СЦЕНАРІЙ мистецького дійства, присвяченого річниці Незалежності України «Ти будеш жити, Україно» БК с. Ворокомле Камінь-Каширського району Звучать позивні вечора – мелодія пісні «Перлина України», вірші і музика О. Винника. Ведучі виходять на сцену. Ведуча: Є дати, які відображають дух народу, символізують його славне минуле, сьогодення і майбутнє. Це, безсумнівно, і день Незалежності України, який відзначаємо щорічно 24 серпня. Ведучий: Слово для урочистого відкриття свята з нагоди Дня Незалежності України надається голові сільської ради Вірі Петрівні Тютях (виступ). Звучить Державний Гімн України. Ведуча: Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею. Це велика держава, де живуть мудрі, працьовиті, талановиті люди. Ведучий: Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. Ведуча: В цей день на повні груди хочеться заспівати душею разом з усією країною найкращу в світі для кожного справжнього українця пісню! Ведучий: Вишита колоссям і калиною, Вигойдана співом солов’я, Звешся величаво – Україною, Земле зачарована моя. Вірші і музика М. Мозгового «Край, мій рідний край», виконує жіноча вокальна. Ведуча: На території нашої держави, на Сході України на жаль, відбуваються бойові дії. Сьогодні там воюють і наші земляки…(називає імена). Підтримуємо наших військових і бажаємо, щоб якнайшвидше прийшов мир на українську землю. Тож, молімося за життя й здоров’я наших земляків-військовослужбовців. Ведучий: Гинуть справжні патріоти української землі, наші воїни і мирні люди. Ми повинні бути гідними пам’яті загиблих і не опустити знамену нашої боротьби ні перед якими негараздами. Ведуча: У виконанні фольклорного гурту «Горлиця» прозвучать повстанські пісні нашого краю «Не їдь, козаче, на ту війноньку» та «Подай, дівчино, ручку на прощання». Виступ фольклорного гурту «Горлиця». Ведучий: Не повернулися додому ті сини, Які на цій землі святій зростали, Які любили, вірили, жили І в мирний час звитяжно працювали. Ведуча: Не повернулися на рідний свій поріг До батьківської лагідної хати, А полягли на дорогій землі, Щоб Україну-матір захищати. Ведучий: Не повернулися… Хоч з неба нам зорять Ще й досі їхні душі на прощання. Давайте ж ми вшануємо героїв Пошаною й хвилиною мовчання. Хвилина мовчання. Якщо у громаді є загиблі земляки, після хвилини мовчання на тлі української народної пісні «Пливе кача» на екрані – їх фото, з гучномовця – прізвища та імена. Ведуча: Шановні воїни, дорогі наші сини, чоловіки, батьки! Повертайтеся додому живими і неушкодженими. Повертайтеся додому з перемогою! Вірші і музика В. Івасюка «Мальви», виконує Катерина Шевчик; вірші В. Човника, музика І. Федишин «Прошу в неба», виконує Олена Миколаївна Шевчик. Ведучий: Нині свято нашого народу, Свято України, її роду! Ще пройти доріг нам слід багато… Це свято майбуття, надії свято. Ведуча: Україно, в паростках надій І з широкою, як степ, душею, В думі сивій, волі молодій – Переймаюсь волею твоєю. Україна – квітка, пелюсточки грають, Тягнуться до сонця і висот. У вінок мистецький нині поєднає В зореносній квітці з піснею – народ. На сцену виходять дівчата: одна з них тримає великий вінок, інші – різнокольорові стрічки. Дівчина 1 (з вінком): Ой у лузі із квіток Кольоровий є вінок. У долину, аж до річки, Простяглись барвисті стрічки. Дівчина 2: Ось червона, перша стрічка, – Колір стиглої суниці. (Кожна дівчина після слів пов’язує свою стрічку на вінок). Дівчина 3: Друга – наче мандарини, що оранжеві в них спини. Дівчина 4: Третя – жовта, наче сонце зазирає у віконце. Дівчина 5: А четверта – то зелена, як листок берізки, клена. Дівчина 6: П’ять – блакитна, барвінкова, наче квіточка святкова. Дівчина 7: Шоста – синя, як ті сливи, що дощі вмивали й зливи. Дівчина 8: Сьома – вкрили ліс та балки фіолетові фіалки. Дівчина 1: Із семи стрічок веселих утворилася веселка. Дівчина 2: Наш вінок, мов Україна, гарна, мила і єдина. Дівчина 3: Країно моя – Україно! Ще пращурів пам’ять жива, Знайома тут кожна стежина І сонце мене зігріва. Дівчина 4: Хай пісня твоя, Україно, Злітає, як птах, у блакить, А мова твоя солов’їна У кожній оселі звучить. Дівчина 5: Піду у садочок вишневий, Послухаю спів солов’я, Там ранок зустріну рожевий, Тобі я вклонюся, земля. Дівчата вклоняються глядачам, дівчина розміщає вінок на заднику сцени, усі виходять за куліси. Вірші і музика М. Янченка «Лише у нас на Україні», виконує Сергій Шумик. Ведучі на сцені. Ведучий: Батьківщина починається з батька й матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші діти, з України, де ми живемо. Ведуча: З мами починається життя, з мами починається пісня, з мами починається батьківщина. Скільки теплих слів сказано про матір, написано віршів та пісень! Матінко, мамо, ненько! Що є святішого за ці слова?! Ведучий: Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої, від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і не зімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує любов материнська. Такою ж святою любов’ю палають наші серця до неньки-України. Вірші і музика О. Садчука «Небо синє, синє», виконує дитячий ансамбль; вірші і музика Н. Май «Родина», виконує дитячий вокальний ансамбль. Ведуча: Пам’ять – неоціненний скарб людини. Так, як не можна забувати батьків, так не можна забувати свій народ і його історію. Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це! Ведучий: Так як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої з мальвами квітучими, рушниками вишитими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю, ланами широкими, небом блакитним, працьовитими і гостинними людьми. Ведуча: Наш український древній рід Такі державні заложив основи, Що – скільки буде існувати світ, – Нас не здолать в житті ніколи! Вірші і музика М. Шевчик «Пісня про Ворокомле», виконує родинний ансамбль Шевчиків «Родинонька». Ведучий: Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в Україні. Ведуча: Ми, молодь – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками, досягненнями славімо її, підносьмо на найвищий щабель історії, збагачуймо її культуру. Будьмо гідними спадкоємцями своїх предків, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими. Слова і музика В. Шевченко «Рідне село», виконують Лариса Остапчук та Марія Шевчик; вірші Мирослава Ортинського, музика Петра Солодухи «Біля тополі», виконує мішаний квартет. Ведучий: Немає на світі кращого неба, ніж небо України. Високе мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-Землі. З гучномовця голос читця. Читець: Синьо-жовтий прапор України – Це безхмарне небо, синє-синє, А під небом золотіє нива І народ наш вільний український. Прапор, як святиню України, Треба шанувати й боронити. Прапор – символ нашої держави, Він для всіх ознака сили й слави. Ведуча: З державним святом українського народу! З Днем Незалежності – ми щиро вас вітаємо! Благополуччя, щастя, радості, натхнення, Добра, здоров’я й злагоди бажаємо. Нехай це свято вам наснаги надає, В майбутнє краще доля стежку прокладе. Ведучий: Правічна і нескорена земля Хлібами сходить у прийдешню днину. Допоки світить праведна зоря – Шануймо Україну! Пісня «Україна рідна мати», виконує фольклорний гурт «Горлиця»; вірші і музика Андрія Ліпинського «Розквітай, Україно,….», виконують всі учасники мистецького дійства. Сценарій підготувала директор БК с. Ворокомле – Марія Шевчик.