У фоє клубу чи будинку культури виставка робіт майстрині народної творчості вишивальниці… 

На засідання запрошені члени любительського об’єднання, старожили села, одинокі люди (можливо ветерани воєн),підлітки місцевої школи,тощо.

 

Над сценою текст:

 «Творіть добро, щоб кращим став цей світ,

Не знали б  горя, щоб старі й малі.

Страждання нищіть нанівець,

Свій слід залиште на землі» 

Л. Сліпенько 

 

У записі звучить твір Ф. Шуберта «Аве Марія». Музика поволі стихає. На сцені ведучі.

Ведуча: Розпочинається година доброти.

              Ми щиро запросили вас прийти,

              Щоб зрозуміти і запам’ятати,

              Що все з добра бере початок.

              Мудрець сказав: «Краса врятує світ!»,

              Та протягом століть панує істина проста:

              «Наш світ рятує доброта».

Ведучий:Сьогодні у нас багато гостей. Посміхнімося їм і привітаймося.

Ведуча:Доброго вам здоров’я!

Ведучий:Здоровенькі були!

Ведуча:Здрастуйте!

Ведучий: Дай, Боже, здоров’я!

Разом: Доброго дня, шановні гості, дорогі земляки.

Ведуча:Ви, мабуть, зрозуміли, що цей позитивний настрій пов'язаний із темою нашої зустрічі.

Ведучий: Здавна цінували праведне життя – чесне, щире, відкрите. Наші предки утримувалися від негарних вчинків, лихих намірів. Будь-яку справу розпочинали з гарним настроєм, з посмішкою.

Ведуча: Життя складається з добра і зла, чорних і білих смуг, та для будь-якої людини дуже важливо подолати всі свої труднощі, не втративши кращих людських якостей: доброзичливості, чесності, відкритості, витримки, співчуття іншим людям.

Ведучий: Найперше хочемо звернутися до наших юних глядачів та учасників. Послухайте своє серце… Подумайте про те, як багато в ньому вашої любові. Тож візьміть часточку тепла і любові вашого серця і подаруйте це тепло сусідові, доторкнувшись долонями до його долонь.

 

Присутні повертаються ліворуч та праворуч, з’єднуючи долоні своїх рук з долонями сусідів.  

 

Ведуча: Так хочеться, щоб добра було на світі більше, а наші діти пам’ятали  про добро, забували і прощали образи. Сьогодні – це, надіємося, не остання  сходинка до розуміння поняття «добро».

 

Звучить пісня «Доброта» слова Н. Тулупової, музика І. Лученка.

 

Ведучий:Милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство. Але невже для того, щоб заіскрилася доброта із наших сердець, потрібен Чорнобиль чи підтоплене Закарпаття? Хіба поряд з нами немає людей, які потребують допомоги? І якщо не можемо подарувати їм рахунок у банку, то подаруймо часточку тепла.

Ведуча: Не говори про доброту, коли ти нею сам не сяєш,

              Коли ти в радості витаєш, забувши про чужу біду.

              Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,

              В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.

              Коли її не маєш ти, то раниш людяне в людині.

              Немає вищої святині, ніж чисте сяйво доброти. (О. Довгий)

Ведучий:Людина з добрим серцем не залишається байдужою до інших, робить добро, не чекаючи подяки, не терпить брехні і підлості, щиро висловлює власну думку, готова допомогти і словом, і ділом.

Ведуча:Бути доброю, сердечною людиною – то велике веління (вміння). Треба бачити в людині, яка живе поруч з вами, її радощі і горе, розуміти про що вона думає з болем, а про що з гордістю.

Ведучий:По-різному сьогодні живуть наші земляки поважного віку: мешкають у напіврозвалених халупах, не мають рідних, отримують мізерну пенсію. Це правда життя… І люди страждають не лише від того, що на щодень не мають хліба, а ще й через те, що не завжди чують лагідні слова.

Ведуча: Лікування добротою потребують не тільки хворі і самотні, але й цілком здорові люди, в яких душа глуха і черства до чужого горя.

Ведучий:Кажімо більше ніжних слів

                 Знайомим, друзям і коханим –

                 Нехай комусь тепліше стане

                 Від зливи наших почуттів.

                 Нехай тих слів солодкий мед

                 Чиюсь гірку загоїть рану.

                 (Чи перший біль, чи то останній,

                 Коли б то знати наперед!)

                 Кажімо більше ніжних слів.

                 Комусь всміхаймось ненароком.

                То не життя людське жорстоке,

                Жорстокі в нас слова черстві...  (І. Вовк)

Ведуча:Тож для найменших наших гостей ми вирішили провести урок ввічливості. В основу норм поведінки в суспільстві, в товаристві лягли заповіді народно-християнської моралі. Наші юні учасники їх вивчили і нагадають нам.

 

На сцені підлітки місцевої школи.

 

Учень1:Люби свою мову, свій народ, свою Батьківщину – Україну.

Учень2: Де б не був, вивчай історичні місця, відомих людей цієї місцевості.

Учень3: Шануй батька, і матір свою.

Учень4: Завжди пам’ятай, що вони найближчі і найрідніші люди. Вони дали тобі життя, годують і одягають, та дуже хочуть, щоб ти виріс доброю людиною. Так будуються відносини в родині між батьками і дітьми.

Учень5: У всьому намагайся допомогти батькам, поводься так, щоб вони тішилися і пишалися тобою.

Учень6:  Хто батька-матір зневажає,

               Не має у душі спокою –

               В житті він щастя не зазнає

               І не розлучиться з журбою.

               Хто батька-матір не шанує,

               Того забудуть діти власні,

               Від них пошани не почує,

               І в хаті згода й спокій згасне.

Учень1:Захищай слабших, турбуйся про молодших. Будь ввічливий зі старшими.

Учень2: Найдорожче у світі людське життя. Ми повинні відкидати все, що шкодить чи руйнує наше здоров’я: куріння, алкоголь, наркотики. Не наражайте своє життя на небезпеку з вагомих причин.    

Учень3: Будь чесним і справедливим, працьовитим і скромним.

Учень4: Завжди говори правду. Дружи з дітьми і не бійся сказати товаришу про не гарний вчинок.

Учень5: Допомагай дорослим у корисних справах.

Учень6: Бережися злого, роби добро. Намагайся ні словом, ні вчинком не чинити людям прикрості.

Учень1:Бережно стався до рідної природи, примножуй її багатства, охороняй природу, бери участь у роботі зелених патрулів.

Учень2: Перебуваючи у селі працюй на городі, доглядай за домашніми тваринами. Разом із дорослими заготовляй лікарські рослини.

Ведучий:Наша зустріч незвична тим, що ми запросили земляків різних поколінь. Людина приходить у цей світ для любові і добра. Світ став би набагато кращим, якби його населяли усі мудрі люди, інтелігентні, серця яких сповнені любові. Любові до життя, до ближнього.

Ведуча:Мудра, але безсердечна людина нікому не принесе щастя. Щоб жити повноцінним життям, потрібно навчитися не тільки брати, а й віддавати, навчитися співпереживати і співчувати.

 

Якби тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла

І холонуть душі наші без тепла. (Л. Дирковець)

 

Ведучий:Зміни у країні за останні роки змінили і нас. У непростий час ми живемо. Може, саме через це люди втрачають такі риси характеру, як гостинність, милосердя, співчуття. Чи завжди ми пам’ятаємо людей, які жили поруч з нами, ділилися окрайцем хліба. Чи достатньо часу ми приділяємо людям, які  подарували нам життя?

 

Мені болить, коли матуся,

Що має дочок і синів,

Живе одна, мов та бабуся,

На схилі посивілих літ.

Працює вдень, не спить ночами

І часто зрошує сльозами

Тверду подушку на зорі.

Уста шепочуть: « Світе мій!

Як важко жить мені одній!»

Шануйте, друзі, матерів! (К. Прохоренко)

 

Ведучий:Цей вірш не тільки про матерів, а й про одиноких сусідів, про яких ми іноді забуваємо, про інвалідів, хто потребує нашої найбільшої уваги і допомоги. Ще з давньоруських часів благодійність була у традиціях нашого народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

Ведуча:На святі найстарші члени нашої громади, і ми запросили їх для того, щоб висловити їм свою любов і вдячність за невтомну працю в минулому, згадати і хоч частково виправити наші помилки.

Ведучий:У залі присутній ___________  (керівник підприємства, господарства, голова СВК). Справедливий, доброзичливий, чуйний, готовий завжди прийти на допомогу. Він постійно допомагає ветеранам воєн та праці, пенсіонерам, колишнім працівникам господарства. Сьогодні він разом з нами і ми надаємо йому слово для виступу.

 

Ведучі сідають за журнальний стіл. Виступ керівника господарства, який вручає подарунки ветеранам праці.

 

Ведуча:Промайнули молоді роки і стишила свою ходу старість, настав час для заслуженого відпочинку. За межею залишилася робота, до якої звик, яку любив усе життя. Такі вони – реалії життя. Людська доля… У кожного вона своя – комусь усміхнулася більше, комусь менше. У такому віці потрібно сприймати і знаходити для себе джерело оптимізму, жити в гармонії із своїм віком, радіти кожному прожитому дню.

Ведучий:Оптимістом у житті, людиною з величезним зарядом енергії для інших є ­­­­­­­­­­­_________________, ветеран праці, що ще не один рік працював після досягнення пенсійного віку, а нині продовжує працювати на присадибній ділянці, доглядає за садом. Із задоволенням допомагає у вихованні онуків. Просимо шановного ________________ розповісти, що нового і цікавого відбулося у житті за останній період.

 

А що надбав ти за життя земне?

Твоє багатство – це роки і діти.

Нехай вони переживуть тебе,

Не дай тобі їх, доле, пережити.

 

Виступ ветерана праці. Спонсор вручає пам’ятний подарунок. Звучить музичне вітання від організаторів зустрічі.

 

На таку зустріч можна запросити багатодітних матерів,одиноких людей, вдів з дітьми загиблих воїнів АТО, ООС, учасників АТО тощо.

 

Ведуча: Так повелося з споконвіку, що молоді люди вчилися і вчаться у старших господарювати, працювати в полі, доглядати і виховувати дітей, шити і вишивати, вчаться життєвого досвіду. Від бабусь і дідусів передавалося багатство і краса звичаїв і традицій нашого народу. Перед початком вечора у фоє усі присутні оглянули виставку робіт нашої землячки, народної майстрині, вишивальниці ____________.

Ведучий:Просимо вас, шановна ­­­­­­________, згадати свої творчі молоді роки, поділитися життєвим досвідом, знаннями, розповісти про молодих послідовників вашої творчості.

 

Виступ народної майстрині. Виступ спонсора, який вручає майстрині подарунок. Звучить пісня «Два кольори» музика О. Білаша, слова Д. Павличка. 

 

Ведуча:Піснею і теплотою своїх сердець зігрівають зачерствілі, заклопотані душі жителів нашої громади учасники аматорського хорового (вокального) колективу (назва). Вони – активні учасники усіх культурно-мистецьких заходів, що відбуваються у громаді чи поза її межами. Співають від душі, приносять радість усім, хто їх слухає. Окрім цього, займаються громадською роботою, пишуть вірші, виконують сольні номери. У складі колективу ветерани праці, наші шановані земляки.

 

На сцені представлений колектив, звучить музичний номер. Спонсори вручають подарунки найстаршим учасникам колективу. Такі ж вітання можна висловити будь-якому колективу де беруть участь ветерани праці.

 

Ведучий:Віддавна дзвони використовували, як сповіщення якогось лиха, пожежі, ворожого нашестя. Сьогодні дзвони б’ють на сполох, закликаючи нас до любові. Бо тільки любов і милосердя роблять нас справжніми людьми.

 

Врятує світ краса – завжди так говорили.

Тепер врятує світ, лиш доброта.

Бо однієї вже краси занадто мало,

Бо стільки всюди зла – людина вже не та.

Тож, люди на землі! Спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла.

Щоб кожен зміг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра. (Л.Клименко)   

 

На закінчення вечора-зустрічі члени любительського об’єднання «Краяночки» організують частування запрошених ветеранів та гостей вечора смаколиками, приготовленими своїми руками.  

Матеріал підготувала  Ольга ТЕРЕЩУК,

провідна методистка

з культурно-просвітницької роботи

відділу організаційно-методичної та

культурно-просвітницької роботи

Обласного науково-методичного

                                                                                           центру культури