Традиція засолювання сала в Рівненській громаді
Для багатьох українців сало – це не просто їжа, а ціла культура, яка об’єднує покоління. Засолювання сала – це мистецтво, яке передається з покоління в покоління, зберігаючи традиції нашого народу. Сало можна засолювати з часником, перцем, лавровим листом, різними травами та спеціями. Кожен рецепт має свої особливості, що надають салу неповторного смаку та аромату. Сьогодні ми маємо можливість дізнатися більше про традиції засолювання сала, обмінятися рецептами та секретами його приготування. У кожній українській родині є свої рецепти засолювання сала.
Херло Леся Миколаївна, мешканка с. Полапи Рівненської громади, засолює сало кількома способами:
І спосіб засолювання сала (для зберігання у холодильнику).
Змішати 0,5 л солі, червону паприку, приправу до сала – 1 упаковку, декілька подрібнених лаврових листків, перець, часник (вичавлений через часникодавку). Все перемішати до однорідності та натерти шматки сала. Поколоти сало ножем, щоб краще увібрало приправи, замотати харчовою плівкою і покласти у морозильну камеру.
ІІ спосіб засолювання сала.
На дно 3-літрової банки насипати сіль. Нарізані шматки сала обкачати з усіх боків у солі з приправами і скласти в банку. Верх банки рясно засипати сіллю та закрити металевими кришками.
Раніше сало великими пластами зосолювали в дерев’яних ящиках, скринях, або діжках.
ІІІ спосіб засолювання сала (5-хвилинка).
У баняк влити 7 л води, додати 0,5 л солі з приправами (перець духмяний, часник, лавровий листок та інші за смаком), розмішати до повного розчинення солі. Покласти туди шматки сала і варити 5 хвилин. Далі витягнути сало, викласти у чисті банки та залити сиропом, у якому варилося сало. Закрутити металевими кришками.
Сало в солоному вигляді – це справжній символ української кухні, який набув популярності не лише в Україні, а й далеко за її межами. Сьогодні традиція засолювання сала залишається живою, особливо у сільській місцевості, але й у містах вона не втрачає актуальності. Ця практика має глибоку історію та вважається частиною нематеріальної культурної спадщини.
Носіями елементу, зокрема, є Маляс Марія Миколаївна (1960 р. н.) та її донька Херло Леся Миколаївна (1984 р. н.). Знання і навички передаються здебільшого в сімейному колі – від бабусі до матері, від матері до дітей. Кожна родина має свої секрети: співвідношення солі, спецій, способи нарізання та зберігання сала.
Важливо, що елемент нематеріальної культурної спадщини «Засолювання сала» включено до обласного переліку елементів НКС Волинської області, як частину локальної гастрономічної культури. У перспективі цей елемент буде розширено під назвою «Від коління до соління», що охоплюватиме ширший спектр традицій, пов’язаних із колінням свиней, переробкою м’яса, засолюванням сала та святковими обрядами, пов’язаними з цим процесом.
Переглянути елемент традиції засолювання сала в с. Полапи Рівненської громади Волинської області можна за посиланням:
