А хліб же був! По серед сіл, охоплених голодом, стояли церкви з позбиваними хрестами, повні зерна. Хліб гнив у тисячотонних буртах на залізничних станціях. Здавалося, варто лиш простягнути руку – і ось він, порятунок… Порятунку не було.

                                                                                                Лідія Коваленко

   Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема голодомору 1932-1933 років залишається однією з найскладніших і найдраматичніших.

   З огляду на масштаби, жорстокість і цинізм здійснення Голодомору, історія сучасної Європи не має аналогів подібних злочинів. У мирний час і за сприятливих природно-кліматичних умов від голоду помирали мільйони людей.

   Щороку у четверту суботу листопада в Україні проходять масові заходи із вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років.

   25 листопада в Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" відкрилася Всеукраїнська виставка хлібів «Печу, печу хлібчик», яка діяла протягом двох тижнів. Головна мета проекту – показати знищене багатство духовної культури української хліборобської нації через розмаїття форм, видів та красу обрядових хлібів з різних регіонів України. До акції, з почесною місією із випікання традиційних хлібів рідного краю, долучилась і Волинь.  

   Виставка “Печу, печу хлібчик…” вразила кількістю експонатів. По всіх залах розставлені столи накриті стільниками, а по них розкладені короваї, паляниці, паски, пиріжки, жайворонки та багато чого іншого, яке забулося, але демонструє традиції українського хліборобства.  

   На виставці було представлено унікальність, багатство та красу обрядових хлібів, випечених у справжніх печах людьми, які пам’ятають і розкажуть, щоб наше покоління, покоління майбутнього знало правду. Бо тільки правда про минуле робить людину вільною та готовою до майбутнього. Ми не маємо права це забувати!  

   Для присутніх було показано документальний фільм про страшні роки голодомору.

   Після цього учасники акції рушили на площу пам’яті жертв голодомору, де відбулась панахида за жертвами тоталітаризму. Сотні людей, які прийшли віддати шану загиблим, стояли в скорботному мовчанні, в їхніх руках палали свічки пам’яті...

Як згоріле насіння,

Спить в землі покоління.

Спить в степах, і болотах,

І в страждальних широтах

Сплять в землі і в воді,

І старі й молоді,

Сплять сумні і веселі,..

Сплять і губи, і коси,

Поцілунки і роси.

Сплять пісні, і надії,

І тривоги, і мрії.

Як згоріле насіння,

Спить в землі покоління.

І, долаючи путь,

Оглянись!

            Не забудь!

                                    М. Сядристий