Елемент нематеріальної культурної спадщини «Традиції під час збирання чорниць», (друга назва  –  «Збирання чорниць») побутує у селах Підріччя, Видерта, Нуйно, Оленине Камінь-Каширського району Волинської області. Також елемент зберігся і в прилеглих  селах (Краснилівка, Бузаки, Видричі, Раків-Ліс, Мостище, Мельники-Мостище). Ще  зустрічається у Ратнівській, Любешівській, Маневицькій громадах.

      Основними носіями елемента є: Карпік  Марія Василівна – 1958 р.н., Цьомах  Домна Степанівна – 1945 р.н., Шиманська Надія Савівна – 1941 р.н., Чипинюк Надія Петрівна – 1945 р.н., Зубач Любов Іванівна – 1955 р.н., Орлюк Марія Тимофіївна – 1945 р.н., Мендель Ніна Микитівна – 1959р.н., Куцик Єва Остапівна – 1944 р.н,  Химчик Надія Петрівна –1954 р.н., Савчук Ніна Юріївна – 1952 р.н., Клодчик Ніна Іванівна – 1954р.н, Прусік Марія Семенівна –1955 р.н.;  Босак Марія Дем'янівна – 1950 р.н, Ліщук Христина Кирилівна – 1950 р.н., Носовська Надія Іванівна – 1949 р.н., Сидорук Ганна Кирилівна – 1953 р.н.

          Ліси західного Полісся  багаті на різноманітні ягоди, проте, найбільше тут чорниць. У селі Підріччя та прилеглих селах їх називають по різному: «ягоди», «єгоди», «чорниці», «черніка». Але найбільш  вживаним є «єгоди».

          Елементи давніх уявлень простежують у звичаях, пов’язаних із початком збирання чорниць, які достигали найраніше зі всіх ягід.  Збирацький сезон на Поліссі ще до недавнього часу був строго регламентованим, що є свідченням бережного ставлення до природи, яка була джерелом існування давніх людей.

       Початок ягідного сезону залежав від того, ранній чи пізній був Великдень, адже саме від цього свята залежали терміни Трійці, Дев’ятухи і Десятухи. Традиції розпочинати збір чорниць на Дев’ятуху  частково зберігаються і сьогодні. У селах Краснилівка та Підріччя і тепер по перші  ягоди  ідуть саме цього дня і за давньою традицією варять із них  вареники. Тобто вареники можна розглядати як своєрідну обрядову страву, яку  готували на початок  ягідного сезону.

         Завершення «чорничного  сезону», тобто  періоду  збирання  чорниць, пов’язується зі святом Петра та Павла (12 липня), яке  вважають уже «осіннім» святом. Однак  погода  вносить  свої  корективи в збирацький  календар поліщуків. Якщо Великдень пізній, то відповідно і ягоди  достигають пізніше і збирають їх  довше.

    Обрядові дії, пов’язані з початком збирання чорниць, супроводжуються різноманітними словесними закликами. Так, нами зафіксовані примовки до першої ягідки, які виголошували перед тим, як покласти її до рота: «Свята новина! Шоб не болів живот і голова», «Я їла свячений хрін», «У четвер було знесення». Споживали з вірою, що не побачать у лісі плазунів. Варто наголосити на тому, що названі примовки виголошували виключно до першої  чорнички.

    Найбільш цілющими вважали чорниці зібрані на Івана Купала (Іванові ягоди, купалові ягоди). Із самого ранку жіночки поспішали до лісу, щоб  зібрати жменьку ягід, а тоді ішли до церкви, де місцевий священник  освячував  ці  плоди.

           Місцеве населення  вірить у цілющу силу ягід. Починаючи  брати  ягоди, молилися, просили Божої  помочі і захисту  від  усякої «нечисті» («погані»), тобто вужів, гадюк. Переважно перед збиранням ягід просто промовляли «Поможи, Боже!», «Господи, поможи мені єгод набрати» або проказували молитву «Отче  наш».

          Щоб не трапилось ніякої  біди в ліс  виходили  групами. А щоб не було сумно ягідниці-молодиці співали пісень. Ягідні пісні співали в лісі, під час збирання чорниць, однією або кількома особами. Ходили по лісі, перегукуючись піснями. У ягідних  піснях розповідається про життя, побут  людей, кохання.

          Зазвичай наші предки збирали ягоди руками, для зберігання використовували лозові кошелі. Народна мораль регламентувала не тільки початок збирання чорниць, але й використання гребінок. Респонденти  наголошують, що перші чорниці збирали тільки руками, а гребінками  починали брати тільки тоді, коли достигало багато ягід, щоб не знищувати зелені, недостиглих плодів.) Виконавцями обрядовості збирання чорниць в переважній більшості є люди старшого віку.

          Елемент  передається  усним шляхом. Раніше  цей  процес  передачі був більшою мірою «вертикальним»: діти вчили пісні від своїх батьків або бабусь. Зараз цей процес  передачі фактично повністю зруйнований. Завдяки фольклорним колективам «Криниця» села Видерта, «Нуйнівські співухи» села Нуйно, «Дубровойка» села Оленине в межах діючих заходів  відбувається  процес  передачі,  коли  молодші учасники записують і вчать пісні від  старших  учасників. Але цей  процес  передачі не забезпечує належного збереження даного елементу, в селах залишилося небагато старожилів, які добре знають місцеву обрядовість. Тому важливим  заходом з охорони елемента НКС «Традиції під час збирання чорниць» є здійснення  фольклорних  експедицій  та  відображення  їхніх  результатів (розміщення  записаних  матеріалів) у засобах масової інформації, на  сайтах  громад.