Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

День Святого Миколая: історія свята, поєднання традицій і сучасності2020.11.12 16:01

 Зима, новорічні та різдвяні свята – це магічний період, коли усі, дорослі і малі, ті, хто вірить і не вірить в чудеса, пускають у своє життя її Величність Казку. Українці традиційно в День святого Миколая налаштовані на дива. У короткі грудневі вечори мало не щодень відбуваються цікаві події, які й справді межують з дивами: підготовка та виготовлення подарунків, очікування приємних зустрічей з родиною, прикрашання ялинки, виготовлення дідуха, дівочі ворожіння та випікання запашної обрядової випічки – калити на Андрія, миколайчиків, будиночків для Миколая, перед 19 грудня – усе це вже диво, яке очікують цілий рік.  
 Майже сімдесят років поспіль українські родини зустрічали Новий рік з Дідом Морозом і його внучкою Снігуронькою, проте так було не завжди. Відразу після встановлення радянської влади більшовики оголосили справжню війну церкві, релігії та будь-яким іншим «пережиткам буржуазного минулого». Ні Різдва, ні Нового року не відзначали аж до 1936 року. Лише тоді, коли після кількох Голодоморів населення Радянського Союзу стало жити більш-менш сито, виникла потреба дати людям не лише хліб, але й видовища. Деякі науковці вважають, що святкувати Новий рік комуністи дозволили, щоб відвернути увагу людей від страху масових репресій, які прокотилися країною у 1937-38 роках.
  Тому людям було дозволено святкувати Новий рік, хоча 1 січня ще довго було робочим днем. Намагаючись викорінити релігійні та національні традиції, радянські ідеологи одним «розчерком пера» постановою КПРС від 1937 року вирішили «переписати» їх на атеїстичний лад: тільки санкціонований Дід Мороз повинен вітати малечу і всіх «будівників комунізму» з новорічним святом та дарувати подарунки на Новий рік. Так улюбленець дорослих і малих святий Миколай, який здавна був шанований українцями, «став» Дідом Морозом, вигаданим радянською пропагандою, а на заміну янголів, маленького Христа, східних царів прийшли лісові звірятка, герої казок та сучасних мультфільмів. Згодом до них долучилася внучка Діда Мороза – Снігуронька. До речі, Дід Мороз дожив в Україні і до сьогоднішнього дня, ставши для кількох поколінь (навіть на Заході України) героєм концертів із ялинковими казками або ж головною дійовою особою корпоративів. Так дається взнаки десятиліття життя в закритому радянському суспільстві, де думати інакше було заборонено.
  У цьому плані волинським дітлахам пощастило, бо до 1939 року ця територія була у складі Польщі. І хоча тодішня влада не особливо сприяла українським звичаям і обрядам, але однаково діток вітав Святий Миколай. За свідченнями очевидців, його можна було зустріти в храмах: він роздавав дітям подаруночки, а вони вітали його на радість усім парафіянам побожними віршами. З приходом радянської влади на новорічному святі в школі чи клубі дарували набір цукерок від Дєдушкі Мороза.
 Під час німецької окупації українцям і полякам було дозволено святкувати новорічно-різдвяні свята. А іудеям потрібно було святкувати у гетто – так вважала тодішня влада. Але, що тоді міг покласти святий Миколай під подушку? Горішки, яблука, можливо маленький шматочок цукру. 
 Попри усі негаразди та велику атеїстичну пропаганду, на Правобережній Україні традиції, пов’язані зі святкуванням Миколая, збереглися в побуті, адже ці землі були в складі Радянського Союзу значно менший проміжок часу. Святий Миколай повернувся до українців. У 1990 році в Києві відбулося перше офіційне свято Миколая для 700 хлопчиків і дівчаток – сиріт та дітей з багатодітних сімей. Нині традиція відзначати це свято відроджується по всій Україні, а дітлахи нетерпляче чекають подарунків від святого Миколая. У школах напередодні проводяться уроки, на яких діти пишуть листи Святому Миколаєві, а найбільше за все у цей день шануються прояви турботи про нужденних.
  У самому серці столиці України козацькому селищі «Мамаєва слобода» розміщена «Головна Резиденція Святого Миколая». Сучасне українське козацтво запропонувало громаді еталон українського Святого. Він – добра привітна людина, яка у традиційній українській хаті разом з дітьми випікає у печі справжні печатні пряники – медівники або «миколайчики». Наш Миколай, на відміну інших зарубіжних аналогів, – духовна особа, яка привчає дітей бути добрими, співчутливими. Ще одна українська резиденція Святого Миколая знаходиться у Карпатах, у Національному природному парку «Гуцульщина», де навіть є садиба Святого Миколая, куди кожен може приїхати на екскурсію. Повернення до дідівських традицій святкування дня Святого Миколая здобуває все більшу підтримку як на заході держави, так і на східних теренах козацької України.

 Місто Святого Миколая

 Офіційно вважають, що покровителем Луцька є Святий Миколай. У середмісті, у затишному сквері біля міської ради, навесні 2000 року збудовано пам’ятник, куди в знаменні дати лучани приходять, щоб поклонитися Святому. Лучани люблять і шанують свого покровителя.
  І на це є свої причини. У Галицько-Волинському літописі описано, як під час нападу Золотої Орди в 1259 році, Святий захистив поселення від біди, обернувши так силу вітру, що каміння, яке летіло з боку татар, повернулось до них самих. Від тоді Миколай вважається покровителем нашого древнього міста. Ще в ХVІ–ХVII століттях на міських печатках було зображення Чудотворця. У повний зріст, з книгою у правій руці та з посагом у лівій. І на сучасному гербі головного волинського міста є постать Святого Миколая.
 У Луцьку є кілька локацій, де знаходяться резиденції Святого. Зокрема, на території замку Любарта, упродовж кількох років, діє Резиденція Святого Миколая, в рамках благодійної акції «Не будь байдужим!» – місце, де у передсвяткові дні кожен, а в першу чергу, діти, можуть передати в дитячий будинок запакований власноруч подарунок і лист-побажання у конверті.  
 У грудні багато років поспіль у нашому місті в рамках щорічної Всеукраїнської благодійної акції «Миколай про тебе не забуде» працює Фабрика святого Миколая або Резиденціця добра. Головна мета акції – привітати дітей сиріт, дітей-інвалідів, дітей із неблагополучних сімей та дітей, чиї батьки перебувають у зоні проведення ООС, або загинули у зоні АТО/ООС на Сході України та подарувати їм подарунки до Дня Святого Миколая. На фабрику Святого Миколая всі охочі приносять іграшки, солодощі, дитячі книжечки, канцелярське приладдя. Помічники Святого Миколая формують зібрані подарунки, розвозять їх по домівках та реабілітаційних центрах області.

  Гарна легенда чи реальна історична особа?

 Доволі багато людей не знають, ким був Миколай та чому його канонізували. За історичними переказами Миколай народився у родині багатих греків-християн, десь між 270 та 286 роками нашої ери, в місті Патарі на півострові Лікія, який є територією сучасної Туреччини. Хлопчик був єдиним сином заможних і глибоко віруючих людей, які ростили дитину в релігійній атмосфері й похрестили його одразу після народження, що в ті часи було рідкістю. Хлопець зростав у добрі та любові, але його надзвичайно засмучувала навколишня бідність і убогість мешканців міста, тому він із дитинства і протягом життя потайки допомагав бідним родинам та дітям-сиротам. Коли його батьки померли, Миколай не став жити в розкошах, а витратив свій великий спадок на допомогу іншим людям, приносячи час від часу до будинків бідняків їжу, теплі речі, іграшки тощо. Усі добрі справи Миколай робив таємно, але одного разу городяни вистежили його. Коли всі в місті дізнались, хто здатен на такі милосердні вчинки, вони обрали Миколая єпископом. 
 Ще за життя люди вважали отця Миколая святим. Він не раз за допомогою щирої молитви творив справжнє диво: неодноразово допомагав бідним, зцілював калік і недужих, визволяв полонених, рятував приречених від смертної кари, вгамовував бурю на морі, завдяки чому було врятовано чимало рибалок, а також корабель із прочанами. Тому купці, мореплавці та землепрохідці бачили в Святому Миколаєві свого охоронця і заступника. Миколая шанували і в Україні, вважаючи його покровителем Війська Запорозького, називаючи батьком сиріт, бідних, знедолених.
  Але найбільшою його заслугою було те, що він безмірно любив усіх людей і цінував кожного. Завдяки цьому навколо Чудотворця з’явилася велика кількість легенд і з часом Миколай став одним із найважливіших християнських святих.
  Ще більше добрих справ приписують святому вже після його смерті в 342 році. Вважається, що його мощі зцілювали хворих, тому церква канонізувала Миколая, а люди стали шанувати його як заступника та покровителя. У пам'ять про милосердя святого Миколая, цього дня відзначається Міжнародний день допомоги бідним. А на честь того, що він за життя потайки допомагав іншим людям, збереглася традиція робити в цей день подарунки. 

