«Омочка» – як страва побутує в Старовижівській громаді з давніх давен. Її зазвичай у всіх наших селах готують однаково. На сам перед беруть глиняну миску (макітру) та кладуть туди сир. Кисле молоко підігрівають (відтоплюють) так отримують сир, виливають його у рукавець, або на марлю, підвішують та дають добре стекти, пізніше кладуть під камінець. Після того у макітру кладуть сир, куди додають сіль і добре розтираємо маковертиком (товкачем), щоб не було грудочок, від чого і залежить смак «омачки». Потім додають збирану сметану та ще раз ретельно перемішують. Консистенцію страви кожен робить для себе, густішу – додай сир, рідшу – додай сметани. Споживали «Омочку», вмочуючи в неї шматки хліба чи перепічки або подавали як присмак до вареної картоплі.
Носіями елемента є жінки різного віку, молодь, які безпосередньо присутні при приготуванні страви, котрі мешкають в селах та селищах. Вікових та соціальних обмежень немає. Вікова категорія від 10 до 90 років, середній вік носіїв – 30-65 років. Старші люди передають свої знання під час приготування страви.
Завдяки носіям «Омочка» побутує і нині. Із плином часу рецепт страви зазнав змін (додається різна зелень, часник, горіхи і навіть цукор).
Страва «Омочка» мала і має велике значення для громади, як невід’ємна складова традиційної місцевої кухні. В повоєнні роки ця страва була «на вагу золота». Її готували в поле косарям, а пізніше ця страва стала обрядовою, її подавали на весіллях, хрестинах і поминках.
Доступні для перегляду відеоматеріали за посиланнями:
