Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

«Крути: пам’ять і трагедія подвигу»2020.12.31 13:51

Довідково-інформаційні, сценарні матеріали для підготовки заходів з відзначення 103-ї річниці бою під Крутами

«Крути: пам’ять і трагедія подвигу»

 

Сьогодні в жорстокім нерівнім бою
Будується наша держава.
Ми боремось за незалежність свою
Й програти не маємо права.

 

29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами - один із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Коротка історична довідка

 

У буреломному 1917-му, коли розкололася міцна й грізна Російська імперія, на вулицях Києва замайоріли жовто-блакитні прапори. Проте більшовики прагнули відновити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді, який молода українська держава відхилила, відтак Раднарком оголосив Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні».

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. До столиці хмарою сунули червона гвардія й балтійські моряки під проводом колишнього царського жандармського підполковника Михайла Муравйова, який перейшов на службу до більшовиків. Сунули, щоб знищити нашу молоду незалежність.

28 січня ворог стояв під Бахмачем, що був ніби «ключем від Києва». На підступах до столиці Муравйов закликав: «Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо».

Молодий український уряд на чолі з Володимиром Винниченком не зумів організувати збройну силу для оборони рідної землі. В столиці розміщувалися полки, котрі носили імена гетьманів Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, Петра Дорошенка, на які розраховувала Центральна Рада, проте здеморалізовані і спантеличені вони оголосили нейтралітет. Київська свідома інтелігенція теж не вміла чи не бажала жертвувати собою заради України.

В критичний для державності України час київські студенти і гімназисти стали на захист держави. Але 18-20-річні юнаки були не готовими до бойових дій, більшість з них ніколи до цього не тримали в руках зброї та не мали належної екіпіровки. Дехто таємно від родин втік з дому, боячись прощатися з рідними людьми, щоб ті не зупинили їх. Згодом до них долучилися близько 80 добровольців вільного козацтва з Ніжина. Загалом 29 січня 1918 року на залізничній платформі у Крутах знаходилося близько 520 молодих людей озброєних 16 кулеметами і однією гарматою. Супротивники ж вдесятеро переважали людською силою, мали бронепотяг та артилерію. Завдяки вигідній стратегічній позиції та героїзму українцям вдалося завдати ворогу значних втрат. Згодом оборонці відступили і ешелонами вирушили до Києва. 27 юнаків студентської сотні потрапили в оточення, відчайдушно атакували, але  більшовики переважали їх силою. Відтак вони потрапили в полон, були закатовані і страчені.

За різними оцінками в бою під Крутами загинуло 70-100 осіб. Серед них 37-39 полеглих гімназистів. На сьогодні відомі прізвища лише двадцяти.

Історик В. В’ятрович писав про значення цього подвигу для української держави: «Героїчна боротьба українських вояків на чотири дні зупинила більшовицький наступ. І це були не звичайних чотири дні, а переломні для української історії. Українські політики використали їх для міжнародного визнання проголошеної 22 січня незалежної держави, яке сталося за результатом підписання Брестського миру (22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки).
     Відстояти незалежність у ці буремні дні не вдалося, але завзята боротьба українців тривала після цього ще кілька років. Прикладом, який найбільше надихав тодішніх вояків, був героїзм учасників бою під Крутами. Вони стали легендою і для наступних поколінь борців за незалежність в 1940-1950-ті, 1960-1980-ті роки. Вони є прикладом для сучасних воїнів – тому що були такими ж завзятими тоді, у 1918-му, як ті, кого ми назвали кіборгами, в 2014-2015. Вони, герої Крут, були першими «кіборгами»  у нашій історії».

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після укладання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від            19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. На траурнійцеремонії виступив Михайло Грушевський, який назвав героїчним цей подвиг київської молоді.

Бій під Крутами – це і тріумф і трагедія. У ньому переплітається і біль, і печаль, і гордість за молодих патріотів. Доречними стали слова академіка Івана Дзюби: «У людини високого ідейного та духовного тонусу є щось вище за саме життя – це мета цього життя, це її ідеали, принципи, це честь і гідність, і вона (цебто людина) може віддати за них своє життя».

         Між тими подіями і подіями, які відбуваються в нашій державі тепер, сміливо можна провести історичну паралель. Чи не нагадують описані вище події 2018 року події новітньої історії 2014- 15 років, коли зелені чоловічки захоплювали Крим, коли українські  солдати на смерть стояли у Донецькому аеропорту, Дебальцевому, Іловайському котлі?

Минули роки, змінилися покоління і  на захист багатовікової національної ідеї піднявся цвіт нації. Перед Україною нависла небезпека бути поглинутою ненаситним московським окупантом. У лютому 2014-го десятки і сотні відважних юнаків з усіх куточків нашої Вітчизни добровільно пішли боронити рідну землю і ступили у безсмертя прямо зі студентської лави.

І знову й знову доля випробовує Україну на витривалість, але ми витримаємо, ми зуміємо захистити Україну! Тепер ми змушені давати відсіч військовій та інформаційній агресії, змушені обороняти власну незалежність ціною людських життів. Боротьба нелегка, сьогоднішня війна гібридна, але ми маємо гідні приклади для наслідування, які не загубилися у лихолітті  минулих століть. Пишаємося тим, щомайже тридцять років живемо в незалежній країні, й залишаємося справжніми патріотами!

Крути  – всього лиш  героїчна мить на сторінках історії українського державотворення. Факел героїзму, запалений студентами під Крутами, й далі горить і буде горіти в серцях майбутніх поколінь, а 29 січня стане Днем слави української молоді.

 

Сценарій

тематичного заходу «Крути. Їх бій триває»

(До сторіччя подвигу Крут)

29 січня 2018 р.

Волинський академічний обласний український

музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка

Підготовка та проведення культурно-мистецького заходу – Волинський Обласний науково-методичний центр культури

 

При вході в театр в одязі та зі зброєю тих часів стоять юнаки, які роздають пам’ятинки.

При вході в фойє театру (2 поверх) ліцеїсти роздають інформаційні листівки та значки.

         У фойє театру діє виставка «Так загартовувалася українська воля» – інформаційно-довідкові матеріали, література, відповідні експонати.

Беруть участь – Волинський краєзнавчий музей, Волинська обласна бібліотека для юнацтва, Волинський державний архів.

СЦЕНА.

Ведучі.

Ведуча. Шановні громадяни України!

Ведучий.Вельмиповажна українська громадо!

Ведуча. За таке звертання до нині сущих українців на вівтар державності покладено не одне життя – віками тисячі молодих людей свідомо йшли на загибель в ім’я свободи та незалежності. 

Ведучий. Столітню битву під Крутами ніхто не здатний стерти з нашої пам’яті. Вона стоголосо нагадує нам про героїв, чиї вуста змовкли навіки аби сучасники продовжили їх вольнолюбиву пісню.

Ведуча. Нація існує, допоки є сини і доньки здатні на найвищу за неї жертовність. Герої Крутстали провісниками української нації.

Ведучий. Як становлення української Народної Республіки стало фундаментом, з якого і розпочалася українська державність, так подвиг героїв Крут – є предтечею визвольних змагань у двадцятому столітті.

Ведуча. Ви не питайте в серця звідки біль про Крути,

         По кому плаче так печально двін.

         На білий сніг калина-кров пролита,

         Щоби  звучав велично наш державний гімн!

 

       Державний Гімн України  (Звучить фонограма, співають всі учасників             заходу і капела бандуристів, яка знаходиться на сцені).

                                              Без оголошення

       Капела бандуристів «Срібні струни Волині» Волинського коледжу культури і мистецтв імені І. Стравінського. Керівник заслужений працівник культури України Ірина Дмитрук.