 Традиції святкування та розваги у День Святого Миколая 

  День святого Миколая є невід’ємною частиною української культури та історії, знати яку не лише важливо, а й цікаво. На українських землях віддавна вірили, що Святий Миколай-чудотворець постійно й невидимо перебуває серед людей, відновлює справедливість, допомагає у біді, називали його «другим після Бога заступником людей на землі».
 Свято було заведено відзначати гучно, великою родиною. Ставили на стіл спеціально зварене пиво, скликали гостей, весело святкували, а по обіді запрягали коней у воза й, співаючи, їздили селом, щоб дізнатися, «чи слизький сніг випав цього року». Найулюбленішою з таких пісень була «А хто, хто Миколая любить».
  У найдовші в році грудневі вечори влаштовували вечорниці. Слід зазначити, що вечорниці в минулому були своєрідним клубом для сільської молоді. Неодружені хлопці та дівчата винаймали хату у вдови чи бездітної пари. Там дівчата спочатку вишивали чи пряли, а з появою хлопців починалися розмови, пісні і танці. Так не лише приємно проводили час, а й надивлялися собі суджених. Через Миколая нерідко хлопець передавав подарунки для коханої дівчини і навпаки.
 В українських традиціях День Святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, то на святки, дівчата, заздалегідь готували одяг, діставали рушники, чекали сватів. Колись вважали, що засватана на Миколая дівчина буде гарною господинею та вірною дружиною. 
  Перший відвідувач оселі на Миколая називався «полазником». Згідно з народним повір’ям «полазник» приносив сім’ї щастя або невдачу на цілий рік: «Якщо першим до хати ввійде молодий гарний чоловік, а до того ще і з грішми – добра ознака: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть «вестися» гроші». Тому господар дому рано-вранці вставав, обходив свою господу, а потім ішов до хліва, де примовляв: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою, ще й зі своєю жоною і діточками!». Далі ішов у дім як перший гість. З цим святом пов’язано чимало приказок і повір’їв: До Миколи немає зими ніколи. Миколай бородою трусить, дорогу стеле. Як на Миколи іній – буде овес. Після Миколи пшениця вкриє поле. Варвара постелить, Сава погладить, а Микола стукне. Варвара показує дорогу, Сава мости мосте, а Микола пригвозде. Якщо на Миколу йде дощ, то буде врожай на озимину. На Миколу клич і друга, клич і ворога, обидва будуть друзі. В Україні існувала традиція пробачати в цей день старі образи та просити пробачення за свої вчинки. Цей обряд називався братчини. Тож люди, які до цього посварились, могли на Миколая примиритись за шматочком святкового пирога. Також цього дня показували повчальні вистави на релігійні теми, де були святі, янголи й чорти. Після вистави Святий Миколай роздавав дітям подарунки. Існували в українців і спеціальні колядки, і змагання музикантів – миколаївські скрипники. На Миколая укладали угоди, адже вважалось, що у таке важливе свято ніхто не обманюватиме. Саме з 19 грудня розпочинались передноворічні базари та ярмарки. Дівчата та хлопці купляли різні обновки, тканини, щоб шити собі костюми до Різдва. Адже вже зовсім скоро на них чекали обрядові ігри, святкування та вечорниці. Прийнято було також у цей день ворожити. Дівчата збирались ближче до вечора, а то і зовсім вночі, аби дізнатись свою майбутню долю. Брали з собою «магічні» предмети, на яких прийнято ворожити у такі дні: перстні, голки, дзеркальця, нитки, гребінці тощо. Напередодні цього дня діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, а також пишуть листи до Святого Миколая. Вони знають, що за їхню слухняність та працьовитість Святий Миколай принесе їм подарунки під подушку або в чобіток біля порогу, тож намагаються бути саме такими: слухняними, доброзичливими, старанними. А неслухам святий з натяком приносить різочки, які залишає в куточку. Діти свято вірять в існування доброго захисника і намагаються не гнівити «діда Миколая, який знає про все». Дорослі ж просто сподіваються отримати якийсь подаруночок, адже це приємно кожному.
  19 грудня найочікуваніший день року, адже невідомо, що на тебе чекає – подарунок, а чи може різочка?! Слухняних діток під подушкою або в черевичку чекають гостинці, а от бешкетникам варто задуматися про свою поведінку та чекати в подарунок тільки різочку. Це – дуже дієвий виховний момент. На заході України напередодні свята прийнято було випікати особливе печиво «миколайчики» і класти його малятам під подушки. Вважалося, що Миколай випікає для діток зірочки, які в його мішку стають схожими на нього. Образ Святого Миколая став натхненником для українських поетів та письменників. Найперше слід згадати про Івана Франка. Йому належить віршований переказ легенди «Чудо з утопленим хлопцем» й одноактна п’єса «Суд святого Миколая», в якій постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, чортики, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків. «Гостинці святого Миколая», «Мандрівка святого Миколая» – антології, в яких зібрано оповідання, казки, нариси українських письменників. Це твори, які вже добре знані українському читачеві, а також низка оповідань і казок, що пропонуються читацькій увазі вперше. Містять видання і переказ житія святителя Миколая, і кілька найвідоміших українських народних легенд про його чуда. 

 День Святого Миколая у світі: поєднання традицій і сучасності

  У Святого Миколая вірять не лише українці — його шанують всі християнські народи, але в кожній країні наш Чудотворець називається по-своєму: Миклаш, Йолупукі, Сент Ніколаус, Санта Клаус, Пер Ноель, Синтер Клаас та ін. І не важливо, як до нього звертатися, Святий завжди почує молитву про мир і справедливість і прохання про подарунок і щастя. 
 За тисячоліття панування християнства, саме Святий Миколай став головним персонажем Різдвяних та Новорічних свят. У світі його, завдяки тисячам дитячих книг та фільмів, більше знають, як Санту Клауса (Санта — святий, Клаус — варіант імені Миколай). У Європі й у Північній Америці по-новому «прочитали» історію життя та доброчинності Святого Миколая – Санта-Клауса: у цих частинах світу він став передріздвяним анонімним «обдаровувачем» чемних діток. А ще святий рекламував різдвяні розпродажі та став героєм мюзиклів, різдвяних вечірок, корпоративів і різних благодійних заходів. Санта у ніч перед Різдвом відвідує кожен дім, де живуть маленькі діти, щоб принести їм подарунки. Йому теж залишають гостинець – молоко з печивом, – але вже не як пожертву, а подяку. 
 Протягом всіх святкувань – від Різдва до Нового року – Санта залишається серед людей, слідкуючи за тим, щоб не залишилось обділених дітей, залагоджуючи сварки та даруючи гарний настрій.

 Впустімо Святого Миколая до своєї душі 

 Образ Святого Миколая – втілення людяності, доброти та високих моральних цінностей. День Святого Миколая – день взаємодопомоги та турботи, коли варто допомагати знедоленим, бідним та хворим, бо це свято – найперше піклування і добро, яке ми даруємо оточенню. Тож будьмо щедрими, творімо добро щоденно!
  Повертаючись до витоків свята, ми повинні віддати перевагу не американським чи радянським символам, а давнім світовим, й у тому числі українським традиціям. Адже саме Отець Миколай як особистість втілює найкращі людські ідеали.
  Санта Клаус, Пер Ноель, Святий Миколай – улюблені з українського дитинства легенди про доброчинність та милосердя. Пустіть добро в своє життя і в життя тих людей, які цього потребують!

                                                    Матеріал підготувала
                                                    провідна методистка з культурно-дозвіллєвої діяльності
                                                    відділу організаційно-методичної роботи Обласного
                                                    науково-методичного центру культури
                                                    Чурікова Г.А.

Ваш гість – Святий Миколай

Дитяча програма на свято Миколая

Празник святого Миколая припадає на 19 грудня. В цей день дітлахи, прокинувшись вранці, знаходять під подушкою подарунка чи медяника, випеченого у формі зображення архієпископа Миколая. Звісно, що на дитяче запитання батьки повідують їм про те, що подаруночок під час сну поклав для них Микола Чудотворець – особа, котра дуже любить дітей і все життя своє присвятила для творення добра для інших, відмовившись від особистого. Найцікавішою звісткою для дітей буде те, що св. Миколай, не за­бувши обдарувати діточок, з'явиться особисто на зустріч з ними. Дитяча допитливість не може бути задоволена тільки розповідями батьків, і не­обхідність організації свят а-зустрічі зі святим ви­никає на щирому бажанні хлопчиків і дівчаток.

На визначений час у просторому приміщенні зби­раються діти. Старші приходять самі, менші – з батьками. Урочистість майбутнього спілкування з Миколаєм залежить від атмосфери та оформлення: на видному місці – образ святого в архієрейських ша­тах, з Євангелією на омофорі в лівій руці, з благо­словляючою правою рукою, без митри або й з мит­рою на голові. Подібністю саме такого образу потрібно керуватися організаторам свята, готую­чи акторів до виступу. Поширений по всьому світі такий зовнішній образ: сивочолий старець, з недов­гим волоссям і такою ж борідкою, з лицем скоріше живим, ніж знуреним. В очах – доброта безмежна і разом з тим караючий гнів тим, хто гніву достоєн. Простий та щирий у спілкуванні, здатний зрозуміти будь-яку ситуацію і прийти на допомогу. Доброта і вічне бажання творити добро для людей забезпечили святому Миколаю визнання всіх.

Отже, визначений час прийшов і дітлахи, зата­мувавши подих, вдивляються на кін, де має відбуватися таємниче дійство.

Все гучніше та гучніше мелодійно звучать церковні дзвони. Мелодія металу органічно підхоплюється дзвінкими голосами хлопчиків та дівчаток, що з піснею виходять на підвищення:

О хто, хто Николая любить,

О хто, хто Николаю служить,

Тому святий Николай

На всякий час помагай, Николає!

Ой хто, хто к єму прибігає,

На поміч єго призиває,

Той все з горя вийде тіло,

Николає!

Омофор твій нам оборона

І одна від бід охорона,

Не дай же марно пропасти,

Ворогам у руки впасти,

Николає!

Николай – і не страшно в бою,

Блиск побід все несе з собою.

Страх врагам і агарянам,

А потіху християнам, Николає!

Николає, молися за нами,

Благаєм тебе зі сльозами,

Ми тя будем вихваляти,

Ім'я твоє величати На віки.

Знову мелодійно звучать церковні дзвони. З двох сторін у легкому русі сходяться два Ангели – учасники в білосніжних довгих платтях, з крилами за спиною.

1-й Ангел: Дорогим діточкам – юним, щирим, милим

Ми бажаєм здоров'я, щастія та сили,

Бути чемними завжди з мамою і татом,

Щоб слухняністю була заповнена хата.

2-й Ангел: І дівчаткам, і хлоп'яткам – всім цікаво знати,

Хто такий Миколай і що то за свято?

Ми прийшли із небес на зустріч із вами,

Нас прислав Миколай з добрими вістями...

Хлопчики та дівчатка, що співали піано, оточу­ють Ангелів, навперебій запитують:

-   Скажіть, будь ласка, а де святий Миколай?

-   Чому він не поспішає на зустріч із нами?

-   Коли ми його побачимо?..

1-й Ангел: Заспокойтеся, любі малята,

Він до нас завітає на свято,

Бо про кожного зна геть усе –

Подарунки усім принесе.

2-й Ангел: Знає він про всі ваші забави,

Про хороші і добрії справи,

Як вчитеся старанно у школі,

Як працюєте з мамою в полі,

Як дідусь та бабуся вас люблять

І внучат своїх ніжно голублять.

1-й Ангел: Бо ви – гарні, в роботі завзяті,

Прибираєте в себе в кімнаті,

Ляльку, м'ячик чи трактор колісний

Після гри покладете на місце.

Діти знову оточують Ангелів:

– А якщо дітки не слухають мами і тата?

-    А якщо вони не хочуть прибирати після себе іграшки?

-    Святий Миколай таким діткам не дасть пода­рунків?..

1-й Ангел: Якщо комусь не хочеться учитись,

Якщо комусь не хочеться трудитись,

Коли хлоп'я стріляє із рогатки,

А дівчинка не хоче слухать татка -

2-й Ангел: То Миколай усе це бачить, знає

І винуватця неодмінно покарає.

Діти: Покарає? А як?..

1-й Ангел: А так. Узяв хлопчина молотка,

Став в шафу забивать гвіздка.

А це побачив Миколай:

Негарна справа, ай, ай, ай!

2-й Ангел: І покарав того хлопчину -

Він плакав цілих дві години:

Бо в палець вдарив, не в гвіздок

Той неслухняний молоток!

1-й Ангел: Або було колись давно -

Дівча порізало рядно:

Нікого в хаті не було –

І ось таке вчинила зло.

2-й Ангел: Проте Микола Чудотворець

Про все те відав власним зором

І покарав малу на згадку –

Хай робить висновки дівчатко...

Діти: – А як святий Миколай бачить геть усе на світі?

-  Як він встигає за всім слідкувати і всьому лад давати?

-  А чому він до нас не поспішає, коли зна, що тут його чекають?..

1-й Ангел: Знає Миколай пригоди всі,

Бо живе святий на небесі

І йому за щирість, ласку, доброту

Дарував Бог місію святу.

2-й Ангел: Він на поміч поспіша завжди,

Береже від горя і біди,

Всім увагу вділить, допоможе,

Бо відмовити, вважає він, негоже.

1-й Ангел: Ось і зараз, в день такий чудовий

Він комусь на поміч рушив знову,

Хоч про діток він забуть не міг –

Бо вночі переступав поріг...

2-й Ангел: І поклав тихенько під подушку

Кожному даруночка. На вушко

Нашептав чудові, гарні сни –

Вам і досі в пам'яті вони.

Перший Ангел уважно прислухається, вдивляю­чись у далечінь:

– Чую, чую, діти, дзвін небесний –

Ніби сон замріяно-чудесний,

Наче промінь сонця десь іскриться

І теплом наповнює світлицю.

2-й Ангел: Оживають в серці милі звуки

І добро готові творить руки,

Множиться увага, ніжність, ласка,

Повертається забута, щира казка.

1-й Ангел: Ми сприймаєм віщий Божий знак –

Жити і творити тільки так:

Не для себе жить, а для других,

Доброту свою ділить на всіх.

Поспіша до нас, я добре знаю,

Щирий крок святого Миколая...

Знову чується мелодійний передзвін. Двоє Ангелів виходять на другий план, стають па коліна. Дитя­чий хор урочисто вишиковується і виконує пісню:

– Чудотворче Николаю,

Церков Божа днесь торжествує,

Світло пам'ять всіх твоїх чудес.

Величає днесь прекрасні чесноти твої,

Ти-бо нині світиш людям вже віки цілі.

Вмоли ми, чудотворче, прощі всіх гріхів,

Для котрих то мій Спаситель на хресті терпів.

Упроси мені у Бога, щоби Він ми дав

Знаходитись в Божій ласці, як буду конав.

Щоби дав ми жити мирно, стерегтись гріха,

А по смерті там дістатись, де є рай всегда.

По закінченні пісні знову чується передзвін. Поспішаючи, забувшись про урочистість моменту, на кону з'являється святий Миколай, в архієрейських шатах, з Євангелією в руках. Він якнайшвидше на­правляється до хору дітей, звертається до конкрет­ного хлопчика.

Св.Миколай: Не хвилюйся, дитино, заспокойся в цю ж мить,

Голос твій з хвилювання як струмочок дрижить,

Горло геть пересохло, наче в ньому полин,

На водиці ковточок, сядь ось тут, відпочинь...

Ангели вносять крісло, у яке Миколай садовить хлопчика, подає йому склянку води, принесену Анге­лами. Хлопчик заспокоюється. Святий Миколай стоїть за спинкою крісла, ніжно торкається руками голови та волосся хлопчика.

Св.Миколай: Слава Богу, малята, – все скінчилось гаразд,

Я приходжу на поміч не один уже раз,

З вами добре знайомий, всіх завжди впізнаю –

Кожен з вас, як відомо, має долю свою.

Запізнився, даруйте, – був далеко звідсіль,

В океані безмежнім за тисячі миль,

Розгулялась негода, океан заштормив –

З ненаситної хвилі виручав рибаків.

Та вернутися вчасно не вдалося мені:

По дорозі до вас запримітив вогні:

Лютувала пожежа, і у полум'ї тім

Довелось рятувати худобу і дім.

Лиш коли погасили і добро вберегли,

Вітри сильні й могучі вашу піснь донесли,

Голос хлопчика вчув я тривожний до краю –

І ось я біля нього, він – в добрі Миколая...

1-й Ангел: Діти довго чекали твойого приходу,

Їхні помисли чисті, як прозорії води,

Вчинки добрі й хороші привели їх сюди,

Залишають лиш радість дитячі сліди...

Св.Миколай: Знаю, знаю, малята, все відомо мені.

Я не раз посилав вам приємнії сни,

Часто-густо нашіптував казку про диво,

Щоб жили ви у щасті, щоб жили справедливо.

2-й Ангел: Чудотворче ясний! Повідай усім

Про дарунки, які ти приніс у цей дім.

Ми для радості всіх чарівних діточок

Допоможем принести той чудовий мішок.

Ангели приносять мішка, наповненого подарунка­ми (медяниками).

Св.Миколай: Я дарунки оті просто так не даю,

За хорошії справи я торбину свою

Розв'яжу для дітей, що достойні наград,

Котрі мають повагу до буднів і свят.

Котрі Бога шанують в юнім серці завжди:

Він спасе від невдач, відверне від біди,

Хай розкажуть про справи, що творили за рік,

За добро, не за зло я вручу медяник...

Діти – учасники хору – під вмілою організацією Ангелів підходять до святого Миколая, котрому хлопчик звільняє місце в кріслі, розказують про свої хороші вчинки та справи.

Дівчинка: Мамі я допомагала -

Рано-вранці прокидалась,

Одягалася, взувалась

І в садочок поспішала.

А з садочка як вернуся –

Знову помагать беруся,

Мамі пісню заспіваю,

Заспокою, погуляю.

Ох! Важка в мами робота,

Вихідний лише в суботу!

Св.Миколай: Молодець! Треба маму берегти,

Завжди їй на поміч йти,

Кожен день, за роком рік, –

Заслужила медяник!

Ангели вручають дівчинці смачного медяника. Зго­дом підводять до святого Миколая хлопчика.

Хлопчик: А я із татом як рибалка

Ходив не раз, бувало, змалку,

Сиділи гарно так обоє

Ми у травичці над водою,

А я для більшого улову

Для тата на усе готовий –

З відра, що тато наловив,

Я рибу всю у став впустив...

І рибі добре – бо на волі,

І татку, бо клює доволі...

Св.Миколай: Достойний ти медяника –

За те, що піднялась рука

На добре діло, на рятунок,

Ти заслужив оцей дарунок...

Хлопчику вручають медяника. До Миколая підходять по черзі інші діти, розказують про те, що вони вчинили доброго.

2-й хлопчик: А я старцям, що біля церкви

Сидять, допоки аж не смеркне,

Знай кожен раз, як там буваю,

У шапку гроші їм кидаю.

Св.Миколай: А де ж береш їх для старців?

2-й хлопчик: А вдома – в тата в гаманці...

Св.Миколай: Добро присутнє і в цім ділі –

Хоч дії ці не дуже милі.

Проте дающого рука

Достойна теж медяника...

І цьому хлопчику дарують медяника. До святого Миколая підходять дітки не тільки з хору, а також із глядного залу, розповідають про добро, яке вони вчинили за своє життя, розповідають віршики, ви­конують пісні. Святий Миколай дивує дітей власною інформовапістю про їхні вчинки: хороші і, разом з тим, не дуже. Але, незважаючи на це, кожній дитині дарують смачний медяник або якийсь інший подару­ночок. Детальні відомості про дітей, з метою вихо­вання, святий Миколай отримує, звісна річ, від батьків, які повинні бути зацікавлені якнайбільше в організації такого свята. По завершенні дитячих виступів Миколай приступає до визначення найдостойнішої дитини на головний медяник – випечений у формі святого, великих розмірів, смачний і дуже бажаний для кожної дитини.

1-й Ангел: Всі ви достойні теплих слів,

Бо недаремно кожен жив,

Творив добро – а це важливо,

То животворне, щире диво.

2-й Ангел: В руках святого Миколая

Найголовніший приз. Він знає,

Кому вручить медяника,

Чия візьме його рука.

Св.Миколай: О, не за кількість добрих справ

Я б медяник оцей віддав,

А за достойний, щирий зміст,

За доброту і ласки хист.

За те, що в серці кожну днину

Живе навіки, до загину:

Потреба жити для когось –

Щоб в інших ще добро велось.

А з тим пожертвувать свою

Щасливу долю у раю

На пекло боротьби зі злом –

Щоби наповнював добром

Щасливий вік сусіда хату –

Родину знатну і багату,

Щоб радість знав і перехожий,

З твоїм добром на тебе схожий.

Тоді лиш буде справжній рай,

О, Боже, сили всім додай,

Щоб істину, таку відому,

Плекали в кожнім тихім домі...

Вручаю приз отій дитині,

Що ще недавно у яскині,

Співала пісню доброти,

Якій схилялися світи.

Нехай вона схиляє світ

І залиша лиш добрий слід

В серцях людей, що будуть жити

І пісню добрую творити. Святий Миколай особисто дарує головного медя­ника немовляті або найменшій дитині серед при­сутніх на святі.

1-й Ангел: Один за одного подбайте,

Добро і ласку іншим дайте,

І вам сторицею воздається –

Творіть для інших тільки щастя.

2-й Ангел: Всі ваші справи бачить, знає

Всевидне око Миколая,

І мудрий голос промовля,

Що буде жити ще земля,

Коли на ній живучим буде

Всерозуміння поміж люду.

1-й Ангел: Живіть, купайтеся у славі,

В щасливій, радісній державі,

Про заповідь Господню дбайте:

Творить добро не забувайте!

Св.Миколай: Щоб і в наступний мирний рік

Вам був приємним медовик,

Я буду радий завітати

На доброти і щастя свято!

Ангели разом зі святим Миколаєм розпочинають фінальну пісню. Діти з хору підхоплюють:

– На наші ниви, під наші стріхи

Зійди, Владико, Отче єдиний,

Тебе ми просим, бо Ти потіхи

І щастя давець України.

Зійди, Владико! І як у жниво

Доспілий колос сиплеться зерном,

Так Ти сип дари, де лиш повернеш

Крок Твій, Владико, світлий, щасливий.

А ще для себе, Отче єдиний,

Як до нас прийдеш, будем просити:

Дай, щоб ми, діти, зуміли жити

В честь, славу Божу і України.

Знову звучить передзвін церковних дзвонів. Святий Миколай у супроводі двох Ангелів та дітей із хору урочисто наближається до глядачів, звертається:

– Мир вам! Щастя вам! На віки вічні!..

Свято завершується.

 

Автор сценарію Віталій КЛІМЧУК

 
Всі права захищено © 2021
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"