Традиційна різдвяна страва кутя
як елемент нематеріальної культурної спадщини
у
Рівненській територіальній громаді та Волині.
Приготування куті на Різдво та Свят-вечір – це не лише кулінарна традиція, а й важлива частина культурної спадщини, що вкоренилася в житті українців, зокрема на Волині. В селі Рівне ця традиція зберігається і передається з покоління в покоління, об'єднуючи родини та зміцнюючи духовну єдність громади. Кутя – це символ родинного затишку, об’єднання поколінь і зв'язку з предками. Вона є першою стравою, яку ставлять на стіл на Святвечір, поряд з узваром та хлібом, і початком святкової вечері.
Технологія приготування куті.
Процес приготування куті в с. Рівному та в інших селах Волині – це справжній обряд, який передбачає дотримання певних звичаїв та ретельну підготовку інгредієнтів. Ключовим етапом є зерна пшениці, які після ретельного провіювання та просушування товчуться у ступі до відлущення шкірки. Це вимагає неабиякої вправності та терпіння. Потім зерно замочують у джерельній воді на 30 хвилин, щоб воно набрало особливого смаку. Кутю варять протягом 15 хвилин, тоді ставлять в духовку, щоб вона набула свого неповторного аромату.
Інгредієнти для куті.
Традиційно в Рівненській громаді для приготування куті використовують пшеницю, мед, мак, родзинки і горіхи. Мак та родзинки запарюють окропом, а макітру засипають ложкою цукру для кращого розтирання маку. Горіхи обсмажують на пательні для покращення смаку. Всі інгредієнти змішуються у глибокій мисці, а мед додається в кінці, щоб зберегти свої корисні властивості. Кутя, за традицією, ставиться на стіл першою після молитви, і кожен член родини, від найстаршого до наймолодшого її куштує.
Обряди та традиції, пов’язані з кутею.
Кутя є важливим елементом родинних обрядів. Одним з найцікавіших звичаїв є те, за яким господар кидає ложку куті до стелі, тобто страва не була рідкою, як можуть подумати деякі. Це був важливий обряд з глибоким символічним значенням. Якщо кутя залишалася приклеєною до стелі, вважається, що це приносить удачу та щедрий врожай у наступному році. Такий звичай підкреслював щедрість та родючість, що має велике значення для селян і їхнього господарства.
Іншим важливим повір’ям було заборонено незаміжнім дівчатам облизувати макогон (верцьох), адже вважалося, що їх майбутній чоловік буде лисим. Це цікаве вірування також підкреслювало важливість збереження обрядів і традицій у родинному житті.
Особливу роль під час свят вечора мала господиня. Вона, подаючи кутю на стіл, часто «квокала». Цей обряд мав символічне значення – він мав на меті благословити страву і забезпечити добробут родини. Вважалося, що таким чином можна сприяти гарному веденню господарства та доброму врожаю. Особливу увагу звертали на те, щоб птиця в родині була плодючою, адже це прямо пов’язувалося з матеріальним добробутом.
Після святкової вечері кутю традиційно залишали на столі. Це мало глибоке символічне значення – вважалося, що кутя допомагає об’єднати не тільки живих, а й душі померлих родичів, які могли «поживитися» цією стравою. Цей звичай сприяв підтримці зв’язку між поколіннями та вшануванню пам'яті предків.
Внесок Волині в приготування куті.
Хоча традиція приготування куті має спільні риси для всіх українців, волиняни вносять свої особливості в цю страву. Крім традиційних інгредієнтів, таких як пшениця, мед, мак, горіхи та родзинки, волиняни часто додають до куті вишню. Вишня є важливою складовою волинської варіації цієї страви, що надає куті характерного кислувато-солодкого смаку, символізуючи врожай і здоров’я. Такий компонент не є обов’язковим у інших регіонах України, що робить волинську кутю особливою. Цей варіант з вишнею є однією з місцевих традицій, що визнана і популяризована на Волині, зокрема, в селах, як Рівне.
Збереження традиції в Рівненській громаді та Волині.
Збереження традиції приготування куті є важливою складовою культурної спадщини Волині. В селі Рівне цю традицію активно підтримують місцеві господині, такі як Любов Войтова та Світлана Антонюк, які не лише зберігають стародавні рецепти, а й охоче передають свої знання новим поколінням. Вони активно діляться досвідом з іншими жителями громади, а також з майбутніми поколіннями, що дає змогу зберегти обряд для нащадків.
Крім того, традиція приготування куті стала важливим елементом нематеріальної культурної спадщини Волині і була включена до обласного переліку, що дозволяє зберегти її в культурному контексті та популяризувати серед інших громад регіону.
Отже, кутя на Волині – це не лише кулінарна традиція, а й частина великої духовної спадщини, що об'єднує родини і громади, зміцнює зв’язки між поколіннями та зберігає культурну ідентичність волинян.
Елемент традиції приготування куті можна подивитися за посиланням:
