Від зернини до тканини

 Льон це однорічна рослина, яку використовували для створення текстильних виробів ще кілька століть тому. Широкий розвиток народного ткацтва в селі Острів’я Шацької територіальної громади зумовлений історичними, місцевими соціально-культурними та природничо-географічними умовами, і є важливою частиною народного промислу мешканців. Елемент розвивається на території громади, є живим, несе в собі знання, вміння та практики, а також передачі від покоління до покоління. 

 Основні носії елементу – учасники народного аматорського фольклорного колективу «Острів’яночка» клубу с. Острів’я Шацької громади, які перейняли традиції від своїх матерів та бабусь. Середній вік носіїв елементу 38-73 років. 

  Верчук Лілія перейняла досвід від мами Корнелюк Тетяни (1952 р. н.), мама від бабусі Верчук Ганни (1932 р. н.), а передала Жорняк Юлії. 

  Сендер Віра – від мами Богути Євдокії (1936 р. н.), а мама від бабусі Матеїч Стефаниди (1907 р. н.), а передала дочці Турич Ользі (1982 р. н.). Шульга Ольга – від мами Остапук Меланії 1930 р. н.), мама від бабусі Верчук Агафії (1897 р. н.), а передала невістці Шульзі Юлії (1986 р. н.). Кузьмич Галина – від мами Занюк Тетяни (1938 р. н.), мама від бабусі Королюк Марфи (1928 р. н.), а передала досвід Шульзі Євгенії (1963 р. н.). 

 Карамач Валентина Олексіївна (1962р.н.) 

 Бакун Ольга Петрівна (1958 р.н.) 

 Катеринич Олександра Іванівна (1948 р.н.) 

  Носії елементу використовують репліки – сорочки з лляного полотна, які виготовлені за стародавніми зразками учасниками колективу «Острів’яночка». Оригінали одягу зберігаються в хаті-музеї с. Острів’я Шацької громади. 

  Елемент НКС тісно пов’язаний з сімейними традиціями та цінностями, несе виховну функцію, впливає на свідомість ведення здорового способу життя та виготовлення екологічно чистого одягу, речей побуту. 

  Сівба льону розпочиналась ранньою весною і тривала до початку літа. Вибирали льон вручну, стебла рвали з корінчиками, щоб тканина отримувала особливу міцність. Зірвані стебла стелили на полі, щоб вимокся під дощами. Щоб отримати волокно льону, треба відділити його від костриці. Терницею терли та оббивали пучки стебел льону, вичісували на гребінках, потім отримане волокно вимивали від рослинних жирів, вибілювали і пряли. 

  М’яття стеблин льону, розтрощування костриці і вибивання насіння відбувалося за допомогою «прача», для тертя використовувалась «терниця», для розчісування - великий дерев’яний гребінь, який вставляли в днище. 

  Нитку скручували за допомогою веретена. Для просушки, змотування ниток використовували мотовило. Процес підготовки пряжі до ткацтва складається з снування основи і заправки ткацького верстата. 

  Спочатку льон вироблявся вручну, і від цього вважався однією з найдорожчих тканин. Тканина на основі льону має ряд корисних властивостей: гіпоаллергенність, самостійне розсмоктування, стійкість до виникнення бактерій, гігієнічність, натуральність, довговічність. Матерія має красиву і оригінальну текстуру. 

  Льон використовують в самих різних цілях. Виготовляють жіночий і чоловічий одяг, постільну білизну, домашній текстиль, спецодяг, взуття. 

  Виділяють кілька видів полотна: батист – пошив одягу та постільної білизни (полотняне переплетення); дамаск – предмети для домашнього використання (волокнисте сплетіння); рогожка – щільна тканина для піджаків і костюмів; мішковина – для мішків; полотно – гладкий матеріал для пошиття одягу та домашнього текстилю; коломенок – схожий на атлас, для пошиття урочистих елементів гардеробу. 

  Не варто забувати і про особливість матеріалу. Полотно швидко мнеться і важко розгладжується, тканина зсідається від високої температури, полотно важко розрізати. Тканина володіє дихаючим ефектом. Такий одяг буде теплим при низькій температурі, але при жаркій погоді дасть тілу дихати. Льон – це універсальна тканина, яка відмінно справляється з щоденним використанням. Головне – підібрати правильний вид волокон, а також дотримуватись рекомендацій щодо догляду за речами. Льон – волокно майбутнього. Це справжній продукт природи. І наше завдання – донести це людям. Адже використовуючи лляну тканину у повсякденному житті, ми дбаємо і про своє здоров’я та довкілля. 

  Елемент НКС є спадщиною людей різного віку та статі, його можна розглядати не лише як прояв живої культури, а й як важливий інструмент сталого розвитку, складовою щоденного життя громади, маркером місцевої ідентичності, ефективним засобом розвитку туристичної галузі, сталого використання сільських ресурсів і місцевих сільськогосподарських угідь. Збережені традиції народного ремесла свого краю, ткалі розвивають і передають традиції виготовлення полотна, техніку, як і користування ткацькими верстатами молодому поколінню. Таким чином вікові традиції ткацтва мають живу спадщину, яку потрібно підтримувати та популяризувати.