 

         Ведуча. Схилімо голови, у хвилині мовчання, перед вічною пам’яттю воїнів Української народної республіки під Крутами, Героїв Майдану, що світлою сотнею злетіли до небес,

 героїв – мужніх бійців АТО, що віддали життя за цілісність держави на Сході країни,

всіх героїв, що без страху і сумніву боролися за те, щоб Україна була, за повноцінну тишу наших мирних днів, за незалежність і свободу.

         Вічна їм слава і пам'ять.

                              (хвилина мовчання. Звучить відлік метроному і вокаліз)

Ведуча. Сто років тому, мужні герої Крут вписали трагічну й водночас звитяжну подію в літопис української історії….  В усвідомлення нашого права жити на власній землі і святого обов’язку її захищати.

 

         Ведучий. Історія знає багато героїчних і жертовних сторінок, але такої, вона ще не розгортала перед людськими очима.

                             Гасне світло, капела виходить зі сцени

 

      Фільм про Крути (10-12 хв.).

Після фільму

      Запрошуємо до слова представників духовенства і влади

 

Виступи представників влади

«Крути – Майдан». Вірш В. Клімчука. Читає Вадим Хаїнський – актор

Волинського академічного обласного театру ляльок

Один курсант на десять москалів

В шинелях із двоглавими орлами.

А хто з тих хлопців жити не хотів,

Хто землю вкрив ще юними тілами?

Під Крутами в нерівному бою

Пролита кров і юність розчахнýто,

За Україну, матінку свою,

А в мами рідної – печаль і смуток.

І чорна хустка матінки плече

Накрила хмарою життя довіку

Гірка, немов полин, сльоза пече,

Їх двадцять сім стулили враз повіки.

…Одноголовий Беркут на майдан

Свинцем дихнув на юність легкокрилу

На мирних, вільних, добрих громадян

Летіла куля, і зростали крила

Небесна сотня  піднялась увись

Натхненна, юна, в помислах розкута

І біля сонця душі їх злились,

Щоб освітить Майдан, АТО і Крути.

І чорна тінь від хустки матерів

Сльоза, чекання, біль і смуток

Полоще вітер шовком прапорів

Нагадує вчорашні Крути.

Калини гроно рідної землі –

Пролита кров і волю роздобуто

Жертовні будні – наші вчителі

Свідомо зрілі, це хіба не крут

 

 «Отаке-то було лихо». Вірш Т.Г. Шевченка. Музика В.Гурської

Виконує народний аматорський вокальний ансамбль «Аколада»

Луцького районного будинку культури. Керівник Вікторія Гурська

 «Де б’ють барабани». Повстанська пісня.

Виконує народний дитячий фольклорний колектив «Дивоцвіт» гімназії

 № 14 імені В. Сухомлинського м. Луцька. Керівник Олена Шульгач.

 

«Сніги» Музика Ю. Поліщука, вірш О. Смика. Виконує композитор, співак Юрій Поліщук

 

«Нічка була темна». Повстанська пісня.

Народний аматорський фольклорний ансамбль «Чачка»

Палацу культури міста Луцька. Керівник Галина Орищук.

 

«Памяті Крут». Виконує вокальний квартет ліцеїстів Волинського

обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені

 героїв Небесної Сотні. Керівник Антоніна  Турик.

«Вони зустрілись…» Літературна композиція  за віршами П. Тичини, А. Гарасевича, О. Федорук. Читає Олена Місюра – директор будинку культури села Доротище Ковельського району

 

«Колядка» Народний аматорський ансамбль народної музики «Любо» Рожищенського народного дому «Просвіта». Керівник Сергій Горбач

    

Ведучий. Ми довго йшли до власної свободи

         Від пращурів, отих, що за порогами,

         В борні за право зватися народом,

         Собі за честь і на догоду Богові.

 

Ведуча.Ще рано крапку ставити  літопису

         І шаблю вішати під стелю на стіну –

         Ми є творцями власного рукопису

         І знаємо, історії ціну.

Вже на сцені

Музика Анатолія Матвійчука «На варті». Виконує вокальний квартет ліцеїстів Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені героїв Небесної Сотні. Керівник Антоніна  Турик.

 

Музика та вірші Миколи Вороного «За Україну за її волю»

 Виконує народний аматорський хор патріотичної пісні

«Криниця» клубу с. Баїв Керівник Ірина Смульська

 

         Ведуча. Пам’ять про Крути, що передається з роду в рід, є тим крицевим пам’ятником, якого не знищать, ані обставини, ані час.

         Ведучий. Крути. Їх бій  триває….

         Ведуча. Сильна, вільна, незалежна держава, збудована нашими руками – ось достойне пошанування їхнього подвигу.

 

Фінал. 50  ліцеїстів виносять зі сцени через зал лампадки,які будуть виставлені до Стели Героям Небесної Сотні.

                             Ліцеїсти йдуть, звучить фонограма   вокаліз на Мелодію Скорика 

Коли вийшли з лампадками, ведучі читають.

 

Ведуча. То не зорі горять у вселенському небі,

         То не згарище душ сизокрилих орлів,

         То вогні із сердець, прориваючи греблі

         Мчать весняним струмком патріотів-синів.

 

Ведучий. Міріади зірок як розтрощене сонце,

         Наче отвори куль у блакиті небес.

         Вони – пам’ять віків, янголи-охоронці,

         Щоби кожен зумів розпізнати себе.

 

Ведуча. Ти – Майдан і Донбас, Берестечко і Крути,

         В’яжем сніп із проміння небесних світил,

         Нам повік не пізнати духовної скрути,

                   Бо зірками горить наш святий небосхил.

                            

                                                                           Без оголощення

       Хоровий колектив і всі учасники тематичного заходу виконують молитву за Україну –  «Боже великий єдиний нам Україну храни». 

          

           Ведуча.   Вічна пам’ять подвигу Героїв Крут!

                Ведучий.  Слава Україні!

 

Автор сценарію Віталій КЛІМЧУК

Методичні матеріали, поетичні твори для використання при підготовці культурно-мистецьких заходів до відзначення річниці пам’яті  Героїв Крут

 

Бій під Крутами став символом жертовності, на якому виховувалися і виховуються покоління української молоді. «Понад все вони любили свій коханий край», – писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства. 

У нашій країні та в діаспорі героям Крут присвячено численні художні твори. Деякі з них сьогодні ми пропонуємо використати при підготовці культурно-мистецьких заходів.


 

Пам’яті  тридцяти

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Кв
ітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

21 (8) березня 1918 р.  Павло ТИЧИНА

Крути

У думці – знову тліє – бій у Крутах…

О, неповторний часе золотий!..

Ми всі були зелені ще, як рута,

Але в душі палав огонь святий.

 

І хоч навколо вир вогню шалено

Стогнав, як грім, і жах смертельний ніс;

Ми не схилили сонячне знамено

І бій важкий не видавив нам сліз.

 

Ми перед світом свідчили потугу

І довели, ми – лицарські сини,

Хоч не змогли розбити люту хугу

Та ще раз вчули пахощі весни.

 

За ту невдачу, що зазнали Крути…

Ні, не дарма пече серця наш гнів,

За ті могили, навіть, без хрестів,

Що стогін їх щоночі й досі чути.

 

Хай виє знов зима поривом лютим…

Та ми дорогу знаєм до мети:

Лицарство Крут! О, нам вас не забути.

Ваш чуєм зов – невпинно далі йти!

 

       1978 р.                              Михайло Лазаренко (учасник Крутянського бою)

 

Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути.
І ту гарячу кров святу
Землі вкраїнській - не забути!

                                     В. Письменний

Крутянська пісня

Спом’янімо в пісні славу Крутів,

Найсвятіше з наших бойовищ!

Крути! Крути! — смолоскип

в майбутнє.

Підіймемо наші душі ввиш!

