ОРІЄНТОВНИЙ
СЦЕНАРІЙ
засідання
краєзнавчого любительського об’єднання для підлітків
«Свій край – кожній
пташині рай»
Святково прибрана
зала. На стінах виставка світлин
«Збережемо природу
рідного краю» або
«Наш зелений дім».
На сцені ліворуч
перед авансценою – журнальний столик, стільці.
На сцену виходять
підлітки,
члени
любительського об’єднання «Краєзнавець».
На тлі шумових
ефектів природи:
спів пташок, шум
вітру, звук струмка тощо.
– Є
багато країв на землі,
В них озера, річки і долини
Та найкраща завжди –
Рідна країна.
– Є
багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краї.
– Є
багато пташок голосних,
Любі-милі нам співи пташині,
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у рідній країні.
– І тому
найдорожчою нам
Є і буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна,
Дорога нам усім Україна!
У виконанні
молодіжної жіночої вокальної групи
звучить пісня «Моя
Україна»,
вірші Оленки
Штикало, музика Миколи Ведмедері.
Члени любительського
об’єднання та його керівник на сцені.
1. А нам найріднішою стала Волинь, це волинське село
(селище), де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші діди і
прадіди.
2. Мій поліський край – це голубі озера, вишневі та
яблуневі сади, колосисті ниви, різнобарвні луги, безмежні поля, журавлині
клини, солов’їні співи.
3. Я з того краю, де ростуть ялини
Я з того краю, де живуть лелеки,
Я з того краю, де сопілка грає
Й матуся рідна мою сестричку повиває.
4. Ця земля з багатовіковою
історією, мальовничою природою, чарівною піснею, мудрими і талановитими людьми.
(Орієнтовний текст виступу).
Керівник любительського об’єднання. Наше село (селище) знаходиться у
мальовничому місці Волині, вабить до себе дивовижною пишністю садів, зеленню
лісів та верболозів. Любов до природи, її краса, цікава історія цього краю –
усе це стало великим бажанням наших юних краєзнавців створити це об’єднання,
щоб глибше і детальніше вивчати усе, що пов’язано із рідним краєм. На наших
пізнавальних засіданнях, окрім природних багатств, флори, фауни вагоме місце
займають уроки-знайомства з людьми, які невтомно працюють, будують нові оселі,
садять сади, засівають землю, продовжують наш рід, а значить творили і творять
історію нашого краю.
Краєзнавець. Наші розповіді про людей, їх справи та досягнення. Запрошуємо гостей на
сцену.
Гості займають
місця за журнальним столиком.
Краєзнавці
представляють гостей-земляків, які стали
відомими далеко за
межами Волині.
Гостям надають
слово для виступів-спогадів.
Можна запланувати
виступ сільського голови
(допомога молоді і
підлітків у збереженні навколишнього середовища: запровадження акцій «Осінь без
диму», «Не нашкодь у лісі», «Збережемо першоцвіти», «Пташині їдальні»,
«Погодуємо бездомних тварин» тощо).
Після закінчення
виступів гостей молодіжна вокальна група пропонує заспівати разом «Пісню про
Волинь» Степана Кривенького.
На сцені читець. Не
поспішаючи, вдумливо.
Читець: Село
моє. Встаєш ти на зорі,
Мов немовля, умите в росах
І солов’я десь чути на горі,
І трави в полі, мов мамині коси.
Село ще мліє у ранковім сні,
Із вітром гомонять тополі.
Світанок бродить по терпкій росі
Й фарбує обрій у рожевий колір.
Ось прокричали в небі журавлі
І потяглись у далі малинові.
Скриплять над шляхом явори старі,
Розгойдуючи тишу світанкову.
Вернулися із вирію лелеки,
Принесли нове світло і тепло.
Так сонячно на серці і так легко,
Таке святково-радісне село!
До читця з обох
боків виходять краєзнавці,
читець продовжує
читати текст з усіма.
Краєзнавець 1. Мені над оце більш нічого не треба:
Домівки матусі, волошки в житах,
Вишневі світанки, полив’яне небо
І сиза роса на траві при шляхах…
Читець. Таке все тут миле, доступне і
гідне –
Високі тополі і тихе село…
Таке сокровенне насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Краєзнавець 2. Коралі калини і мамині очі,
І доля – з лелечого наче крила…
І більшого щастя на світі не
хочу,
Щоб доленька наша цвіла.
Краєзнавець 3. У рідному краї і серце співає
Лелеки здалека нам пісні несуть.
У рідному краї і небо безкрає ,
Потоки, потоки, мов струни,
течуть.
Краєзнавець 4. Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах,
Під вікнами мальви, в саду
материнка
Оспівані щедро в піснях.
Краєзнавці
відходять по обидва боки сцени.
Керівник любительського
об’єднання виносить на авансцену коровай,
з нею дівчатка у
вишиванках.
Керівник
любительського об’єднання:
Від рідного нашого краю
Несемо рушник з короваєм,
Бо здавна у нас є традиція:
Воду брати з чистої криниці,
Муку із ярої пшениці,
Руками з любов’ю замісити
І всіх гостей короваєм пригостити.
Члени
любительського об’єднання виносять коровай до зали,
частують
присутніх.
Звучить пісня
«Щастя, добра і любові»,
вірші і музика
Анатолія Матвійчука.
Провідний методист Обласного науково-
методичного центру культури
Терещук О.А.
