Лозоплетіння – одне з найдавніших народних ремесел. Його корені сягають глибини століть і нерозривно пов’язані з природними умовами та традиційним способом життя українців. Особливо вагоме місце це мистецтво посідає на Волині, де лоза здавна була доступним і поширеним матеріалом для виготовлення побутових та художніх виробів. 

     Основним матеріалом для плетіння є однорічні гілки кущової верби, які можуть сягати триметрової довжини. Найціннішими для лозоплетіння вважаються сорти верби «шелюга» та «молокита» – вони ростуть поблизу водойм, уздовж доріг, на болотистих місцинах, де формують гнучкий, міцний прут. 

     Заготівля лози відбувається в осінньо-зимовий період – після опадання листя і до початку весняного сокоруху. Прути зрізають гострим ножем або секатором, ретельно сортують за довжиною, товщиною та породою. Видаляють пошкоджені, пересушені або надмірно гіллясті гілки. Заготовлений неокорений прут підлягає термічній обробці: його варять у пучках у киплячій воді протягом 2-3 годин, а потім швидко охолоджують у холодній воді та очищують від кори ще теплим. Після цього лозу висушують, а перед використанням знову зволожують – тривалість вимочування залежить від товщини прута і може коливатися від кількох хвилин до 6-8 годин. 

     Для роботи майстри використовують традиційні інструменти: ніж, секатор, шило, круглогубці, а також спеціальні пристрої – колунок, ізер, жамку, станок для виготовлення лозової стрічки та шаблони різних форм. 

     Залежно від виду підготовки сировини плетіння поділяється на чотири основні типи: 

– з неокореної «кольорової» лози; 

– з білої лози; 

– з лозової стрічки; 

– комбіноване плетіння. 

     Майстри часто поєднують лозу з іншими природними або штучними матеріалами: корінням, соломою, дротом, текстильними нитками, створюючи справді унікальні речі з неповторним колоритом. 

     За щільністю переплетення розрізняють: 

– суцільне плетіння – міцне, щільне, призначене для міцних, функціональних виробів; 

– ажурне плетіння – легке, декоративне, з відкритим візерунком. 

     Щодо технік, виділяють: 

– плетіння методом «плотика», що часто використовується в огорожах, кошиках, господарських виробах; 

– пошарове плетіння, яке виконується лише на замкнутих поверхнях і потребує лозин однакової довжини й товщини. 

     Комбінуючи різні види плетіння, можна створювати унікальні вироби з естетичною та практичною цінністю. 

     У сучасних умовах традиція лозоплетіння на Волині активно підтримується та розвивається завдяки діяльності окремих носіїв, зокрема майстрині Орисі Щур – членкині Національної спілки майстрів народного мистецтва України, викладачки Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського. У коледжі плетіння з лози інтегроване в освітньо-професійну програму. Під керівництвом майстрині Щур Орисі студенти опановують традиційні технології, розвивають власну креативність і здобувають практичні навички з виготовлення виробів.

     Функціонування творчої лабораторії лозоплетіння при коледжі сприяє живій передачі досвіду, діалогу поколінь, підтримці майстрів і розвитку сучасного еко-дизайну. Тут не лише навчають, а й проводять майстер-класи, пленери, симпозіуми, сприяють створенню власних проєктів і підприємницьких ініціатив. 

     Проте традиція стикається з численними викликами: зменшення кількості носіїв, зниження зацікавлення молоді, обмежений доступ до природної сировини, нестача стабільного ринку збуту та підтримки з боку держави. Водночас ремесло залишається малопредставленим у національному медіапросторі, освітній сфері та туристичному контексті, що ускладнює його сталий розвиток. 

     Саме тому внесення традиційного лозоплетіння до Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини є надзвичайно важливим кроком. Це не лише формальне визнання його цінності, а й шанс активізувати зусилля з популяризації, підтримки та розвитку ремесла в сучасному культурному середовищі. 

     Лозоплетіння – це не просто техніка чи ремесло. Це жива традиція, що об’єднує людей навколо спільної спадщини, надихає на творчість і вчить цінувати гармонію з природою.