Мацик (або як його ще називають місцеві жителі – сцикунчик) – це традиційний сиров’ялений продукт із свинячого м’яса, виготовлений за стародавнім рецептом, що передається з покоління в покоління. Унікальність цього продукту полягає не тільки в натуральних спеціях, таких як сіль, перець та часник, а й у спеціальному способі приготування та зберігання. Для приготування мацика використовують сечовий міхур свині, що надає йому характерну текстуру, форму та сприяє збереженню м’яса на тривалий час. 

     Рецепт приготування мацика досить простий, але потребує точності на кожному етапі. На п’ять кілограмів свинячого м’яса додають 400 грамів солі, одну столову ложку перцю та три головки часнику, подрібнені за допомогою часнодавки. Ця страва була важливим методом зберігання м’яса, особливо в сільських господарствах, де такі продукти дозволяли зберегти м’ясо на тривалий час. Мацик (сцикунчик) зазвичай розрізали в період відкриття сезону косовиці, коли сільське господарство вступало в активну фазу роботи. 

     Назва «сцикунчик» є ще однією народною варіацією цього продукту, і вона вказує на неформальний, побутовий характер страви, зберігаючи при цьому свою автентичність і відображаючи місцеві мовні традиції. Цю страву знали і шанували не лише в селах Любешівщини, а й в багатьох інших районах Волині. 

     Традиція приготування мацика зберігається в селах Ветли, Мукошин, Залізниця, Залаззя, Лобна, що входять до складу Любешівської громади Камінь-Каширського району Волинської області. Це знання, яке передається з покоління в покоління, стало справжнім скарбом для місцевих жителів. Носієм цієї традиції є родина Галини Черевко, яка записала рецепт від жительки села Лобна – Поліщук Ніни Яківни. 

     Збереження таких традицій має неабияке значення для місцевих громад. Адже виготовлення таких унікальних продуктів відкриваються нові економічні можливості, наприклад, продаж мацика на основі традиційних методів обробки. Це може стати важливою складовою розвитку сталого сільського туризму, залучаючи туристів, які прагнуть зануритися в атмосферу автентичної культури та гастрономічних традицій. 

     Таким чином, традиція приготування мацика не тільки зберігає культурні зв’язки в межах громади, але й допомагає сприяти соціальній стабільності та розвитку економіки місцевості. Збереження цих традицій підвищує почуття належності до рідної культури і водночас відкриває нові перспективи для громади, в тому числі в плані розвитку місцевого туризму, орієнтованого на автентичні традиції Волині. 

     Мацик – це не лише смачний продукт, але й важливий елемент гастро спадщини (традиційної кухні волинян), який може бути внесений до Національного переліку НКС України. Це дозволить не тільки зберегти цю традицію для наступних поколінь, але й підвищить її цінність на національному рівні, сприяючи популяризації унікальних традицій Волині серед широкої аудиторії. 

     Подивитися елемент традиції приготування «мацика» можна за посиланням: