Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

«Свій край – кожній пташині рай»2020.06.03 11:25

ОРІЄНТОВНИЙ СЦЕНАРІЙ

засідання краєзнавчого любительського об’єднання для підлітків

«Свій край – кожній пташині рай»

 

Святково прибрана зала. На стінах виставка світлин

«Збережемо природу рідного краю» або

«Наш зелений дім».

 

На сцені ліворуч перед авансценою – журнальний столик, стільці.

 

На сцену виходять підлітки,

члени любительського об’єднання «Краєзнавець».

На тлі шумових ефектів природи:

спів пташок, шум вітру, звук струмка тощо.

 

– Є багато країв на землі,

В них озера, річки і долини

Та найкраща завжди –

Рідна країна.

 

– Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.

 

– Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

 

– І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна,

Дорога нам усім Україна!

 

У виконанні молодіжної жіночої вокальної групи

звучить пісня «Моя Україна»,

вірші Оленки Штикало, музика Миколи Ведмедері.

 

Члени любительського об’єднання та його керівник на сцені.

 

1. А нам найріднішою стала Волинь, це волинське село (селище), де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші діди і прадіди.

 

2. Мій поліський край – це голубі озера, вишневі та яблуневі сади, колосисті ниви, різнобарвні луги, безмежні поля, журавлині клини, солов’їні співи.

 

3. Я з того краю, де ростуть ялини

Я з того краю, де живуть лелеки,

Я з того краю, де сопілка грає

Й матуся рідна мою сестричку повиває.

 

4. Ця земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, мудрими і талановитими людьми.

 

 (Орієнтовний текст виступу).

 

Керівник любительського об’єднання. Наше село (селище) знаходиться у мальовничому місці Волині, вабить до себе дивовижною пишністю садів, зеленню лісів та верболозів. Любов до природи, її краса, цікава історія цього краю – усе це стало великим бажанням наших юних краєзнавців створити це об’єднання, щоб глибше і детальніше вивчати усе, що пов’язано із рідним краєм. На наших пізнавальних засіданнях, окрім природних багатств, флори, фауни вагоме місце займають уроки-знайомства з людьми, які невтомно працюють, будують нові оселі, садять сади, засівають землю, продовжують наш рід, а значить творили і творять історію нашого краю.

 

Краєзнавець. Наші розповіді про людей, їх справи та досягнення. Запрошуємо гостей на сцену.   

 

Гості займають місця за журнальним столиком.

Краєзнавці представляють гостей-земляків, які стали

відомими далеко за межами Волині.

Гостям надають слово для виступів-спогадів.

 

Можна запланувати виступ сільського голови

(допомога молоді і підлітків у збереженні навколишнього середовища: запровадження акцій «Осінь без диму», «Не нашкодь у лісі», «Збережемо першоцвіти», «Пташині їдальні», «Погодуємо бездомних тварин» тощо).

 

Після закінчення виступів гостей молодіжна вокальна група пропонує заспівати разом «Пісню про Волинь» Степана Кривенького.

 

На сцені читець. Не поспішаючи, вдумливо.

 

 

 

 

Читець: Село моє. Встаєш ти на зорі,

Мов немовля, умите в росах

І солов’я десь чути на горі,

І трави в полі, мов мамині коси.

 

Село ще мліє у ранковім сні,

Із вітром гомонять тополі.

Світанок бродить по терпкій росі

Й фарбує обрій у рожевий колір.

 

Ось прокричали в небі журавлі  

І потяглись у далі малинові.

Скриплять над шляхом явори старі,

Розгойдуючи тишу світанкову.

 

Вернулися із вирію лелеки,

Принесли нове світло і тепло.

Так сонячно на серці і так легко,

Таке святково-радісне село!

 

До читця з обох боків виходять краєзнавці,

читець продовжує читати текст з усіма.

 

Краєзнавець 1. Мені над оце більш нічого не треба:

Домівки матусі, волошки в житах,

Вишневі світанки, полив’яне небо

І сиза роса на траві при шляхах…

 

Читець.             Таке все тут миле, доступне і гідне –

Високі тополі і тихе село…

Таке сокровенне насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

 

Краєзнавець 2. Коралі калини і мамині очі,

І доля – з лелечого наче крила…

І більшого щастя на світі не хочу,

Щоб доленька наша цвіла.

 

Краєзнавець 3. У рідному краї і серце співає

Лелеки здалека нам пісні несуть.

У рідному краї і небо безкрає ,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

 

 

 

Краєзнавець 4. Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в саду материнка

Оспівані щедро в піснях.

 

Краєзнавці відходять по обидва боки сцени.

Керівник любительського об’єднання виносить на авансцену коровай,

з нею дівчатка у вишиванках. 

 

Керівник любительського об’єднання:

Від рідного нашого краю

Несемо рушник з короваєм,

Бо здавна у нас є традиція:

Воду брати з чистої криниці,

Муку із ярої пшениці,

Руками з любов’ю замісити

І всіх гостей короваєм пригостити.

 

Члени любительського об’єднання виносять коровай до зали,

частують присутніх. 

 

Звучить пісня «Щастя, добра і любові»,

вірші і музика Анатолія Матвійчука.

 

 

 

 

 

Провідний методист Обласного науково-

методичного центру культури

Терещук О.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Всі права захищено © 2020
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"