Пісні
пироги-крупники в рівненській громаді (с. Гуща)
Пироги з
крупами справді мають глибоке коріння в українській кухні. У селі Гуща в
Рівненській громаді Волинської області ця традиція є важливою частиною
святкового столу, яку готували в родинах на свята, на весілля, на різні
гостини, на кожен день, а також в піст. Пироги брали на обід в поле, пирогами
розплачувалися з пастухами, які пасли перейму корів.
Підготовка до
процесу випічки була довга та тривала. Зерно перетирали в жорнах, пересіювали
від шолухи. Цю муку використовували для випічки на великі свята. Для буденного
вжитку готувалась мука з чорної муки, висівок.
В процес
приготування начинки для пирогів-крупників входила варена, товчена картопля,
зажарка з цибулі та олії і пшоно («ягла» перетворювалось в крупу з вирощеного
проса.) Пшоно потрібно було парити три рази кип’ятком, щоб вийшла гіркота.
Господиня з
молитвою готувала розчину на крупники. В муку вливала частину картопляного
відвару, дріжджі, цукор. Коли розчина дозрівала, добавляла решту теплого
картопляного відвару, сіль, олію та замішувала тісто. З «наруханого» тіста
робили заготовки, а потім добавляли начинку та ліпили крупники. Пироги
помазували сиропом з цукру та води.
Рецепт
пирогів-крупників:
Начинка: 2 кг
вареної картоплі, 1 ст. ложка солі, зажарка (150 гр. рослинної олії та 2
цибулини), попарена кип’ятком пшоняна крупа - 400 гр. Все перемішати та
потовкти товкачем.
Опара:150 гр.
теплого картопляного відвару, дріжджі - 20 гр., 2 ст. ложки борошна, 1 ст. ложка
цукру. Все змішати і залишити на 20 хв. для бродіння.
Тісто: до
«наруханої» опари додати 0,5 л. картопляного відвару, 1 ч. ложку солі, 100 гр.
олії, 700-800 гр. борошна та замісити туге тісто. Місити впродовж 20 хв., дати час, щоб підійшло.
Сироп: 1 ст.
ложки цукру, 2 ст. ложки води повністю розчинити.
Піч для
випікання готувалася заздалегідь. Дрова у печі складали у вигляді колодязя та
палили їх. Ознакою того, що піч натоплена була біла цегла в середині печі. У
підготовлену піч кидалися освячені гілочки верби, щоб пироги не перепеклися.
Заборонялося відкривати двері та вікна поки пироги в печі, щоб не втік «дух».
Кожна господиня знала, що піч не повинна бути порожньою після випікання. У піч
клалися поліна, щоб в достатку та купці була родина.
У кожній родині
можуть бути свої особливості приготування, що робить цю традицію ще більш
унікальною. Передавання рецептур і технології здійснюється з покоління в
покоління, що підкреслює зв'язок між родинами та їхніми предками. Важливо, що
пироги не лише є стравою, а й символізують єдність, тепло та домашній затишок.
Це частина культурної ідентичності громади, яка має бути збережена та
популяризована.
Елемент традиції випікання пісних пирогів-крупників в Рівненській громаді (с. Гуща) Ви можете переглянути за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=d3gTvE_Rgr0