Крути! Крути! Це за

Батьківщину

Стати муром, шанцем душ і тіл.

Крути! Крути! Мужньо, воєдино

Прямувати в найсвятішу ціль.

Крути! Крути! Час розплати

близько,

Вже червоний ворог кари жде.

Крути! Крути! Вічне бойовисько

За майбутній, за світліший день.

Крути! Крути! Мужність

і посвята,

Вірність, що міцніша

понад смерть.

Крути! Крути! Горда і завзята

Кличе пісня і веде вперед!

1937 р.                   Богдан-Ігор АНТОНИЧ

Крути

Крути – наша гордість і слава,
Там соколи юні у вічність пішли.
На клич молодої держави,
Піднялися вірні сини.

Грудьми у нерівному бої,
Спинили червону орду,
З честю впали герої,
За Україну свою.

На жертовню поклали,
Свої молодії життя.
Приклад відваги подали,
Слава героїв жива!

                              Зельман (Лісовий) Михайло

Любіть Україну, як вірні сини

Віддати життя їй готові,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як Герої…

                                В. Криволап

 

Чому схилилась у лузі верба?

За ким сумує на снігу калина?

То за героями полеглими журба.

Які життя віддали у важку хвилину…

 

Дума про скривавлену сорочку (уривок)

 

Дми, вітре, дми! Розгонь-розгонь мою розлуку –

В Крутах сина змордували, розп’яли на муку…

Зшматували, знівечили світло щастя мого:

Молодого сина, вбили… Сина молодого…

Бачу, бачу: вражі кулі тіло скривавили;

Вид змарнілий, почорнілий, покидають сили…

 

Чую, чую стогін болю… сину, синцю, сину!

Хай годину б цю страждальну Бог у безвість кинув!

Знаю, знаю: твоє серце облила ненависть –

Аж у мертвому камінні відгулось «ненавидь».

Не покрився погляд гострий неживим туманом,

Вранці й сонечко не гріло, не гоїло рани…

Не простягла неміч руки, в русі скам’янілі –

Круки впились кров’ю муки, що й в огні не стліла б.

Не хилились уста в братньому цілунку –

Лунко нивами котилось: «Смерть тобі, грабунку!..»

Смертна кара катам нашим! Слухай слово, світе:

Цвіт наш гинув многолітня – дітям помста світить.

Чорним смутком, чорним болем стріне хати ранок

Дітям – рани, рідним –   сльози, грізне горе ждане…

 

 

Дми, вітре, дми: жени-розгонь мою розпуку –

В Крутах сина змордували… шматували круки…

 

…хто поверне врату? (плаче-тужить мати)

Вийме з серця терня…сина, сина верне?..

Оксана Лятуринська

 

Бій під Крутами

Зоріла золота заграва,
Здригався світ під звуки сурм.
Широко залунала слава,
Що нам воскресла вже держава,
Що Україна встала з тюрм.

Гоїлися столітні рани,
Бо не царив вже кволий жах;
Лежали в поросі тирани,
Розірвано важкі кайдани,
Стеливсь в майбутнє ясний шлях.

Заграли нам воскресні дзвони
І вже жертвенний, власний труд
Творив права, свої закони,
Царив вже лад, а не прокльони,
Своя влада, не царський кнут.

Нечайно!.. Що це? Що це чути?
— Це знову наїзд диких орд!
На досвітках прийшлось збагнути
Питання: Бути чи не бути?!
Без війська, — без своїх когорт!

Невже ж побідять супостати?
У відповідь паде наказ:
Хто волю любить, в ряд ставати,
Книжки змінити на гранати,
З огню творити славний час!

Нема дорожчого від честі,
Страшнішого чужих кайдан.
Настав вже час війни і месті!
Все Україні в дар принести,
— Це воля рідних нам спартан.

Орди шість тисяч йде у люті,
Пожежу запалив солдат.
Невже ж не бути нам? Чи бути
Покаже бій, порішать Крути,
Не володітиме в нас кат.

Падуть німі, зітхань не чути,
Незнане їм терпіння, жах.
Хто переможе? Чи ж збагнути...
Бо лицарів абсурду трупи
Мостили гордій славі шлях.

Вже знемагали, сил не стало,
То дальше морем лилась кров;
Їх так багато — нас так мало
(Розпукою в душі кричало)
І далі бій нерівний йшов.

П'янила ниви кров їх чиста.
Звершилося. Вже бій стихав,
І впали всі: героїв триста,
Останніх смілих гнів садиста
В полоні всіх закатував.

І впали всі і не спинили
Нового наїзду варвар;
— Та всі лягли, а не спочили,
Добули славу й нам лишили
Безсмертний взір: геройства чар.

 «Чужинче, йди і Україні
Скажи, що звершений наказ.
Хай не сумує! На руїні
Збудуємо нові твердині
І в бій підемо другий раз!

Скажи, що шлях покажуть Крути,
Що замість терня ореол,
Що Україні вічно бути,
Про Україну всім почути,
Бо світу це новий престол!»

 

                        1932         Володимир Янів


Балада про Крути

 

То не чорне гайвороння над степом кружляє
Дика орда Муравйова грізно наступає.
Щоб ворога зупинити, на станцію Крути
Відправились добровольці
 молоді рекрути.

Славних хлопців-добровольців зібралося триста,
А дорога, наче доля, коротка терниста.
Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою,
Бо проллється кров юнача цілою рікою.

Зима снігом замітає, січуть скоростріли,
Щоб ворога зупинити не вистачить сили.
Вже набої закінчились, а довкола поле,
Піднялися і в атаку кинулись соколи.

Не вернуться вже ніколи до рідної хати,
Не зустріне, не пригорне заплакана мати.
Постріляні, порубані, але незборимі
Зосталися тут лежати сини України.


Славних хлопців-добровольців загинуло триста,
Бо така вже їхня доля
 коротка терниста.
Ой ви, Крути, ой ви, Крути, біль мого народу,
Віддали життя герої за нашу свободу.

                                                        Микола Бакай

Юним

 

Історія – книга народів,
І кожен записаний в ній,
І ті, що жертовно, у згоді
Покрили під Крутами сніг.

Безвусії юні герої
Вступили в нерівний двобій.
Мов триста спартанців, собою
Закрили крутянський прохід.

А в Києві дзвони в тривозі
І київські лики святі
За тих, хто в січневі морози
Вступили під Крутами в бій.

Юначе, гартуйся до бою,
І дух своїх предків заклич.
Згадай, як Виговський з ордою
Втопили в крові москалів.

Богданову славу, й Мазепи,
Відвагу Сірка і князів
Вклади в своє серце як треба
І смерть подолати зумій.

А в Києві дзвони в тривозі,
І київські старці сумні
За тих, хто в січневі морози
Скропили крутянські сніги.

Ніхто з них не втік з поля бою,
Полягли усі як один,
А все ж перемогу собою
Лишили нащадкам в примір.

Відваги, завзяття і жертви,
Незламної волі зачин,
Життям поборолись до смерти
І смерть побороли із тим.

А в Києві в січні морози
І дзвони замовкли сумні
За тих, хто зробили, що в змозі,
Скропили крутянські сніги.

Юначе, гартуй свою волю,
Як прийде година й тобі,
Коли Бог покличе й Вкраїна
Закрити крутянський рубіж.

А внебі ангельськії хори,
І київські лики святих
Приймають безвусих героїв
Й ведуть до Творця на поклін.

Виспівують "Слава Героям!"
І Богу складають поклін.

Володимир Скоробський (Журборіз)

 

На могилах

 

Не забуть ніколи тих могил безсмертних,

Де лежать надії наших гордих днів,

Де між деревами над самітним терном цвіт

Яркий калини полум’ям зацвів.

 

Знов ідем з весною, знов до них приходим,

Квіти їм приносим і палкі серця:

Знов бої нам сняться, сняться нам походи,

Знов думки тривожні в далечінь летять.

 

І не хрест камінний, не гріб безіменний –

У яснім шоломі вояк вироста:

У бою важкому, в повені знамен він,

А в очах хоробрість і любов свята.

 

Виглядала мати, ожидала сина;

Син не повернувся, у бою погиб –

Смутяться берези і цвіте калина,

Тихо похилившись на стрілецький гріб.

 

В нас і сум, і радість, в нас у серці мрія,

В серці неспокійнім родиться порив:

Вітер з України швидко повіяв

І простори вільні навстіжень розкрив.


Станули дерева в нерухомій тиші,
Слухають могили у безмежжі піль;
Десь пташина ніжно щебетом колише
Нашу тиху мрію, наш нестримний біль.

Ах, рости й мужніти, ах, співати пісню,
Що замовкла нагло серед цих могил,
І любити велич буйних днів колишніх,
Ідучи шляхом, що вітер нам розкрив...

Не забуть ніколи цих могил безсмертних,
Як і не забути наших гордих днів. ...
Ще і наша слава, мов весна, поверне,
Ще і ми нестимем радісний наш спів.

Остап Тарнавський

 Крутянцям


Немає слів, нема пісень,
Щоб нам славити Вас, герої,
Що у важкий, кривавий день
В зневірі не зложили зброї.

Ви сміло виступили в бій,
Хоч ворог йшов, страшний, суворий,
В душі не було молодій
Перед сильнішим злом покори!

І не злякало Вас те зло,
Ні смерть в снігу, страшна, холодна,
Вгору підняли Ви чоло,
На Вас чекала ж вся Соборна!

Ви стали прикладом усім,
Про Вас нікому не забути!
В понурій темряві віків
Світити будуть завжди Крути!

Під світлом тим розтане тьма...
Ви палко Рідний Край любили!
Любові ж Вашій меж нема,
Вона живе із-за могили!

 

 1962              Храплива Леся

 

103 роки тому, 29 січня 1918 року, історія України закарбувала на своїх скрижалях новий символ, який став невід'ємною складовою генетичної пам'яті українського народу. Цей символКрути. 

До відзначення 103-ї річниці пам’яті  Героїв Крут

Рекомендуємо організувати й провести у клубному закладі

 Години історичної правди «Герої, відчайдушні воїни чи жертви?», «Спом’янемо ту славу, що осталась нам з-під Крут», «Серце зі сталі, дух із граніту», «На останьому рубежі».

Години роздумів «Трагедія Крут: крізь призму минулого й сучасного», «Крути  смолоскип у майбутнє», «Юнацтво, сповнене надії».

Години мужності «Їх – юних сміливців лиш жменька була – із серцем зі сталі і духом з граніту», «Їхній подвиг –  символ мужності повік»,  «Мужність залишається у віках».

Години скорботи«Крути: і сум, і біль, і вічна слава», «Крути… Мужність і  біль України», «Крути: біль, і сум, і вічна пам'ять».

         Історичні години «Крути – символ українського патріотизму», «Слава, народжена в огні», «України обпалений цвіт».

Бесіди-роздуми «Крути вчать дивитись у майбутнє», «Коли стають до зброї діти, народ цей не перемогти...», «Крути  смолоскип, запалений у незалежність».  

Літературно-музичні композиції «Нема любові понад ту, що окропила кров'ю Крути»,«Червона калина на білому снігу».

Години спілкування «В понурій темряві віків світити завжди будуть Крути», «Вони загинули, щоб жити».

Тематичні концерти «Спом’янімо в пісні славу Крутів», «Понад усе вони любили свій коханий край», «У вінок пам'яті Героям Крут».

 

Матеріал підготувала
Галина Чурікова

провідний методист відділу
організаційно-методичної та
культурно-просвітницької
роботи

 

 
Всі права захищено © 2021
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"