Написати лист    Головна сторінка
 
Головна
Структура ОНМЦК
Історія
Сценарії
Фотогалерея
Відео
Аудіо
Контакти
З яких причин вважаєте себе культурною людиною?
Працюю в культурній галузі
Читаю книги
Не вживаю нецензурщини

Волинь – офіційне місце утворення Української Повстанської Армії2021.07.12 14:51

Урочище розташоване на території колишнього села Вовчак, на межі Турійського і Володимир-Волинського районів Волинської області, і вважається місцем зародження УПА.

В жовтні 1942 року дрібні загони членів ОУН, які діяли на Волині й Поліссі, об'єднувалися під спільним керівництвом та одержали назву «Українська повстанська армія».          

Українській повстанській армії, збройному крилу Організації українських націоналістів, цьогоріч виповнюється 79 років. Формування і діяльність УПА – це своєрідний феномен в історії ХХ сторіччя України.

           Вояки, які  належали до УПА боролись одразу проти двох тоталітарних держав – нацистської Німеччини та Радянського Союзу. І хоч на меті вони мали відновлення української державності, проте вважались у часи СРСР «ворогами народу» через опір поневоленню. І досі роль УПА у різних частинах України оцінюють по-різному. Все ж зараз вже кожен другий українець висловлюється за те, щоби визнати ОУН та УПА учасниками боротьби за державну незалежність України.

         Українська повстанська армія виникла з ОУН – підпільної організації, яка згуртувала у своїх лавах борців за незалежну Україну. УПА було сформовано рухами «знизу», а не на уламках регулярної армії. ОУН  згуртувала у своїх лавах борців за незалежну Україну, змогла їх достатньо вишколити  і, врешті-решт,  організувала таку повстанську армію, яка змогла охопити, по-перше, всю Західну Україну і частину Правобережжя (Житомирську, частину Київської, Хмельницьку, Вінницьку області), по-друге, ця армія змогла протистояти спершу нацистському окупаційному режиму, а згодом і Радянському Союзу». Водночас УПА опиралось саме на місцеве населення і його допомогу, адже без підтримки місцевих людей партизани не проіснували би і року. А Українська повстанська армія успішно діяла понад десятиліття – з 1942-го до 1956 року.

Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке мало розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної української держави, що мала включати в себе всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.

З початку свого існування УПА воювала на три фронти: з військами Третього Рейху та його союзниками, польським Рухом опору (Армією КрайовоюАрмією Людовою) та радянськими партизанами. З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА ще кілька років змогла чинити активний спротив каральним загонам НКВС. УПА діяла до 1954 року, коли активні її дії припинилися. Окремі осередки спротиву продовжувались впродовж 1950-1960-х років. З травня по листопад 1943 року Головним Командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік — генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік — Василь Кук.

Ставлення до УПА в українському суспільстві протягом років після відновлення незалежності 1991-го року залишається двояким («борці за незалежність» і «німецькі колаборанти»: сама оцінка часто спирається на пропагандистські штампи обох сторін. З 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. Боротьба Української повстанської армії — складова Українського визвольного руху 1920—1950 років. У грудні 2018 року прийнято закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій, яким покладено додатковий соціальний захист.

Жорстокі та антилюдські політичні системи комуністичних та фашистських загарбників сприяли державницьким та патріотичним почуттям мирного населення, котре масово вливалося в ряди УПА. В 1944 р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співдіяла з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них необхідну інформацію.

УНІКАЛЬНЕ ПОКОЛІННЯ

Створення та існування УПА – найбільший феномен української історії ХХ століття. Адже ті, хто відстоював Незалежність України в 1940-х роках, повинен був «прослизнути» через страшні 1920–1930 роки. Воїни «лісової армії» були виховані тими націоналістами, які пережили 1917–1920-ті роки з їх вірусом більшовизму. Представники УПА не тільки боролися за Україну всіма доступними методами, але і без вагань жертвували життям: якщо «криївку» знаходили радянські розвідники, то її мешканці найчастіше негайно покінчували життя самогубством, щоб не датися живим в руки ворога. Крім того, УПА під час Другої світової війни – єдині у світі, хто воював одночасно і проти гітлерівців, і проти СРСР.

БЕЗДОГАННА ОРГАНІЗАЦІЯ

УПА була неймовірно організована – можливо, саме завдяки нащадкам її воїнів українці і змогли організувати Євромайдан. В УПА були чітка структура з субординацією, розклад і жорстка дисципліна: наприклад, вживання алкоголю (без дозволу командира) каралося розстрілом. Багато істориків вивчали і продовжують вивчати УПА як ідеальний приклад підпільної організації.

ПРОПАГАНДА

Окрім безпосередніх бойових дій, найважливішою складовою діяльності УПА була пропаганда. Певною мірою «лісова армія» випередила час, зробивши основну ставку на поширення інформації. У період з 1948 до 1952-й рік у підпільних друкарнях було надруковано 350 тисяч примірників листівок, брошур, книжок та іншої нелегальної літератури, незважаючи на дефіцит паперу. Близько 20% неперіодичних видань було адресовано українській молоді і закликало не вступати в комсомол і не піддаватися зросійщенню. Також у повстанській літературі критикували марксизм, альтернативно пояснювали історичні події в Україні, розкривали суть бандитського сталінського режиму і висвітлювали завдання українського визвольного руху. Найпопулярніша праця – «Концепція самостійної України і основні тенденції політичного розвитку сучасного світу» Петра Полтави – Федуна.

ВІЧНА МОЛОДІСТЬ

Вік членів УПА в середньому становив 18–22 роки.Більшість воїнів УПА відрізнялися незвичайною молодістю. Так, у часи розквіту боротьби УПА – в 1943–45 роках – 20% партизани були віку 18–19 років (тобто народилися в 1925 році), 15% – у віці 20 років (народилися в 1924-му), 13% – у віці 23 років (народилися в 1921-му), 12% у віці 21 року (народилися в 1923-му), 8% у віці 22 років (народилися в 1922-му).

НІКНЕЙМИ

У всіх повстанців для надійної конспірації було по кілька псевдонімів. Більшість з них – похідні від назв тварин, птахів, рослин, предметів. Були також нікнейми, похідні від назв явищ природи: «Хмара», «Мороз», «Крига», «Зима», «Місяць» і т. д. Найбільш екзотичні нікнейми УПА – «Непитай», «Непий», «Вгадай», «Зірвишапка», «Розбийгора».

ЗБРОЯ

Повстанці примудрялися діставати зброю вЧервоній армії, маскуючись під радянських партизанів. Крім того, в 1942–44-му роках зброю вдалося вимінювати в угорців і навіть німців. Були встановлені певні тарифи обміну на продукти харчування в яких, на той час, була нагальна потреба.

У розпал Другої світової війни кожна сотня УПА мала у своєму розпорядженні 20–25 кулеметів різних марок, до 40 самозарядних гвинтівок, до сотні пістолетів-кулеметів, один-два гранатомета.

ЇЖА

УПА добре постачалась їжею за рахунок підтримки селян. Наприклад, восени 1944 року на одного курсанта повстанської школи «Олені» виділялися продукти, енергетична цінність яких становила 4388 калорій (тоді як мінімальна норма для людей, зайнятих важкою фізичною працею – 4300 калорій). У це «меню» входили хліб, крупи, олія, м’ясо, консерви, картопля, морква, горох, буряк, цукор, капуста.

У 2008 році історик Іван Патриляк записав спогади бійця Петра Григоришина: «Кухні в нас не було. Був котел, варили під відкритим небом зупи з кавалком м’яса. Одного разу ми варили їжу, коли переходив фронт. Літак кинув бомбу і попав у сам котел – тоді вбило трьох коней, а котел розлетівся, і ми лишилися голодні».

БОФОНИ

Своєрідні гроші УПА, грошові квитанції з національною символікою; назва трансформувалася від словосполучення «бойовий фонд». Уповноважені особи УПА видавали бофони населенню за продукти харчування, одяг і т. д. Крім фінансової, бофони виконували агітаційну функцію. Всього в період 1939–1954 років було випущено 500 різновидів бофонів, більшість з яких створено художником НіломХасевичем.

КОХАННЯ І УПА

80% бійців УПА були неодружені, хоч іноді навіть проходили повстанські весілля, але без пісень і танців. В акті вінчання вказувався день, якого воно сталося, і зашифровані імена молодят.

Жінки в рядах УПА в основному працювали на зв’язку. Найвідоміші з них – Галина Дідик, дочка відомого математика Мирона Зарицького та особиста зв’язкова Романа Шухевича Катерина «Монета» Зарицька, Марта Гай – письменниця, зв’язкова і кохана Петра Федуна. Є зворушливі спогади про те, як «Березня» (справжнє ім’я – Галина Голояд) танцювала зі своїм коханим в малесенькому приміщенні «криївки»

«ЕБОЛА» ПО-РАДЯНСЬКИ

Спецслужби СРСР спеціально поширювали важкі інфекційні захворювання в місцях найбільшого скупчення повстанських загонів УПА.

Проти УПА радянська влада використовувала найжорсткіші шпигунські методи. Одним з «ноу-хау» в боротьбі з «лісовою армією» стало поширення інфекційних захворювань в місцях найбільшого скупчення повстанських загонів. На чорний ринок, де повстанці купували медикаменти, були доставлені ампули з бактеріями тифу, які продавалися як ліки від зазначеної хвороби. У 1950 році органи держбезпеки стали широко використовувати снодійний препарат «Нептун-47», який додавали в напої, отруйний газ «Спецпрепарат-28» (тюбики з них вкладали в пошту повстанців), нервово-паралітичний газ «Тайфун» (впускали через вентиляційні шахти «криївки»).

