключ до щастя (свято молодих родин);
– Зберемо воєдино усю свою родину (День села);
– Від серця до серця хай іде доброта.

 Любительські об’єднання та клуби за інтересами

 – сімейна вітальня «Криниця родинного джерела»;
 – клуб молодих батьків «Тепло сімейного вогнища»;
– клуб дідусів і бабусь «Родина, родина від батька до сина».
Гра-конкурс «Моя сім’я»
 Вік учасників може бути різний, головне, щоб дуже швидко давати відповіді.
Тим, хто довго думає, відповідь не зараховується.
– Якого кольору очі у твого тата?
– Українська народна казка про дружну родину?
(«Ріпка»).
– Коли день народження твоєї бабусі?
– Які ласощі смакують твоїй сестричці?
– Яка улюблена книжка твого дідуся?
– Який улюблений поет твоєї мами?
– Як звали твоїх дідусів і бабусь?
– Яку пісню люблять співати твої батьки?
– За яку футбольну команду вболіває твій тато?
– Яке улюблене заняття твого брата?
– Який колір пасує твоїй матусі?
– Як зовуть твою хрещену маму і чим вона займається?
– Скільки у тебе тіток та дядьків по материній і по батьковій лінії і як їх зовуть?
 Гра-конкурс «Моя родина»
Вік учасників може бути різний. Ведучий скоромовкою задає питання, учасники максимально швидко дають відповіді. Тим, хто довго думає, відповідь не зараховується.
– Як називається жінка брата? (Братова).
– Ким приходиться вам бабуся мами? (Прабабуся).
– Як називається чоловік сестри? (Швагер).
– Ким приходиться двоюрідний брат тата? (Дядько).
– Як називається мама дружини? (Теща).
– Ким приходиться син сестри? (Племінник).
– Сестра моєї мами? (Тьотя).
– Люди, які хрестили дитину? (Куми).
– Ким приходиться дружина сина для його матері? (Невістка).
– Як називаються батьки молодят? (Свати).
– Ким приходиться невістці мама її чоловіка? (Свекруха).
– Як називається двоюрідний брат моєї троюрідної сестри по батьковій лінії у третьому коліні?
 – Не знаєте? І я не знаю, тому, що це був жарт.
Конкурс знавців пісень
 Назвати (наспівати) пісні, де зустрічаються слова «родина», «сім’я».
 Конкурс дегустаторів
Учасники дегустують страви, швидко і правильно визначають їх склад.
Конкурс компліментів
Хто найбільше скаже компліментів для своєї бабусі.
Конкурс «Вгадай голос»
Батькам дають прослухати запис інтерв’ю «За що я люблю своїх батьків». Необхідно вгадати голос своєї дитини.
Прислів’я, приказки про рідних людей
Батько – голова родини, а мати – її серце.
 Добре тому, хто має батька, бо в батька найтепліша хатка.
Бог прикрасив небо сонцем, а хату – доброю мамою.
Не слухав батька малим, не послухає й великим.
Яка гребля – такий млин, який батько – такий син.
 Материнська молитва з дня моря дістане.
Нема того краму, щоб купити маму.
Без батька двір плаче, без матері – хата.
Мати держить хату за три стовпи, а батько – за один.
Мати і батько – великі дві сили.
Розумний батько сина питати не соромиться.
Яке дерево, такі його квіти; які батьки – такі й діти.
 Поки баби, доти й ради.
 Поки діда, поки й хліба.
Там бабині руки, де онуки.
Хто діда й бабу має, той потіху знає.
Бабця скаже – як зав’яже.
Бабине слівце – плідне зеренце.
Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Старий говорить-городить, а на правду виходить.
За мамчині сльози Бог долю зморозить.
Рідня серед дня, а як сонце сховається, то й не родичаються.
Рід великий, а пообідати ніде.
Своїх багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого ухопитися.
Три нещастя є у людини: смерть, старість і лихі діти.
 Нема в світі, як родина. Без сім’ї і без роду – хоч з моста та в воду.
Свій над виром потрясе, а в воду не кине.
 З родини йде життя людини.
Нащо клад, коли в сім’ї лад.
Матері – не купити , не заслужити.
До людей по розум, до матері – по серце.
Дім тримається не на землі, а на жінці.
Який кущ, така й калина, яка мати – така й дитина.
 Добрі діти – батькам вінець, злі діти – батькам кінець.
Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів – батька.
Яке дерево – такі й квіти, які батьки – такі й діти.
 Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
 Свої діти – ляльки, а внуки – ото діти.
Не штука народити дитину, а штука її виростити, вивести в люди.

Матеріал підготувала провідний методист з організації культурно-дозвіллєвої діяльності відділу організаційно-методичної та культурно-просвітницької роботи Галина Чурікова
 
Всі права захищено © 2019
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"