Елемент НКС «Ягідні пісні Волинського полісся», (друга
назва «Ягідні пісні») побутує у селах Видричі,
Видерта, Нуйно, Оленине Камінь-Каширського району Волинської області.
Носіями
елементу «ягідні пісні» є особи переважно поважного віку 50–75 років. Зокрема: Ганна Павляшик
– 1955р.н. (с. Видричі); Любов Зубач –
1955 р.н., Марія Орлюк – 1945р.н., Ніна Мендель – 1959р.н., Єва Куцик –
1944р.н (с.Видерта); Надія Химчик – 1954р.н.,
Ніна Савчук – 1952р.н., Ніна Клодчик –
1954р.н, Марія Прусік– 1955р.н. (с.Нуйно); Марія Босак – 1950р.н, Христина Ліщук – 1950р.н., Надія
Носовська –1949р.н., Ганна Сидорук– 1953р.н. (с.Оленине).Також відроджують
елемент фольклорні аматорські колективи: «Криниця» БК села Видерта,
«Нуйнівські співухи», дитячий колектив «Берегиня» БК села Нуйно, «Дубровойка»
клубу села Оленине.
Ягідні пісні – феномен
літнього календарно-обрядового циклу. Архаїчні пісні є одними з ранніх форм
культури збирання. Ягідні пісні супроводжують весь процес збирання, від початку
входження до лісу і повернення додому. Пісні полегшують збирання ягід, чорниць,
оспівують і дякують за дари всевишнього, звертаються до лісу, сонця, вітру,
ягідника, бору. «Ой беру ж бо ягудке за горою», «Беру ягудке, аж мні ручейки
болять», «Здоров боройку, бору». Це своєрідний пісенний літопис людини,
природи, її життя в сім’ї родині, про жіночу долю, про стосунки матері й дочки,
свекрухи з невісткою.
Ягідна пісня сприяла висловленню
всіх своїх почуттів. Спів у лісі особливий, відкритий, гучний, має різну
варіантність розспівування від заводчиці до виводчиці, який підхоплювали всі
учасниці збирання ягід. Даним пісням притаманна розлогість мелодії, протяжність
виконання.
Гурти перекликаються між собою
за допомогою вигуків: Гу-гу-гу, Го-го-го, Гей-гей-гей, Вой. Вигуками скликають
до ягідника, А сюде-е-е-е…
Пісні заклички, пісні прохання,
вигуки це давні релікти магії, віри, що природа жива істота, має зв’язок людини
з нею і між собою через мовлення та інтонаційність. Синкретизм ягідних пісень –
це слово, наспів, рух, жест, колективність, усність, імпровізаційність і
варіаційність.
Особливість пісень – манера
виконання їх жіночими, дівочими, змішаними (жіночі-дівочі, дівочі-дитячі) гуртами.
Малі форми виконання: солоспів і дуети.
Пісні
передаються в родинах – від бабусі до онуки,
від мами, до доньки,від людей старшого віку до молодших, також
керівники фольклорних колективів включають їх до свого репертуару.
Елемен НКС
«Ягідні пісні» був поширений майже на всій території Волинської області,
переважно там, де були ліси з ягідниками.
Подібні елементи зустрічаються та
збережені громадах Волині, а саме:
Ратнівській ТГ, Любешівській ТГ, Старовижівській ТГ, Маневицькій ТГ, Прилісненській ТГ, Ковельській ТГ, Колодяжненській
ТГ, Турійській ТГ, Луківській ТГ, Шацькій ТГ , Рожищенській ТГ, Ківерцівській
ТГ, Любомльській ТГ, Головненській ТГ.