КРИЇВКИ

Споруджували криївки під землею з вентиляційними отворами, в яких вояки УПА у деяких випадках могли, не виходячи, прожити кілька місяців. За час існування УПА було спроектовано приблизно 10 тисяч «криївок», в яких розміщувалися збройові склади, шпиталі, друкарні і навіть швейні цехи. Могли розміщуватися як в лісі, так і «маскуватися» в сільських хатах. Головне в «криївках» – конспірація. Так, одного разу в 1950 році рядовий Овечкін випадково схопився за гілку куща, піднімаючись по схилу яру. Кущ був вирваний, а на його місці рядовий знайшов люк повстанського притулку. «Троє бандитів ліквідовані», – зазначено в його рапорті.

ДОВГОЖИТЕЛІ «КРИЇВОК»

Неймовірно, але факт: деякі з воїнів УПА вийшли з своїх «криївок» вже після проголошення Незалежності України в 1991 році. Так Я. Галащук вийшов з укриття, побудованого в хаті його сестри в Тлумачі Івано-Франківської області, в серпні 1991 року. З 1951-го по 1991 рік нелегалом жив Ілля Оберишин, відомий під псевдонімом «Стецько», «Кобзар», «Охрім». До 1992 року в хаті сестри ховалася А. Ференчак.

КРАЩІ КНИГИ ПРО УПА

Книги Володимира Сергійчука про УПА: «Десять буремних літ». «ОУН-УПА в роки війни». «Радянські партизани проти ОУН-УПА». «Український здвиг». У п’яти томах. «Тавруючи визвольний прапор».

Книги про УПА, видані під редакцією Володимира Сергійчука: Роман «Шухевич у документах радянських органів державної безпеки» (1939–1959). У двох томах. «Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки» (1939–1959). У трьох томах.

Серед мистецьких: Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», Марія Матіос «Солодка Даруся», Андрій Кокотюха «Червоний».

Кращі історичні дослідження: «УПА – історія нескорених» Володимира В’ятровича та Руслана Забілого, «Історія з грифом Секретно. Таємниці українського минулого з архівів КГБ» Володимира В’ятровича, монографія «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: історичні нариси», а також книга «Перемога або смерть» Івана Патриляка, матеріали якої були використані під час підготовки цієї статті.

НІЛ ХАСЕВИЧ

Ніл Хасевич – найлегендарніша і цікава особистість УПА після Степана Бандери і Романа Шухевича.

Після Степана Бандери та Романа Шухевича Ніл Хасевич, відомий також під псевдо «Бей», «Зот», «Рибалка». Це художник-графік світового рівня з незвичайною долею. Так, в 1920 році, коли йому було 15, він із матір’ю потрапив під потяг. Мати загинула, а Ніл втратив ногу і сам змайстрував собі протез. Навчався у Варшавській академії мистецтв, отримав кілька призів на місцевих художніх виставках; в 1937 році у Філадельфії вийшов альбом «Екслібрис Ніла Хасевича».

З 1943 року і до смерті в 1952 році співпрацював з УПА, створив масу агітаційних плакатів, виховав декілька учнів. По суті, Хасевич був керівником усіх друкарень УПА. Найпопулярніша цитата Ніла Хасевича:

«У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних та здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються».

Цікаве про УПА за книгою Вахтанга Кіпіані «ОУН і УПА. Зродились ми великої години…»:

У тексті військової присяги УПА було чітко сформульовано мету боротьби – здобути Українську Соборну Самостійну Державу, а саму клятву адресовано рідному народу та землі.

Кожен член ОУН був зобов’язаний знати тлумачення символіки національного та організаційного прапорів. Зі збірника вишкільних матеріалів (1950р.): «Українським національним прапором є синьо-жовтий прапор. Розуміється його як синє голубе небо і українські лани золотої пшениці, наповнені гарячим сонцем. Синьо-жовтий прапор – символ живучості краси і природної сили українського народу».

Ліквідація тіла командира УПА стала важливим таємним завданням для чекістів, і його вони виконали на відмінно: минуло багато років по загибелі Головного командира УПА Романа Шухевича, а місце його поховання залишається невідомим.

Основна мета діяльності ОУН(б) – «боротьба за суверенну соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі», а також «проти комуністичного світогляду», «за розвал московської тюрми народів».

Із наказу Головного командира УПА Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» від 14 жовтня 1947 року: «…Визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА».

Уперше назву Українська повстанська армія «Поліська Січ» ужито в наказі Тараса Бульби-Боровця № 21 від 16 листопада 1941 року.

Статистика свідчить: Українська повстанська армія та підпілля ОУН не мали «буржуазного» характеру. Землероби переважали як серед місцевих, так і з-поміж немісцевих повстанців.

Збройні виступи проти представників Третього рейху бандерівці почали здійснювати ще восени 1942 року. Цим пояснюється спроба пов’язати дату створення УПА зі святом Покрови.

Поляки прагнули спільної з українцями свободи від Російської імперії, притому йшлося про спільне існування в межах польської держави. Коли ж українські революціонери услід за поляками виголосили прагнення до незалежності, то на них одразу було навішено ярлики «колаборанти» і «бандити».

Степан Бандера запропонував усім членам ОУН вивільнений через ув’язнення час приділити посиленому навчанню: декому завершити університетську науку, решті здобути знання від початкового рівня.

 

Урочище Вовчак сьогодні знаходиться обабіч людських доріг, а в роки Другої світової війни село з однойменною назвою стало тим місцем, де, як потім почали співати у пісні, «там далеко на Волині родилась армія УПА». 

Село було знищене радянською владою вщент. Навіть колишні повстанці, втрапивши сюди після війни, не зразу згадували, де і що тут стояло. Але людська пам’ять міцна, і з часом за кресленнями, які зробили старі вояки УПА, тут почали відновлювати базу повстанців.

Навесні 1943 року у Вовчаку вже був загін з п’яти сотень вояків Української повстанської армії (УПА). Місце дислокації отримує назву «Січ».Тут був штаб, казарми, різноманітні майстерні, госпіталь, підстаршинська школа та інші виробничі підрозділи, необхідні для побуту і бойового вишколу повстанців.

На території відновленої бази повстанців діє історичний комплекс «Вовчак. Волинська Січ», де проводять патріотичні табори, конкурси патріотичної пісні, сюди вже приїжджають багато екскурсантів. 

Маршрут не обмежується лише урочищем Вовчак, що у Турійському районі, як і діяльність загонів УПА на Волині не обмежувалася лише цим регіоном.

У селі Губин була криївка (схрон) для повстанців, де вони переховувалися ще у 1949 році. Губинський ліс – місце таборування сотні УПА, яка входила до складу повстанської республіки «Січ».

Окремі боївки повстанців вели збройну боротьбу у губинських лісах до початку 50-х років минулого століття. Повстанська база була у селі Озютичі, саме в Озютичах, як і у Вовчаку почали збиратися перші добровольці майбутньої УПА.

В околицях нині неіснуючого села Лежахів розташовувалася друга підстаршинська школа «Лісові чорти», в яку на вишкіл брали лише хлопців з освітою не менше семи класів гімназії. У селах Мочалки та Вербичне є братські могили повстанців.

 

Матеріал підготувала  Юлія Приймачук,

завідувачка відділу організаційно-методичної

та культурно-просвітницької роботи

                                             Обласного науково-методичного центру культури 

«Не журися, Україно – маєш добрий рід»

 

Сценарій для тематичного культурно-мистецького заходу заходу в урочищі «Вовчак»

 

На сцену виходять двоє ведучих в одностроях

Виконують пісню-гімн УПА «ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА»

(слова С. Чарнецького, музика М. Гайворонського)

Слова:

Ой, у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

 

Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.

Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

 

Виступали стрільці січовії у кривавий тан,

Визволяти братів-українців з московських кайдан.

 

А ми тії московські кайдани розіб'ємо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

 

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали стрільці січовії з москалями тан!

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

 Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

Та й прославить по всій Україні січових стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей! гей! Розвеселимо

 Перший говорить присягу:  Я, український Січовий Стрілець, присягаю українським князям та гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму рідному краєві, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крові. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михаїле, допоможіть. Амінь!

Другий:. Січові Стрільці! Безсмертні борці, вірні сини матері-України, які не шкодували ні сил, ні здоров’я для її добра, щастя і волі, котрі на вівтар її визволення без вагань клали своє найдорожче – життя. Це цвіт і совість української нації, її гордість і слава.

Ведуча: Вони гордо і мужньо підняли національні синьо-жовті знамена, ідучи визволяти з 300-літньої неволі Російської імперії своїх наддніпрянських братів-українців. До цього їх кликали віра, надія, синівська любов.

Хлопці ідуть зі сцени.

Ведуча:

Вони були патріотичними і сміливими, щирими і чесними. Майже роздягнені, босі і голодні, вони, як свідчать очевидці, не вчинили жодного мародерства.Їх прославляли , прославляють і прославлятимуть люди зі всієї України. Від покоління до покоління, вустами століть передається історія.Від самих старших до самих менших передається не тільки історія алей сильний патріотичний дух.

До слова запрошується…( Бажано маленька дівчинка ) з віршем Володимира Сосюри “Любіть Україну”

 

    Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

1944

Ведуча

Ми віддаємо шану місцю-святині, де народилася Українська Повстанська Армія – перша збройна сила, яка в період Другої світової війни стала на захист гнобленого і тероризованого українського населення і     вела кількалітню завзяту боротьбу проти німецьких та московських окупантів.

Ведучий

Ряди Української Повстанської Армії поповнювали люди з усіх земель України, з різних суспільних верств, професій та політичних переконань. Їх єднала одна ідея – гаряча любов до України.

Ведуча

Бажання волі для свого народу і Батьківщини скріплювало завзяття, давало силу та витривалість у цій боротьбі, перетворюючи їх у незламних борців за волю й самостійність України.

Ведучий

Українська Повстанська Армія утвердилася в 1942 році, як вияв волі і протесту українського народу проти гітлерівських і московських окупантів.

Ведуча

Організація Українських націоналістів керована Степаном Бандерою, була єдиним організатором і керівником УПА.

Ведуча

Перший відділ Української Повстанської Армії організовано на Поліссі, у жовтні 1942 року Сергієм Качинським (Остапом), він був сином православного священика, колишній старшина польської армії.

Ведучий

Українська Повстанська Армія боролася за Українську Самостійну Соборну державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі.

Читець   

          Родились ми великої години

           з пожеж війни, із полум"я вогнів.

           Кормив нас біль по втраті України

           І вів нас бунт і гнів на ворогів.

 

           І ось ідемо у бою життєвому

           міцні, тверді, незламні, мов граніт.

           Бо плач не дав свободи ще нікому...

           А хто борець, той здобуває світ.

 

           Не хочемо ні слави, ні заплати.

           Заплатою нам – розкіш боротьби.

           Солодше нам за волю умирати,

           Як жити в путах, мов німі раби.

(О.Бабій «Марш»)

На сцену виходить вояк у формі сотника УПА з автоматом на грудях.

-«Я воїн Української повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим     Політичним Проводом Народу Українського: Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу...»

Ведучий

Скільки їх, які отак клялись, молодих, життєрадісних, сповнених мрій     полягло в жорстокій, нерівній боротьбі. І не погладять їх більше теплі     ласкаві материнські руки, не почують доброго мудрого батьківського слова, не прийде не поцілує кохана дівчина. Ворожі кулі обірвали їхнє життя.

Вояк: 

          Він першим падав у безсмертя,

                     В одвічну падав круговерть,

                     Залізні пута рвав уперто,

                     Коли вели його на смерть.

 

                     А як упав – лишив горіти,

                     Кровинку – іскорки в імлі,

                     Роздув багаття з неї вітер

                     На нашій Матері-землі.

   

                     Хоч гасять вражі громовиці,

                     Вогонь, як Фенікс, воскреса,

                     В нім воля полум"ям іскриться,

                     Живе й палає в небесах.

 

                     Він першим падав у безсмертя,

                     Сміявсь над урвищем сумним.

                     За ним лягали другий, третій...

                     А потім тисячі борців...

Ведуча:   

          Коли ви вмирали. Вам дзвони не грали,

           Ніхто не заплакав за вами,

           Лиш в чистому полі ревіли гармати,

           І зорі вмивались сльозами.

Високі слова поезії Михайла Кураха «Тим, що впали» стали військовою піснею, яка увіковічнила пам’ять про тих, хто віддав життя за волю України.

Ведучий

Це про них, відомих і невідомих борців – чоловіків і юнаків, жінок і дівчат – писав Юрій Клен, що вони вмирали «невписаними в книгу слави», і закликав, щоб «помолитися за тих, кого вів кат на смерть», щоб над ними «Господь в небесній твердині простер свої долоні милосердні».

Ведуча

Згадаймо тих, що були організаторами боротьби і їх подвиги вписалися золотими літерами в Історію Української Повстанської Армії.

Ведучий

Це Тарас Чупринка (Р.Шухевич) – головний командир УПА, генерал-хорунжий. Народився Чупринка в 1907 році в містечку Краковець Яворівського повіту в Галичині. Закінчив Українську Академічну гімназію у    Львові, потім навчався у Львівському політехнічному інституті. Людина багатогранна і талановита, чудовий спортсмен. В 1944 р. посідає, крім звання головнокомандувача УПА, також пости Голови Генерального секретаріату УГВР, Генерального Секретаря Військових справ УГВР, Голови Проводу ОУН на українських землях. 5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув геройською смертю в бою з більшовиками в с.Білогорща, що біля Львова.

Ми би хотіли запросити до слова ….. З піснею «За Україну з вогнем завзяття»

За Україну з вогнем завзяття

Рушаймо, браття, всі вперед!

Слушний час кличе нас,

Ну ж бо враз сповнять святий наказ!

 

Приспів:

За Україну, за її волю,

За честь, за славу, за народ.

 

Вперед же, браття, наш прапор має

І сонце сяє нам в очах.

Зброї блиск, дружний тиск,

З ними йдем ми за свобідний спів.

 Приспів

Ведуча

Штаб Української Повстанської Армії очолював генерал-хорунжийПеребийніс. Його справжнє прізвище Дмитро Грицай. Народився 1907 р. У с.Дорожів Самбірського повіту. По закінченні у 1928 році Дрогобицької гімназії вступає до Львівського університету. Служить в польській армії, з відзнакою закінчує польську офіцерську школу.З 1933 року Д.Грицай – керівник Військової Референтури Крайової Екзекутини ОУН. В 1934 – 1936 роках – в"язень Берези Картузької. З липня 1941 р. активний учасник партизанської оборони проти гітлерівців. Навесні 1943р. арештований гестапо. Визволений з тюрми бойовиками ОУН. У серпні 1945р. призначений на пост начальника штабу УПА. Запинув восени 1945 р. в Празі, виконуючи важливу місію.

Ведучий

Групою військ «УПА-Північ» командував полковник Клим Савур (Роман Клячківський). Народився у Станіславі. В ОУН вступив ще юнаком. У 1939 – 1941 рр. Був одним із керівників підпільної мережі ОУН в Галичині. У 1941 заарештований чекістами у Львові й у відомому процесі п"ятдесяти дев"яти засуджений до розстрілу. Коли почалася війна, втікає із Бердичівської в"язниці, де кати НКВС мали над ним виконувати вирок. Взимку 1941 -1942 рр. Зайняв пост Провідника ОУН на Північно-Західних Українських Землях. На цьому пості він відіграв важливу роль в організації перших відділів УПА та створення УПА на Поліссі й Волині і став Першим командиром УПА-Північ як полковник Клим Савур. 12 листопада 1944р. Роман Клячківський, Командир УПА-Північ полковник Клим Савур – загинув геройською смертю в бою з більшовицькими окупантами

Ведуча

Командир УПА-Захід полковник Шелест-Вишитий (Василь Сидор) народився в 1911 р. на Сокальщині. Вчився у Львівському університеті, який не закінчив через переслідування польської поліції. Активний член ОУН ще з гімназійної лави. У 1938 -1939 рр. Перебував у польській вязниці. З 1939 по 1941р. - один із керівників ОУН Львівщини. В 1943 р. командир    «УПА-Захід». Одночасно Генеральний Суддя ОУН та крайовий Провідник ОУН на Карпатських Землях. Загинув Василь Сидор – полковник Шелест – 17 квітня 1949 р. в бою з більшовиками.

Ведучий

УПА налічувало 40 тисяч бойовиків і 60 тисяч допоміжних структур. Масовий збройний опір не давав можливості німцям вивозити молодь до Німеччини, а також боронив населення від польського і більшовицького терору.

Ведуча

Післявоєнний розподіл кордонів приніс Україні ще одну біду. Москва продала комуністичній Польщі 19 тис. кв.км. споконвічної української території з півторамільйонним населенням. Почалося насильне вивезення    українців з рідних земель, яке супроводжувалося неймовірним польським терором.

Ведучий

В оборону Закерзоння стало біля 5 тисяч воїнів УПА, які чинили такий опір, що Росія, Польща і Чехія у 1947 році виставила проти них понад 20 тисяч війська з танками і літаками. Навіть поляки почали у пресі відзначати неймовірний героїзм бійців Української Повстанської Армії і унікальне мистецтво ведення бою.

Ведуча

УПА мала такий великий успіх у боротьбі проти переважаючих сил комуно-фашистів завдяки залізній дисципліні. Так, у курені командира Коника у присутності 800 повстанців був розстріляний воїн, що обікрав    поляка.

Ведучий

Тікаючи з України, німці задарма пропонували зброю для УПА, щоб стримати натиск Москви. ОУН-УПА відкинули співпрацю з фашистами і заборонили своїм частинам вести будь-які переговори з німцями. Лиш в одному випадку сотник Сосенко пробував вести переговори, за що його поставлено перед польовим судом і розстріляно. УПА – це єдина армія у світі, яка за злочини батьків не карала дітей і жінок.

Ведуча

Бачачи, що місцеве населення активно підтримує УПА, більшовики пішли на страшну підлість. Підготували 156 спецгруп лжебандерівців, у кількості 1763 чоловік. Ці озвірілі бандити в жахливий спосіб грабували, мордували і вбивали невинних людей, видаючи себе за воїнів УПА.

Ми хочемо запросити до слова чоловічий ансамбль “....”, аби вони нас трошки більше познайомити з історією воїнів УПА.

 Пісня

 Гей степами, темними ярами

Машерують грізнії полки.

Хто відважний – хай іде із нами,

Лицарями будьте, юнаки!

 

За нікого битися не будем,

До нікого в найми не підем.

Для Вкраїни ми усі живемо

І за неї голови кладем.

 

Кожний ворог йде нас визволяти,

А для себе землю він краде,

На могилу землю буде мати!

На могилі воля зацвіте!

 

Лети, пісне, попід небесами,

До вкраїнських промовляй сердець,

Хай же буде наша воля з нами,

А ворожим замірам – кінець!

Ведучий

Людина повинна боротися за правду і волю, за своє щастя та думати, що залишить після себе для майбутніх поколінь. Бог призначив границі людського оселення, і хто стає на їхній захист, чинить найбільший героїзм. Ось що казав римський полководець Катон: «Я боровся не за свою свободу, а за свободу вітчизни, і таке завзяття виявив не задля того, аби самому бути вільним, а щоб жити серед вільних».

Ведуча

Тисячі воїнів УПА йшли на боротьбу з однією думкою – здобудем Україну, або загинем у боротьбі за її волю. Ось що описує Валентина Миронцова, ветеран війни і праці з села Октябрське Тульської області Російської федерації: «Перебуваючи у відрядженні в Рівному, я стала випадковим свідком, коли привезли на автомашині групу бійців УПА і повісили на моїх очах. Усі вони мужньо зустріли смерть, я б сказала, героїчно. Жоден з них не просив помилування. І що мене особливо вразило – всі вони вмирали приймаючи мученицьку смерть зі словами «Слава Україні». Блискавично сяйнула думка: хіба можуть так мужньо вмирати «бандити», як їх називала комуністична пропаганда? Так ідуть на ешафот лише хлопці, які палко люблять свою землю, свій народ, прагнуть звільнити свою землю від окупантів. І я подумала: то хто ж бандити – ті, що вмирають за вільну Україну, чи ті, що прийшли на цю землю і творять злодійства? Я схиляю свою голову перед тими, молодими мучениками, які 65 років тому віддали своє молоде життя за незалежну, вільну Україну».

Фольклорна постановка . З куліс виходять жінки в народних костюмах і співають пісню «Тихо спіть, лицарі» на слова Т.Вільшинки

Тихо спіть, лицарі,

Ви усе віддали

За свободу і честь України.

Юних днів мрії-сни,

Сподівання ясні

Ви віддали

В ім’я Батьківщини.

 

Як герої жили!

У борні полягли...

З ворогами змагались жорстоко.

Майорів гордо стяг

В ваших дужих руках:

Ми несем його далі високо.

 

Ми з ворожих сердець

Вам складаємо вінець –

Не присхне наша кров непомщена.

Присягаєм на кров:

"Батьківщина з оков

Мусить бути навіки спасена".

Ведучий

Загальновідомий факт, що в рядах УПА поруч українців боролися і євреї. Сьогодні в Ізраїлі проживає Стелла Кренцбах. Вона пообіцяла собі інформувати світ про українців та їхню геройську УПА. «Те, що я сьогодні живу, я завдячую лише Богові і УПА. Членом героїчної УПА я стала 7.11.1943 року. У нашій групі я нарахувала 12 євреїв, з них 8 лікарів». Виконуючи особливе завдання, Стелла попала більшовикам в руки. Її     довго катували і, нічого не дізнавшись, засудили до смертної кари. Воїни УПА напали на тюрму і звільнили Стеллу. Після запеклих боїв у жовтні 1946р. Вона дісталася до Австрії, а згодом до Палестини. «Я звертаюся до свободолюбного світу й остерігаю його, щоб не легковажив собі українського питання, бо тільки вільна Українська Держава буде запорукою і доказом справедливого миру в світі».

Ведуча

Ще один спогад підполковника у відставці з міста Радомисль Миколи Крепченка: «Я виховувався в дусі радянського патріотизму і був повний злості й ненависті до бандерівців. Будучи командиром батальойону півтора року, воював з ними на Львівщині. Ми, звичайно, були поінформовані, що УПА - армія добре організована: всі вояки розбиті на одиниці, непогано розвинута розвідка, конспірація, служба безпеки, майже в кожному селі є боївки. Ще казали, що бандерівці служили фашистам. Я і мої солдати вірили тому. У бою ми захопили підшивки бандерівських газет. Читаю і очам своїм не вірю: в одному місці вояки УПА підірвали німецький ешелон, у другому – розгромили німецький гарнізон, у третьому – перехопили ешелон, який віз людей у німецьке рабство... Які ж вони пособники фашистів, коли б’ють їх? Та й фашисти не милували бандерівців. Тоді перший сумнів закрався в мою голову. Зізнаюсь, я вже тоді зрозумів, що бандерівці не ті люди, якими їх виставляли наші командири. Я воював проти патріотів України, котрі перед полоном надавали перевагу смерті. І вмирали як патріоти України».

Виходить Читець            

          Слава і честь вам, борці за свободу

                     Герої ідеї святої,

                     Славне лицарство, орли України,

                     Слава і честь вам, герої.

 

                     Ви честь України і прадідів славу

                     Геройством своїм воскресили.

                     Завзяття, відвагу і мужність

                     Нащадкам у спадку лишили.

 

                     Ви силу ворожу, і зброю, і підступ,

                     Відвагою перемагали,

                     Наїзників били, - народ боронили,

                     Свободу для всіх здобували.

 

                     Коли ж у безвихідь в борні попадали,

                     То ласки в катів не благали,-

                     Останнім набоєм у бою стрілялись,

                     Гранатами себе зривали.

 

                     Ви чином геройським і словом гарячим

                     Усіх закликали до бою.

                     Ми йдемо на поміч, на зміну, вам друзі,

                     Смерть катові! Слава героям!

                                                  (Т.Вільшинка «Слава героям»)

 

Ведуча

Українська Повстанська Армія – явище феноменальне в цілій історії людства. Жодна армія світу не до порівняння з тією жертовністю та високою організованістю, що їх виявили воїни УПА.

Ведучий

Знаменитий французький Президент генерал де Голь сказав: «Якби я мав таку армію, яку має ОУН, німецький чобіт не топтав би французької землі».

Ведуча

Генерал Роман Шухевич був першим у світі, хто рішуче виступив проти застосування атомної зброї. Весною 1944 року бандерівці запросили на нараду одного професора фізика, родом з-під Яворова, з науковою доповіддю. Після його виступу Шухевич сказав: «Такої зброї людям не треба, вона нищитиме все і всіх поспіль, винахід її – це найбільший злочин проти всього людства, проти всіх народів. То ж чи не злочинцями найвищої     категорії є вчені, які придумують те, що не допомагає людям, а знищує їх, руйнує все довкола і може перетворити нашу землю на пустелю?»

Ведучий

Упродовж багатьох років партійні ідеологи ототожнювали Українську Повстанську Армію з нацизмом і фашизмом. В червні 1947 року було укладено договір між СРСР, Польщею та Чехословаччиною про спільну боротьбу з Українською Повстанською Армією.

Ведуча

Але є документи, які більш ніж переконливо свідчать про героїчну боротьбу УПА з фашистськими загарбниками. В «Історії Українського війська», виданій у Вінніпегу в 1953 році, наводиться наказ генерала Тараса Чупринки до вояків УПА: «Великий вклад у перемогу над Німеччиною    внесли й Ви, Українські повстанці. Ви не допускали, щоб німець свобідно господарив на українській землі і вповні її використовував для своїх загарбницьких цілей. Ви не дозволяли йому грабувати українські села, не допускали до вивозу в Німеччину. Ваша караюча рука гідно відплачувала за розстріли й палення сіл. У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанська Армія зорганізувалася і пройшла першу бойову школу».

 

Ведучий

Після війни почалися масові репресії проти українського населення в Західній Україні. І знову на його захист стала УПА. Наведено лише один приклад: 20 – 21 жовтня 1947 року був запланований вивіз у Сибір і Казахстан 800 тисяч українців. І саме тому, що націоналістичне підпілля мало докладні дані про терміни вивозу і списки людей і таким чином вдалося 500 тисяч українців зберегти від депортації.

Ведуча

У будь-якій іншій державі людям, які боронили цю державу від кривавих наїздників, уже б давно віддали належне. А в нас ще досі існує цей незбагненний для нормального розуму парадокс: люди, які жертвували життям задля незалежності своєї Батьківщини, сьогодні саме в незалежній Батьківщині мусять чекати якоїсь реабілітації. Від кого і за що?!

Ведучий

Однак, факт залишається фактом,- Українська Повстанська Армія донині не визнана воюючою стороною в Другій світовій війні. Не визнано її історичного внеску у боротьбу з фашистами,  а колишні вояки УПА нині є найменш соціально захищеною категорією населення.

Ведуча

22 жовтня 1993 року Верховною Радою України був прийнятий закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в якому відзначається, що бійці УПА, які брали участь у бойових діях проти фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941 -1944 роках, визнаються особами, які належать до учасників бойових дій».

Ведучий

Але і в цьому законі багато недомовленостей, багато питань, на жаль не вияснені законом, бо закон цей є партикулярний. А партикулярні закони – це закони скоріше політичного ніж правового характеру.

Ведуча:   

          Тим, що в могилах вічна слава!

           Для нас свята їх кров буде.

           А тим живим – велика шана

           Для нас повіки не умре.

(Діти вручають ветеранам квіти)

Хор виконує Державний гімн «Ще не вмерла Україна»

 

 

 

 
 
Всі права захищено © 2021
Волинський обласний науково-методичний центр культури
Розробка сайту: веб-студія "WebMaestro"