Україна – це Європа, українці – це європейці. І сьогодні, у ХХІ столітті, наш вибір мати вільну демократичну державу, як повноправну частину європейського союзу. Україна заґартовується найвищим ґартом – десятий рік йде священна війна для кожного українця і перемога у якій буде безцінною на всі прийдешні покоління й віки, бо здобувається величезною ціною – життями мужніх синів і доньок, відвагою котрих захоплюється світ.
Україна одна з небагатьох на планеті, що має багатовікову і таку славетну історію, має свою національну ідентичність, відчуття приналежності до української нації і визначає її майбутнє.
Однією такою значущою, героїчною і водночас трагічною, сторінкою є бій під Крутами, що відбувся на початку ХХ століття, у 1918 році. Він став прикладом і символом високого Чину героїв визвольних змагань за волю, символом національної трагедії й безпечності, символом патріотичного запалу, мужності й відданості української молоді ідеям незалежності України. І той бій не переривався, він триває дотепер.
Сьогодні ми розуміємо напевно, що то був бій не за станцію Крути. І навіть не за Київ. Той був бій за Україну і за її майбутнє. Це з крові Героїв Крут народилися нові борці за свободу і незалежність, які пішли у смертельний бій – у бій за Україну як державу і майбутнє народу, як нації. І знову, як і понад сто літ опісля, ворог той же – фашистсько-путінська росія. Перемогу над нею Україна чекає, як мінімум, з 1918 року. І зараз ми маємо шанс остаточно покінчити з московським ярмом – нас підтримує весь світ… і не лише «стурбованістю». Від українців сьогодні вимагається єдність та рішучість, яких так забракло тоді, в Києві… А героїзм і жертовність, яку проявили крутівці понад сто літ, виразно засвідчили українські добровольці, що першими кинулися на захист України, ці чесноти демонструють воїни Збройних Сил України, що віддали своє життя у повномасштабній жорстокій війні, яку розпочала росія у 2022 році.
Про бій під Крутами, його перебіг, причини і значення написано безліч розвідок, досліджувань і вони продовжуються.
Отже, 1918 рік. 22 січня. Українська Народна Республіка проголошена незалежною суверенною державою. Допустити цього більшовики-московити не могли і армія Муравйова була відправлена на Київ. Український уряд, не отримавши військової підтримки союзників та через численні внутрішні конфлікти, зміг зорганізувати для захисту Києва лише кілька сотень курсантів, гімназистів, вільних козаків та січових стрільців. Головні бої точилися під станцією Бахмач, а потім українське військо відступило до станції Крути.
У ті пам’ятні січневі дні далекого 1918 року, на Чернігівщину, між Ніжином і Бахмачем, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, під станцію українського села Крути брудні ешелони привезли на оборону столиці загін юних бійців (за підрахунками різних джерел їх було 500-600). Це були вихованці Першої Київської військової школи імені Богдана Хмельницького, студенти Київського універститету святого Володимира, Українського народного Універститету (помічний Студентський курінь Січових Стрільців), учні Другої Української гімназії імені Кирило-Мефодіївського товариства, біля сорока козаків «Вільного козацтва» та двадцять старшин командирського складу. Їх озброєнням було – кріси (рушниці), 16 кулеметів і гармата. Студентів ледь встигли навчити, як обходитися зі зброєю та вони в собі мали «над зброю» – у їх душах і серцях вирізьблювалися сім літер – УКРАЇНА, а розуміння власної місії кожного з її синів додавало і віри, і сили стояти за неї до скону. Завдяки героїзмові юних крутівців, що відчайдушно тримали оборону, вдалося завдати серйозних втрат трьохтисячному, добре озброєному й досвідченому ворожому військові і стримати наступ московитсько-більшовицької орди на чотири, дуже важливих для уряду УНР, дні. За цей час було укладено Брест-Литовський мир, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
Із спогадів учасника цих подій Левка Лукасевича, книжка якого «Роздуми на схилку життя» вийшла в Нью-Йорку в 1982 році: – «Вологе повітря хмурного дня 29 січня 1918 року зустріло нас померзлих в шанцях після неспокійної ночі. День був від початку неспокійний… з відомостей розвідки та по рухах ворога було зрозуміло, що мусить відбутися вирішальний бій – перший бій московсько-української війни…».
І цей кривавий бій прогримів … Диким буруном пішла орда більшовиків і раптом зупинилася, здивувавшись: невже невеличка горстка дітей-відчайдухів може чинити опір такому вишколеному і великому військові? Можливо, то просто безумці, що йдуть завідомо на вірну смерть?
Юні українці знали достеменно, що мають вистояти, знали, що пощади від ворога не буде і були готовими скласти життя, аби врятувати честь нації та обеззброєну рідну державу, яка всього декілька днів перед тим проголосила самостійність і незалежність.
У той, 29 день січня, бій тривав до пізнього вечора. Під натиском ворога українські бійці почали відступ. Уже коли стемніло, за наказом старшини Гончаренка, руйнуючи за собою залізничні колії, більшість підрозділів, що краще орієнтувалися, оминули станцію й пробилися крізь коло, що все більше затягував ворог та вирушили в бік Києва, а частина січовиків під командуванням старшини Омельченка заблукала у темряві й опинилася на станції, не відаючи, що та уже зайнята більшовиками. Усі вони потрапили в полон.
На полі бою свої голови склали близько 250 юнаків Першої Української юнацької (юнкерської) військової школи, до 50 студентів обох київських універститетів, учнів Другої Української гімназії та Київських середніх шкіл. Наймолодшим із полеглих було по 16 років.
Більшовикам таки вдалося вдертися в столицю і влаштувати там терор. Менше ніж за місяць загинуло від 10 до 30 тисяч киян. Тобто, кожен десятий мешканець столиці. Та уже 3 березня 1918 року Центральна Рада УНР повернулася в Київ. Одним із перших її заходів було створення Комітету по влаштуванню похорону загинулих героїв під Крутами, що першими поклали свої голови з мрією про незалежність України.
19 березня 1918 року, на Аскольдовій могилі, здійснився чин похорону 28 (за іншими джерелами - 27) учасників бою. Усіх інших юних героїв селяни таємно хоронили у різних місцях, тому їх так і не вдалося знайти. Михайло Грушевський, виступаючи під час похорону зазначив, що "... минуть десятиліття, а імена героїв пам'ятатимуть у вільній і незалежній Україні".
«…Саме під Крутами творилася історія молодої, як і бійці-крутяни, держави. Одвічною «колискою» для загиблих Героїв стала Аскольдова могила в Києві. Звідти, з Крут, наші героїчні діти дивляться в глибину нашої совісті…», напише про значення бою під Крутами ї їх героїв В’ячеслав Чорновіл.
Переважна більшість вояків, що вціліли після бою під Крутами, змогли втекти до США і європейських країн. Майже всі, хто залишився в Україні, зазнали важких репресій.
На початку минулого століття, у 20-х роках, на Західні Україні, у Галичині, культ Героїв Крут розповсюдився серед пластової молоді, яка в 1926 році створила «Курінь Старших Пластунів імені Бою під Крутами». Згодом, ініціативу вшанування Героїв Крут перейняло студентство міста Львова. У крутянському чині й загибелі трьох сотень юнаків вони вбачали не трагедію, а акт віднови цілої нації у змаганні за Незалежність і джерело натхнення у майбутніх битвах за волю своєї країни.
Українські патріоти завжди пам’ятали про Крути і як тільки у 1990 році вдихнули ковток свободи, відразу ж приїхали на місце бою поклонитися юним Героям. І хоч було їх тоді менше ніж кегебістів, вони встановили Хреста і хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих за волю України.
До речі, варто зазначити, що у 2006 році, в Луцьку, було відкрито єдиний у Західній Україні на той час пам’ятний знак «Героям Крут – борцям за незалежність України!». Це насипаний на пагорбі курган із залізним хрестом і табличкою. Встановлення знаку відбулося завдяки родині Івана Мирки – внучатого племінника свого діда Михайла, який загинув під Крутами. Маємо щиру надію, що ініціатива матиме продовження, як і пошукова робота істориків.
Імена всіх Героїв Крут будуть названі і увіковічнені назавжди. І поруч з пам’ятним знаком у Луцьку будуть імена всіх крутян не лише із Луччини, а й Волині. Маємо знати, що єдиному із побратимів-крутівців, кому пощастило вижити і дожити до втілення найвищої їх мрії – побачити Україну незалежною, був наш земляк, уродженець волинського села Ватинець, що на Луччині Матвій Данилюк (1892 р.н.).
Під час Першої світової війни він служив у російській армії, після революції 1917 року був воїном Першої окремої Ковельської сотні армії УНР, а в 1918-му юнкер Першої військової школи імені Богдана Хмельницького у складі студентського Гайдамацького коша брав участь у бою під Крутами і дивом вижив. Після поразки Української революції пан Матвій повернувся до рідного села: створив велику родину, виховав гідними людьми й громадянами своїх дітей-онуків, прищепивши їм безмірну любов України. На 103 році свого життя, у 1994-му, Матвій Данилюк відійшов у засвіти. Пройдуть роки і Матвієве коріння дасть своє насіння – його правнук Володимир Іщук, учасник Революції Гідності, у 2014 році складі добровольчого батальйону «Світязь» пішов на Схід захищати від рашистських нелюдів свою Україну. В останні дні серпня цього ж року, під Іловайськом, Володимир загинув. Його ім’я навічно внесено у книгу пам’яті «Волинський небесний батальйон» Євгена Хотимчука.
Історія Крут – це не лише сторінка минулого, це неймовірна оповідь про великий подвиг, про героїзм, відвагу і стійкість молодих українських воїнів та про велику силу українського духу. Це сторінка, яка слугує нагадуванням, що незалежність та свобода нашої країни давалися надто важкою ціною – людськими життями, їх жертовністю та відданістю ідеї,
Та, що іще важливіше, Крути – це про історію, яка як великий учитель, вимагає від нас, саме сьогодні, дуже добре засвоїти всі її уроки. Бо вона, ця «невивчена» історія, має здатність повернутися і повторитися, що й сталося з нами через понад сто літ потому, у ХХІ столітті. Тому юні герої-крутянці заслуговують на особливе визнання і вивчення, аби уже нікому й ніколи не допускати забуття ні державних подій, ні їх героїв.
«На такому героїзмі будується народ, нація, держава. Вони не були просто жертвою. Вони зупинили на декілька днів війська російської імперії і цим самим дали можливість представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мир. Так, вони її не втримали. Але втримати її – завдання наше». Ці слова належать Євгенові Нищуку, Міністру культури України (у 2014 та 2019-му роках), про героїв Крут і воєнно-історичну стрічку «Крути 1918», що вийшла на екрани у лютому 1919 року. У ній Євген Нищук зіграв роль батька 20-тилітнього Григорія Піпського, одного з тих героїв-крутянців, який перед розстрілом першим почав спів українського національного славня «Ще не вмерла Україна», його підхопили юні герої і поклали свою «душу й тіло за нашу свободу». ..
Пройде 104 роки і «кати мого народу» (Василь Симоненко) з небаченою зухвалістю розстріляють Олександра Мацієвського, українського військовика, снайпера 163 батальйону 119 окремої бригади ТРО Чернігівської області після його слів «Слава Україні!».
Культ Крутів сьогодні – це щоденний героїзм сучасної молоді, що разом із своїми батьками знову веде смертельний бій за Україну з озвірилими московитами. Крути нині – це прагнення кожного українця наблизити перемогу, допомагаючи Силам Оборони України.
Ліна Костенко написала: «Українці з тих націй, які ще вірять у заступництво своїх геніїв, у свої національні символи, у непорушність своїх святинь». І вони, здається, як ніколи раніше, у цей час великої біди й небезпеки, у щоденних молитвах, просять сили земні і небесні, кличуть нащадків героїчного роду свого, аби і вони «стали» до великої битви з поруч із своїм народом за його існування, за віру і правду, щоб примножили і наповнили такою могутністю наших Воїнів, аби вони назавжди могли стерти з лиця землі, спопелити і розвіяти над безоднею усіх ворогів України.
ВІЧНА НАРОДНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ БОЮ ПІД КРУТАМИ!
СЛАВА УКРАЇНІ І ЇЇ ГЕРОЯМ!
Обласний науково-методичний центр культури, враховуючи власний багаторічний досвід культурно-просвітницької діяльності, РЕКОМЕНДУЄ
В установах культури та освітніх закладах щороку, 29 січня, вшановується пам’ять юних героїв легендарного подвигу українського воїнства, козацтва й студентства, який давно став символом нескореності і незламності у битві за Україну.
Для вдалої організації багатоманітних культурно-просвітницьких проєктів і заходів з нагоди річниці бою під Крутами рекомендуємо використати сценарії, що розміщені на сайті ОНМЦК за адресою nmck-volyn.com.ua, а також скористатися наступними пропозиціями:
– підготувати мистецьке театралізоване дійство, присвячене Героям Крут за участі читців-аматорів, учасників театральних гуртків, фольклорних колективів та місцевих співаків і поетів;
– створити тематичне оформлення фоє, глядацької зали, чи частини
території Будинку культури, з використанням традиційних кольорів та символіки подій під Крутами (чорно-червоний прапор, тризуб, зображення воїна-крутівця, макет тогочасного кріса, плакати, стрічки, написи «Воїни Крут – перші кіборги України», «Вони першими загинули за свободу України» тощо;
– створити мурал «Окроплена кров'ю любов до України» (гуртом з місцевими художниками-аматорами та в узгодженому з громадою місці);
– створити інсталяцію «Червоніє сніг на полі, де пролили кров герої», «Перші – незалежність і свобода» тощо;
– організувати поетичний флешмоб «Круто про Крути» з учасниками аматорських колективів;
– організувати для молоді прес конференції, лекторії на тему «Крути. Їх бій за Україну триває», «Бій під Крутами: історія та сучасність», «Крути. Вічний символ жертовності і героїзму за волю України», «Лицарський подвиг юних українців» та інші, запросивши до участі в ньому вчителів, істориків, авторитетних представників громадських патріотичних організацій, ветеранів АТО і учасників теперішньої російсько-української війни тощо;
– відкрити своєрідний дискусійний простір, де відвідувачам запропонувати подивитися фільм «Крути 2018» режисера Олексія Шапарєва, який знятий на основі реальних подій, обговорити побачене та поділитися власними враженнями й думками щодо фільму й тих історичних подій, отримати фахові відповіді на запитання тощо;
– спільно з музейними і бібліотечними фахівцями створити виставку, присвячену подіям під Крутами, використовуючи різноманітні візуальні матеріали (малюнки, аматорські світлини та інше), що віддзеркалюють героїзм юних українців під Крутами початку ХХ століття, провести аналогію з героями великої війни початку ХХІ століття;
– підготувати інформаційні стенди з короткими історичними фактами та цитатами відомих людей про події і значення бою під Крутами;
– створити короткий відеоролик «Крути. Пам’ятаємо!»: для підсилення враження поєднати тексти з графічними ефектами та музичним супроводом; використати історичні матеріали, що передували бою під Крутами, записати інтерв’ю з істориками, зацікавленими людьми, що мають осібне сприйняття тих подій;
– замовити, чи власноруч виготовити, пам’ятні значки та вручити їх запрошеним гостям або всім учасникам заходу (з картону, полімерної глини та інших матеріалів, з якими працюють гуртківці декоративно-прикладного мистецтва клубної установи);
– виготовити і роздрукувати листівки, пам’ятинки з влучним і коротким інформаційним текстом, віршем, присвяченим подіям бою під Крутами;
– зініціювати спільно з управлянням територіальної громади, громадськими організаціями, що діють у межах громади, освітніми закладами створення інтерактивних локацій для організації і проведення ігор, майстерок, квестів, вікторин, конкурсів та інших різноманітних активностей, пов’язаних з темою Крут.
ПОЕТИЧНІ ТВОРИ ПРО КРУТИ І ЇХ ГЕРОЇВ,
рекомендовані для використання у підготовці та проведенні тематичних заходів
На Аскольдовій могилі
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих...
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад усе вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Павло ТИЧИНА, 1918
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
«На порох стерти, перебити!» –
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти!
Микола ЛУКІВ
Крути
Вчини мене бичем Твоїм,
Ударом, вистрілом, набоєм,
Щоб залишивсь хоч чорний дим
Над неповторною добою.
Хай безсоромні очі їсть
Тих, що живуть без сліз і чести,
Хто скинув і любов, і злість,
Бо не під силу було нести.
Хто все зітхав – заснуть, втекти,
Сховатись за Мазепу й Крути,
Коли грозою йшли – віки! –
Над полем рути і отрути.
Твоїм бичем мене вчини,
Щоб басаманувати душі,
Щоб захитать і знову зрушить
Смертельний чар дичавини!
Євген МАЛАНЮК, 1933
Крутянська пісня
Спом’янімо в пісні славу Крутів,
найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! – смолоскип в майбутнє.
Підіймімо наші душі ввиш!
Крути! Крути! Це за батьківщину
стати муром, шанцем душ і тіл.
Крути! Крути! Мужньо, воєдино
прямувати в найсвятішу ціль.
Крути! Крути! Час розплати близько,
вже червоний ворог кари жде.
Крути! Крути! Вічне бойовисько
за майбутній, за світліший день.
Крути! Крути! Мужність і посвята,
вірність, що міцніша понад смерть.
Крути! Крути! Горда і завзята
кличе пісня і веде вперед!
Бодан-Ігор АНТОНИЧ, 1937 рік
Під Києвом, під Крутами
Під Києвом, під Крутами
Був тяжкий бій з москалями!
Вісім тисяч на одного,
На студента молодого!
Червоніє сніг на полі,
Де пролили кров герої!
Поки Київ боронили,
Життя своє положили!
Ой, не смійся, лютий враже,
Бо ми свого ще покажем!
Нехай світ широкий знає:
Україна воскресає!
Народна пісня ( етнографічний хор «ГОМІН»)
Крутянцям
Немає слів, нема пісень,
Щоб нам славити Вас, герої,
Що у важкий, кривавий день
В зневірі не зложили зброї.
Ви сміло виступили в бій,
Хоч ворог йшов, страшний, суворий,
В душі не було молодій
Перед сильнішим злом покори!
І не злякало Вас те зло,
Ні смерть в снігу, страшна, холодна,
Вгору підняли Ви чоло,
На Вас чекала ж вся Соборна!
Ви стали прикладом усім,
Про Вас нікому не забути!
В понурій темряві віків
Світити будуть завжди Крути!
Під світлом тим розтане тьма...
Ви палко Рідний Край любили!
Любові ж Вашій меж нема,
Вона живе із-за могили!
Леся ХРАПЛИВА, 1962
Молитва
О, Боже наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе.
За тих, що боролись
При станції Крути
За нашу Державу
Із ворогом лютим,
Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!
А нам від цих Триста,
О, Боже, благаєм!
Любові дай вчитись
До рідного Краю!
Леся ХРАПЛИВА
***
Виблискують в сонячнім сяйві мечі –
З піднесеним чолом проходять повстанці...
Їх пісня бойова завзяттям звучить,
Їм вказує шлях чин героїв – Крутянців...
Тоді, як навали московських катів
Вже дерлись на Київ, підступно-лукаво,
Спинило їх триста палких юнаків.
У бою нерівнім, завзятім, кривавім.
Не чуючи ран, із огнем у серцях,
Їх юно-відважні й сталево-невгнуті –
Грудьми заступили до Києва шлях
Сповиті в легенду безсмертнії Крути.
Хоч знали вони, що могили знайдуть,
Що горстка не встоїть безчисленим ордам,
Не вміли носити невільничих пут
І вмерли за волю по-лицарськи, гордо.
Упали вони у тяжкій боротьбі їх жертва кривава
Мету освятила, їх кров молода змила пляму ганьби,
В народі приборкані сили збудила.
І слава про них, немов той буровій,
Живе у пориві палкому юнацькім...
Не вмерли герої, а вічно живі
Горять у гранітному серці козацькім.
До пімсти над катом за Крути, за кров
Вже встали брати до останнього бою...
Ніхто не поверне ганьби і оков,
Не вирве ніхто з рук сталевої зброї!
Виблискують в сонячнім сяйві мечі...
Ідуть переможно крізь кров до Мети
Шляхом, що вказали безсмертні Крутянці.
Іван ПЕТРИК
Крути
То не хмари чорні крили снігові рівнини,
Не татари йшли на здобич в землі України.
З московщини більшовицьких, диких орд навали
Молодую Україну багнетом вітали,
Шматували воскреслеє тіло сиротини,
Готували їй глибоку темну домовину.
Гей юнацтво – клич лунає – молоді орлята!
На підмогу вас скликає наша рідна мати.
Хижі круки із півночі летять сараною.
Не сороммо ж честь козацьку! Станемо стіною!
Мертві сорому не мають! Нумо ж всі за зброю!
Кров за кров! І меч за меч! Жить – чи вмерти в бою!..
...Затріщали скоростріли... гукнули гармати...
Пекло вмить навколо Крутів стало танцювати.
Синя даль здригнулася від гуку, зойку й реву.
Сонце в хмари заховалось... Шептали дерева:
«Проти дикої навали – горсточка з тризубом!
Що ж чекає їх завзятих соколяток любих?...»
...А весною, як орда і сніг втекли із поля,
Розшукали громадою і знесли до купи.
Коло Крутів москалями шматовані трупи.
Не залишились у полі тіла соколяток,
Привезли їх до Києва, над Дніпром ховати...
Поховали урочисто, по звичаям віри,
На стариннім кладовищі Аскольда і Діра.
Відтоді шумлять піснями невмирущі Крути,
І тримають в людях пам'ять Про навалу люту.
Поль ПОЛОВЕЦЬКИЙ, 1947
Крути
День помирав, як недобитий лебідь,
Ніч перейняла невимовний біль.
Здригались зорі в сполотнілім небі
І тихо падали в криваву заметіль.
Стогнали Крути і молився вітер,
Цілуючи скривавлені сліди:
Вас мало, діти, вас так мало, діти,
Супроти п'яної московської орди.
В пекучий сніг... Навзнак... Не на коліна.
Заплакав місяць в зоряну блакить.
Всі – як один... Кріпися, Україно,
Хоч їхня смерть вовік не відболить.
Ольга ЯВОРСЬКА, 1993
Крути
Над Крутами круки
під круками Крути,
зійшлося юнацтво
щоб волю здобути.
Сніги зледенілі
і темінь іскриста
за Крутами в скруту
зійшлося їх триста,
білим снігом мело
чорним громом гуло
їх там триста як скло
їх там триста як скло
під круками Крути
Крутами круки
заклякли на кольбах
зморожені руки
настелено в полі
кривавої вати
щоб їх молоденьких
переночувати.
Білим снігом мело
чорним громом гуло
їх там триста як скло
їх там триста як скло
моя Україно
мій Киеве-княже
ця юнь безборонна
за тебе поляже.
Щоб ми
їх посвяти
не смівши забути
своїм воскресінням
помстились за Крути...
Богдан СТЕЛЬМАХ, 2004
Коли б ми плакати могли
Коли б ми плакати могли,
Які б річки з очей незрячих,
Які б річки із сліз гарячих
По Україні потекли!
Коли б ми плакати могли...
Коли б ми вірити могли,
Які б ми витерпіли муки,
Яку б вагу взяли на руки,
Які б хрести ми понесли!
Коли б ми вірити могли...
Коли б ми гніватись могли,
Які б пожежі запалили,
Які б кайдани ми розбили,
Якого б ката розп'яли!
Коли б ми гніватись могли...
Олександр ОЛЕСЬ
Земля
Згинули ясні легенди твої і літопис
дій, що минули, потахли в погаслих віках.
Слава ж тобі, о людино, яка по потопі
плинеш човнами по ще невідомих морях!
Предків не маєш? – Тож будь тепер
сам собі предок.
Люди забули легенди? – Нову їм створи.
Втратили віру? – Кресли́ на скрижалях
їм Кредо.
Щезли герої? – Меча тоді в руки бери.
Місто згоріло? – Споруджуй же заново
мури.
В кожній пригоді яви себе як Мономах.
Згинув варяг, але сам будь варягом,
будь Рюрик,
що відкриває ніким ще не ходжений шлях.
Ралом залізним зорай цілину запахущу,
засів розкинь золотистий.
Обійми мої
я розкриваю тобі –
дикий степ мій і пущі,
сину мій!
Потом гарячим мене напої!
Юрій КЛЕН
Замало помсти. Кари, кари,
Такої кари, щоб москву
Віки вогнем пекли пожари,
Палили банду світову!
Народе мій! Не пожалій ти
Своїх зусиль, найвищих жертв,
Щоб кремль в крові весь затопити,
Як топить він тебе тепер.
Свій власний суд пошли на ката,
Бо суд чужий не зна того,
Як од віків москва проклята
На тебе пекла шле вогонь.
Нехай з нас кожний дасть присягу:
Й на крок назад не відступить!
Усі до боротьби! До змагу! –
Хай серце в кожного кричить.
Замало помсти. Кари, кари,
Такої кари, щоб москву
Віки вогнем пекли пожари,
Палили банду світову!
Петро КІЗКО, 1961,
***
Мені казали: «Ти не вмієш жити,
Життя прожив – нічого не нажив».
Мені казали: «Треба послужити,
Щоб і собі ти дещо заслужив».
Мені казали поруч з ким стояти,
Щоб вистоять собі життя легке.
І радили, яких пісень співати,
І на каком, даруйте, язикє.
Та є таке, що я не хочу вміти
Й не вмітиму од роду і повік.
Я не один, нас все іще багато.
Ще тліємо, хоча й не горимо.
Нам нікуди вже далі відступати
Й не сила наступати – стоїмо.
Ми стоїмо, ми досі на помості,
Напівзабуті і напівживі.
Ми стоїмо – в серцях немає злості.
От тільки нерви – де там тятиві?
Ми стоїмо чужі у власній хаті,
Охаяні, обпльовані, німі.
Ми стоїмо потужні і завзяті,
Пильнуєм світло в крижаній пітьмі.
Затравлені, змордовані істоти,
Жах небуття легенями п’ємо.
Бо Україна дихатиме доти,
Допоки ми за неї стоїмо.
Тарас ПЕТРИНЕНКО
ОРІЄНТОВНІ ТЕКСТИ ДЛЯ ПАМ’ЯТИНОК ЧИ ЛИСТІВОК
Вони полягли, але пам’ять про Крутівців жива!
Пам’ятай про Крути!
Пам’ятай! І один у полі воїн! Крутівці це довели!
Пам’ятай про Крути!
Герої не вмирають! Вони живуть у наших Чинах!
Пам’ятай героїв Крут!
Кров, пролита в обороні рідної землі не просихає,
Вона запалює все нові серця до боротьби!
Пам’ятай про Крути!
Пам’ятай про полеглих юнаків!
Пам’ятай про Крути!
Допоможи українцям згадати про Крути!
Це наша історія! Це наші герої!
Пам’ятай про Крути!
Вони полягли тоді, щоб Україна жила нині!
Пам’ятай про Крути!
Пам’ятай про великі дні українських визвольних змагань!
Пам’ятай про Крути!
Будьмо гідні їх чину!
Пам’ятаймо про Крути!
Слава Україні! Героям Слава!
Матеріал підготувала Ніна Фурдило,
провідний методист Обласного
науково-методичного центру культури
У підготовці матеріалів використано:
Вікіпедія
Електронні інтернет ресурси
Дописи в ЗМІ Інституту національної пам’яті
Газети «День» і «Слово Просвіти»
«Крутяни із Луччини: як склалися долі Героїв», Яна ЛИС
Уривок з книги «Легенда Крут». Осип Зінкевич.
