«Столинські роги до короваю» – унікальний весільний обрядовий елемент
села Столинські Смоляри Рівненської громади.
Серед безцінних скарбів української нематеріальної культурної спадщини особливе місце посідає родинно-побутова обрядовість, яка зберігає традиції поколінь, передані через щоденне життя, звичаї, пісні, кулінарію й декоративно-ужиткове мистецтво. Одним із яскравих прикладів такої спадщини є весільна обрядовість. В с. Столинські Смоляри Рівненської громади, що на Волині, витончений процес виготовлення весільної рогульки – традиційного весільного атрибута – вражає поєднанням ремесла, естетики, духовності та глибокого символізму.
У цій місцевості підготовка до весілля починається за місяць-два до самого дійства. Однією з найважливіших учасниць була хрещена мати, яка звертається до місцевої майстрині, яка вміє виготовляти паперові весільні квіти. Кількість квітів сягала від 200 до 300, і для їхнього виготовлення використовується спеціальний папір, який тут називають «зжатка» або «весільний».
Коровай для нареченої зазвичай прикрашають білими квітами, а для нареченого – папером різних кольорів. Робота з квітами є клопітка й делікатна: спочатку роблять заготовки – окремі пелюстки різних форм, або вирізають цілі полотна, з яких формують квіти. Готові квіти з’єднують в букети по 5-7 квіток, а коли квіточки дрібні, то й по 7-9.
Одночасно із виготовленням квітів розпочинається підготовка основи для майбутньої рогульки. Для цього вирізають 15-19 ліщинових палиць заввишки 1,2-1,4 м і товщиною до 1,5 см. Усі палиці обов’язково мають бути рівненькими, без сучків. Їх очищають від кори, тісно зв’язують між собою, щоб не покрутились і не вигинались, просушують на печі. Після висушування вибирають 9 або 11 найрівніших палиць (головне – непарна кількість), які ставлять основою «рогів» і приєднують до короваю.
У народних віруваннях непарні числа вважалися «живими», магічними й тими, що приносять удачу. Їх протиставляли парним, які пов’язували з «закінченістю» чи навіть «смертю». Тому в весільному обряді, який символізує нове життя, продовження роду, рух уперед, використовували саме непарні числа.
За кілька днів до весілля в хаті, де випікався коровай, замішують тісто для рогульок. З нього розкачують тонкі джгутики, з одного боку роблять надрізи. Джгутики намотують на висушені палиці, змащують збитим яйцем та випікають. Після охолодження кожен «ріг» обмотують білим папером і прикрашають квітами.
На кожній рогульці є по 5 декоративних букетів, у кожному – від 5 до 9 квіток, залежно від розміру. Найпоширенішими були:
– з великих квітів: рожі, хризантеми, лілії, жоржини, маки;
– з дрібних: незабудки, ромашки, волошки, нарциси, фіалки.
Інколи виготовляють квіти у формі шишок, гладіолусів, півників, бузку. Великі квіти можуть поєднувати в пучечки по 3 квітки і 2 пуп’янки, створюючи композицію.
Рецепт тіста для рогульок (родина Пелагії Савчук):
– 1 літр води;
– 0,5 чайної ложки солі;
– 1 столова ложка цукру;
– 100 грамів олії;
– Ванілін (за бажанням);
– Борошно (скільки візьме тісто).
Тісто має бути еластичним, добре розкачуватись у тонкі джгутики. Після випікання воно не тріскається, а чудово тримає форму і поєднується з оздобленням.
«Столинські роги («рогульки») до короваю» – це не просто весільна прикраса. Це жива традиція, у якій сплелися прадавні уявлення про родину, добробут, любов і зв’язок між поколіннями. Виготовлення цієї композиції – це майстерність, передана з вуст у вуста, з рук у руки. Її збереження і популяризація є важливим внеском у збереження нематеріальної культурної спадщини України. Сьогодні, у час глобалізації та воєнного стану, коли традиційні весілля відбуваються все рідше, такі звичаї потребують особливої уваги, збереження (охорони) і підтримки – як джерело культурної пам’яті.
З елементом традиції виготовлення столинських рогів до весільного короваю можна ознайомитися за посиланням:
