Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

Трійця. Зелені свята2020.05.26 10:27

Трійця. Зелені свята

Дослідження витоків свята П’ятидесятниці на основі автентичного фольклору Волинського краю

Свято Трійці – одне з найбільших і найшанованіших християнських свят. Цей величний празник стверджує й оспівує триєдиність Усевишнього: Бога Отця – Творця Неба і землі, Бога Сина і Святого Духа. Йдеться про те, що ми сповідуємо Трійцю єдиносущну і нероздільну. Єдиносущну – це означає, що Отець, Син і Святий Дух – три самостійні Божественні особи, володіють усіма Божественними досконалостями, але це не три особливі окремі сутності, не три Боги, а Єдиний Бог. Вони мають єдину і нероздільну Божественну суть. 

Як пишеться в Євангелії, у цей день з небес на апостолів – простих 12 рибалок, чоловіків, учнів Христа, які разом з Дівою Матір’ю були у світлиці будинку на Сіонській горі, –  зійшли наче вогненні язики Святого Духа – й апостоли заговорили різними мовами (яких не знали й не вивчали), щоб надалі йти до народів і проповідувати Християнство.

Сходження Святого Духа обіцяв апостолам Ісус у день Свого вознесіння. Обіцянка сповнилася через десять днів – на 50-й день після Воскресіння.

З цієї події розпочинається історія створення святої вселенської апостольської Церкви, від якої ведуть своє походження всі сучасні християнські спільноти. Тому то в церковному календарі тижні, абож седмиці, лічать, починаючи від Тройці.

Того дня близько 3 тисяч осіб взяло хрещення. Першим християнським храмом став той самий будинок на горі Сіон – нині, ймовірно, Успенський у Єрусалимі.

Цього дня ми вбираємо оселі в зелень, ідемо до церкви освячувати букети з м’яти, любистку, лепехи, чебрецю та багатьох інших запашних трав, а в церкві зауважуємо зелене облачення духівників. У молитвах просимо, щоб Господь і нас долучив до благодаті Святого Духа. Держава також долучилася до християнських урочистостей і влаштувала офіційний вихідний, який цього року припадає на 7 червня? А 8-го– День Святого Духа, чи другий день Трійці (а третього дня це торжество не має).  

Отже, празник, має офіційні назви — День Святої Тройці, П’ятидесятниця, бо його відзначають на п’ятдесятий день після Світлого Воскресіння Христового. Із розмаїття форм святкування, багатства традицій та звичаїв знаємо ще такі назви як Трійця, Зелені свята, Клечання, Розалія. Русальною, або клечальною неділею називався тиждень перед самою Трійцею. В цей час, за стародавніми повір’ями, нібито діяли русалки – загадкові особи дівчат-утоплениць. На Зелені свята вони, мовляв, покидали традиційні водні лона і виходили на берег, водили хороводи по зелених сходах хлібів, чинили зло всім, хто купався у річках або гуляв у лісі чи в полі. Русалки буцімто могли залоскотати будь-кого із дівчат чи парубків, які припали їм до вподоби. Щоб задобрити русалок, існував звичай класти на межу поля різні їстівні продукти та прикраси.

Одним із основних елементів свят літнього сонячного циклу було плетення вінків. Зелений тиждень починається з четверга. В цей день дівчата йшли на поля, в левади чи в ліс збирати квіти з конвалії, незабуток, волошок, чебрецю. Від четверга квіти зберігалися до першого дня Зелених свят.

У Зелену суботу господар іде до лісу рубати клечання. Гілки та молоді деревця зрубані в цей день для оздоби двору й хати називаються квітчанням, майованням. На клечання рубали клен, явір, липу.

Одягнувшись у чистий одяг, вся родина умостовувала хату клечанням та квітами. За образами, на лавах – всюди мали бути квіти, гілки з клена та берези.

За народним повір’ям Зелені свята, а особливо Русальний тиждень, були тим часом, коли русалкам дозволялося ходити по землі. В їх особах втілювалися втоплені і неосвячені духом космічних сил – небом, світлом, водою, землею – душі. Святково одягнені дівчата йшли до лісу, на поле і співали русальних пісень, припрошуючи русалку до свого гурту.

Вийди, русалочко,

На берег зелений.

Надінь свої панчішеньки

І чорнії черевиченьки,

Гарний віночок і оксамитки,

Бо ти не заслужила,

Гуляти живою,

То вийди до нас,

Хоч русалкою.

У церковному календарі це два святкові дні. У неділю в православних храмах проводиться одна з найбільш урочистих служб  року, а після Божественної Літургії – Вечірня у пам’ять про злинення Духа на учнів Ісуса.

У понеділок, першої седмиці після П’ятдесятниці, православні віряни відзначають День Святого Духа. Це престольне свято луцького кафедрального Троїцького собору.

У давнину в цей день молодь влаштовувала масові гуляння на природі – співали пісні, розкладали багаття і ворожили. Старослов’янські обряди поклоніння деревам, але вже без язичницького змісту, збереглися в українців у звичаях ставити на Трійцю клечання у вигляді берізок, кленів і лип на подвір’ях, розвішувати на стріхах (цього не слід робити з екологічних міркувань).

Прикрашають оселі і зсередини – стелять долівки запашними травами, духмяним зіллям (на Волині це лепеха), заквітчують ікони, вікна, стіни.

Священнослужителі застерігають, що освячення квітів і зілля не повинно витісняти саму суть свята – ботаніка може лише доповнити, урізноманітнити, але не замінювати її. До багатьох народних традицій Церква ставиться позитивно і готова підтримувати й розвивати народні обряди та звичаї (котрі не суперечать Християнству) як культурне надбання наших пращурів.

Є гадка, що Державний Герб України тризуб – це графічне зображення ідеї Трійці про єдність Бога-Отця, Бога-Сина та Бога – Духа Святого. А те, що в різних дохристиянських культурах присутні різноманітні священні «трійці», може свідчать, що і вони не були позбавлені, хоч і віддалено, історичного богопізнання (китайська філософія – інь, янь, ци, індуїзм – Брахма, Шива, Вішну, грецька – Зевс, Аїд, Посейдон, Єгипетська – Осіріс, Гор, Ісіда).

На жаль, з плином часу втратилась частина обрядів, що використовувались у давнину під час Зелених свят. Більша  частина цієї культурної спадщини безповоротно втрачена. Ці свята (їх ще називали Семик), були настільки популярними в народі, що Християнській Церкві довелося пристосовувати їх до офіційних назв «Трійця», «П’ятидесятниця» вживається назва «Зелені свята», поминальну суботу називають «зеленою», «клечальною», весь тиждень – Зеленим. Зелений четвер у народі називають мавським, або русальним великоднем.

На Волинському Поліссі дівчата водили «куст». Для цього наряджали якусь гарну дівчину чи маленьку дівчинку в зелені шати: листя клену, гілки берези й верби, квіти й трави, сплетені як спідничка й сорочечка. Одягали на красуню пишний вінок із запашного зілля і стрічок. Водили її по всьому селу, танцювали, ходили до річки й лісу. Співали:

Привели куста

Та й до річечки,

А ти, річечко,

Дай водичечки,

Дай нам дотику

Золотенького

Для врожаю

Багатенького.

Потім збиралися всенькою громадою і відзначали свято багатим застіллям.

Дівчата бажали всім господарям і господиням багатого врожаю, добробуту і щастя, а ті в свою чергу дарували їм стрічки (чи гроші на стрічки) і частували.

Сьогодні це свято хвилює нас так само, як і наших далеких прародичів. Чи не тому, що в ці червневі дні кожне зіллячко напоєне сонцем і теплом, сповнене жагою жити й родити, цвітуть жита і буяють квіти? Природа, сягнувши в червні зеніту квітування, стверджує, що життя вічне та невмируще.

Віталій КЛІМЧУК,

Заступник директора Обласного науково-методичного центру культури

 

 

 

 

Сценарій

 

Зал святково прикрашений вітами берези, липи, клена, ясена. Підлога встелена лепехою.

Виходять дві дівчини у вікнах з польових і лісових квітів та у вишитих сорочках

 

Перша дівчина: Добрий день, люди добрі! Вітаємо вас з літом і зеленими святами!

Друга дівчина: Сьогодні весна передає літу своє зелене вбрання. Просимо, гості дорогі, до нашого гурту та вшануємо разом красу рідної землі!

Перша дівчина: В далеку давнину люди вірили в Сонце, Зиму, Літо, Вітер як у живі істоти. Наші пращури вірили і в магічну силу і молитвами, діями-ритуалами намагалися забезпечити собі добробут, щедрий урожай.

 

Дівчата, здіймаючи руки до сонця, примовляють:

 

Друга дівчина: Сонце ясне, сонце праведне, святі наші діди, духи лісів, вод і полів, зустрічаємо вас, вітаємо з літом і запрошуємо!

Перша дівчина: Зорі красні, місяцю ясний, вітре буйний, дощу рясний, шануємо вас і запрошуємо!

 

На сцену виходить фольклорний гурт і співає:

Ой Трійця, Трійця, Пресвята Богородиця,

Посіяла льон, льон, да нехай зародиться.

Нехай зародиться да до меї одиниці.

Посіяла льон, льон при холодній росі,

Нехай зародиться та для меї жовтокоси.

Посіяла льон, льон при зеленій діброві,

Нехай зародиться та й для меї чорноброви.

 

Друга дівчина: Зелені свята називаються Русальною, Клечальною чи Гряною неділею. В основі Зелених свят культ зелені. В ці дні оселі клечали гілками, квітами, зіллям. Дівчата й хлопці водили по селу Куста – прикрашену зіллям та квітами дівчину, співали господарям пісні, бажали їм здоров’я, багатства у домі.

 

З веселим гомоном та піснями виходять юнаки та дівчата, несуть у руках дві березки та пучки пахучої зелені

Квітом зеленим від краю до краю,

Повниться рідна земля навкруги,

Щедрий дарунок від диво-розмаю,

Вам посилають земля та луги.

 

Застигли в чеканні біленькі оселі,

Садок чепурненький на хвильку затих,

Пробуджують тишу пташинії трелі,

Новим поколінням з-під затишних стріх.

При вході до хати красу білокору,

Господар запросить на рідний поріг,

Гостинно відкриті ворота до двору,

Єднання життєвих тривожних доріг…

 

Перший парубок: Агов, дівчата! Дивіться, яку красу ми влаштували – любо глянути!

Другий парубок: Тільки парубоцькі руки здатні так заквітчати подвір’я та оселі до Зелених свят.

Третій парубок: Дівчата, може вам допомогти віночки плести. Ви тільки скажіть – ми допоможемо і навчимо!

 

Дівчата сідають на лавки, дістають зібрані квіти та трави і, починаючи плетіння віночків, співають:

Ой зав’ю вінки да на всі святки,

Ой на всі святки, на всі празники,

Ой рано, рано на всі празники,

А в бору сосна колихалася,

Дочка батенька дожидається:

«Ой мій батеньку, мій голубочку,

Ти прибудь сюди хоч на літочко,

В мене в тину під воротьми

Синє море розливається,

Пани й гетьмани ізбігалися,

Сьому диву дивувалися».

 

Перший парубок: Еге ж, було тут чого дивуватися! Тут не тільки пани та гетьмани позбігаються, коли довідаються, що наші дівки такі пісні знають, та ще й можливо, вінки зав’ють.

Другий парубок: А чого ж не зав’ємо! То не велика наука. Потрібно тільки знати, яке зілля добирати!

Третій парубок: Ага! В тім то й справа…

 

Дівчата на доказ своєї обізнаності вибирають з пучків зелені потрібні трави та квіти, називають їх:

- Віночок плетуть з васильку,

Конвалії рути та м’яти.

- Конуперу та чебрецю –

І все це потрібно зібрати.

- З любистку – щоб любою буть,

На спогад – плетуть з незабудок.

- Татарське зілля – на путь.

 

Шанують полин навіть люди…

- А для чого у вінках потрібне оте гірке зілля?

- Для того і потрібне те гірке зілля, щоб доля не була гіркою. То єдиний порятунок від русалок…

 

Дівчата з готовими сплетеними вінками підходять до поставлених беріз, вішають на їхнє гілля вінки. Вінки залишаються на березах, а дівчата з хлопцями продовжують свято, водячи хоровод навкруг берізок:

Вишні-черешні розвиваються,

Синьо-озеро розливається,

Ясне озеро усміхається,

Жито силоньки набирається,

 

Через тин вишня похилилася,

Подруженьки посварилися.

 

- Як же можна сваритися в переддень такого славного свята? Сьогоднішній день повинен помирити всіх!

 

Перший парубок: Адже сьогодні ми квітчаємо свої оселі клечанням, а в ньому, як відомо, мають знайти собі затишок душі наших померлих предків.

Дівчина: А коли між ними пануватиме незгода, то предки не захистять нас від неприємностей.

Перший парубок: Так, так! Саме о цій порі зацвітає зелене жито і допомогти зберегти його від негоди нам допоможуть душі померлих, котрі постійно бережуть оселі своїх нащадків.

Другий парубок: Чули, дівчата? Всі ви повинні гарно та люб’язно ставитися до ближнього. А на цьому кожна з вас повинна поцілувати мене ніжним поцілунком…

 

Дівчата з жартами та криком розбігаються від настирливого парубка

 

Перша дівчина: А чого ж це ти, парубче, та й до однієї дівчини пристав? Чи тобі дівчат мало?

Парубок: Вона для мене наймиліша і найголовніша на світі!

Друга дівчина: Почекай, порядку не знаєш. Наші дівчата нарешті дійшли злагоди, помирилися. Але на цьому їхні обов’язки не закінчуються.

Парубок: Тепер потрібно визначити старшу. Хай всі дівчата зв’яжуть свої хустки та й підкинуть угору. Чия хустка підніметься вище – та і буде старшою.

 

Дівчата веселі, з жартами скручують хустки, підкидають угору, визначають старшу. Здебільшого старшою стає та дівчина, що вища всіх на зріст

 

Перший парубок: А тепер нашим дівчатам доведеться виконувати ще одну святкову місію.

Другий парубок: Зачекай. А чи не забагато обов’язків для дівчат? Може щось і парубки взяли б на свої плечі?

Третій парубок: Звичаїв не знаєш. Свято у нас яке? Зелене. Вся природа квітує, аж дзвенить.

Четвертий парубок: Якщо і порівнювати її з кимось, то тільки з молодою та гарною дівчиною Зрозумів?

П’ятий парубок: Зрозумів. Отже старшій водити «Куста».

 

Хлопці та дівчата зв’язують заготовлену, але ще не використану на клечання зелень, у суцільний зелений костюм, в’ють вінки, одягають вибрану дівчину так, щоб вона була з ніг до голови уквітчана зеленню. При цьому співають пісню:

Ой ми були у великому лісі,

Нарядили Куста із зеленого клену.

Ваша хата стоїть при дорозі

Нарядили Куста да з білої берези.

А в нашого Куста ручки, ніжки,

Треба йому панчішки, черевички,

Поведемо Куста від хати до хати,

Щоб були на Стублі усі люди багаті.

Під час пісні дівчину повністю вдягають у зелений костюм і всі присутні готові до походу. Хлопці урочисто промовляють:

Хай повняться житом засіки

Сьогодні і завжди й повіки.

Хай щедра Земля гарно родить,

Дарує нам щастя і вроду.

Вітайте «Куста» як святиню,

Приймайте із радістю нині,

Він вас збереже від негоди,

Колоссям всміхнуться вам сходи.

Юрба молоді з піснями вирушає по селу, заходить у двори, вітає господарів, зичить успіху, бажає гарного врожаю. Дівчина в одязі «Куста» при зустрічі господарів двору низенько вклоняється та співає:

Ой у цьому домі

Господиня хороша,

Не пошкодувала,

Дати Кустові грошей.

У багатім домі

Пан-господар багатий,

Буде злото-зерно,

Засік засипати.

Господарі зустрічають дівчат та хлопців біля воріт, перепиняють, просять заходити до двору, поспівати кустових пісень.

Ой ми були у великому лісі,

Нарядили Куста із зеленого клену.

Ваша хата стоїть при дорозі,

Нарядили Куста да з білої берези.

(Далі викликають господиню)

Зацвіла у городі рожа,

В цьому домі господиня хороша,

Не пошкодуй дати Кустові грошей.

Просим, пані, наш Куст надарити,

А свій дім звеселити!

В останньому домі дівчата і хлопці речитативом проказують:

Тройця, Тройця, Пресвятая Богородиця,

Посіємо жито, нехай зародиться.

Посіємо жито, посієм пшеницю,

Зароди, Боже, всяку пашницю.

Тройця, Тройця, Пресвятая Богородиця,

Посіємо жито, нехай зародиться,

І густе і волосистеє,

Ще й до того і ядристеє.

Потім всі йдуть на галявину, підходять до берізок, на яких віночки, беруть їх і починають розвивати, зелен-квітом встеляють долівку, дарують хлопцям та усім присутнім, вітають зі святом. Хлопці та дівчата урочисто вишиковуються біля заквітчаних берізок, звертаються до глядачів:

Зелен-квіт тільки щастя приносить,

У ранкових промінчиках-росах.

Корінням вростає у щедру землицю,

Дарує приємну усмішку обличчям.

 

У славного роду достойні закони –

Приємно бувати в традицій полоні.

Пісні прабабусь розкриляються знову,

Звучить віковічне та мудреє слово.

 

Нуртує природа, а ми її діти,

Від крони історії тягнуться віти.

І паростки в серці зростають миттєво,

Продовжують вічне природнеє древо.

 

Не треба гадати про наше майбутнє,

Як є покоління сучасників путнє:

Хто грубо не топче традицій батьків,

Тому і таланить на віки віків.

 

А темнії сили на нашій дорозі

Пошкодити поступу просто не в змозі.

Русалок ворожок та злих чаклунів

Відправимо піснею з наших ланів.

На галявину виходять дівчата з маленькою дівчинкою. Вона звертається до дорослих: «А чому свято називається «Русальна неділя»? Хто такі Русалки?»

 

- В давні часи вірили люди, що живуть в лісах, озерах, полях дивні істоти русалки, дуже гарні дівчата, стрункі, русокосі. Коли сонечко починає по-літньому пригрівати настає Русалчин Великдень. З’являються вони серед людей, гойдаються на гілках дерев, співають чи бігають по зеленому житу. Краще не зустрічатися з русалками, бо вони можуть залоскотати до смерті.

 

Дівчата (співають): 

Проводили русалочки, проводили

Щоб вони до нас не ходили,

Да нашого житечка не ломили,

Да наших дівчат не ловили.

Ой проведу я русалочку до броду,

А сама повернуся додому.

Ідіть, русалочки, ідіте,

Та нашого житечка не ломіте,

Бо наше житечко в колосочку,

А наші дівочки у віночку.

Щастя вам та здоров’я на многії літа!

 

Звучать українські народні пісні, виконуються танці, проводяться народні ігри, конкурси.

 

Автор сценарію Віталій КЛІМЧУК,

Заступник директора Обласного науково-методичного центру культури

 
Всі права захищено © 2020
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"