Традиція сушіння риби на соломі у Прилісненській громаді.
Сушена риба на соломі – унікальний елемент традиційної української кухні, що бере свій початок ще з давніх-давен. Ця кулінарна традиція є невід’ємною частиною спадщини Прилісненської громади, яка збереглася донині завдяки працьовитим родинам та їхній любові до рідного краю.
Село Старі Червища, розташоване неподалік річки Стохід, здавна славилося своїми рибальськими традиціями. Стохід був і залишається джерелом життя – річка забезпечувала місцевих жителів не лише водою, а й рибою, яка ставала основою раціону. З покоління в покоління передавалося не лише вміння рибалити, а й секрети приготування сушеної риби, зокрема – сушіння її на соломі в традиційній печі.
Цю давню традицію збережено та передано нащадкам такими родинами як Данилюк Макар Олександрович (1928 р. н.) із села Старі Червища, який передав знання своєму сину Данилюку Михайлу Макаровичу, а також Трушик Іван Кирилович (1945 р. н.) із села Седлище – своєму синові Трушику Федору Івановичу. Сьогодні ці знання і далі живуть у побуті місцевих жителів, які продовжують сушити рибу за прадавніми методами.
Процес приготування сушеної риби на соломі
Очищення риби.
Виловлену рибу (щуку, коропа, карася або інші види) насамперед ретельно очищують від луски. Для цього її кладуть на кухонну дощечку та ножем зішкрібають луску знизу вгору, поступово обробляючи обидві сторони.
Розбирання.
Далі рибу розрізають уздовж хребта від голови до хвоста гострим ножем, очищують від нутрощів, добре промивають кілька разів у чистій воді.
Соління.
Очищену рибу рясно натирають сіллю та залишають на ніч для просолювання. Зранку рибу ще раз промивають, щоб прибрати надлишки солі й слизу.
Сушіння.
Тим часом випалюють піч. Коли дрова догоріли, жар розгортають по всій печі, а потім зсувають до стінок, залишаючи центр вільним. На бляхи, застелені соломою, викладають рибу й ставлять у піч. Процес сушіння триває добу, а для великої риби – й дві. Протягом цього часу рибу перевертають для рівномірного висушування.
Зберігання.
Готову рибу зберігають у полотняних мішечках або картонних коробках у сухому місці.
Традиція сушіння риби на соломі, що збереглася у Прилісненській громаді, була офіційно включена до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Волинської області.
Враховуючи, що подібний кулінарний звичай із давніми глибокими коренями вже зафіксовано у Шацькій громаді як елемент нематеріальної спадщини, було прийнято рішення про об’єднання двох споріднених елементів у єдиний спільний регіональний елемент. Це рішення є логічним та символічним кроком, що підкреслює єдність культурних традицій Західного Полісся.
Таке об’єднання не лише зберігає локальні особливості кожної громади, а й об’єднує їхні зусилля у справі збереження, популяризації та передачі культурної спадщини нащадкам. Воно також сприяє кращому розумінню спільного культурного коріння, обміну досвідом між громадами та формуванню регіональної ідентичності.
Об'єднаний елемент продовжить жити в побуті, у святкуваннях, у пам’яті старших поколінь та навичках молодших. Це свідчення того, що жива спадщина не має меж – вона єднає людей, громади, покоління.
З елементом традиції сушіння риби на соломі у Прилісненській громаді можна подивитися за посиланням:
