1-Вед: Добрий день всім присутнім в залі!
2-Вед: Доброго здоров’я! Хтось з великих сказав, що коли у календарі нічого немає, а душа прагне свята, то потрібно придумати маленьке свято і відзначити його.
1-Вед. Шановні односельчани! Сьогодні у нас незвичайний захід. Це і не звітний концерт, і не ювілейний вечір, і не присвячений якійсь особливій даті.
2-Вед. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати людину праці, людину, яка все життя живе поруч з нами, яку б здавалося добре знаємо, кожен день маємо насолоду спілкуватись з нею.
1-Вед. Але як з’ясувалось, ще не всі грані її таланту нам добре відомі. Усім відомо, що вона прекрасний педагог, любляча мама, гарна господиня, добра сусідка, дбайлива бабуся.
2-Вед. У неї є іще талант від Бога – вміння і бажання писати вірші і пісні, якими вона оспівує, прославляє свою маленьку Батьківщину і тим самим несе любов і світлі почуття, до своєї України!
1-Вед. Шановні присутні! Настав той момент, коли ми зобов’язані представити талановиту, творчу, залюблену у свій рідний край, в рідну Україну, людину, заради якої ми всі тут зібралися. Це –Людмила Олександрівна Савицька !!!
2-Вед. Під ваші оплески, ми запрошуємо її зайняти почесне місце на нашій сцені. Зустрічайте!!! 1-Вед. Новий Загорів – співучий куток щедрої локачинської землі. Людмила змалку поринула у вир пісні, поезії, народної творчості, що стало пізніше життєдайною силою для її власних творів. Так народжувався талант композиторки і поетеси. Авторка. Талант…Талант… Це Божий дар, чи може кара Божа? Коли вагання й сумніви тривожать За кожен сплеск душі, святого болю сплеск, Коли не маєш права і не можеш більш мовчати. Таїть в собі багатства вічного красу Ніжно і ласкаво, ніби мати Я людям своє серце понесу, Візьміть його, у нього причастіться, Краси, любові, сяйва доброти… І трунку неземного неспокою На мить, на час, на довгії роки!!!
2-й вед. Це дійсно так! Доробок у нашої талановитої землячки щедрий.
1-Вед. Ось рядки з її вірша про рідний край: Пишається колосом щедрая нива, За неї молитву шепоче родина, До стріхи вертається ластівка сива – Це рідний мій край, це моя Україна. Моя Україно, ти зіронько рання, Ти диво-колиска з рясної калини І Трійці прив’яле пахуче клечання, І посмішка щира малої дитини. Люби Україну за тихе світання, За стрічку шовкову у русій косі, Де липи і клена врочисте вінчання, Де бита стежина у чистій росі. Люби Україну за гори й долини, Де стомлені крила тумани згортають. Люби за дуби і зелені ялини, Що гіллям у небо блакитне сягають. Люби Україну за Світязя мрію, За мудрії давні легенди Полісся, За древній Поділ і святую Софію, За князя, що в славі на кручах вознісся. Гірчить новий вік полинова завія, Та сива зозуля кує, не стихає, Кохай рідну землю, як мати Марія, Хай в серці ніколи любов не згасає.
2-й Вед. Мати і Україна – дві великі любові, дві музи Людмили Савицької. У виконанні хорової групи Новозагорівського будинку культури прозвучить пісня на сл. Людмили Савицької, муз. Ростислава Остапчука «Мати-Україна».
1-й вед. Славне історичне минуле новозагорівської землі. Тут у вересні 1943 року за товстими стінами монастиря оборонялася оточена німецьким військом чота воїнів Берези. Завдавши нацистам величезних втрат, вона вийшла з оточення. У нерівному бою з гітлерівцями загинуло 29 повстанців, а німці втратили 540 убитими і 600 було поранено. Ця подія надихнула авторку на написання кількох творів. Пісня «Там Береза на високій горі».
2-Вед. У кожної людини є своє рідне гніздо, як у пташки. Те гніздо, у якому виростили і викохали нас батько і мати. І де б не були ми, та в думках, мов лелеки, линемо до отчого дому і зберігаємо свою любов до нього, і в уяві зринає образ рідної домівки, чиста джерельна вода, кетяги калини… Рідне село… Столиця нашого дитинства…
1-й Вед. В одній з поезій вона пише: Для кожного наймиліша В світі ота місцина, Де біля вікон цвіте Й гронами світить калина, Де мальва висока стоїть, Вартує вишневі зорі, Де журавлів голоси В чистім весняному хорі. Чекають тут всіх у будень, Стрінуть у дні святкові, Хліб і сіль піднесуть На вишитому рушникові Якщо невідома дорога, То прямо – за Хорів, за Хорів, На вас завжди чекає Новий наш чудовий Загорів.
2-Вед. Слова і музика Л. Савицької, аранжування Р. Остапчука «Пісня про Загорів». Виконує дует у складі Л. Савицької та Світлани Левчук.
1-Вед. Народилася пані Людмила в простій селянській родині. Тут пройшла свої перші університети. Тут вимовила свої перші слова: мама, тато, Бог, Україна, хліб, любов…Від рідної землі набралась сили, з народного напившись джерела, набралась мудрості і любові до рідного краю. Закінчила школу, навчалася заочно в Луцькому педагогічному інституті ім. Лесі Українки, працювала в Старозагорівській школі, викладаючи українську мову і літературу. Молода і щаслива впевнено крокувала сільськими вулицями, де верба простягала до неї свої віти-руки, а батьківський сад нашіптував поетичні рядки……..
2-Вед. Послухайте її ранню поезію «Джерело»: Там, де в’ється стежка у моє село, Задивилось в небо чисте джерело, І вода на сонці синя виграє. Б’є моє джерельце, рівно-рівно б’є. Заглядає в воду хмарка голуба, Нахилила віти престара верба. Прийде подорожній, спрагу погасить – І джерельце сили в нього оживить. Креслять в небі кола ранні журавлі І дарують весни знов моїй землі. Йдуть у далеч роки, а джерельце б’є І вербиці корінь чисту воду п’є. Слова і музика Л.Савицької, аранжування Р. Остапчука «Ой село, моє село».
1-й вед. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, хрещатий барвінок – все це наші родинні символи, оспівані в піснях, оповиті легендами та переказами, опоетизовані майстрами слова та пензля. Авторка. В цю мить мені дуже хочеться прочитати рядки з вірша про батьківський двір: До старого саду сонце прихилилося, І цілющим соком груші наливає, А здалось: до мене мама притулилася, До щоки гарячої ніжно пригортає. Під вікном любисток в зелені пишається, З ним веде розмову стиглий житній колос, І здалося: в листячку дві зорі купається- Лине батька й матері срібночистий голос.
2-й Вед. Отож, рідні сестри Людмила, Марія та Надія часто збираються в батьківській хаті у своєї тітки Наталки. У ці незабутні родинні вечори линуть, і линуть задушевні пісні. 1-Вед. Сл. і муз. Л. Савицької, аранжування Р. Остапчука «Батьківський поріг». Виконують сестри і дочки авторки.
1-Вед. Джерелом для творчості є ваші рідні: дочки Наталя та Надія і їхні діти – ваші внуки. А їх у вас поки що четверо – це Павлик, Сашко, Андрійко і Ліза. Тому особливе місце у творчості займають вірші і пісні для дітей: «Соловейки», «Намалюєм казку», «Кришталевий черевичок», «Кольорова карусель».
2-Вед.Одночасно з народженням першого внука Андрійка, народилася пісня «Бабусина казка». Нехай для вас Людмила Олександрівно завжди лунає дзвінкий щебет ваших онуків і пісня у виконанні Лізи та Андрійка. Звучить пісня «Бабусина казка».
1-Вед. На нашому вечорі присутня Лариса Пилипчик з міста Володимира-Волинського – сестра пані Людмили. Вона прочитає одну з останніх поезій – «Життя».
2-й Вед. Натхнення…Воно, як вітер – невловиме…воно, як сон – забувається… Воно тендітне, як перший цвіт яблуні – замерзає від неочікуваних морозів – помирає… Воно, як пісня – лунає звідусіль, але взяти в руки, пригорнути до серця не можеш… Воно, як дощ – ллється несподівано і в найнеочікуваніший момент… Воно, як веселка – різнобарвне, але швидкоплинне…
1-Вед: Як говорить сама авторка: «Натхнення з нею – завжди. Муза не покидає її ніколи, а виливається у твори у вільний час». Запитаємо у самої Людмили Олександрівни, як народжуються її твори. Авторка: Співаю на городі, по дорозі в школу, додому. Правда, щоб ніхто не чув. Навіть інколи співаю, серцем, мугикаючи собі, коли пораюся по господарству... мелодія з’являється раніше, а тоді до неї слова. Але музики записати не вмію, бо не маю спеціальної освіти. У цьому питанні я покладаюсь на нашого односельчанина – колишнього директора місцевого будинку культури, а від недавнього часу Старозагорівського сільського голову Ростислава Дмитровича Остапчука.
2-й вед. Ростиславе Дмитровичу, розкажіть нам про вашу спільну творчу діяльність. Виступ голови сільської ради. Пісні Людмили Олександрівни співають наші сільські аматори давно, проте ноти не записувались ніколи. Мені, як баяністу, прийшлось акомпанувати на кількох концертах, грав на слух. Тоді ж і звернув увагу на прекрасну мелодійність її пісень та глибокий зміст текстів. З часом з’явилися перші аранжування її творів.
1-Вед. Сл. і муз. Л. Савицької, аранжування Р.Остапчука «Зацвіла біло вишня». Виконує вокальна група чоловіків Новозагорівського будинку культури. 2-Вед. Пані Людмила – депутат сільської ради, кілька років співає в церковному хорі. Виступ отця Володимира – настоятеля церкви Різдва Богородиці.
2-Вед. Сьогодні, шановна наша винуватице творчого вечора, завдяки присутності тележурналістів Волинського державного телебачення, ваші вірші і пісні почують не тільки ті, хто тут присутній у цій залі, а ваш творчий доробок буде знаний в області і за її межами. Поезія «Земле моя рідна» Одягну сорочку білу, вишивану, Чи хто в світі бачив ще таку красу? Між хлібами стану, навкруги погляну, Побреду в холодну запашну росу. Ніжно шепче колос думу світанкову, Хвилі золотії тихо котить лан, Кличе мене доля в далечінь ранкову, В кучеряву казку сизий зве туман. Приторкнусь до хліба тихими вустами, Душу зігріває стиглих маків цвіт. П’яниш полинами, теплими вітрами, Очі василькові дивляться у світ.
1-Вед: Ви йдете своєю дорогою не пустоцвітом. Ось скільки друзів, колег, родини зібралося в цій залі, щоб сказати слова вдячності за вашу творчість, ваш талант.
2-Вед. Життя людини – це спалах вогню, Це зірка іскриста у синьому небі, Потрібні ви людям, собі і сім’ї, І більшого щастя не треба.
1-Вед. Дійсно, це так, коли ти потрібен тим, хто тебе оточує, коли ти в роботі гориш, а не тлієш, коли ти прагнеш більше знати і професійно виконувати покладені на тебе обов’язки… 1-Вед. І зараз я з великим задоволенням запрошую до слова директора Старозагорівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Миколу Костючка. Виступ директора школи, музичне вітання від колег-вчителів. Пісня муз. Слонова, переклад Л.Савицької «Золотії вечори». Авторка. Користуючись сьогоднішньою можливістю, дозвольте щирі слова вдячності адресувати вчителю музики Василю Петровичу Шажку, який багато зробив для того, щоб мої пісні звучали на цій сцені.
2-Вед. Тож подружжя Шажків посилають теплі слова у вашу адресу, пані Людмило. Звучить пісня «Білий вальс» у виконанні подружжя Шажків. Авторка. Добрим словом хочу згадати сьогодні своїх наставників, а зокрема першу вчительку – Ребрук Дарію Дем’янівну, колишніх директорів школи – Гуру Лідію Павлівну, Татарину Лідію Олександрівну, завуча – Коновалюка Сергія Володимировича.
1-й вед. Багато почесних відзнак є у освітян: «Заслужений вчитель», «Відмінник народної освіти», але найвища нагорода від учнів Людмили Олександрівни. Вона – найвища і найсправедливіша – «Улюблений вчитель» і вручається за велике терпіння, мудрі настанови, материнську турботу про своїх вихованців. Виходять учні, вручають декоративну медаль, виконують твори, написані авторкою для них. Сл. Л. Савицької, муз. В. Бугайчука «Соловейки». Виконує Олена Бугайчук.
2-Вед. Найдорожчі слова йдуть від дитячого серця – від нашого майбутнього. У виконанні Лілії Боць звучить пісня на сл. і муз. Л. Савицької «Намалюєм казку».
1-Вед. Сл. і муз. Л.Савицької, аранжування Р.Остапчука «Кришталевий черевичок» виконує Тетяна Міщук. 2-Вед. Сл. і муз. Л.Савицької, аранжування В. Бугайчука «Кольорова карусель». Виконує Ірина Яцюк. 1-Вед. Ви багато читаєте і пишете, а ще понад 10 років є незмінним учасником ансамблю «Криниченька» Новозагорівського СБК. Слова і музика Л. Савицької «Соловейки». Авторка. Що за диво? Осінь золота За вікном у мене чаклувала, Рахувала всі мої літа, А калина вогнищем палала. Зігрівала мій казковий сад, Сливу молоду і стару грушу, Запалила зелен виноград, Розбентежила до краю душу. Догорають яблука в жару, Допивають бджоли стиглий солод. Ой, люблю я дивну цю пору, Хоч на скронях в мене срібний холод.
2-Вед. Ось так про свою улюблену пору року – осінь написала Л.Савицька.
1-Вед. Нехай вага прожитих літ Легкою буде і не гне додолу, Щоб не знати Вам ніяких бід, Не мати й капельки нещастя, Щоб вистачило на сто літ Здоров’я, радості і щастя! Звучить пісня «Зозуле, зозуле, накуй мені літ». Виконує вокальна жіноча група Новозагорівського СБК.
2-Вед. Це, мабуть, наш народ такий, це, мабуть, земля наша така, де народжуються такі працьовиті, добрі, творчі люди.
1-Вед. Сьогодні у нас присутні ще одні гості – хор Локачинського районного будинку культури, в репертуарі якого твори Людмили Савицької. Просимо до слова учасницю хору, головного спеціаліста відділу культури і туризму Гальчун Орину Павлівну. Виступ, вручення Почесної грамоти відділу культури і туризму Локачинської ОДА, квітів та короваю.
2-Вед. Вже давно на Україні здавна повелося говорити побажання виключно на «Лося».
1-й Вед. Нехай на усіх життєвих дорогах вас супроводжують заслужені успіхи, незрадлива фортуна, стійкий добробут, невгасима енергія. Аби у вашому житті було багато сонячних днів, світла, тепла, радості. Міцного вам здоров’я, здійснення творчих задумів і сподівань.
1-й Вед. Пісня на слова і муз. Л.Савицької, аранжування Р.Остапчука «Щоб збулося». Виконують всі учасники. По закінченню виконання твору авторка дякує, кланяється, роздає шматки короваю усім учасникам творчого вечора.
